Постанова

від 19.12.2023 по справі 372/2762/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 372/2762/23

провадження № 22-ц/824/15597/2023

19 грудня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Усковій Я. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Обухівміськвторресурси» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги із вивезення побутових відходів, за апеляційною скаргою представника Приватного підприємства «Обухівміськвторресурси» - адвоката Обухова Володимира Владиславовича на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 04 вересня 2023 року в складі судді Кравченка М. В.,

встановив:

19.06.2023 Приватне підприємство «Обухівміськвторресурси» ( далі - ПП «Обухівміськвторресурси») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги із вивезення побутових відходів.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21 червня 2023 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті на 01.08.2023 10.00 год.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01 серпня 2023 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 04 вересня 2023 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

22.09.2023 представник ПП «Обухівміськвторресурси» - адвокат Обухов В. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 04 вересня 2023 року скасувати та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Свої доводи обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права і вдався до висновків, які не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що відповідно до Закону України «Про судовий збір» копія відповідної квитанції вважається документом, що підтверджує сплату судового збору, а перевіряти надходження відповідного платежу мають суди. Квитанція, що надходить на електронну адресу як підтвердження сплати збору, є єдиним можливим документом на підтвердження цього та має доказову сили. Суд мав перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету.

Вважає, що призначення платежу було заповнено позивачем у максимальній відповідності до вимог, що розміщені на офіційному сайті Обухівського районного суду Київської області та містило код ЄДРПОУ позивача та його найменування.

Посилання суду першої інстанції про те, що позовна заява підписана факсиміле є лише припущенням.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористались.

В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху для усунення недоліків виходив з того, що до позовної заяви не було додано документи, що підтверджують сплату судового збору. Надані суду ксерокопії платіжних інструкцій не є оригіналами та не засвідчені належним чином, не містять відомостей, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу) сплачується судовий збір. Крім того, позовна заява не містить особистого підпису позивача, але містить відтиск факсиміле, що свідчить про недотримання процесуальних вимог щодо оформлення позовної заяви.

На усунення вказаних недоліків позивачем надано позовну заяву, яка підписана генеральним директором ПП "Обухівміськвторресурси", до якої надано платіжні інструкції №10493 від 24.05.2023 , сума сплати судового збору 2 435,91 грн, та №7363 від 23.06.2022 , сума сплати судового збору 248,10 грн.

Позовна заява містила відомості про те, що позивач звертався до Обухівського районного суду Київської області із заявою про видачу судового наказу на стягнення заборгованості за послуги із вивезення побутових відходів, який ухвалою Обухівського районного суду був скасований.

Залишаючи вказану позову заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені в ухвалі суду недоліки позову були усунуті лише частково, до позовної заяви не долучено документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Суду подано ксерокопії платіжних інструкцій, які не є оригіналами та не засвідчені належним чином, не містить підпису уповноваженої посадової особи банку і не скріплені печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжних доручень, останні не містять відомостей про те, за яку саме позовну заяву сплачується судовий збір, зокрема не зазначено відомості про відповідача або інші ідентифікуючі дані, що у сукупності із відсутністю оригіналів не виключає можливості використання копій одних і тих же платіжних документів у декількох справах за позовом цього ж позивача.

Крім цього, подання нової редакції позовної заяви в межах виконання ухвали про залишення позову без руху не може вважатися усуненням недоліку у виді відсутності власноручного підпису особи, не є підтвердженням волі позивача на настання відповідних правових наслідків за позовом саме на час ініціювання його судового розгляду.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (стаття 9 Закону України «Про судовий збір»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 760/8363/16-ц (провадження № 61-8061св19) зазначено, що: «частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Оскільки законодавством не встановлено певного порядку здійснення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевірити таке зарахування, використовуючи засоби, передбачені законом, зокрема в разі необхідності отримати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування вказаного фонду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 800/473/17 (провадження № 11-56заі18) зроблено правовий висновок щодо відсутності у заявника обов`язку надавати суду оригінал квитанції про сплату судового збору, оскільки суд самостійно повинен перевіряти зарахування відповідної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, в тому числі на підставі дубліката платіжного документа.

Отже, обов`язок з перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд, а неподання стороною оригіналу платіжного документа не може бути підставою для залишення позовної заяви без розгляду як такої, що не відповідає встановленим вимогам.

У справі, яка переглядається, перш ніж постановляти оскаржувану ухвалу суд першої інстанції зобов`язаний був переконатися в тому, що сплачені заявником згідно з копією платіжної інструкції № 10493 грошові кошти в розмірі 2 435,91 грн та згідно платіжної інструкції №7363 грошові кошти в сумі 248,10 грн не були зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України, зокрема шляхом підтвердження такого факту інформацією з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду. Таким чином, висновок суду першої інстанції про невиконання заявником вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху є передчасним.

Перевірка зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України здійснюється на підставі поданих заявником доказів на підтвердження доказів сплати суми судового збору (див. пункт 27 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року в справі № 640/18777/21 (адміністративне провадження № К/990/26010/22).

Як зазначив позивач, призначення платежу було заповнено ним у відповідності до вимог, що розміщені на офіційному сайті Обухівського районного суду Київської області, містило код ЄДРПОУ позивача та його найменування.

Не зазначення у платіжних дорученнях прізвища відповідача не могло слугувати достатньою підставою для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки вимог щодо зазначення у платіжних документах відомостей про відповідача чинне законодавство не містить.

Щодо залишення позовної заяви без розгляду з підстав її підписання з використанням факсиміле.

Верховний Суд у постанові від 08 липня 2021 року у справі № 916/3209/20 зазначив, що подання процесуальних заяв з використанням факсимільного відтворення підпису заявника (його представника), що є штампом із зображенням підпису та може бути виготовлений і використаний будь-ким, не може бути доказом волевиявлення особи на підписання відповідного документа.

За таких підстав позовна заява підлягала поверненню на стадії її прийняття.

Разом з тим, залишивши позовну заяву без руху з підстав, що вона не підписана позивачем та не містить дати її підписання, суд першої інстанції надав позивачу можливість усунути вказані недоліки, що і було зроблено останнім у визначений судом строк.

Зважаючи на вищевикладене колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про наявність процесуальних підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена без додержання норм процесуального права. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржене судове рішення - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника приватного підприємства «Обухівміськвторресурси» - адвоката Обухова Володимира Владиславовича задовольнити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 04 вересня 2023 року скасувати.

Цивільну справуза позовом Приватного підприємства «Обухівміськвторресурси» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги із вивезення побутових відходів направити до Обухівського районного суду Київської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.12.2023.

Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук