Постанова

від 21.12.2023 по справі 761/18991/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2023 року м. Київ

Справа 761/18991/23

Провадження№22-ц/824/13574/2023

Резолютивна частина постанови оголошена 21 грудня 2023 року

Повний текст постанови складено 26 грудня 2023 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.,

секретаря Мандрики О.П.

сторони: позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатами Удовиченком Денисом Григоровичем, ОСОБА_3 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей.

18 липня 2023 р. до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив :

- встановити графік перебування дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком - ОСОБА_1 щотижня з 12:00 год. неділі до 12:00 год. четверга без присутності матері, починаючи з неділі, що слідує за днем постановлення ухвали суду, з покладенням на батька обов`язку забезпечити відвідування дітьми культурних та/або спортивних та/або розвиваючих заходів, а також обов`язку сприяти всебічному розвитку дітей;

- зобов`язати ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , своєчасно передавати дітей батьку для проведення часу, відповідно до визначеного судом графіку;

- зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з дітьми, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в тому числі, але не виключно - у спілкуванні за допомогою технічних засобів, телефоном, по відео-зв`язку тощо під час перебування дітей з матір`ю.

Заява обґрунтована тим, що відповідачка - матір спільних дітей сторін, перешкоджає достатньому спілкуванню дітей з батьком, перешкоджає їхнім особистим зустрічам та спілкуванню за допомогою засобів зв`язку, з урахуванням того, що позивачу невідомо фактична адреса проживання їх спільних дітей. Відповідачка, як матір не сприяє збереженню емоційного контакту батька з дітьми, створює штучні перешкоди у спілкуванні батька та дітей, що впливає негативно на дітей.

Крім того, невжиття заходів забезпечення позов може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача в разі задоволення позову.

Крім того, встановлення судом тимчасового графіку проживання дітей з батьком відповідає найкращим інтересам дітей.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 липня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей задоволено частково.

Встановлено графік перебування дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком - ОСОБА_1 щотижня з 12:00 год. неділі до 12:00 год. середи без присутності матері, починаючи з неділі, що слідує за днем постановлення цієї ухвали суду, з покладенням на ОСОБА_1 обов`язку забезпечити під час перебування дітей із батьком відвідування дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , культурних та/або спортивних та/або розвиваючих заходів, дошкільних/шкільних закладів освіти, відповідного ступеня, з метою отримання освіти, необхідного лікування, вразі погіршення стану здоров`я дітей негайно повідомляти про це їх матір ОСОБА_2 , зобов`язавши ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкування з дітьми, через відеозв`язок, телефонний зв`язок з використанням соціальних мереж («Telegram», «Viber», «WhatsApp») та/або програм «Zoom», «Skype», під час перебування дітей з батьком.

Зобов`язано ОСОБА_2 своєчасно передавати дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьку ОСОБА_1 для можливості безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з дітьми, відповідно до визначеного вище судом графіку.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з спільними дітьми сторін: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом відеозв`язку, телефонного зв`язку з використанням соціальних мереж («Telegram», «Viber», «WhatsApp») та/або програм «Zoom», «Skype», під час перебування дітей з матір`ю - ОСОБА_2 .

В решті заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою представники ОСОБА_2 - адвокати Удовиченко Д.Г., Стецюк Р.А. подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просять скасувати ухвалу суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Зокрема зазначають про те, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою позовним вимогам.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права обов'язки щодо дитини.

Вказана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті Закону України «Про охорону дитинства», в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо т спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь ; вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що і спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідач - ОСОБА_2 ніколи не створювала жодних перешкод, спілкування позивача - ОСОБА_1 з дітьми, а навпаки завжди прагнула і батько дітей приймав активну участь у житті та вихованні дітей, не лип фінансового боку, також відповідач за першою вимогою позивача, надавала зустрітись з дітьми.

Відповідач разом з дітьми з 01.04.2023 р. фактично проживає в чотирьох кімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . У дітей є кімнати для проживання та ігрова кімната. Діти забезпечені усім необхідним проведення навчання та дозвілля.

Позивача ніколи не цікавило в яких умовах проживають діти, за місцем проживання дітей позивач не відвідував їх та у відповідача не цікавився у яких умовах проживають діти та чи відповідач забезпечила дітям відповідні yмови проживання.

Однак у заяві про забезпечення позову позивач стверджує що йому не відоме фактичне місце проживання відповідача та їх спільних дітей.

Окрім того, неодноразово позивач та/або водій позивача - ОСОБА_7 забирав або привозив дітей за адресою проживання АДРЕСА_2 .

За період 2023 року діти перебували з Батьком - позивачем, за його проханням в наступні періоди:

з 27.01.2023 до 30.01.2023;

з 05.02.2023 до 08.02.2023;

з 25.02.2023 до 05.03.2023 (поїздка до Одеси до бабусі (мати позивача);

з 12.03.2023 до 14.03.2023;

з 19.03.2023 до 20.03.2023;

з 30.03.2023 до 31.03.2023;

з 08.04.2023 до 10.04.2023;

з 14.04.2023 до 17.04.2023 (Великдень, поїздка в Одесу до бабусі);

з 22.04.2023 до 29.04.2023 (в цей час у дітей були двотижневі весняні канікули. Перший тиждень діти провели у батька, хоча це було не дуже і зручно, так як було заплановані освітні і медичні справи з дітьми, але так як батько проходить службу в ЗС України то відповідач пішла на зустріч. За цей період часу відповідач 26.04.2023 возила ОСОБА_5 до лікарні (здавали аналізи) та до логопеда. 28.04.2023 проводилось дуже складне лікування зубів у Лева тому він весь день перебував з матір`ю (відповідачем).

з 06.05.2023 після обіду до 08.05.2023;

3 21.05.2023 до 22.05.2023;

з 29.05.2023 до 31.05.2023 (діти провели День народження батька з ним)

з 28.06.2023 (День народження ОСОБА_8 ) з 19:00 до ІНФОРМАЦІЯ_5 (приїздила бабуся, мати батька);

з 14.07.2023 до 17.07.2023;

з 21.07.2023 до 27.07.2023 (була домовленість з позивачем, що діти будуть вдома 23.07.2023, але дітей повернув позивач 27.07.2023).

Окрім того, весь час, якщо діти лишались в будні дні у батька (позивача) - Мати - відповідач координувала відвідування ними онлайн занять, нагадувала їм про них. В разі не нагадування відповідачем про заняття - були факти пропуску.

Діти постійно відвідують додаткові заняття, різні гуртки (наприклад онлайн програмування на майнкрафт, підготовка до школи для Лева і англійська, джиуджитсу для обох дітей, Лев відвідував логопеда. В різний час діти відвідували абсолютно різні секції і групи.

Фактично навчанням дітей, відвідуванням додаткових занять, гуртків та лікуванням дітей (проходження медичного обстеження) займалась виключно Мати (відповідач).

Позивач лише оплачував рахунки за надані послуги дітям, щодо навчання, лікування, тощо.

Встановлений ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.07.2023р. графік перебування дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з батьком ОСОБА_1 щотижня з 12:00 год. неділі до 12:00 год. середи без присутності матері, починаючи з неділі, що слідує за днем постановления цієї ухвали суду - буде суперечити інтересам дітей та порушувати їх звичний графік.

Оскільки у дітей графіки навчання, відвідування додаткових занять, гуртків за якими постійно треба слідкувати щоб діти вчасно відвідували.

Судом першої інстанції не було враховано, що на даний час Батько є військовослужбовцем Збройних Сил України та не має чіткого графіку роботу та вихідних, та в будь-який час враховуючи введений військовий стан в Україні може бути відряджений до іншої області для виконання свої службових обов`язків.

Окрім того, в період часу коли діти перебували у Батька, фактично водій Батька - ОСОБА_7 , займався позакласними заняттями дітей та контролював усі графіки дітей по навчанню, а також контролював прийом ліків дітьми у разі потреби, про що постійно нагадувала Мати ( ОСОБА_2 ) (підтверджується перепискою Відповідача з водієм ОСОБА_1 - ОСОБА_7 )

Суд не зазначив якими саме доказами підтверджується факт перешкоджання відповідачем контактам дітей з батьком.

Позивачем не доведено: наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття такого заходу може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог; що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам; необхідність вжиття відповідних заходів та наявність зв`язку між. конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що забезпечення позову шляхом визначення місця та часу спілкування дітей з батьком (позивачем) до винесення судом рішення, фактично збігається з предметом заявленого позову у справі №761/33742/19-ц про визначення місця проживання дітей з батьком.

Такий спосіб забезпечення позову є вирішенням спору наперед та підміною рішення суду. Позивачем досягнуто мети позовної заяви без вирішення спору по суті.

Системний аналіз норм процесуального та матеріального права дає підстави стверджувати, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення графіка зустрічей із дитиною, по суті, може вирішити спір, який має ініціюватися окремо. А тому очевидно, що зазначений вид забезпечення позову в окремих випадках розглядається як порушення вимог процесуального законодавства, оскільки стає по суті підміною рішення суду.

У відзиві на апеляцій скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Корнієнко М.С. посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, просила апеляцій скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без мін.

Зокрема зазначала, що після постановлення оскаржуваної ухвали конфліктна ситуація між сторонами ще більше поглибилася, відповідач систематично вчиняє дії, направлені на свідоме та цілеспрямоване порушення прав позивача, оскільки знаючи про постановлення ухвали, 27 липня 2023 року відповідач разом з дітьми, без отримання погодження від батька, перетнула державний кордон України та вивезла дітей за межі України.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник адвокат Удовиченко Д.В. підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник позивача ОСОБА_1 авдокат ОСОБА_6 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції з врахуванням інтересів дітей, роз`яснень Верховного Суду України викладених в постанові від 04 квітня 2018 р. по справі №344/16653/16-ц, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості і співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову, і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, N 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HANT v. UKRAINE, N 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно із ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 759/1382/19 (провадження № 61-11331св20).

Частинами першою, другою ст.149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Перелік видів забезпечення позову передбачений ст.150 ЦПК України, у якій, зокрема, визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1ст.150 ЦПК України); а також встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (п.3 ч. 1 ст.150 ЦПК України).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Звертаючись у травні 2023 року до суду із заявою про забезпечення позову, представник ОСОБА_1 - адвокат Корнієнко М.С. зазначила, що заява обґрунтована тим, що відповідач - матір спільних дітей сторін, перешкоджає достатньому спілкуванню дітей з батьком, перешкоджає їхнім особистим зустрічам та спілкуванню за допомогою засобів зв`язку, з урахуванням того, що позивачу невідомо фактична адреса проживання їх спільних дітей. Відповідачка, як матір не сприяє збереженню емоційного контакту батька з дітьми, створює штучні перешкоди у спілкуванні батька та дітей, що впливає негативно на дітей. Невжиття заходів забезпечення позов може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача в разі задоволення позову.

Крім того, встановлення судом тимчасового графіку проживання дітей з батьком відповідає найкращим інтересам дітей.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання дітей, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітніми дітьми особисто з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із батьком. А тому з метою запобігання втрати емоційного контакту батька з малолітніми дітьми, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання дітей, суд дійшов обґрунтованого висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час тривання судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ.

Так, у рішенні від 04 вересня 2018 року «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява N6221/14) ЄСПЛ вважав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі, зі встановленням графіку відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, а тому допустимим є встановлення такого графіку до закінчення розгляду справи по суті, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя.

Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09, ЄСПЛ від 16 липня 2015 року), вкотре указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 Рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Разом з тим у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Приймаючи до уваги вищенаведене, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви, оскільки збереження сімейного та психологічного зв`язку між дітьми та батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від зустрічей з батьком.

Скаржником не надано будь-яких доказів, що обраний захід забезпечення позову завдасть шкоди інтересам дітей.

Жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із дітьми, чи обставин, які б свідчили про перебування батька з дітьми, яке перешкоджало б нормальному розвитку дітей, судом не встановлено.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаним судовим рішенням не порушено права ОСОБА_2 як матері, оскільки забезпечення позову є процесуальною дією тимчасового характеру, а не вирішенням позову по суті спору.

Позивачем наведені як причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обґрунтовано необхідність їх вжиття, враховано співмірність заходу забезпечення позову заявленим вимогам.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки такі висновки відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, судом надано належну оцінку всім наданим матеріалам справи.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-379, 381-383, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , поданою адвокатами Удовиченком Денисом Григоровичем, ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна