Постанова

від 29.05.2024 по справі 761/18991/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м. Київ

справа № 761/18991/23

провадження № 61-1133св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа -Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Удовиченка Дениса Григоровича на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року, постановлену у складі судді Волошина В. О., та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визначити місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком.

У липні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив суд:

- встановити графік перебування дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 щотижня з 12:00 год. неділі до 12:00 год. четверга без присутності матері, починаючи з неділі, що слідує за днем постановлення ухвали суду, з покладенням на батька обов`язку забезпечити відвідування дітьми культурних та/або спортивних та/або розвиваючих заходів, а також обов`язку сприяти всебічному розвитку дітей;

- зобов`язати ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , своєчасно передавати дітей батьку для проведення часу, відповідно до визначеного судом графіку;

- зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з дітьми, в тому числі, але не виключно - у спілкуванні за допомогою технічних засобів, телефоном, по відео-зв`язку тощо під час перебування дітей з матір`ю.

Заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідачка - мати їхніх дітей, перешкоджає достатньому спілкуванню дітей з батьком, перешкоджає їхнім особистим зустрічам та спілкуванню за допомогою засобів зв`язку, з урахуванням того, що позивачу невідомо фактична адреса проживання їх спільних дітей. Відповідачка не сприяє збереженню емоційного контакту батька з дітьми, створює штучні перешкоди у спілкуванні батька та дітей, що впливає негативно на дітей.

Вказував на те, що невжиття заходів забезпечення позов може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача в разі задоволення позову, а встановлення судом тимчасового графіку проживання дітей з батьком відповідає найкращим інтересам дітей.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 липня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій справі задоволено частково.

Встановлено графік перебування дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 щотижня з 12:00 год. неділі до 12:00 год. середи без присутності матері, починаючи з неділі, що слідує за днем постановлення цієї ухвали суду, з покладенням на ОСОБА_1 обов`язку забезпечити під час перебування дітей із батьком відвідування дітьми: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 культурних та/або спортивних та/або розвиваючих заходів, дошкільних/шкільних закладів освіти, відповідного ступеня, з метою отримання освіти, необхідного лікування, в разі погіршення стану здоров`я дітей негайно повідомляти про це їх матір ОСОБА_2 , зобов`язавши ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкування з дітьми, через відеозв`язок, телефонний зв`язок з використанням соціальних мереж («Telegram», «Viber», «WhatsApp») та/або програм «Zoom», «Skype», під час перебування дітей з батьком.

Зобов`язано ОСОБА_2 своєчасно передавати дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , батьку ОСОБА_1 для можливості безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з дітьми, відповідно до визначеного вище судом графіку.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні зі спільними дітьми сторін: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , шляхом відеозв`язку, телефонного зв`язку з використанням соціальних мереж («Telegram», «Viber», « WhatsApp ») та/або програм «Zoom», «Skype», під час перебування дітей з матір`ю - ОСОБА_2 .

У решті заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що спілкування батька з дітьми (синами) будуть сприяти налагодженню їх емоційних стосунків. Ця обставина відповідатиме законним інтересам, як батька (позивача), так і дітей, що в свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Указаний захід забезпечення позову є співмірним та не порушуватиме прав сторін і не призведе до будь-яких незворотних негативних наслідків, при спілкуванні (контакті) дітей сторін, з батьком - позивачем, шляхом встановлення графіку перебування дітей з батьком щотижня з 12:00 год. неділі до 12:00 год. середи без присутності матері, починаючи з неділі, що слідує за днем постановлення ухвали суду, з покладенням на батька забезпечити під час перебування дітей із батьком відвідування дітьми: культурних та/або спортивних та/або розвиваючих заходів, дошкільних/шкільних закладів освіти, відповідного ступеня, з метою отримання освіти, необхідного лікування, в разі погіршення стану здоров`я дітей негайно повідомляти про це їх матір ОСОБА_2 , зобов`язавши ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкування з дітьми, через відеозв`язок, телефонний зв`язок, з використанням соціальних мереж («Telegram», «Viber», «WhatsApp») та/або програм «Zoom», «Skype», під час перебування дітей з батьком.

З метою дотримання сторонами визначеного судом графіку суд дійшов висновку про те, що слід зобов`язати ОСОБА_2 своєчасно передавати дітей (спільних синів сторін) позивачу - батьку дітей для можливості безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з дітьми, відповідно до визначеного судом графіку.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що слід зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з спільними дітьми сторін, шляхом відеозв`язку, телефонного зв`язку з використанням соціальних мереж («Telegram», «Viber», « WhatsApp ») та/або програм «Zoom», «Skype», під час перебування дітей з матір`ю, що і буде відповідати насамперед інтересам дітей.

Судом враховано, що спільні діти сторін фактично більше часу на тиждень будуть проводити саме з матір`ю.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатами Удовиченком Д. Г., Стецюк Р. А. залишено без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 липня 2023 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання дітей, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітніми дітьми особисто з їх батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із батьком, а тому з метою запобігання втрати емоційного контакту батька з малолітніми дітьми, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання дітей, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У січні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Удовиченко Д. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, у задоволеннізаяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що забезпечуючи позов ОСОБА_1 , суди не врахували, що ОСОБА_2 ніколи не створювала жодних перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з дітьми та не зазначили, якими саме доказами підтверджується факт перешкоджання відповідачкою контактам дітей з батьком.

Встановлений судом графік перебування дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком щотижня з 12:00 год. неділі до 12:00 год. середи без присутності матері, починаючи з неділі, що слідує за днем постановлення цієї ухвали суду, суперечить інтересам дітей та порушує їх звичний графік, оскільки у дітей є графіки навчання, відвідування додаткових занять, гуртків, за якими постійно треба слідкувати, щоб діти їх вчасно відвідували.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що на даний час ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України та не має чіткого графіку робочих та вихідних днів і в будь-який час, враховуючи введений воєнний стан в Україні, може бути відряджений до іншої області для виконання своїх службових обов`язків.

Крім того, під час перебування дітей у батька, фактично його водій - ОСОБА_7 займався з ними позакласними заняттями та контролював усі графіки дітей з навчання, а також контролював прийом ліків дітьми у разі потреби.

При цьому ОСОБА_2 має більш вільний графік роботи, оскільки працює як фізична особа-підприємець та може постійно приділяти увагу дітям, на відміну від позивача, який є військовослужбовцем Збройних Сил України. Коли діти перебувають у позивача, відповідно до визначеного ухвалою суду графіку, то фактично дітьми займається няня, оскільки позивач перебуває на службі, проте відповідач постійно контролює кожен крок дітей та постійно перебуває з ними на зв`язку.

Окрім того, у дітей в такому віці має формуватися поняття «їх дому», а у цьому випадку такого немає, оскільки серед тижня діти збирають свої речі і переїжджають за адресою проживання батька, а потім знову повертаються до матері.

Позивач не довів наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття такого заходу може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог; що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам; необхідність вжиття відповідних заходів та наявність зв`язку між, конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Суди не врахували якнайкращі інтереси дітей, чим порушено положення Конвенції про права дитини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як таке, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що доводи касаційної скарги про те, що відповідачка не створювала позивачу перешкод у спілкуванні з дітьми, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.Відповідачка тривалий час не повідомляла точної адреси свого та дітей місця проживання, тому позивач не мав об`єктивної можливості зустрічатися з дітьми за місцем їхнього проживання. Вперше позивач дізнався точну адресу, за якою проживають відповідачка та діти, з відзиву на позовну заяву у цій справі, копію якого позивач отримав 14 серпня 2023 року і до якої відповідачка долучила копію договору оренди квартири.

Позивача завжди цікавило, де та в яких умовах проживають діти, однак, порушуючи його батьківські права, відповідачка такої інформації не надавала. Саме свідоме та умисне порушення відповідачкою прав позивача як батька, а також права дітей на вільне спілкування з батьком, стало підставою для звернення позивача з заявою про забезпечення позову у цій справі.

Позивачу добре відомий графік навчання дітей та графік їхніх позакласних занять і позивач належним чином забезпечує дотримання звичного графіку дітей під час їхнього перебування з ним. При цьому оскаржуваною ухвалою прямо передбачений обов`язок позивача забезпечити під час перебування дітей з ним відвідування дітьми культурних та/або спортивних та/або розвиваючих заходів, дошкільних/шкільних закладів освіти, відповідного ступеня, з метою отримання освіти і зазначене зобов`язання позивач належним чином виконує.

Крім того, на даний час постійним місцем проходження військової служби позивачем є місто Київ, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а його посада (командир військової частини) та місце проходження військової служби не вимагають дотримання казарменого режиму.

ОСОБА_9 протягом багатьох років працював водієм у сім`ї сторін, відвозив дітей до школи та на позакласні заняття, діти з дитинства знають цю людину. ОСОБА_9 продовжує і на даний час працювати з позивачем і за всі роки роботи у ОСОБА_9 склалися чудові стосунки з дітьми.

У сім`ї ОСОБА_1 з 2018 року працювала також няня ОСОБА_10 . Старший син ОСОБА_3 знає її з раннього дитинства, молодший ОСОБА_4 - від народження. Рішення про найм няні приймалося сторонами спільно, виходячи, в першу чергу, з потреб та можливостей відповідачки, якій навіть із допомогою позивача було складно справлятися з двома дітьми і вона потребувала сторонньої допомоги. Позивач, у свою чергу, не був проти того, щоб взяти в сім`ю няню, яка буде допомагати у догляді за дітьми.

Крім того, в сім`ї ОСОБА_1 на постійній основі працювала хатня робітниця, яка організовувала побут, прибирала, готувала їжу. Залучення хатньої робітниці було обумовлене бажанням відповідачки мінімізувати свою зайнятість у побутових справах. Оскільки у позивача були фінансові можливості утримувати найманий персонал, він робив це для забезпечення комфорту та добробуту сім`ї. Позивач самостійно оплачував послуги няні, хатньої робітниці та водіїв, вирішував з ними всі організаційні питання. Відповідачка завжди тільки схвалювала присутність у домі найманих працівників, які допомагають з побутовими питаннями та дуже допомагають з дітьми. Завдяки їхній присутності у відповідачки завжди було вдосталь часу на себе, вона не була завантажена хатніми справами та постійним доглядом за дітьми. Зважаючи на викладене, доволі дивними видаються негативні доводи відповідачки про наявність у позивача найманих працівників, яких вона сама добре знає і які протягом багатьох років обслуговували в тому числі її потреби.

При цьому, наявність у сім`ї сторін найманих працівників жодним чином не применшувала та не применшує роль позивача як батька, який завжди був главою сім`ї, брав безпосередню участь у вихованні дітей, проводив з ними максимально багато часу, приділяв та продовжує приділяти дітям всю свою увагу.

Позивач має всі можливості для чіткого дотримання судом графіку, має всі можливості для проживання з дітьми, забезпечення їхніх потреб та інтересів, сумлінно виконує свої батьківські обов`язки.

Вжиті заходи забезпечення позову у вигляді встановлення тимчасового (до вирішення спору по суті) графіку перебування дітей із батьком не є тотожним до предмету спору у цій справі.Збереження емоційного контакту між батьком та дітьми, недопущення розірвання такого контакту внаслідок неправомірних дій відповідачки є основною метою вжиття заходів забезпечення позову.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У березні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2024 року справу призначено до розгляду

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення відповідають не у повній мірі.

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, а й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення найкращих інтересів дитини не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати найкращим інтересам одного з батьків (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/8535/20).

Подібний висновок зроблено й у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 501/488/21/21 (провадження № 61-11187св22).

У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22 вказано, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17 травня 2021 року у справі № 761/25101/20, від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19, від 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22.

Установивши наявність обставин, які позбавляють ОСОБА_1 можливості спілкуватися з дітьми, урахувавши права батька на особисте спілкування з дітьми та відсутність обставин, які обмежують право на таке спілкування, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд,з метою запобігання втрати емоційного контакту батька з дітьми, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання дітей, дійшов правильного висновку про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні зі спільними дітьми сторін: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , шляхом відеозв`язку, телефонного зв`язку з використанням соціальних мереж («Telegram», «Viber», « WhatsApp ») та/або програм «Zoom», «Skype», під час перебування дітей з матір`ю - ОСОБА_2 .

Разом із тим, колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом встановлення графіку перебування дітей з батьком та зобов`язання ОСОБА_2 своєчасно передавати дітей батьку для можливості безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з дітьми, відповідно до визначеного судом графіку, оскільки обраний вид забезпечення позову є недоцільним та неспівмірним із заявленими позовними вимогами.

Зокрема, суди не врахували, що викладені в заяві про забезпечення позову вимоги фактично є окремими позовними вимогами про встановлення порядку участі батька у спілкуванні з дітьми та їх вихованні. Вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення графіка зустрічей (проживання) дітей по суті вирішує спір, який має ініціюватися окремо та є підміною рішення суду по суті справи. Встановленням такого графіку проживання дітей з батьком та матір`ю суди фактично визначили спільну фізичну опіку обох батьків над дітьми, хоча відповідних позовних вимог сторонами не заявлялось.

Доводи апеляційного суду, що однією з підстав для такого довільного задоволення заяви про забезпечення позову є можливість тривалого розгляду цієї цивільної справи, взагалі не може бути підставою для забезпечення позову, так як апріорі буде налаштовувати суд, як і учасників справи на затягування розгляду справи. Це є недопустимим з огляду на вимоги статті 2 ЦПК України (завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави), в якій, крім іншого, передбачено розумність строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьої), так і статті 210 ЦПК України, яка врегульовує строки розгляду справи по суті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша та четверта статті 412 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом встановлення графіку перебування дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 та зобов`язання ОСОБА_2 своєчасно передавати дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , батьку ОСОБА_1 для можливості безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з дітьми, відповідно до визначеного судом графіку, скасувати та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позовуу цій частині, а в іншій частині судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Удовиченка Дениса Григоровича задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року в частинізадоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом встановлення графіку перебування дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 та зобов`язання ОСОБА_2 своєчасно передавати дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьку ОСОБА_1 для можливості безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з дітьми, відповідно до визначеного судом графіку, скасувати та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій частині.

В іншій частині ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець