Постанова

від 28.12.2023 по справі 757/6240/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 757/6240/23-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/11949/2023Головуючий у суді першої інстанції - Батрин О. В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Гуль В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

суддя-доповідач Гуль В. В.,

судді Мельник Я. С., Матвієнко Ю. О.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 квітня 2023 року у справі за позовом Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дарницького району м. Києва», про стягнення безпідставно набутих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року Державне підприємство (далі - ДП) «Український інститут інтелектуальної власності» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дарницького району м. Києва», про стягнення безпідставно набутих коштів.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП «Український інститут інтелектуальної власності».

На підставі листків непрацездатності № 4989197-2009588749-1 та

№ 5115677-20098112185-1, виданих ОСОБА_1 . Комунальним підприємством (далі - КП) «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дарницького району м. Києва»

29 вересня 2022 року, ним відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» виплачено ОСОБА_1 за рахунок підприємства кошти у розмірі 31 438,40 грн.

Проте, листом Фонду соціального страхування України у м. Києві від 16 листопада 2022 року вих. № 4544-6, ОСОБА_1 повідомлено, що вказані листки непрацездатності видані необґрунтовано, а саме з порушенням пункту 2 розділу ІІ «Відомостей, що містяться в медичному висновку», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 1 червня 2021 року № 1066 «Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки».

24 листопада 2022 року на адресу ОСОБА_1 направлено лист з вимогою повернути безпідставно набуті грошові кошти.

Разом з тим, вказаний лист повернувся на адресу позивача без вручення.

За таких обставин ДП «Український інститут інтелектуальної власності» просило суд стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 31 438,40 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26 квітня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «Український інститут інтелектуальної власності» грошові кошти у розмірі 31 438,40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «Український інститут інтелектуальної власності» 2 684 грн у відшкодування судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що до правовідносин, які виникли між сторонами необхідно застосовувати вимоги статті 1215 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, оскільки допомога по тимчасовій непрацездатності чи оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності входять до фонду оплати праці.

Вважає, що висновок дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві за результатами перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності

від 16 листопада 2022 року № 4544-6 не містить належного обґрунтування та пояснень щодо обставин, на підставі яких встановлено необґрунтованість листків непрацездатності.

У відзиві на апеляційну скаргу ДП «Український інститут інтелектуальної власності» просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, законним і таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права.

У порядку частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив зтого, що листки непрацездатності № 4989197-2009588749-1 та № 5115677-20098112185-1 видано необґрунтовано, тому ОСОБА_1 отримав грошові кошти належні ДП «Український інститут інтелектуальної власності» без достатньої правової підстави.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_2 на користь ДП «Український інститут інтелектуальної власності» грошових коштів у розмірі 31 438,40 грн на підставі статті 1212 ЦК України.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 70-п від 17 травня 2021 року ОСОБА_1 призначено на посаду заступника генерального директора ДП «Український інститут інтелектуальної власності».

Наказом ДП «Український інститут інтелектуальної власності» № 197-п

від 29 червня 2021 року «З кадрових питань» ОСОБА_1 переведено на посаду заступника Генерального директора ДП «Український інститут інтелектуальної власності».

Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 105-П від 29 вересня 2022 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади.

Відповідно до інформаційної довідки про проведений розрахунок за листками непрацездатності, виданими на ім`я ОСОБА_3 від 2 лютого 2023 року № 232/1

ДП «Український інститут інтелектуальної власності» за період з 1 вересня 2022 року нараховано ОСОБА_3 за листками непрацездатності № 4989197-2009588749-1 (дата відкриття 1 вересня 2022 року - дата закриття 5 вересня 2022 року) та

№ 5115677-2009812185-1 (дата відкриття 14 вересня 2022 року - дата закриття 18 вересня 2022 року) за рахунок підприємства грошові кошти у розмірі 31 438,40 грн.

30 вересня 2022 року ДП «Український інститут інтелектуальної власності» звернулося до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві із запитом щодо перевірки обґрунтованості формування листків непрацездатності № 4989197-2009588749-1 та № 5115677-2009812185-1 застрахованій особі ОСОБА_1 .

Листом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві від 16 листопада 2022 року № 4544-6 повідомлено, що надана медична документація, а саме листки непрацездатності № 4989197-2009588749-1 та №

5115677-2009812185-1 видані необґрунтовано з порушенням пункту 2 розділу ІІ «Відомостей, що містяться в медичному висновку», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 1 червня 2021 року № 1066 «Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки».

25 листопада 2022 року ДП «Український інститут інтелектуальної власності» направило на адресу ОСОБА_1 лист-вимогу про повернення безпідставно набутих коштів № 188/1 від 24 листопада 2022 року.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України

від 2 жовтня 2013 року № 6-88цс13 та постановах Великої Палати Верховного Суду

від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та

від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Фонд соціального страхування України та його робочі органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі, продовження листків непрацездатності і документів, що є підставою для їх формування, на базі інформації з електронних систем та реєстрів.

Підпунктом 2 пункту 1 розділу ІІ «Відомостей, що містяться в медичному висновку», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 1 червня 2021 року № 1066 «Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки», передбачено, що медичний висновок повинен містити посилання на запис про пацієнта в Реєстрі пацієнтів в електронній системі охорони здоров`я.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість дій Фонду соціального страхування України у м. Києві.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Водночас доказів незаконності такого доказу як листа Фонду соціального страхування України у м. Києві від 16 листопада 2022 року вих. № 4544-6 ОСОБА_1 не надано.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, на підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України

від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року № 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до п.п. 3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року № 5, оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації відноситься до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що допомога по тимчасовій непрацездатності чи оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто допомога по тимчасовій непрацездатності чи оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності не входять до структури заробітної плати.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин статті 1215 ЦК України є необґрунтованими, оскільки допомога по тимчасовій непрацездатності чи оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності не входять структури заробітної плати, тому на такі виплати розповсюджуються вимоги статті 1212 ЦК України.

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з тим, що суд апеляційної скарги дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, понесені відповідачем судові витрати відшкодуванню не підлягають,а дія оскаржуваного судового рішення підлягає поновленню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 квітня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач В. В. Гуль

Судді Ю. О. Матвієнко

Я. С. Мельник