Рішення

від 08.08.2006 по справі 8/188-2455

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/188-2455

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2006 р.Справа № 8/188-2455

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Жук Г.А.             

Розглянув справу

за позовом:  Державної податкової інспекції у Густинському районі, вул. Суходільська, 2а, смт. Гусятин, Тернопільської області,   ідентифікаційний код 34036616.           

До відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Хоростків цукор”, вул. Заводська,1, м. Хоростків

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтеграл”, вул. Грушевського,8, м. Скалат, Підволочиського району, Тернопільської області

За участю представників від :

Позивача:  Іванців Ю.С., довіреність  № 89180/7/10-015 від29,12,2005 р.

Буклешова Т.М., довіреність №931/10-003 від 11.05.2006 року

Відповідачів:  Кудинова Т.І.., довіреність від 14.07.2006 року № 19юр/405                    

В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20,22,81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Суть справи:

Державна податкова інспекція у Густинському районі, звернулась до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Хоростків цукор”, вул. Заводська,1, м. Хоростків  та Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтеграл”, вул. Грушевського,8, м. Скалат, Підволочиського району, Тернопільської області про визнання недійсним господарського зобов'язання між відповідачами, яке виникло  30.09.2004 року; стягнення з ТОВ ”Інтеграл” в доход держави кошти  в розмірі 30000 грн., одержаних, як винагорода та стягнення з ТОВ „Хоростків цукор” в доход держави вартість одержаних  послуг у розмірі 30000грн.

Розгляд справи призначений вперше на 24 липня 2006 року було відкладено до 08.08.2006 року, за неявкою відповідача (ТОВ”Інтеграл”) та необхідністю витребування додаткових документів.  

Позивач позовні вимоги підтримав повністю, в обґрунтування позову посилається на Закон України "Про державну податкову службу в Україні", ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, стверджує, що надання послуг  ТОВом „Інтеграл” ТОВу   „Хоростків цукор” не підтверджено належними первинними бухгалтерськими документами, що відповідачами вчинено дане господарське зобов'язання не в рамках проведення фінансово-господарської діяльності, а з метою формування податкового кредиту та зменшення сум податку, які підлягають до сплати. З огляду на наведене, позивач, стверджує, що обидві сторони усвідомлювали протиправність укладеного зобов'язання та суперечність інтересам держави та суспільства, просить визнати недійсним господарське зобов'язання, яке виникло 30.09.2004 року та стягнути з сторін в дохід держави кошти одержані за даним зобов'язанням.  

В обґрунтування позовних вимог позивачем представлено Акт позапланової документальної перевірки ТОВ „Хоростків цукор” , код 31818410 з питань взаємовідносин з ПП "Багро", код 32146776; ТОВ „Інтеграл”, код 31273843; ПП. „Мотракс”, код 30915929; ПП. „Транстехмаш”. Код 33091189 за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р.; акт № 30/10 виконаних робіт від 30.09.2004 року; Податкову накладну № 170 від 30.09.2004 року.

24.07.2006 року позивач, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, подав заяву про уточнення позовних вимог, посилаючись на статті 173,174, 179,180 Господарського кодексу України, ст. 208, 901 ЦК України, стверджує, що правочини між юридичними особами повинні укладатися в письмовій формі, в той час як зазначений договір надання послуг укладено між відповідачами в усній формі, що на підставі договору про надання послуг між сторонами виникають два господарські зобов'язання: одного суб'єкта господарювання надати послугу та другого –оплатити виконавцеві зазначену  послугу, тому просить, на підставі ст..ст. 207,208 Господарського кодексу України, визнати недійсним господарське зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтеграл” з надання маркетингових послуг, яке є складовою частиною усного договору про надання послуг, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хоростків-цукор” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтеграл” від 30.09.2004 року на загальну суму 30 000 грн., як таке, що вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтеграл” в доход держави кошти в сумі 30 000 грн., одержані, як винагорода за надані послуги; визнати недійсним господарське зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Хоростків-цукор” з оплати одержаних  маркетингових послуг, яке є складовою частиною усного договору про надання послуг, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хоростків-цукор” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтеграл” від 30.09.2004 року на загальну суму 30 000 грн., як таке, що вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Хоростків-цукор” в доход держави кошти в сумі 30 000 грн., вартість одержаних  послуг.

Відповідач-1 –ТОВ „Хоростків цукор” позов не визнає, стверджує, що  товариство на підставі усного договору отримало маркетингові послуги від відповідача 2 по дослідженню ринку цукру та патоки для ТОВ „Хоростків цукор”, про що  зазначено в акті виконаних робіт № 30/10 від 30.09.2004 року, провів оплату таких послуг і в подальшому інформацію отриману від виконавця використав в господарський діяльності цукрозаводу, вважає, що позивачем не доведено належними доказами, що товариство діяло з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідач-2–ТОВ „Інтеграл не скористався правом направити в судове засідання повноважного представника, відзиву на позов не представив, хоча про час і місце слухання справи був повідомленій належним чином, в порядку ст. 64, 77 ГПК України (ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи надсилалися відповідачу на адресу, яка значиться в позові та довідці статуправління про включення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. За таких обставин, справа розглядається без участі даного відповідача за правилами статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у ній матеріалами.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи позивача, заперечення відповідача-1, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд  встановив наступне.

Гусятинською межрайонною ДПІ (правонаступником якої, згідно з Наказом ДПА в Тернопільської області від 28.12.2005 року № 342, з 03.04.2006 року є позивач у справі) проведено позапланову документальну перевірку ТОВ „Хоростків цукор”, код 31818410 з питань взаємовідносин з ПП "Багро", код 32146776; ТОВ „Інтеграл”, код 31273843; ПП. „Мотракс”, код 30915929; ПП. „Транстехмаш”, код 33091189 за період з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року, про що податковим органом складено акт №395/23-31818410 від  22.03.2006 року, яким встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтеграл” надано Товариству з обмеженою відповідальністю „Хоростків цукор” маркетингові послуги по дослідженню ринку цукру та патоки для ТОВ „Хоростків цукор”.

За результатами проведення робіт (надання послуг) сторонами укладено та підписано акт виконаних  робіт від 30.09.2004 року за № 30/10 на загальну вартість робіт 30 000 грн., в тому числі ПДВ –5 000 грн.

Під час проведення перевірки ТОВ „Хоростків цукор” останнім в підтвердження виконання ТОВ „Інтеграл” та прийняття ним робіт з надання послуг представлено акт виконаних  робіт від 30.09.2004 року за № 30/10, податкову накладну від 30.09.2004 року за № 170. Дану господарську операцію ТОВом „Хоростків цукор” відображено в бухгалтерському та податковому обліку.

Позивач, посилаючись на Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, стверджує, що представлений при перевірці Акт виконаних  робіт від 30.09.2004 року за № 30/10 не є належним первинним документом для внесення даних до бухгалтерського обліку, тому що не містить необхідної і повної інформації про господарську операцію та не підтверджує її здійснення.

Так, позивач за результатами перевірки прийшов до висновку, що в порушення ч.1ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” у ТОВ „Хоростків цукор” відсутні будь-які документі, які б фіксували факт надання ТОВ „Інтеграл”  маркетингових послуг, зазначених в Акті від 30.09.2004 року № 30/10 та податковій накладній № 170 від 30.09.2004 року, які б підтверджували прийняття даних послуг, містили відомості про наданні послуги та слугували підставою для бухгалтерського обліку даної господарської операції.

Крім того, позивач посилаючись на п.п.7.2.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97 (із змінами та доповненнями) , п. 5.1., 5.3 ст.5.Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 року № 334/94 (із змінами та доповненнями) стверджує, що відповідачем - ТОВ „Хоростків цукор” неправомірно суму податку на додану вартість в розмірі 5000 грн., згідно податкової накладної від 30.09.2004 року № 170  включено  до складу податкового кредиту у листопаді 2004 року, а суму 25000грн. віднесено до валових витрат за ІІІ квартал 2004 року.

Як свідчать матеріали справи, між відповідачами у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 ЦК України,  виконавець зобов'язався  надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язався оплатити виконавцеві зазначену послугу.  Закон не забороняє укладення даного виду договору в усній формі.

Згідно вимог ст. 207 правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо він підписаний його сторонами, якщо він  вчиняється юридичними особами, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Виконання договору надання послуг сторони засвідчили підписанням Акту від 30.09.2004 року, який містить реквізити замовника, виконавця, визначення виконаних робіт і вартість робіт, акт підписано повноважними представниками сторін, підписи яких завірено печатками юридичних осіб, тобто  з огляду на приписи статті 207 ЦК України, можна вважати що сторони дійшли згоди з усіх істотних умов даного виду договору в момент прийняття робіт. В силу статті 203 ЦК України даний правочин вчинено юридичними особами які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників даного правочину не заперечено сторонами.

Щодо твердження позивача про те, що акт виконаних робіт не може використовуватися, як доказ виконання зобов'язання слід зазначити, що даний документ фіксує виконання належним чином зобов'язання, адже заперечень і претензій  сторін в акті не зазначено, даний документ є доказом того, що обов'язок виконано належною стороною ( ст. 526 ЦК України) та прийнято уповноваженою на прийняття особою (ст. 527 ЦК України).

Факт здійснення робіт, виконання послуг повинно бути підтверджено первинними бухгалтерськими документами, якими мала оформлятися дана господарська операція. У відповідності до ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових та машинних носіях і повинні мати  таки обов'язкові реквізити: назву документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, особистій підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції. Представлений під час перевірки та в матеріалах справи Акт виконаних робіт від 30.09.2004 року містить всі зазначені реквізити, тому даний документ є первинним документом податкового та бухгалтерського обліку, підставою для визначення податкових зобов'язань.

Посилаючись на  ст. 207 Господарського кодексу України позивач стверджує, що сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що є підставою на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнання господарського зобов'язання недійсним повністю або в частині, просить визнати недійсним господарське зобов'язання з надання послуг, яке виникло 30.09.2004 року між ТОВ „Хоростків цукор” ТОВ „Інтеграл” та у відповідності до вимог ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України, стягнути з стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтеграл” в доход держави кошти в сумі 30 000 грн., одержані як винагорода за надані послуги та стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю " Хоростків цукор "  в доход держави кошти в сумі 30 000 грн., що становить вартість одержаних  послуг.

Згідно п.2, п. 6 Постанови  Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 13 від 25.12.92 р., N 15 від 25.05.98 р.) угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. До угод, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою тощо. При цьому у пункті 8 даної Постанови констатовано, що якщо така угода була укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, відповідні наслідки застосовуються до сторони, яка діяла умисно.

Однак, позивач не представив доказів, які б свідчили про те, що сторони за даною угодою діяли з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, навпаки,   стверджує, що стороні відобразили дану операцію, як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

В акті перевірки відображено та не заперечене позивачем в судовому засіданні, що відповідач -1 включив суму ПДВ 5 000 грн. до податкового кредиту лише після підписання Акту виконаних робіт від 30.09.2004 року за № 30/10 та отримання податкової накладної № 170 від 30.09.2004 року, що відповідає вимогам  п. 7.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а суму 25000грн. до валових витрат за ІІІ квартал 2004 року. Таким чином, посилання позивача на те, що дійсною метою господарської операції було отримання податкового кредиту з податку на додану вартість відповідачем-1 суд оцінює критично, з огляду на те, що виконання  платником податків при обчисленні податку на додану вартість вимог Закону України „Про податок на додану вартість”, у жодному разі протиправними діяннями вважатись не можуть.

Системний аналіз законодавства, що регламентує спірні правовідносини, дає підстави стверджувати, що наявність умислу у сторін (або однієї із сторін) означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, яка укладається, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, в тому числі і у вигляді безпідставного отримання прибутків (доходу) та ухилення від сплати податків, обов'язкових платежів до бюджету або до державних цільових фондів від результатів своєї діяльності.

Слід зазначити, що в силу статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує спір на підставі поданих його учасниками доказів, а не тих чи інших сумнівів, у даному разі позивача стосовно того, чи  надавалися маркетингові послуги по дослідженню ринку цукру та патоки для ТОВ „Хоростків цукор”, чи мали наміри контрагенти брати на себе зобов'язання відповідно до змісту укладеного правочину, оскільки дані припущення є не обґрунтованими податковою інспекцією жодними належними та допустимими доказами. При цьому, суд враховує, що на час розгляду даної справи відсутні рішення, уповноважених державою органів, з приводу визнання правочину про надання послуг фіктивним, та зважає на те, що вказане питання предметом спору не являється.

Суд враховує, також документи, надані відповідачем -1, які долучено до відзиву на позов, а саме Договір № 19/05 від 10.05.2004 року про надання комплексу маркетингових послуг, Звіт про маркетингові послуги по дослідженню ринку цукру та патоки для ТОВ „Хоростків цукор”, копії платіжного доручення № 868 від 10 09 2004 року, копії банківських виписок про оплату 30000 грн. на рахунок ТОВ „Інтеграл”, що підтверджує виконання сторонами обов'язків в повному обсязі.  

Слід звернути увагу на те, що державною податковою інспекцією, при поданні позову не враховано те, що чинне законодавство України (Господарський кодекс України), гарантуючи свободу підприємницької діяльності (ст.43 ГКУ), наділяє суб'єктів господарювання правом без обмежень, самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, на основі вільного вибору видів підприємницької діяльності; самостійного формування програми діяльності, вибору постачальників, комерційного розрахунку , тощо (ст.44 ГКУ).

В силу ст.ст. 32-34 ГПК України на податковому органі лежить обов'язок доказування факту наявності правопорушень контрагентами вимог Закону. Всупереч вказаних норм,  належних та допустимих доказів, які б  підтверджували протиправні дії з боку відповідачів державною податковою інспекцією суду не представлено, обставини, з якими закон пов'язує визнання господарських зобов'язань недійсними, з підстав визначених статтею 207 Господарського кодексу України, у встановленому порядку позивачем не доведено.

За даних обставин, позовні вимоги Державної податкової інспекції у Густинському районі про визнання недійсним господарського зобов'язання з надання послуг, укладеного між відповідачами у справі з підстав його вчинення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, згідно статті 207 Господарського кодексу України, із застосуванням наслідків, передбачених статею 208 Господарського кодексу України, суд визнає необґрунтованим, неправомірним, таким що не підлягає до задоволення.

Згідно з ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати не стягуються.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1,2,4,12,22,32,43,44-49,69,75,82,84,85,115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні позовних вимог  відмовити.

2.          Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

3.          Сторони вправі подати апеляційну скаргу , а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало  законної сили протягом десяти днів з дня його  прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Рішення підписано__8 вересня 2006 року_

Суддя                                                                                          Г.А. Жук