Ухвала

від 15.01.2007 по справі 8/188-2455

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/188-2455

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

15 січня 2007 р.                                                                                   № 8/188-2455  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Мачульського Г.М. –головуючого,

Костенко Т.Ф., Шаргала В.І.,    

перевіривши касаційну скаргута касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл"Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоростків-Цукор"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід 08.11.2006р.

у справі№ 8/188-2455

господарського судуТернопільської області

за позовомДержавної податкової інспекції у Гусятинському районі Тернопільської області

до1). Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоростків-Цукор"2). Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл"

провизнання недійсним господарського зобов'язання; стягнення з ТзОВ "Інтеграл" в доход держави кошти в розмірі 30 000 грн., одержані як винагорода; стягнення з ТзОВ "Хоростків-Цукор" в доход держави вартість одержаних послуг в розмірі 30 000 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 07.06.2006р. звернувся до господарського суду з позовом, з врахуванням подальшого уточнення своїх позовних вимог, про визнання недійсним господарського зобов'язання, що існувало між відповідачами –суб'єктами господарської діяльності, та стягнення з відповідачів в доход держави грошових коштів, а саме: з відповідача-2 коштів одержаних ним як винагороду, з відповідача-1 –вартості одержаних послуг. Цей позов подано та розглянуто судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач послався, зокрема, на приписи Закону України "Про державну податкову службу в Україні", в тому числі на п. 11 ст. 10 цього Закону, та ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається позивач не є стороною в спірній угоді, а тому відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України діє як відповідний орган державної влади.

Згідно ст. 10 п.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990  № 509-XII, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, таку функцію, як подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Таким чином позивач, який є органом державної податкової служби, виступає у спірних правовідносинах не як суб'єкт господарської діяльності, а як суб'єкт владних повноважень, і спір в даній справі виник у зв'язку з адміністративними, а не господарськими відносинами.

Така ж правова позиція Верховного Суду України в аналогічних справах (постанова Верховного Суду України від 06.09.2005р. у справі №27/110 (36/103) (17/109)).

За вказаних обставин відповідно до приписів ст.3 ч.1 п.п.1, 5, 7, 8, ст.4 ч.2, ст.17 ч.1 п.4, ст.ст.18, 104, 107 Кодексу адміністративного судочинства України юридичну оцінку діям ДПІ як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах має дати відповідний адміністративний суд. Вирішення ж зазначеного питання, з урахуванням приписів ст.12 ГПК України та зазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, до компетенції господарських судів не відноситься.

З урахуванням викладеного, незважаючи на ту обставину, що судами попередніх інстанцій справу розглянуто за правилами Господарського процесуального кодексу України, вказані дії судів не змінюють підвідомчості цієї справи, у тому числі і у суді касаційної інстанції, оскільки застосування судами за вказаних обставин положень цього кодексу є порушенням норм процесуального права, а оцінку цим порушенням в адміністративній справі має давати саме суд касаційної інстанції в адміністративних справах, як це визначено ст.210 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, перегляд у касаційному порядку даної справи Вищим господарським судом України призведе до порушення вимог ст.111-7 ГПК України, оскільки переглядаючи судові рішення касаційна інстанція господарського суду буде позбавлена можливості виконати приписи вказаної норми права і перевірити застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Обмеження ж за таких обставин перевіркою застосування норм лише процесуального права, поряд з порушенням вказаної норми права, призведе до неефективного здійснення судочинства касаційною інстанцією господарського суду.

Таким чином касаційний перегляд судових рішень в даній справі має здійснюватись Вищим адміністративним судом України як це визначено ст.210 Кодексу адміністративного судочинства України, а касаційні скарги в цій справі не можуть бути прийняті до розгляду Вищим господарським судом України.

Також Вищий господарський суд України позбавлений правових підстав передати касаційні скарги в цій справі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Так, пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України надає повноваження Вищому господарському суду України передавати до Вищого адміністративного суду України лише ті касаційні скарги, які були подані до набрання чинності вказаним кодексом і не розглянуті Вищим господарським судом України.

При цьому Прикінцеві та перехідні положення вказаного кодексу не надають повноважень Вищому господарському суду України передавати до Вищого адміністративного суду України ті касаційні скарги, які були подані після набрання чинності вказаним кодексом.

Відповідно до абзацу 2 пункту 6 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 06.10.2005р. №2953-ІV, який набрав чинності 01.11.2005р., касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційні скарги в цій справі були подані після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, а тому з врахуванням Прикінцевих та перехідних положень вказаного кодексу не можуть бути передані з Вищого господарського суду України безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Крім того вказаний Кодекс визначає порядок подачі касаційної скарги та вимоги до неї.

Так, з аналізу вказаних норм Кодексу адміністративного судочинства України, а також відповідно до вимог ст.212 цього Кодексу, касаційна скарга в цій справі після набрання чинності вказаним Кодексом має подаватись безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі ТОВ "Інтеграл" також посилається на те, що спір в даній справі може розглядатись виключно в порядку адміністративного судочинства, як такий, що розпочатий за позовом органу державної влади у зв'язку із реалізацією владних повноважень.

За вказаних обставин у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоростків-Цукор" не було правових підстав подавати касаційні скарги на судове рішення, прийняте в цій справі, до Вищого господарського суду України, а відтак вказані касаційні скарги не можуть бути прийняті до розгляду Вищим господарським судом України чи безпосередньо передані ним до Вищого адміністративного суду України, оскільки касаційні скарги в цій справі мають подаватись безпосередньо до Вищого адміністративного суду України за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

З врахуванням викладеного, в прийнятті вказаних касаційних скарг в даній справі до провадження Вищого господарського суду України належить відмовити, касаційні скарги повернути особам, що їх подали.

Керуючись ст.ст.1, 2, 108 ГПК України, пунктом 6 абзацу 2 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтеграл" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Хоростків-Цукор" в прийнятті касаційних скарг на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2006р. у справі №8/188-2455 Господарського суду Тернопільської області до провадження Вищого господарського суду України, та повернути касаційні скарги особам, що їх подали, а справу №8/188-2455 –до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                          Г.М. Мачульський

Суддя                                                                             Т.Ф. Костенко

           Суддя                                                                             В.І. Шаргало