Рішення

від 28.12.2023 по справі 420/27192/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/27192/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-морського ліцею імені віце-адмірала Володимира Безкоровайного про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військово-морського ліцею імені віце-адмірала Володимира Безкоровайного (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військово-морського ліцею імені віцеадмірала Володимира Безкоровайного щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 14 березня 2017 року до 27 жовтня 2017 року;

- зобов`язати Військово-морський ліцей імені віце-адмірала Володимира Безкоровайного нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14 березня 2017 року до 27 жовтня 2017 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця) для обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації грошового забезпечення;

- стягнути з Військово-морського ліцею імені віце-адмірала Володимира Безкоровайного на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 000,00 (дві тисячі) гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у Військовоморському ліцеї імені віце-адмірала ОСОБА_2 у період з 14.03.2017 року по 27.10.2017 року. Під час проходження позивачем військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі та при виключенні зі списків особового складу частини позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 14.03.2017 року по 27.10.2017 року. 14.09.2023року представником позивача було скеровано до відповідача адвокатський запит № 129/23 про надання інформації та документів щодо нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення, із зазначенням застосованого базового місяця для розрахунку. За наслідками розгляду даного адвокатського запиту листом №1723/946 від 21.09.2023року відповідачем було надано інформацію щодо проходження військової служби позивачем та інформацію, що індексація не виплачувалась. Крім того, в наданій відповідачем довідці про доходи позивача індексація грошового забезпечення за період з 14.03.2017 року по 27.10.2017 року вказана в сумі 0,00 грн. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 14.03.2017 року по 27.10.2017 року, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою від 09.10.2023 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/27192/23 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.

23.10.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що у відповідності до Наказу начальника ВМЛ (по стройовій частині) від 27.10.2017 року за №204 вказано, що «Виплачено щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 400% місячного грошового забезпечення, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу (грошового забезпечення) з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років, додаткову винагороду у розмірі 60% місячного грошового забезпечення, надбавку за безпосереднє забезпечення навчально- виховного процесу у розмірі 100% посадового окладу за період з 01 по 27 жовтня 2017 року». Відповідно до наведеного Наказу, при звільненні, було збільшено премію, позивачу на 400%, та інші виплати та компенсації, які повністю компенсують індексацію грошового забезпечення позивача. У позовних вимогах позивач просить виплатити індексацію із застосуванням січня 2008 року, як місяця підвищення доходу (базового місяця) для обчислення індексу споживчих цін при розрахунку, однак відповідно до таблиці індексації у 2008 році виплата становила 0 гривень, оскільки згідно Порядку № 1078 за вказаний період часу виплата не проводилась. Зважаючи на зміни у Постановах Кабінету Міністрів за 2016 року, 2017 року, базовий місяць виплати індексації визначено грудень 2017 року, що відповідно до таблиці індексації у 2017 році, починаючи з січня 2017 року по травень 2017 року виплата становила 0 гривень, з травня 2017 року по грудень 2017 року, виплата не провадилась. Постановою № 1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015 року, але й визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації. Отже, аргументи позивача про визначення базовим місяцем для проведення індексації січня 2008 року із посиланням на Постанову від 09.12.2015 року №.1013 є безпідставними. У відповідності до вимог наказу Міністерства оборони України від 08.02.2016 року №60 Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 27.01.2016 №44. базовий місяць для виплати індексації став січень 2016 року, що відповідно до таблиці індексації у 2017 році з січня 2017 року по жовтень 2017 року виплата становила 0 гривень, оскільки виплата не провадилась.

Також, відповідач зазначає, що питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції відповідача саме при нарахуванні таких сум, а тому визначення позивачем, в частині встановлення базового місяця для обчислення індексації не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними та направлені на захист, ще не порушеного права, що суперечить статті 5 КАС України, тоді як судовий захист може надаватися лише порушеним правам.

Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату із відповідача на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 14.03.2017 року по 27.10.2017 року, з врахуванням січня 2008 року, як базового місяця, без суми, слід зазначити про те, що суд не вправі перебирати на себе функцію обрахунку сум індексації грошового забезпечення, оскільки ця функція належить відповідачу, як роботодавцю позивача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовоморському ліцеї імені віце-адмірала Володимира Безкоровайного у період з 14.03.2017 року по 27.10.2017 року.

Наказом Начальника Військово-морського ліцею (по стройовій частині) № 204 від 27.10.2017року ОСОБА_1 був виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 27.10.2017 року.

Позивачу у період з 14.03.2017 року по 27.10.2017 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.

14.09.2023року представником позивача було направлено до Військово-морського ліцею імені віце-адмірала Володимира Безкоровайного адвокатський запит № 129/23 про надання інформації та документів щодо нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, із зазначенням застосованого базового місяця для розрахунку.

За наслідками розгляду даного адвокатського запиту листом Військово-морського ліцею імені віце-адмірала Володимира Безкоровайного №1723/946 від 21.09.2023року було надано інформацію щодо проходження військової служби позивачем та інформацію щодо нарахування індексації грошового забезпечення. У наданій інформації відповідач зазначає, що індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів всіх рівнів, у Міністерства оборони України в межах наявного фінансового ресурсу відповідних коштів у січні 2016 року лютому 2018 року не було, а механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за відповідні періоди немає, з огляду на що індексація не виплачувалась.

Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно ненарахував та невиплатив йому індексацію грошового забезпечення за період з 14.03.2017 року по 27.10.2017 року звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі Закон №2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі Закон №1282-ХІІ).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (надалі - Закон № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ убачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.

Зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018р. у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

Тобто нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за вказаний період має відбуватись з одночасним визначенням січня 2008 року як базового місяця для проведення індексації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 року у справі №400/1118/21 та у постанові від 28.09.2022 року по справі №400/1119/21.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи позивача те, що індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто січня 2008 року.

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

При цьому, суд наголошує, що відповідач, здійснюючи нарахування індексації, не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону.

Разом з тим, наявність у відповідача повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами.

Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.12.2018 у справі № 802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, про визнання протиправною бездіяльності Військово-морського ліцею імені віце-адмірала Володимира Безкоровайного щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 14.03.2017 року до 27.10.2017 року.

Враховуючи протиправну бездіяльність Військово-морського ліцею імені віце-адмірала Володимира Безкоровайного, у суду є всі підстави для зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.03.2017 року по 27.10.2017 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця) для обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації грошового забезпечення.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а відтак судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають.

Щодо вимог про відшкодування витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, згідно з частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Таким чином, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, Суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем заявлена вимога про відшкодування вартості витрат на правову допомогу адвоката у зв`язку із підготовкою та поданням до суду позову про зобов`язання нарахувати індексацію грошового забезпечення.

Так, суд встановив та матеріалами справи підтверджено, що 05.09.2023 року між ОСОБА_1 та Адвокатом Ліпенко Юрієм Костянтиновичем укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1 вказаного договору Адвокат за завданням Клієнта зобов`язується здійснювати захист, представництво або надавати інші види правової допомоги Клієнту, перелік та вартість яких визначатиметься у Додатках до цього Договору (Замовленнях про надання послуг до цього Договору), а Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити належним чином наданні Послуги.

Представником позивача до суду надано Замовлення № 1 від 05.09.2023 року, з якого вбачається, що відповідно до умов Договору про надання правової допомоги № 38/23 від 05.09.2023р., укладеного між адвокатом Ліпенком Юрієм Костянтиновичем та громадянином ОСОБА_1 , Сторонами узгоджено надання Адвокатом за дорученням Клієнта правової допомоги Клієнту, що полягатиме у представництві його інтересів в адміністративних судах у справі про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити Клієнту індексацію грошового забезпечення. Загальна вартість послуг правової допомоги згідно даного Замовлення складається із суми гонорару за підготовку і подання до суду позовної заяви, та гонорару, що сплачується у випадку досягнення мети представництва. Гонорар за підготовку і подання до суду позовної заяви становить 2 000 (дві тисячі) гривень та сплачується Клієнтом Адвокату на протязі 7 (семи) днів з моменту підписання вказаного Замовлення.

Також, представником позивача надано суду квитанцію, згідно якої позивач сплатив Адвокату 2000,00 грн.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом з тим, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 24.01.2022 року (справа №757/36628/16), вказав, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

В даному випадку, суд зауважує, що відповідачем не подано такого клопотання.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат шляхом компенсації позивачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Відтак, сума судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військово-морського ліцею імені віце-адмірала Володимира Безкоровайного (65000, місто Одеса, Фонтанська дорога, буд. 14; код ЄДРПОУ 26605396) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військово-морського ліцею імені віце-адмірала Володимира Безкоровайного щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 14 березня 2017 року до 27 жовтня 2017 року.

Зобов`язати Військово-морський ліцей імені віце-адмірала ОСОБА_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14 березня 2017 року до 27 жовтня 2017 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця) для обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації грошового забезпечення.

Стягнути з Військово-морського ліцею імені віце-адмірала Володимира Безкоровайного (65000, місто Одеса, Фонтанська дорога, буд. 14; код ЄДРПОУ 26605396) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 (дві тисячі) грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 28.12.2023 року.

Суддя Г. В. Лебедєва