Рішення

від 07.12.2023 по справі 758/15099/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 758/15099/21

Провадження № 2/369/6704/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

07.12.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої суддіВолчко А.Я.,

при секретарях судових засідань Лоу А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання попереднього договору та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 22 грудня 2020 року між ОСОБА_1 (далі Позивач) та ОСОБА_2 (далі Відповідач) був укладений Попередній договір (далі Договір), за умовами якого сторони зобов`язувались не пізніше 22 грудня 2022 року на умовах і в порядку, встановлених в цьому Договорі, укласти Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (Основний договір).

Зазначений Договір був укладений в письмовій формі та посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Баландіним В.В., договір зареєстрований в реєстрі за № 1510.

В пункті 2 Договору Позивач та Відповідач погодили наступні істотні умови Основного договору:

Згідно підпункту 2.2. пункту 2 Договору об`єктом купівлі-продажу за Основним договором сторони визначили квартиру під АДРЕСА_2 .

Підпунктом 2.3. пункту 2 Договору Сторони погодили ціну квартири. Зокрема Сторони домовились, що її продаж за Основним договором буде здійснений за 961741 грн. 13 коп., що згідно курсу обміну валют, встановленого Національним банком України на день укладення Договору було еквівалентно 34300 доларів 00 центів США.

Курс гривні до долару США за курсом обміну валют Національного банку України на дату підписання Договору становив 2803 грн. 91 коп. за 100 доларів США.

За умовами п. 4 Договору Відповідач зобов`язувався до 22 грудня 2022 року підготувати та зібрати (отримати) всі документи, що відповідно до чинного законодавства необхідні для нотаріального посвідчення договору.

З змісту пункту 5 Договору також вбачається, що на підтвердження зобов`язання щодо укладення Основного договору та на забезпечення виконання Основного договору, у рахунок належного з покупця за Основним договором платежем, Позивач до підписання цього Договору передав, а Продавець отримав від Покупця грошові кошти в сумі 476664 грн. 70 коп., що згідно курсу обміну валют, встановленого Національним банком України на день укладення Договору було еквівалентно 17000 доларів 00 центів США, які, за умовами договору, вважаються забезпечувальним платежем за нерухоме майно.

Згідно цього ж пункту Договору Позивач також зобов`язувався з 01.01.2021 року до 22.11.2022 року передати щомісячно, до десятого числа кожного місяця, рівними частинами (по 20188 грн. 16 коп., що згідно курсу обміну валют, встановленого Національним банком України на день укладення Договору, було еквівалентно 720 доларам 00 цента США), а Відповідач зобов`язувався отримати від Позивача грошові кошти в сумі 464327 грн. 50 коп., що згідно курсу обміну валют, встановленого Національним банком України на день укладення цього Договору, еквівалентно 16560 доларам 00 центам США, що вважатимуться забезпечувальним платежем за нерухоме майно.

Фактом підтвердження отримання Відповідачем грошових коштів від Позивача сторони домовились вважати акт приймання-передачі грошових коштів, підписаний Позивачем та Відповідачем, або їх уповноваженими представниками.

Пунктом 6 Договору Сторони домовились, що при укладенні Основного договору сума, що підлягатиме передачі Позивачем Відповідачу, буде зменшена на суму забезпечувального платежу, переданого за цим Договором.

Пунктом 16 Договору сторони передбачили заборону односторонньої відмови від виконання зобов`язань, обумовлених в Договорі.

На виконання вищевказаних умов договору, Позивач щомісячно, починаючи з січня 2021 року по квітень 2021 року включно передавав Відповідачу грошові кошти в розмірі 720 доларів США, про що свідчать Акти приймання-передачі грошових коштів згідно попереднього договору від 22.12.2020 року (далі Акти). За вказаний період Відповідач отримав від Позивача грошові кошти в розмірі 2880 доларів США.

Таким чином, загальна сума коштів, отриманих Відповідачем від Позивача на виконання згідно з Попереднім договором становить 19880 доларів США.

В пункті 4 Договору Відповідач гарантував Позивачу, що на момент укладення Основного договору нерухоме майно нікому іншому не буде продане, подароване, іншим способом не буде відчужене, правами третіх осіб не буде обтяжене, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не буде внесене, в податковій заставі, судовому спорі, під забороною не перебуватиме, не буде предметом іпотечного та/або спадкового договору; не матиме прихованих недоліків; будь-яких самовільних перепланувань, прибудов, реконструкцій здійснюватися не буде, заборгованості по сплаті будь-яких платежів не буде.

Згідно пункту 9 Договору Відповідач гарантував Позивачу, що на день укладення Основного договору відносно нерухомого майна не буде укладено будь-яких інших правочинів, які б потягли виникнення прав щодо нерухомого майна у третіх осіб.

Згідно пункту 10 Договору Відповідач стверджував, що при укладенні цього Договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ним.

В порушення усіх вищезазначених умов Договору, починаючи з травня 2021 року Відповідач перестав відповідати на будь-які телефонні дзвінки Позивача та будь-яким чином виходити з ним на контакт. Згодом Позивачу стало відомо, що квартира, яку сторони визначили предметом Основного договору, не буде здана забудовником до 22.12.2022 року.

У зв`язку із цим Позивачем 02 липня 2021 року була направлена на адресу Відповідача вимога про повернення забезпечувального платежу в двократному розмірі, жодної відповіді на яку так і не було отримано.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 20.10.2021 року №280199382, яка була отримана представником Позивача адвокатом Мамчиком Д.О. в межах надання правової допомоги, Відповідачу на праві приватної власності належать наступні об`єкти нерухомого майна:

-частина земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:002:5134, площею 0, 2006 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Софіївська Борщагівка;

-двоквартирний житловий будинок квартирного типу з вбудованими нежитловими приміщеннями, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 123, 5 кв. м., житловою площею 46,2 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 222486200:03:002:5409, площею 0,05 га. Вказана земельна ділянка також належить Відповідачу.

20 жовтня 2021 року Позивачу стало відомо про те, що Відповідач взагалі намагається продати будинок, за придбання квартири в якому Позивачем були сплачені за попереднім договором грошові кошти Відповідачу. Про цей факт свідчить оголошення на сайті olx.ua, з якого видно, що житловий будинок, в якому мала б бути квартира Позивача, разом із земельною ділянкою, на якій він розміщений, продається за 131000 доларів США.

При цьому, об`єкт нерухомого майна, що продається, можливо ідентифікувати з даного оголошення, оскільки в оголошенні зазначений кадастровий номер земельної ділянки, належної Відповідачу згідно відомостей з Реєстру нерухомого майна, на якій розташований будинок за адресою: АДРЕСА_3 .

З Єдиного державного реєстру судових рішень Позивач також дізнався, що Відповідач є підозрюваним у кримінальному провадженні за № 42021111200000012 від 22.01.2021 року, відомості про яке були внесені до ЄРДР за ознаками вчинення Відповідачем кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 4 ст. 190 КК України.

З усього вищезазначеного вбачається, що Відповідач не має наміру виконувати умови ані попереднього договору, ані укладати з Позивачем основний договір. Тим більше Відповідач не має наміру передавати у власність Позивача будь-яке нерухоме майно.

Частиною 1 ст.15, ч. 1 ст.16 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Відповідно дост. 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11цього Кодексу.

Згідно ч. 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правиломст. 527 ЦК Україниборжник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зіст. 626 ЦКдоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Статтею 610 визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно частини 2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Частиною 4 цієї ж статті визначено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 7 укладеного між сторонами Договору, у разі, якщо Продавець відмовиться або буде ухилятись від укладення Основного договору в строк, визначений в пункті 1 цього Договору, та на умовах, визначених в цьому Договорі, Продавець зобов`язується повернути Покупцю отриманий від останнього забезпечувальний платіж в двократному розмірі протягом 7 календарних днів з дня отримання вимоги Покупця. Повернення відповідної суми може бути здійснено як особисто Продавцем, та і іншими призначеними ним особами.

Враховуючи, що Відповідач після укладення попереднього договору та отримання більшої частини грошових коштів від Позивача, перестав виходити на зв`язок, ремонті та будівельні роботи на об`єкті нерухомості не здійснює, а намагається реалізувати будівлю, в якій мала знаходитись квартира, яку сторони визначили предметом Основного договору, а також є підозрюваним у кримінальному провадженні, відповідальність за яке передбачена статтею 190 КК України (шахрайство), - умови попереднього договору істотно порушуються, оскільки є очевидним, що Відповідач не має наміру виконувати взяті на себе обов`язки і не має наміру укладати ані Основний договір, обумовлений сторонами у попередньому договорі, ані передавати Позивачу в обумовлений сторонами строк квартиру.

Також Відповідач не бажає повертати Позивачу грошові кошти, які були передані останнім.

Позивач через протиправні дії Відповідача позбавляється всього, на що він розраховував при укладенні Попереднього договору, оскільки ані квартири, ані грошових коштів Відповідач передавати йому не збирається.

Враховуючи вищезазначене, позивач вважає, що попередній договір, укладений між сторонами, має бути розірваний за рішенням суду у зв`язку із невиконанням Відповідачем його умов.

Крім того, позивач також просить також стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 19880 доларів США

Стягнути судові витрати з відповідача.

Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 01.11.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання попереднього договору та стягнення коштів передано для розгляду за підсудністю Києво-Святошинському районному суду Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження. На виконання положень ч. 1 ст.189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.06.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні

Представник позивача подав до суду клопотання згідно якого просив, розгляд справи провести у його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Письмових відзивів та пояснень до суду не направили.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 22 грудня 2020 року між ОСОБА_1 (далі Позивач) та ОСОБА_2 (далі Відповідач) був укладений Попередній договір (далі Договір), за умовами якого сторони зобов`язувались не пізніше 22 грудня 2022 року на умовах і в порядку, встановлених в цьому Договорі, укласти Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (Основний договір).

Зазначений Договір був укладений в письмовій формі та посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Баландіним В.В., договір зареєстрований в реєстрі за № 1510.

В пункті 2 Договору Позивач та Відповідач погодили наступні істотні умови Основного договору:

Згідно підпункту 2.2. пункту 2 Договору об`єктом купівлі-продажу за Основним договором сторони визначили квартиру під АДРЕСА_2 .

Підпунктом 2.3. пункту 2 Договору Сторони погодили ціну квартири. Зокрема Сторони домовились, що її продаж за Основним договором буде здійснений за 961741 грн. 13 коп., що згідно курсу обміну валют, встановленого Національним банком України на день укладення Договору було еквівалентно 34300 доларів 00 центів США.

Курс гривні до долару США за курсом обміну валют Національного банку України на дату підписання Договору становив 2803 грн. 91 коп. за 100 доларів США.

За умовами п. 4 Договору Відповідач зобов`язувався до 22 грудня 2022 року підготувати та зібрати (отримати) всі документи, що відповідно до чинного законодавства необхідні для нотаріального посвідчення договору.

З змісту пункту 5 Договору також вбачається, що на підтвердження зобов`язання щодо укладення Основного договору та на забезпечення виконання Основного договору, у рахунок належного з покупця за Основним договором платежем, Позивач до підписання цього Договору передав, а Продавець отримав від Покупця грошові кошти в сумі 476664 грн. 70 коп., що згідно курсу обміну валют, встановленого Національним банком України на день укладення Договору було еквівалентно 17000 доларів 00 центів США, які, за умовами договору, вважаються забезпечувальним платежем за нерухоме майно.

Згідно цього ж пункту Договору Позивач також зобов`язувався з 01.01.2021 року до 22.11.2022 року передати щомісячно, до десятого числа кожного місяця, рівними частинами (по 20188 грн. 16 коп., що згідно курсу обміну валют, встановленого Національним банком України на день укладення Договору, було еквівалентно 720 доларам 00 цента США), а Відповідач зобов`язувався отримати від Позивача грошові кошти в сумі 464327 грн. 50 коп., що згідно курсу обміну валют, встановленого Національним банком України на день укладення цього Договору, еквівалентно 16560 доларам 00 центам США, що вважатимуться забезпечувальним платежем за нерухоме майно.

Фактом підтвердження отримання Відповідачем грошових коштів від Позивача сторони домовились вважати акт приймання-передачі грошових коштів, підписаний Позивачем та Відповідачем, або їх уповноваженими представниками.

Пунктом 6 Договору Сторони домовились, що при укладенні Основного договору сума, що підлягатиме передачі Позивачем Відповідачу, буде зменшена на суму забезпечувального платежу, переданого за цим Договором.

Пунктом 16 Договору сторони передбачили заборону односторонньої відмови від виконання зобов`язань, обумовлених в Договорі.

На виконання вищевказаних умов договору, Позивач щомісячно, починаючи з січня 2021 року по квітень 2021 року включно передавав Відповідачу грошові кошти в розмірі 720 доларів США, про що свідчать Акти приймання-передачі грошових коштів згідно попереднього договору від 22.12.2020 року (далі Акти). За вказаний період Відповідач отримав від Позивача грошові кошти в розмірі 2880 доларів США.

Таким чином, загальна сума коштів, отриманих Відповідачем від Позивача на виконання згідно з Попереднім договором становить 19880 доларів США.

На день подання позову Позивач так і не отримав від Відповідача письмового повідомлення про місце, день та час для укладення Основного договору.

Згідно з ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема, договори та інші правочини (п.2 ч.2 ст.11 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.627 ЦК України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої, третьої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена,- у письмовій формі. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Попередній договір є одним з різновидів цивільних договорів, а тому йому властиві всі родові ознаки договорів. Так, попередній договір вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли угоди з усіх істотних умов договору. При цьому, для попереднього договору, наряду з іншими його умовами повинні бути визначені ті, які є суттєвими для основного договору.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 757/39725/19-ц (провадження № 61-15916св20) зазначено: «тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

За ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотними є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно п. 6.1. Попереднього Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його нотаріального посвідчення, і діє до укладення Основного договору.

Як вбачається із матеріалів справи попередній договір від 22.12.2020 року діє до укладення основного, однак основний договір між сторонами не укладено з вини відповідача. Тому суд приходить до висновку про істотне порушення відповідачем умов попереднього договору та порушення прав позивача, який позбавляється того, на що він розраховувала при укладенні договору, тому позовні вимоги про розірвання попереднього договору підлягають та договору про внесення змін до нього підлягають до задоволення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність у позивача права вимоги повернення грошових коштів в розмірі 19880 доларів США в якості гарантійних забезпечувальних коштів.

При цьому, відповідно до статті 524 ЦК Українизобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК Українивстановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Вищезазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року по справі № 373/2054/16-ц.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що аванс, який переданий Відповідачу, має бути стягнути з нього в доларах США.

Стаття 12 ЦПК України визначає щоцивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В силу ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

У відповідності дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем було сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 5680,46 грн та заяви про забезпечення позову у розмірі 536,80 грн.

У позовній заяві Позивач просив стягнути на його користь з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 32500 грн. Вказана сума складається з витрат, які понесені за складання позовної заяви у розмірі 14 500,00 грн., та участь у сових засіданнях у розмірі 18 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_1 представляв адвокат Мамчик Д.О. на підставі договору про надання правової допомоги №0710/21 від07.10.2021року.

Відповідно до ч. 1ст. 133ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3ст. 133ЦПК Українивизначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 ч. 3ст. 133 ЦПК Українивизначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з частинами першою-шостоюстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

Як убачається з матеріалів справи, позивачем надано докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу (договору про надання правової допомоги, детального опису робіт, виконаних адвокатом, актів виконаних робіт, тощо). За таких обставин, суд вбачає підстави для стягнення витрат на правову допомогу з відповідача у загальній сумі 32500 грн.

Відповідно та керуючись статтями 4, 5, 12, 56, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання попереднього договору та стягнення коштів - задовольнити.

Розірвати Попередній договір, що був укладений 22 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Баландіним В.В., зареєстрований в реєстрі за № 1510.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені грошові коштив розмірі19880доларів США (дев`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят доларів США).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, зокрема, витрати увигляді сплаченогосудового зборув сумі6217,26грн. (шість тисяч двісті сімнадцять гривень та двадцять шість копійок) та витрати напрофесійну правничудопомогу взагальній сумі32500грн. (тридцять дві тисячі п`ятсот гривень).

Інформація про учасників:

Інформація пропозивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Інформація провідповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Андрій ВОЛЧКО