Рішення

від 12.12.2023 по справі 456/2486/17

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/2486/17

Провадження № 2/456/18/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_2 про скасування рішення Стрийської міської ради, визнання недійсною і скасування державної реєстрації на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Олексишин І.Б. звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення IX сесії VII демократичного скликання Стрийської міської ради № 337 від 28.02.2017 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0276 га, що розташована по АДРЕСА_1 ; визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку (кадастровий № 4611200000:04:015:0215) площею 0,0276 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 4611200000:04:015:0215 за ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки покликався на те, що позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору дарування 1/2 частини житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л.І. 23.11.2004 за реєстровим № 7552 та на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку, який посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л.І. 19.07.2006 за реєстровим № 5352. Належний позивачці житловий будинок розміщений на земельній ділянці, призначеній для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 0,1000 га, яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 438674 від 27.09.2007. Також позивачка користується земельною ділянкою площею 642 кв.м для садівництва з моменту придбання житлового будинку, на якій знаходяться споруди, які належать позивачці. Рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради № 24 від 24.01.2008 надано дозвіл позивачці на виготовлення технічної документації для передачі у власність земельної ділянки площею 642 кв.м по АДРЕСА_1 для садівництва. 14.07.2017 позивачці стало відомо, що її сусідка ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , без її згоди приватизувала частину земельної ділянки, якою вона користується. Спірна частина земельної ділянки передана у власність ОСОБА_3 на підставі рішення ІХ сесії VІІ демократичного скликання Стрийської міської ради від 28.02.2017 за № 337. При цьому, на земельній ділянці, що перейшла у власність ОСОБА_3 , розміщені споруди, які належать до житлового будинку позивачки, а саме: убиральня «В», вигрібна яма «в» та частина огорожі «№ 3». При передачі у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки Стрийська міська рада не вилучала її з користування позивачки, а посадовим особам Стрийської міської ради було відомо, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ОСОБА_1 . Також відсутні підстави, передбачені ст. 140, 141 Земельного кодексу України, для припинення права власності або права користування земельною ділянкою.

В документації землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 міститься акт встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 30.06.2016, в якому відсутні підписи суміжних землекористувачів: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . До згаданого акту долучено виписку протоколу № 4 засідання узгоджувальної комісії по вирішенню земельних спорів від 18.08.2016, з якої вбачається, що комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_6 безпідставно не погоджує межі земельної ділянки, яка проходить по умовній лінії довжиною 17,50 м, та рекомендувала, оскільки межі не порушено при виготовленні документації та беручи до уваги схем-план земельної ділянки від 28.07.1965, тому не може бути перешкод для продовження виготовлення документації. Також у протоколі зазначено, що член комісії ОСОБА_7 повідомила, що у провадженні судів немає спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про той же предмет і з тих же підстав, а також відсутні рішення цих органів з такого спору. Окрім цього, дане засідання узгоджувальної комісії проводилося без виклику та участі позивачки, чим порушено її права, передбачені ст. 160 ЗК України. Окрім цього, ОСОБА_3 неодноразово зверталась до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що підтверджується рішеннями Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26.11.2010 та від 21.05.2013. У ОСОБА_3 відсутні будь-які докази, що їй належить частина земельної ділянки, якою користується позивачка. Залишаться невідомим, на якій правовій підставі Стрийська міська рада приймала рішення про розробку проекту землеустрою та рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки. Разом з тим, Стрийська міська рада передала у власність іншій особі земельну ділянку, на якій розташована належна позивачці господарська споруда, а саме: вбиральня, позначена на плані літ. «В», рік побудови 1970. Позивачка зверталася в поліцію із заявою щодо неправомірних дій посадової особи Стрийської міської ради Львівської області, а саме: службове підроблення офіційного документа при приватизації земельної ділянки, на підставі якої було зареєстроване кримінальне провадження № 12017140130001698. В ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017140130001698 було проведено експертизу з питань землеустрою за матеріалами кримінального провадження. Згідно з висновком експерта № 4352 від 21.12.2020 технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4611200000:04:015:0215, не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативно-правовим актам у галузі землеустрою та землекористування, а саме: статті 55 Закону України «про Землеустрій» та п. 4.4 Інструкції про встановлення (відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. Оскільки вищевказане рішення Стрийської міської ради було прийняте з порушенням норм земельного законодавства, що призвело до порушення права позивачки щодо користування належною їй земельною ділянкою, тому є підстави для його скасування.

Представником відповідачки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , подано заперечення на позов, в якому останній повністю заперечує позов та просить у його задоволенні відмовити, оскільки споруда, яка нібито знаходиться на спірній земельній ділянці та належить до будинковолодіння позивачки, є самочинним будівництвом. Попередніх власників згаданого майна по АДРЕСА_2 було зобов`язано знести вказану споруду, проте таке рішення залишилось без виконання.

Крім цього, з рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області № 234 від 20 липня 2006 року «Про надання дозволу на виготовлення технічних документацій для передачі у власність земельних ділянок» вбачається, що ОСОБА_8 (попередній власник майна по АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо передачі у власність земельної ділянки площею 642 кв.м. Однак право власності останніми так і не було оформлено.

Право постійного користування земельною ділянкою площею 642 кв.м, яке належало ОСОБА_8 , припинилося у зв`язку з її смертю в 2007 році та, враховуючи норми Земельного кодексу України, не увійшло до складу спадщини.

З рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області № 24 від 24 січня 2008 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації для передачі у власність земельних ділянок» вбачається, що ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо передачі у власність земельної ділянки площею 642 кв.м. Однак право власності останньою так і не було оформлено по 2017 рік.

Таким чином, правові підстави, передбаченні чинним законодавством, на користування позивачкою земельною ділянкою площею 642 кв. м в неї відсутні, а довідки про сплату податку на землю не є належним та допустимим доказом, який би засвідчив правову підставу права користування позивачкою земельною ділянкою площею 0,0642 га. За таких підстав жодного порушення права володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, які належать позивачці, при винесенні ІХ сесією VІІ демократичного скликання Стрийської міської ради Львівської області рішення № 337 від 28.02.2017 не допущено. Стрийська міська рада послідовно та відповідно до вимог чинного законодавства завершила виконання свого ж рішення № 261 «Про збільшення земельної ділянки маломірного домоволодіння АДРЕСА_2 ».

Також представницею відповідача Стрийської міської ради Львівської області Корпан-Парутою Т.Б. подано письмові пояснення щодо позову, в яких остання позовні вимоги вважає безпідставними і такими, що підлягають відхиленню, виходячи з наступного. Так, незважаючи на те, що в позовній заяві позивачка зазначає, що земельна ділянка площею 642 кв.м для садівництва передана в користування ОСОБА_1 та таке право підтверджується довідкою Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області від 01.08.2017, проте згідно зі статтями 125 та 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цих прав та оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до статті 123 цього Кодексу надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється органами виконавчої влади і не може бути підтверджено довідкою ДПІ. Земельна ділянка площею 642 кв.м по АДРЕСА_2 є комунальною власністю. Також чинне законодавство не обмежує право на приватизацію земельної ділянки у зв`язку з відмовою суміжного землекористувача від підписання акту узгодження меж земельних ділянок.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви та клопотання сторін та процесуальні рішення, постановлені по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 серпня 2017 року головуючим суддею визначено суддю Гулу Л.В. /Т. 1 а.с. 59/

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.08.2017 відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , виконавчого комітету Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Управління Держгеокадастру у Стрийському районі Львівської області про скасування рішення Стрийської міської ради, визнання недійсною і скасування державної реєстрації на земельну ділянку. Справу призначено до розгляду на 10:00 09 жовтня 2017 року /Т. 1 а.с. 60/.

22.08.2017 представником ОСОБА_1 адвокатом Олексишиним І.Б. подано заяву про забезпечення позову /Т. 1 а.с. 61-62/.

Ухвалою суду від 09.10.2017 заяву про забезпечення позову задоволено частково. До вступу рішення суду в законну силу заборонено ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження земельної ділянки площею 0,0276 га, кадастровий №4611200000:04:015:0215, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 1 а.с. 69/.

09.10.2017 представником відповідачки ОСОБА_3 подано заперечення на позовну заяву /Т. 1 а.с. 77-87/.

В судовому засіданні 24.01.2018 за клопотанням представника позивачки протокольною ухвалою суду проведено заміну неналежного відповідача виконавчого комітету Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області на належного Стрийську міську раду Львівської області /Т. 1 а.с. 125-126/.

Ухвалою суду від 24.01.2018 задоволено клопотання представників позивачки про витребування доказів. Витребувано з СВ Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області (юридична адреса: вулиця Драгоманова, 2, м. Стрий, Львівська область, слідчий Ортинський О.О.) належно завірену копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , /на 41 арк./, яка знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12017140130001698 /Т. 1 а.с. 127/.

Ухвалою суду від 27.02.2018 справу розглядом відкладено на 16.03.2018 /Т. 1 а.с. 167/.

03.04.2018 представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Олексишиним І.Б. подано клопотання про зупинення провадження у справі /Т. 1 а.с. 181-186/.

Ухвалою суду від 19.04.2018 зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Стрийської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Управління Держгеокадастру в Стрийському районі Львівської області про скасування рішення Стрийської міської ради, визнання недійсною і скасування державної реєстрації земельної ділянки до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 456/790/18 за позовом ОСОБА_1 до Стрийської міської ради Львівської області, третя особа ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними та скасування рішення /Т. 1 а.с. 196/.

12.01.2023 представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Олексишиним І.Б. подано клопотання про поновлення провадження у справі /Т. 1 а.с. 200-206/.

Ухвалою суду від 18.01.2023 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Стрийської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Управління Держгеокадастру в Стрийському районі Львівської області про скасування рішення Стрийської міської ради, визнання недійсною і скасування державної реєстрації земельної ділянки поновлено. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.01.2023 о 10:00 /Т. 1 а.с. 207/.

В судовому засіданні 22.02.2023 за клопотанням представника позивачки протокольною ухвалою суду залучено ОСОБА_2 до участі в розгляді справи в якості відповідача як правонаступника ОСОБА_3 , яка відповідно свідоцтва про смерть померла ІНФОРМАЦІЯ_1 /Т. 1 а.с. 221/.

Ухвалою суду від 20.03.2023 справу розглядом відкладено на 06.04.2023 /Т. 1 а.с. 227/.

22.03.2023 представником позивачки подано позовну заяву в новій редакції /Т. 1 а.с. 234-250/.

Ухвалою суду від 06.04.2023 справу розглядом відкладено на 24.04.2023 /Т. 2 а.с. 4/.

21.04.2023 представником відповідача Стрийської міської ради Львівської області подано пояснення щодо позовної заяви /Т. 2 а.с. 8-13/.

Ухвалою суду від 12.05.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області Корпан-Парути Тетяни Богданівни про закриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_2 про скасування рішення Стрийської міської ради, визнання недійсною і скасування державної реєстрації на земельну ділянку /Т .2 а.с. 36-37/.

Ухвалою суду від 30.05.2023 справу розглядом відкладено на 26.07.2023 /Т. 2 а.с. 43/.

Ухвалою суду від 08.08.2023 справу розглядом відкладено на 04.09.2023 /Т. 2 а.с. 57/.

25.09.2023 на електронну адресу суду представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Олексишиним І.Б. подано клопотання про повернення до стадії підготовчого судового засідання /Т. 2 а.с. 104-108/.

Ухвалою суду від 25.09.2023 клопотання представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Олексишина Ігоря Богдановича задоволено. Вирішено повернутись до підготовчого засідання в справі за позовом ОСОБА_1 до Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_2 про скасування рішення Стрийської міської ради, визнання недійсною і скасування державної реєстрації на земельну ділянку, яке призначити на 13 жовтня 2023 року о 12 год. 00 хв. в приміщенні суду в АДРЕСА_3 . 2 а.с. 109/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.11.2023 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_2 про скасування рішення Стрийської міської ради, визнання недійсною і скасування державної реєстрації на земельну ділянку та призначено справу до судового розгляду на 22.11.2023 /Т. 2 а.с. 122/.

Розгляд справи по суті відбувся 12.12.2023 за участі представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Олексишина І.Б. та представника відповідача Стрийської міської ради Львівської області Корпан-Парути Т.Б.

Узагальнення доводів сторін та інші процесуальні дії у справі.

Представник ОСОБА_1 адвоката Олексишин І.Б. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача Стрийської міської ради Львівської області Корпан-Парута Т.Б. позов заперечила з підстав, наведених у запереченні та поясненнях.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, на виклик суду повторно не з`явився, про причину неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, тому суд розглянув справу за фактичної явки сторін на підставі наявних у ній доказів.

Суд відповідно до вимог ч. 7 ст. 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів, якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх в апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Відтак суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

Первісно будинковолодіння АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 належали ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відповідно до нумерації будинків АДРЕСА_4 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 . 1 а.с. 8-10, 40-41/.

Відповідно до виписки з рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 22.01.1998 № 18 вирішено передати у приватну власність земельні ділянки, а саме: ОСОБА_8 земельну ділянку по АДРЕСА_2 загальною площею 1642 кв.м: у приватну власність - 1000 кв.м та 642 кв.м - в користування /Т. 1 а.с. 13/.

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування 1/2 частини житлового будинку від 23.11.2004, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л.І., та на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку від 19.07.2006, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л.І. /Т. 1 а.с. 52, 54/.

На підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 438674 від 27.09.2007 позивачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення - для обслуговування житлового будинку і господарських будівель /Т. 1 а.с. 51/.

Рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 20.07.2006 № 234 надано дозвіл на виготовлення технічної документації для передачі у власність земельних ділянок, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_8 земельної ділянки по АДРЕСА_2 загальною площею 642 кв.м для садівництва /Т. 1 а.с. 12/.

Рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 24.01.2008 № 24 надано дозвіл на виготовлення технічної документації для передачі у власність земельних ділянок, а саме: ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_2 загальною площею 642 кв.м для садівництва /Т. 1 а.с. 11/.

На виконання вищезгаданого рішення позивачкою ОСОБА_1 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення садівництва /Т. 1 а.с. 14-27/.

З висновку № Ц-261 від 16.08.2006 про наявність обмежень і сервітутів на земельній ділянці по АДРЕСА_2 , адресованого ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , вбачається, що в місці, де земельна ділянка межує з сусідньою будовою, необхідно встановити сервітут ремонтно-будівельної смуги /Т. 1 а.с. 21/.

З виписки з протоколу № 1 засідання узгоджувальної комісії по вирішенню земельних спорів від 16.03.2007 вбачається, що розглянувши заяву ОСОБА_8 та ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 про неузгодження межі між їхнім землекористуванням по АДРЕСА_2 та землекористуванням громадян: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в їх присутності, комісія вирішила, що дане спірне питання повинно бути вирішене тільки в судовому порядку. Приватизацію земельної ділянки ОСОБА_8 та ОСОБА_1 призупинити /Т. 1 а.с. 53/.

З відповіді заступника міського голови № П-101/3.22з вбачається, що розглянувши заяву ОСОБА_3 про надання в приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 згідно з рішенням Стрийської міської Ради депутатів трудящих за № 261 від 11.06.1965, встановлено, що сусідня земельні ділянка по АДРЕСА_2 на даний час знаходиться у приватній власності та у постійному користуванні ОСОБА_1 , що унеможливлює надання ділянки без згоди її власника /Т. 1 а.с. 49/.

Відповідно до рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26.11.2010 у справі № 2-3160/2010, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19.03.2021, зобов`язано ОСОБА_1 знести господарську споруду (сарай), що розташована між земельними ділянками за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 /Т. 1 а.с. 28-30/.

Відповідно до рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.05.2013 у справі № 1323/6756/2012, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05.12.2013 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 02.04.2014, відмовлено в задоволенні позову Стрийського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третьої особи без самостійних вимог Стрийської міської ради Львівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення незаконно побудованих споруд (паркана та туалету) на земельній ділянці по АДРЕСА_2 . 1 а.с.31-33, 36-38/.

Відповідно до повідомлення Стрийської об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 01.08.2017 № 3966/10/13-11/13/13-00 ОСОБА_1 нарахування земельного податку проводилося з 2007 року по 2016 рік за адресою: АДРЕСА_2 на тип землі: присадибна ділянка в містах площею 0,10 га та для ведення садівництва 0,0642 га /Т. 1 а.с. 55/.

Так, судом встановлено, що право землекористування ОСОБА_1 в установленому земельним законодавством порядку не оформлено, Державний акт на право користування чи право власності на землю по АДРЕСА_2 загальною площею 642 кв.м для садівництва на її ім`я не видавався.

З рішення виконавчого комітету Стрийської міської Ради депутатів трудящих від 11.06.1965 № 261 «Про збільшення земельної ділянки маломірного домоволодіння АДРЕСА_2 та будівництво загального сараю і санвузла при домоволодіннях АДРЕСА_4 і АДРЕСА_2 » вбачається, що за домоволодінням АДРЕСА_4 зареєстровано 178 кв.м земельної площі, № 11-а - 182 кв.м земельної площі, № 13 - 1705 кв.м, в т.ч. лишки 795 кв.м. Також даним рішенням виконавчий комітет вирішив: 1) виділити проїзд до домоволодінь АДРЕСА_4 та АДРЕСА_4 шириною 3,5 кв.м. Проїзд виділити за рахунок вилучення земельної площі: від домоволодіння АДРЕСА_4 - 15,5 кв.м, від № 11-а - 6,0 кв.м, від домоволодіння АДРЕСА_1 - за рахунок лишків 54,0 кв.м; 2) для будівництва загального сараю для домоволодінь АДРЕСА_4 та АДРЕСА_4 виділити земельну ділянку площею 100 кв.м за рахунок лишків домоволодіння АДРЕСА_1 та зареєструвати за домоволодінням АДРЕСА_4 . Окрім цього, доручено Стрийському МБТІ провести відповідні зміни в реєстраційних документах домоволодінь, адже після даних змін та вилучень за домоволодіннями рахувались наступні земельні ділянки: за № 11 - 162,5 кв.м, за № 11-а - 226 кв.м, за № 13 - 910 кв.м; крім того, за цим будинковолодінням рахувати в тимчасовому користуванні 641 кв.м. Вчинено дії на його виконання /Т. 1 а.с. 81-87/.

З метою встановлення фактичних обставин спору судом витребувано документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Зокрема, з акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 30.06.2016 вбачається, що ОСОБА_3 встановлені межі земельної ділянки на місцевості по АДРЕСА_1 без узгодження із суміжними землекористувачами ОСОБА_4 та ОСОБА_15 . Із виписки протоколу № 4 засідання узгоджувальної комісії по вирішенню земельних спорів від 18.08.2016 вбачається, що суміжні землекористувачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 безпідставно не погоджують межі земельної ділянки. У провадженні судів України немає справи зі спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і ОСОБА_6 про той же предмет і з тих же підстав та відсутні рішення цих органів з такого спору. Комісія рекомендувала, оскільки межі не порушено при виготовленні документації та беручи до уваги схем план земельної ділянки від 28.07.1965, відсутні перешкоди для продовження виготовлення вищезгаданої документації /Т. 1 а.с. 132-160/.

Так, у подальшому рішенням ІХ сесії VІІ демократичного скликання Стрийської міської ради Львівської області від 28.02.2017 № 337 затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 276 кв.м та передано у власність ОСОБА_3 /Т. 2 а.с. 60/.

03.03.2017 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0276 га, кадастровий номер: 4611200000:04:015:0215, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_3 /Т. 1 а.с. 6-7/.

Судом встановлено, що в межах досудового розслідування кримінального провадження № 12017140130001698, розпочатого за фактом службового підроблення офіційного документа при приватизації земельної ділянки ОСОБА_3 , кадастровий номер 4611200000:04:015:0215, проведено експертизу з питань землеустрою та встановлено накладення суміжних земельних ділянок, а саме: частина земельної ділянки, яка відповідно до технічної документації належить ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), фактично знаходиться в межах земельної ділянки по АДРЕСА_2 . 1 а.с. 243-250/.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з накладенням земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку позивачки, у зв`язку з чим вона позбавлена можливості в повній мірі нею користуватися, володіти та розпоряджатися.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності визначається у порядку визначеному законом.

Як зазначено у ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно зі ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян, зокрема, провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.

За змістом ст. 38-39 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Частиною третьою статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною першою статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Надаючи оцінку аргументам сторін, які викладені у поданих до суду заявах по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, суд вважає аргументи позивачки належним чином обгрунтованими та мотивованими, аргументи ж відповідачів такими, що не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

Так, узагальнюючи оцінку доводів та аргументів сторін у цій справі, суд звертає увагу, що в межах досудового розслідування кримінального провадження № 12017140130001698, розпочатого за фактом службового підроблення офіційного документа при приватизації земельної ділянки ОСОБА_3 , кадастровий номер 4611200000:04:015:0215, проведено експертизу з питань землеустрою за матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до зазначеного вище висновку експерта № 4352 від 21.12.2020 щодо встановлення відповідності технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4611200000:04:015:0215, вимогам земельного законодавства та іншим нормативно-правовим актам в галузі землеустрою та землекористування проведеним аналізом наданої на дослідження документації встановлено, що наявні порушення меж земельних ділянок, тобто накладання земельних ділянок ОСОБА_3 з кадастровим номером 4611200000:04:015:0215, площею 0,0276 га та ОСОБА_1 з кадастровим номером 4611200000:04:015:0066, площею 0,1000 га, що відображено на рисунку № 3 згаданого висновку, а саме: встановлено, що існуюча металева сітка зі сторони по АДРЕСА_2 дубльована огорожею з металевих листів. Жовтим кольором відзначено частину земельної ділянки, яка відповідно до технічної документації належить ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , показано синім кольором), але фактично знаходиться в межах земельної ділянки по АДРЕСА_2 .

Окрім того, відповідно до плану земельної ділянки по АДРЕСА_1 , який затверджено рішенням Стрийської міської ради депутатів трудящих № 242 від 24.03.1983, що міститься в матеріалах інвентаризаційної справи 4164/54, площа земельної ділянки становить 222 кв.м (0,0222га), що не відповідає площі земельної ділянки, зазначеній в технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_3 , відповідно до якої площа земельної ділянки становить 276 кв.м (0,0276 га).

В технічній документації на земельну ділянку ОСОБА_3 на ст. 10 міститься Схем план земельної ділянки по АДРЕСА_1 , датований 28.07.1965. Даний схем план суперечить відповідному документу на суміжну земельну ділянку по АДРЕСА_2 , так як у них спільна межа зазначена різна.

Межа земельної ділянки, що зазначена в наданій на дослідження технічній документації на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не відповідає фактичному землекористуванню та документам, що містяться в матеріалах кримінального провадження в інвентаризаційних справах 4164/54 і 665/54, так як проходить по частині суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_2 .

Також даним висновком експерта № 4352 від 21.12.2020 підтверджено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4611200000:04:015:0215, не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативно-правовим актам в галузі землеустрою та землекористування, а саме: статті 55 Закону України «Про землеустрій» та п. 4.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2023 при розгляді справи № 515/1315/18 виснував, що згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом положень статей 102, 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Виходячи із характеру спірних правовідносин, у цій справі, в першу чергу, підлягала встановленню та обставина, чи накладаються (перетинаються) земельна ділянка, що перебувала у власності (користуванні) позивачки, та земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У такій категорії справ суд самостійно без застосування спеціальних знань не може зробити висновок, чи накладаються земельні ділянки сторін у справі, а отже, суд, керуючись положеннями цивільно-процесуального законодавства, для встановлення істинності у справі та з метою виконання завдань правосуддя, міг призначити судову експертизу.

Таким чином, належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував факт накладення земельних ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи, після отримання якого суд вирішує наявність чи відсутність порушення речових прав позивачки на земельну ділянку.

При цьому, суд зазначає, що ст. 110 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Оцінюючи описаний висновок експерта за результатами проведення експертизи з питань землеустрою № 4352 від 21.12.2020, суд вважає, що він повністю відповідає вимогам Закону України «Про судову експертизу» та не суперечить вимогам Цивільного процесуального кодексу України, складений уповноваженою на те особою, є обґрунтованим та належно вмотивованим.

Також визначені в експертному висновку розмір, розташування та конфігурація частини земельної ділянки, що накладається, відповідають іншим доказам, якими позивачка обґрунтовувала свої вимоги, зокрема показанням свідків.

Так, свідок ОСОБА_16 зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин працював директором ТзОВ «Геосервіс 77», яке займалося розробкою технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4611200000:04:015:0215. Акт узгодження меж на місці не складався, а був складений опісля в робочому кабінеті. Виїжджав на місце за вказаною адресою раніше та проводив кадастрову зйомку. Межових знаків встановлено не було. Візуально спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4611200000:04:015:0215 виходила поза межі огорожі, яка розділяла суміжних землекористувачів ОСОБА_17 і ОСОБА_18 . За процедурою при складанні акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості запрошуються суміжні землекористувачі, проте такі ( ОСОБА_18 і ОСОБА_19 ) не викликалися. Після обробки зйомки дійсно можна було побачити накладання земельних ділянок.

Свідок ОСОБА_20 зазначила, що є заступником начальника відділу земельних ресурсів Стрийської міської ради та на момент виникнення спірних правовідносин працювала на посаді головного спеціаліста відділу земельних ресурсів. ОСОБА_3 звернулась із клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та додала перелік документів. Розробкою та виготовленням технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку займалося ТзОВ «Геосервіс 77». Виїжджали на місце, проте обстежити земельні ділянки не вдалося, оскілки власники були відсутні. Суміжних землекористувачів ( ОСОБА_18 і ОСОБА_19 ) в міську раду не викликали. Оскільки порушення меж земельних ділянок при виготовленні технічної документації не встановлено, узгоджувальна комісія по вирішенню земельних спорів не вбачала перешкод для продовження виготовлення вищезгаданої документації.

Зі свого боку, відповідачі та їх представники не надали обґрунтованих пояснень та доказів на спростування висновків експерта, їх недостовірності чи неповноти або інших обставин, які б ставили під сумнів ці висновки, а також не заявляли клопотань про призначення повторної експертизи, виклику експерта тощо.

За таких обставин суд вважає, що відсутні підстави для відхилення висновку експерта № 4352 від 21.12.2020, складеного Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, за результатом проведення експертизи з питань землеустрою.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Порушення, невизнання або оспорювання права особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

При вирішенні позову про право на користування земельною ділянкою суд повинен установити: чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується і залежно від установленого повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 Цивільного кодексу України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі №911/2701/17 вказано, що ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України унормовано, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Земельні ділянки формуються як об`єкти цивільних прав: власності, постійного користування, оренди відповідно до закону, і припинення прав щодо цих об`єктів також має відбуватись виключно відповідно до закону».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі №514/1571/14-ц зазначено, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право позивача порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».

За змістом абз. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Відповідно до описаного вище висновку експерта № 4352 від 21 грудня 2020 року встановлено наявні порушення меж земельних ділянок, тобто накладання земельних ділянок ОСОБА_3 з кадастровим номером 4611200000:04:015:0215, площею 0,0276 га та ОСОБА_1 з кадастровим номером 4611200000:04:015:0066, площею 0,1000 га, що відображено на рисунку № 3 згаданого висновку, а саме: встановлено, що існуюча металева сітка зі сторони по АДРЕСА_2 дубльована огорожею з металевих листів. Жовтим кольором відзначено частину земельної ділянки, яка відповідно до технічної документації належить ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , показано синім кольором), але фактично знаходиться в межах земельної ділянки по АДРЕСА_2 .

Отже, наведеними вище доказами підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 4611200000:04:015:0215, площею 0,0276 га по АДРЕСА_1 накладається на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , оскільки частина земельної ділянки, яка відповідно до технічної документації належить ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), фактично знаходиться в межах земельної ділянки по АДРЕСА_2 , якою фактично володіє ОСОБА_1 .

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позивачкою належними, допустимими та достатніми доказами доведено, що оскаржуване рішення IX сесії VII демократичного скликання Стрийської міської ради № 337 від 28.02.2017 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0276 га, що розташована по АДРЕСА_1 суперечить вимогам земельного законодавства, прийняте з порушенням встановленого законодавством порядку та порушує права та законні інтереси позивачки, а тому дане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивачки про скасування записів про державну реєстрацію земельної ділянки (кадастровий № 4611200000:04:015:0215) площею 0,0276 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису 19378575 від 03.03.2017), суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації . Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Так само, відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі , зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Отже, оскільки судом скасовано рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого було зареєстровано земельну ділянку шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку (кадастровий № 4611200000:04:015:0215) площею 0,0276 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису 19378575 від 03.03.2017), підлягає задоволенню також і вимога ОСОБА_1 про скасування записів про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0276 га, кадастровий номер 4611200000:04:015:0215.

Зважаючи на викладене вище, суд також наголошує, що з метою відновлення порушеного права позивачки на володіння земельною ділянкою біля належного їй будинковолодіння та загалом врегулювання спору між ОСОБА_2 як правонаступником ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо користування спірною земельною ділянкою (її частиною), належним та необхідним способом захисту є задоволення позовних вимог у повному обсязі, що, на думку суду, призведе до відновлення початкового стану сторін у даній справі із наданням їм можливості реалізувати свої права на приватизацію земельних ділянок у встановленому законодавством порядку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

А відтак інші доводи сторін не аналізуються судом та не спростовуються, оскільки на висновки суду про наявність підстав для задоволення позову не впливають.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення повністю з урахуванням встановлених судом обставин.

Щодо судових витрат.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до принципу диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд зобов`язаний розглядати справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

А тому судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачкою на вимогу її представника.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення IX сесії VII демократичного скликання Стрийської міської ради № 337 від 28.02.2017 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0276 га, що розташована по АДРЕСА_1 .

Визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку (кадастровий № 4611200000:04:015:0215) площею 0,0276 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису 19378575 від 03.03.2017).

Скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 4611200000:04:015:0215 за ОСОБА_3 .

Роз`яснити учасникам справи, що заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали від 09.10.2017 у даній цивільній справі, у вигляді накладення арешту продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 22.12.2023.

Суддя Л.В.Гула