Рішення

від 28.12.2023 по справі 279/6335/23

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

провадження №2/279/1748/23

Справа № 279/6335/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2023 року м.Коростень Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Волкової Н.Я., з секретарем Волкович Н.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу №279/6335/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Північний Лідер" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, зазначивши, що 25.06.2021 року між ТОВ "Коростенський завод трансмаш" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, відповідно до якого ОСОБА_1 набула у власність нежитлове примішення загальною площею 425 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРП на нерухоме майно №344062937 від 24.08.2023 р.. Об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1822384400:08:000:0140, яка перебуває в приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Північний Лідер", що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №206727420 від 13.04.2020 року. Тобто, на момент набуття відповідачем об`єкту нерухомості власником земельної ділянки був позивач. З огляду на викладене, ОСОБА_1 , як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника, тобто позивача, цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мала заплатити за користування нею, зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки. Оскільки відповідачка володіє нежитловим приміщенням загальною площею 450 кв.м., тому для обслуговування вказаного приміщення необхідна мінімальна площа земельної ділянки розміром 550 кв.м.. Враховуючи, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки відсутня, позивачем взялась до уваги нормативно грошова оцінка сусідньої земельної ділянки з кадастровим номером 1822384400:08:000:0103, відповідно до якої грошова оцінка одного квадратного метра становить 219,90 грн., тобто з урахуванням визначення нормативно грошової оцінки сусідньої земельної ділянки, оцінка земельної ділянки площею 22966 кв.м. з кадастровим номером 1822384400:08:000:0140 складає 5 050 223,00 грн.. Отже, грошова оцінка частини земельної ділянки, якою користується відповідачка становить 120945 грн., тому розмір орендної плати, яку б позивач міг отримати від здачі в користування даної земельної ділянки, в рік складає 14513,40 грн., а за місяць становить 1209,42 грн., строк користування земельною ділянкою складає з 05.06.2021 року по 11.09.2023 року, а саме 28 календарних місяців, тобто сума відшкодування вартості користування 550 кв.м. земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна відповідачки, становить 33863,76 грн..

На підставі вищевикладеного, просив стягнути з відповідача на користь позивача 33863,76 грн. та понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач належним чином повідомлена про судовий розгляд (ухвала про відкриття провадження з додатком отримана 24.10.2023), представнику відповідача адвокату Калініну Р.С. за його клопотанням 05.12.2023 р. надано доступ до електронної справи. Відзив на позовну заяву, інших заяв, клопотань стороною відповідача не подано.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові матеріалами справи та проаналізувавши їх в сукупності, суд дійшов висновку про наступне: Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 25.06.2021 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності на нежитлове приміщення загальною площею 458,7 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №2264 від 25.06.2021 року.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником земельної ділянки кадастровий номер 1822384400:08:000:0140, площею 2.2966 га, розташованою за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с/рада Поліська на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 459, виданий 13.04.2020 року являється Товариство з обмеженою відповідальністю "Північний Лідер".

Позивач у своїй позовній заяві вказує, що об`єкти нерухомого майна, які на праві приватної власності належать відповідачу розташовані на земельній ділянці, яка на праві приватної власності належить йому. З метою досудового врегулювання спору 30.06.2023 року позивач направив на адресу відповідача претензію, якою вимагав протягом 7 календарних днів з моменту отримання даної претензії сплатити на розрахунковий рахунок позивача кошти на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України в розмірі 30235,5 грн. за 25 місяців користування земельною ділянкою. Претензія була отримана відповідачем 10.07.2023 року, однак заборгованість не сплачено та не надано жодної відповіді щодо оплати коштів.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правилами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 13 Конституції України передбачено, що кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. До таких об`єктів належать, зокрема, земельні ділянки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Земельний кодекс України (ст.120) регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналіз положень глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Відповідно, до статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана, відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею/ погіршення майна.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 .

За змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

У постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі, що і було зроблено судами попередніх інстанцій.

Відповідно до ст.20 ч.2 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка у свою чергу є основою для розрахунку орендної плати за землю.

Верховний Суд у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 з огляду на положення законодавства та численні правові висновки Верховного Суду дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Відповідачем вимога позивача не оспорена та не спростована, факт користування земельною ділянкою позивача не заперечено.

Аналізуючи надані позивачем докази у сукупності з наведеними вище положеннями законодавства, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.

Керуючись ст.263-265 ЦПК України, ст.181,1212-1214 ЦК України,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Північний Лідер"33863 (тридцять три тисячі вісімсот шістдесят три) гривні 76 копійок заборгованості за користування земельною ділянкою площею 550 квадратних метрів з кадастровим номером 1822384400:08:000:0140, на якій розміщено нежитлове приміщення загальною площею 458,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 217472118107), за період з 05.06.2021 року по 11.09.2023 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Північний Лідер"2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .

Сторони:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Північний Лідер", місце знаходження: 11501, Житомирська область, м. Коростень, вул. Шолом-Алейшема, 62, код ЄДРПОУ 43582981.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Волкова Н.Я.