Постанова

від 18.04.2024 по справі 279/6335/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №279/6335/23 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н.Я.

Категорія 23 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Трояновської Г.С.

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №279/6335/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Північний Лідер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Калінін Роман Сергійович

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 грудня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Волкової Н.Я.

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь кошти в сумі 33863,76 грн. та понесені судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 25 червня 2021 року між ТОВ «Коростенський завод трансмаш» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, відповідно до якого відповідач набула у власність нежитлове приміщення загальною площею 458,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці із кадастровим номером 1822384400:08:000:0140, яка належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Північний лідер» (далі ТОВ «Північний лідер»).

Отже, на момент набуття ОСОБА_1 об`єкту нерухомості та на дату звернення із даним позовом, власником земельної ділянки з кадастровим номером 1822384400:08:000:0140 є ТОВ «Північний лідер». Однак відповідач не зверталась до ТОВ «Північний лідер» з пропозицією укласти правочин щодо отримання в тимчасове платне користування земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення загальною площею 458,7 кв.м. за вказаною адресою. Проте на постійній основі користується земельною ділянкою з кадастровим номером 1822384400:08:000:0140.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України, який передбачає, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Зазначав, що обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Отже, предметом спору в даній ситуації є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна ( ОСОБА_1 ) безпідставно збережених коштів орендної плати за фактом користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника (ТОВ «Північний лідер») цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

ОСОБА_1 володіє нежитловим приміщенням загальною площею 458,7 кв.м., тому для обслуговування вказаного приміщення необхідна мінімальна площа земельної ділянки розміром 550 кв.м. Враховуючи, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки відсутня, позивачем взято до уваги нормативно грошову оцінку сусідньої земельної ділянки з кадастровим номером 1822384400:08:000:0103, відповідно до якої грошова оцінка одного метра квадратного становить 219,90 грн. З урахуванням визначення нормативно грошової оцінки сусідньої земельної ділянки можна стверджувати, що оцінка земельної ділянки площею 22966 кв.м., з кадастровим номером 1822384400:08:000:0140 складає 5050 223,00 грн. Таким чином, грошова оцінка частити земельної ділянки, якою користується відповідач становить 120 945,00 грн., тому розмір орендної плати, яку б позивач міг отримувати від здачі в користування даної земельної ділянки в рік складає 14 513,40 грн., а за місяць 1 209,42 грн.

Отже, позивач має право на відшкодування з ОСОБА_1 коштів, які б ТОВ «Північний лідер» як власник земельної ділянки міг отримати в рахунок орендної плати за користування 550 кв.м. земельної ділянки з кадастровим номером 1822384400:08:000:0140, на якій розташований об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 , а саме нежитлове приміщення загальною площею 548,7 кв.м.

Згідно проведеного розрахунку позивача, сума відшкодування вартості користування 550 кв.м. земельної ділянки з кадастровим номером 1822384400:08:000:0140, на якій розташований об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 , за період з 05.06.2021 р. по 11.09.2023 р. становить 33 863,76 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 30 червня 2023 року позивач направив на адресу відповідача претензію, якою вимагав протягом семи календарних днів з моменту отримання даної претензії сплатити на розрахунковий рахунок ТОВ «Північний лідер» кошти в розмірі 30235,50 грн. за 25 місяців користування земельною ділянкою. Претензія була отримана відповідачем 10.07.2023 року, однак заборгованість не сплачено та не надано жодної відповіді щодо оплати коштів.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 грудня 2023 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користьТОВ «Північний лідер» 33 863,00 грн. заборгованості за користування земельною ділянкою площею 550 кв.м з кадастровим номером 1822384400:08:000:0140, на якій розміщено нежитлове приміщення загальною площею 458,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 за період з 05.06.2021 року по 11.09.2023 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючисьіз вказаним судовимрішенням, ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Північний лідер» відмовити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що Коростенський міськрайонний суд послався на три постанови Великої Палати Верховного Суду, які не можуть бути застосовані до даної цивільної справи, адже дана справа має інший суб`єктний склад, предмет правового регулювання, нормативно-правову базу, яка регулює такі правовідносини. Вказане мало наслідком, що суд зробив хибний висновок, підмінивши правові поняття та категорії. Зазначає, що суд першої інстанції не міг без витягу про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1822384400:08:000:0140 визначити її вартість та проводити математичні розрахунки, тобто заборгованість в сумі 33863,76 грн. є недоведеною. Судом невірно застосовано правовідносини оренди землі, оскільки згідно чинного законодавства виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Зазначає, що оскільки позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1822384400:08:000:0140, він є суб`єктом сплати земельного податку відповідно до норм Податкового кодексу України. В свою чергу відносини щодо розміру орендної плати між суб`єктами приватної форми власності виникають на підставі договору оренди. Аналогічно договірний спосіб передбачений щодо сервітутного використання земельних ділянок приватної форми власності чи будь-якого іншого використання. Судом встановлено, що між сторонами договір оренди земельної ділянки не укладався, а спір щодо встановлення сервітуту вирішується в судовому порядку.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно розміщене, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без використання відповідної земельної ділянки. Вказане підтверджує загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Вважає, що право власності (володіння, користування і розпорядження) на нежитлову будівлю презюмує користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. Відповідно до приписів ст. 120 ЗК України «не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно».

Скаржник зазначає, що судом помилково визначено площу користування земельною ділянкою в розмірі 550 кв.м, оскільки площа її приміщення становить 458,7 кв.м.

Вважає недоведеним здійснення позивачем розрахунку стягуваної суми із застосуванням ставки орендної плати у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки сусідньої земельної ділянки, з кадастровим номером 1822384400:08:000:0103. Адже, той факт, що для аналогічної категорії земель розмір ставки складає 12% не свідчить про наявність правових підстав для застосування до відповідача саме ставки у розмірі 12%, оскільки спір не стосується питань укладання договору оренди земельної ділянки, а стосується відшкодування позивачу грошових коштів, неотриманих за час фактичного користування земельною ділянкою. За таких обставин у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати правильним розрахунок заявленої до стягнення з неї суми в рахунок відшкодування вартості за користування земельною ділянкою із застосуванням ставки у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки. Судом не було враховано ту обстави, що позивач як власник земельної ділянки є платником земельного податку. Під час розгляду справи суд взагалі не з`ясовував у позивача питання щодо сплати земельного податку, а останній не подав до суду доказів, які підтверджують його сплату. За наявними у справі доказами не вбачається за можливе встановити розмір сплати ТОВ «Північний лідер» земельного податку, а відповідно, здійснити розрахунок суми безпідставно збережених коштів за користування частиною земельної ділянки.

Отже, зазначене рішення суду першої інстанції вважає таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Позивач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 25 червня 2021 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності на нежитлове приміщення загальною площею 458,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №2264 від 25.06.2021 року (а.с.8-9).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, власником земельної ділянки, кадастровий номер 1822384400:08:000:0140, площею 2.2966 га, розташованою за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с/рада Поліська, на підставі договору купівлі-продажу № 459 від 13.04.2020 року являється ТОВ «Північний лідер» (а.с.17-18).

30 червня 2023 року позивач направив на адресу відповідача претензію, якою вимагав протягом семи календарних днів з моменту отримання даної претензії сплатити на розрахунковий рахунок позивача кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України в розмірі 30 235,5 грн. за 25 місяців користування земельною ділянкою. Претензія була отримана відповідачем 10.07.2023 року, однак відповіді щодо оплати коштів надано не було (а.с.10-14).

Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого Житомирською філією ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на замовлення МПП «Мета», нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1822384400:08:000:0103, розташованої на території Поліської сільської ради Коростенського району Житомирської області, становить 3525 189,59 грн. (нормативно грошова оцінка одного квадратного метра становить 219,90 грн.) (а.с.15,16).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати кошти за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є фактичним користувачем земельної ділянки, що без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї земельної ділянки зберегла у себе кошти, які мала заплатити за користування нею, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів за користування земельною ділянкою в розмірі 33 863,76 грн. на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72, пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі (стаття 21 Закону України «Про оренду землі».

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 ЗК України).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Відповідно до пункту 288.4 статті 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

Як визначено пунктом 288.5. статті 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

288.5.3. може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

288.5.4. для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку.

288.5.5. для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

Відповідно до частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави регулюються главою 83 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

За змістом вище вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас, чинне законодавство розмежовує поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності».

Оскільки, ТОВ «Північний лідер» є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1822384400:08:000:0140, він є суб`єктом сплати земельного податку у розумінні наведених вище норм Податкового Кодексу України,

В свою чергу відносини щодо розміру орендної плати між суб`єктами приватної форми власності виникають на підставі договору оренди.

Аналогічний договірний спосіб передбачений щодо сервітутного використання земельних ділянок приватної форми власності чи будь-якого іншого використання.

Судом під час розгляду справи встановлено, що між сторонами договір оренди земельної ділянки не укладався, а спір щодо встановлення сервітуту за твердженнями апелянта вирішується в судовому порядку.

За змістом ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно розміщене, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без використання відповідної земельної ділянки. Вказане підтверджує загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Право власності (володіння, користування і розпорядження) на нежитлову будівлю презюмує користування земельною ділянкою, на якій вона розташована.

З огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, необхідно насамперед з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов; 4) період користування земельною ділянкою без належної правової підстави.

За поданими під час розгляду справи доказами, ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення загальною площею 458,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Власником земельної ділянки з кадастровим номером 1822384400:08:000:0140, площею 2.2966 га,розташованої завищевказаною адресоює ТОВ «Північний лідер».

При цьому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач ОСОБА_1 з 25.06.2021 року за користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером 1822384400:08:000:0140 не сплачувала плату за землю власнику.

Отже, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати коштів за користування частиною земельної ділянки з 25.06.2021 року підтверджує втрату ТОВ «Північний лідер» майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною, у тому числі у практиці Європейського суду з прав людини.

Викладені обставини свідчать про наявність у спірних правовідносинах усіх умов виникнення зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання).

При цьому, обов`язок відповідача сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого користування нею спірною земельною ділянкою без сплати орендної плати, і не залежить від того, чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які остання мала би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбуватиметься відновлення справедливої рівноваги між правами та обов`язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

Однак, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою, виходячи з наступного.

Так, позивачем заявлено вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне (позадоговірне) використання відповідачем частини земельної ділянки з кадастровим номером 1822384400:08:000:0140.

При цьому, ТОВ «Північний лідер» здійснило розрахунок орендної плати, яку б могло отримати від надання в строкове платне користування земельної ділянки, який виконаний з розрахунку нормативногрошової оцінки сусідньої земельної ділянки з кадастровим номером 1822384400:08:000:0103, у відсотковому відношенні від зайнятої земельної ділянки з урахуванням максимальної межі для визначення орендної плати (12% від нормативно-грошової оцінки) за період з 05.06.2021 р. до 11.09.2023 р., хоча датою набуття права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є 25.06.2021 р.

Згідно з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (п. 88 постанови).

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» передбачено випадки для проведення нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Так, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Проте, не для визначення розміру орендної плати за землі приватної власності.

Визначаючи розмір належних до сплати відповідачем сум за користування частиною земельної ділянки, позивач застосовує максимальну ставку - 12% від нормативно грошової оцінки сусідньої земельної ділянки з кадастровим номером 1822384400:08:000:0103.

Однак, на переконання колегії суддів, недоведеним є здійснення позивачем розрахунку стягуваної суми із застосуванням ставки орендної плати у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, адже той факт, що для аналогічної категорії земель розмір ставки складає 12% не свідчить про наявність правових підстав для застосування до відповідача саме ставки у розмірі 12%, оскільки спір не стосується питань укладання договору оренди земельної ділянки, а стосується відшкодування позивачу грошових коштів, неотриманих за час фактичного користування земельною ділянкою.

За таких обставин, у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати правильним розрахунок заявленої до стягнення з відповідача суми, в рахунок відшкодування вартості за користування земельною ділянкою із застосуванням ставки у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки.

Поряд з цим, ТОВ «Південний лідер», як власник земельної ділянки, є платником земельного податку, сплачуючи який, позивач має правомірні очікування на відшкодування частини цього податку відповідачем, відповідно до площі земельної ділянки, яка зайнята нерухомим майном ОСОБА_1 .

Розмір земельного податку є складовою частиною для визначення суми, яку мав би отримати власник землі приватної власності ділянки за користування земельною ділянкою.

Разом з тим, під час розгляду справи позивачем не надано доказів сплати ним земельного податку у заявлений для стягнення період.

Згідно ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що за наявними у справі доказами, не вбачається за можливе встановити розмір сплати земельного податку та, відповідно, здійснити розрахунок суми безпідставно збережених коштів за користування частиною земельної ділянки.

Враховуючи, що ТОВ «Південний лідер» не надало копії податкових декларацій зі сплати земельного податку об`єкта оподаткування - земельної ділянки з кадастровим номером 1822384400:08:000:0140, суд не може достовірно встановити розмір стягнення з ОСОБА_1 суми безпідставно збережених коштів за користування частиною земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ТОВ «Південний лідер».

Однак, суд першої інстанції на вказані обставини належної уваги не звернув, а тому дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відтак, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача, за поданими до суду доказами, суми безпідставно збережених коштів за користування частиною земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ТОВ «Південний лідер».

Таким чином, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, а тому останнє підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову з вищевказаних підстав (п. 3, п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з позивача на користь відповідача понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4026,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК Українисудові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,інтереси якоїпредставляє адвокатКалінін РоманСергійович,задовольнити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Північний Лідер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Північний Лідер» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4026,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді