Рішення

від 01.01.2024 по справі 127/20838/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/20838/23

Провадження № 2/127/4330/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 січня 2024 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Іщук Т. П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Си Геліос ЛТД» про визнання трудових відносин припиненими,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з цим позовом та просила визнати припиненими трудові відносини між нею та відповідачем у зв`язку зі звільненням її з посади директора за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 01 липня 2023 року. Свій позов мотивувала тим, що 20 грудня 2010 року позивач на підставі протоколу №18 загальних зборів учасників ТОВ «Си Геліос ЛТД» призначена директором товариства. Єдиним засновником Товариства є ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує, що товариство діяльності не веде, працівників не має, вона досягла пенсійного віку і має намір звільнитися з займаної посади з метою виходу на пенсію, але позбавлена такої можливості, адже жоден із спадкоємців не з`явився та не заявив своє право на товариство. Смерть єдиного засновника позбавляє її можливості реалізувати свої права, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 липня 2023 року відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 вересня 2023 року провадження в справі закрите на підставі ч.1 ст.255 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).

Вказана ухвала скасована постановою Вінницького апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року та справа направлена для продовження розгляду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 жовтня 2023 року справа прийнята до провадження новим складом суду.

Відповідач відзиву на позов не надав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом установлені фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами КЗпП України щодо звільнення працівників.

Судом установлено, що 20 грудня 2010 року на підставі протоколу №18 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «СИ Геліос ЛТД» ОСОБА_1 призначено директором ТОВ «СИ Геліос ЛТД» (а.с.5).

З інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статуті ТОВ «СИ Геліос ЛТД» слідує, що єдиним учасником ТОВ «СИ Геліос ЛТД» є ОСОБА_2 , із розміром частки в статутному капіталі 100%, що становить 400,00 грн. Керівником даного товариства є ОСОБА_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27 грудня 2011 року єдиний учасник ТОВ «СИ Геліос ЛТД» ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відомостей про відкриття спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_2 матеріали справи не містять, як і не містять відомостей про спадкоємців, які реалізували свої права щодо ТОВ «СИ Геліос ЛТД».

Позивач звернулася до ТОВ «СИ Геліос ЛТД» із заявою в якій просила звільнити її з посади директора з 01 липня 2023 року за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, про що свідчить поштове відправлення. Вказана заява була направлена в тому числі і через Першу вінницьку державну нотаріальну контору.

У відповідності до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

За змістом статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру .

Стаття 8 Конвенції захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом. Поняття приватне життя в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на приватне життя (OLEKSANDR VOLKOV v. UKRAINE, № 21722/11, § 165, ЄСПЛ, від 09 січня 2013 року).

Відповідно до статті 1 КЗпП України цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Згідно статті 2 цього ж Кодексу право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів викладений у статті 16 ЦК України.

Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, визначеним статтею 16 ЦК України.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника визначено однією з підстав припинення трудового договору (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України).

Так,відповідно доприписів частин1статті 38КЗпП Українипрацівник маєправо розірватитрудовий договір,укладений наневизначений строк,попередивши проце власникаабо уповноваженийним органписьмово задва тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Разом з тим, Кодекс законів про працю України встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права), і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор завжди може скористатися статтею 38 КЗпП України й ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

Частинами 3 та 4 статті 65 Господарського кодексу України, передбачено, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Частиною 4 статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», що набув чинності 17 червня 2018 року, передбачено, що виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

Згідно з частинами 1-3 цієї статті виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень.

Пунктом 7 частини 2, частиною 3 статті 30 вказаного Закону передбачено, що до компетенції загальних зборів учасників належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства. Питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до

компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону.

Згідно вимог частини 1 статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або Статутом товариства, а також: 1) з ініціативи виконавчого органу товариства; 2) на вимогу наглядової ради товариства; 3) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Тобто, можливість скликати загальні збори учасників на вимогу виконавчого органу передбачено законодавством, отже, директор сам вправі скликати позачергові збори учасників з винесенням на порядок денний питання про своє звільнення.

Частинами 1-5 статті 32 цього Закону визначено, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що директор товариства, як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, написавши заяву про звільнення за два тижні і відпрацювавши встановлений строк (за відсутності поважних причин), після чого оформити розірвання трудових відносин наказом і внести запис про звільнення до своєї трудової книжки.

Водночас, згідно вимог корпоративного законодавства, директор товариства звільняється з посади рішенням загальних зборів учасників товариства, які він має право скликати з власної ініціативи, включивши до порядку денного питання про звільнення директора товариства.

Про скликання загальних зборів учасники товариства мають бути завчасно повідомлені у строк, передбачений законом.

У разі ж якщо засновників не вдається зібрати та провести загальні збори, вбачаються підстави для звернення керівника товариства з позовом до суду про захист своїх трудових прав.

Із встановлених судом обставин справи слідує, що позивач обіймає посаду директора ТОВ «Си ГеліосЛТД» та бажає звільнитися з займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України в зв`язку з виходом на пенсію. Позивачем направлялась заява про звільнення її з посади директора товариства за власним бажанням, в тому числі для повідомлення ймовірних спадкоємців померлого єдиного учасника.

На сьогодні встановлено, що єдиний учасник товариства помер. Матеріали справи не містять відомостей про інших засновників або учасників товариства.

Отже суд дійшов висновку, що позивач використала всі заходи, що передували її звільненню за власним бажанням. Знаходячись в ситуації заручника, коли згідно Конституції України вона має право звільнитись із займаної посади, однак, законної процедури такого звільнення без участі учасників товариства немає, її звернення до суду є правомірним.

Аналізуючи наведені норми права та обставини справи, а також виходячи з того, що звернення позивача до суду з позовом про визнання трудових відносин припиненими за таких обставин є єдиним способом захисту її конституційних прав, а тому суд вважає за можливе задовольнити її позов.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений позивачем з урахуванням понижуючого коефіцієнта в розмірі 858,88 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 21, 22, 36, 38 КЗпП України, Законом України"Протовариства зобмеженою тадодатковою відповідальністю" ст. 12, 81-82, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати припиненимитрудові відносиниміж ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Си Геліос ЛТД» (код ЄДРПОУ 20109785) з 01 липня 2023 року в зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Си Геліос ЛТД» (код ЄДРПОУ 20109785) на користь ОСОБА_1 858, 88 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Си Геліос ЛТД», місцезнаходження: м. Вінниця, вул. В. Порика,1, код ЄДРПОУ 20109785.

Суддя: