Рішення

від 29.12.2023 по справі 140/20924/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2023 року ЛуцькСправа № 140/20924/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватної фірми «Ельф» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма «Ельф» (далі ПФ «Ельф», позивач) звернулася з позовом до Волинської митниці (далі - відповідач, митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 10.05.2023 №UA205140/2023/000284/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001616.

В обґрунтування позову товариство зазначає, що між фірмою «Агротекс» (Республіка Польща, продавець) та ПФ «Ельф» (Україна, покупець) укладено контракт від 12.09.2022 №9/2022, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця запчастини для сільськогосподарської техніки (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного контракту.

Відповідно до рахунку-фактури PRO Forma відповідно до замовлення №ZO05290/23 від 07.04,2023 року та рахунку-фактури PRO Forma відповідно до замовлення №ZO05297/23 від 07.04.2023, специфікації вагової до інвойсу №1/000101/23 від 05.05.2023 до вказаного договору, а також CMR №346408 від 09.05.2023 предметом купівлі-продажу (даної поставки) є запасні запчастини до тракторів та сільськогосподарської техніки, загальна вартість яких складає 119359,16 Євро.

При цьому, фактурна вартість імпортованого товару становить 119 359,16 Євро, що еквівалентно станом на дату подання декларації 4 815 903,39 грн. Митна вартість визначена на рівні 4 842 223,36 грн, з урахуванням транспортних витрат в розмірі 26 320,00 грн, що підтверджується довідкою про транспортні витрати від 08.05.2023.

09.05.2023 декларантом позивача з метою митного оформлення вказаного товару до Волинської митниці подано митну декларацію №23UA205140036367U6.

Згідно із статтями 53 та 54 Митного кодексу України (далі - МК України) митним органом було запропоновано декларанту надати в 10-денний термін додаткові документи, у відповідь на яку останній в заяві від 10.05.2023 №01105 повідомив, що надано всі можливі документи по визначенню митної вартості та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України.

10.05.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000284/2, яким здійснено коригування митної вартості товару на рівні 32236,72 Євро, а також складено картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA205140/2023/001616.

Позивач вважає вказане рішення безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Зазначає, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи в повній мірі підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, а тому в митного органу були відсутні підстави для коригування митної вартості товару.

Також не погоджується із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки митним органом не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Вважає, що за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, не встановив ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Також вказує, що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

На думку позивача, твердження відповідача про наявність розбіжностей у зазначенні числового значення ціни товару в декларації країни відправлення та інвойсі не може бути самостійною підставою для невизнання визначеної позивачем митної вартості, оскільки частиною другою статті 53 МК України такі документи не віднесені до обов`язкових.

Щодо оплати в сумі 132 901,02 Євро, зазначеної в платіжному документі, та відношення до даної поставки зазначає наступне.

Згідно платіжної інструкції в іноземній валюті від 11.04.2023 №6 ПАТ «Акціонерний Банк «Південний» на суму 132 901,02 Євро підтверджується перерахування коштів з рахунку ПП «Ельф» як оплата на користь Фірми «Агротекс», де у призначенні платежу - графа 70 вказано: передоплата запасних частин до с/г машин і тракторів за контрактом від 12.09.2022 №9/2022 згідно рахунку-фактури від 07.04.2023 №70 05290/23 та №70 05297/23.

Згідно із пунктом 5.2. контракту поставки від 12.09.2022 №9/2022 продавець зобов`язується поставити товар згідно підписаного рахунку-фактури на протязі 30 календарних днів з моменту оплати покупцем товару.

До переліку документів митному органу декларантом також було надано специфікацію вагову до інвойсу №1/000101/23 від 05.05.2023 до вказаного договору, якою підтверджується замовлення поставки товару на загальну суму 119 359,16 євро вагою брутто 19 310,00 кг, 26 паллет 3 коробки.

Як вбачається із відтиску печатки Волинської митниці на CMR №346408 від 09.05.2023, товар на загальну суму 119 359,16 Євро вагою брутто 19 310,00 кг, 26 паллет 3 коробки прибув до м.Луцька.

Крім того, в листі-проханні №01105 від 10.05.2023, направленому Волинській митниці, декларантом було повідомлено, що залишок суми буде закритий наступною поставкою.

Щодо відсутності в прайс-листі інформації від виробника товару, зауважує, що оскільки нормами чинного законодавства не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, а тому такі документи можуть оформлюватися продавцем у довільній формі та на власний розсуд.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 53 МК України надання прайс-листів (прейскурантів) виробника товару вважається наданням додаткових документів на вимогу митного органу в разі їх наявності у декларанта.

Окрім прайс-листа від 05.05.2023 №5/23 постачальника, митному органу були надані документи (інформацію) від виробника товару, а саме: закупівельний інвойс №3734/28-1 від 20.04.2023, рахунок-фактура (інвойс закупівельний) №Т-000081 від 08.02.2023 з додатком №1.

Також зауважує, що можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості та автоматичною підставою для збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Враховуючи вищезазначене, вважає, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000284/2 від 10.05.2023 та як наслідок картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001616 є необґрунтованими та безпідставними, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, тому їх слід визнати протиправними та скасувати.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 01.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (т.1, а.с.228).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.231-241) позовних вимог не визнала, посилаючись на те, що у відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 30.05.2012 №651, статті 257 МК України для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ПФ «ЕЛЬФ» подано: МД №23UA205140036367U6 від 09.05.2023 на товар: «Запчастини до трактора в графі 31 МД в 28-ми позиціях» та документи на підтвердження заявленої митної вартості, зазначені в графі 44 МД.

Під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих у вказаних цілях разом з МД документів було встановлено розбіжності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товарів, а саме:

- числове значення, зазначене в експортній декларації №23PL301010E0595067 від 06.05.2023 553320 польських злотих не відповідає вартості товару, зазначеній в рахунку-фактурі від 05.05.2023 №I/000101/23 119359,16 Євро;

- платіжний документ №6 від 11.04.2023 містить інформацію щодо оплати в сумі 132901,02 Євро та не стосується даної поставки;

- прайс-лист від 05.05.2023 №б/н містить інформацію від відправника, інформацію від виробника товару декларантом не надано, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

У зв`язку із вказаними розбіжностями та керуючись статями 53-54 МК України позивачу було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи, однак декларант не надав інших додаткових документів, які б підтвердили митну вартість, а також надіслав лист від 10.05.2023 №01/05 з проханням прийняти рішення про коригування митної вартості без врахування термінів згідно статті 53 МК України.

Так як позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.

Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України та у відповідності до наказу ДМСУ № 476 від 01.07.2021 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо посадових осіб митних органів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначенням митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби: на підставі цінової інформації, наявної в митного органу тов 2 - на рівні - 5.22 дол.США/кг за МД №UA40040/23/1922 від 20.01.2023, тов 8 - на рівні 4,24 дол.США/кг за МД №UA209170/2023/6874 від 30.01.2023, тов 19- на рівні - 8,03 дол.США/кг за МД №UA205140/2022/81083 від 11.11.2022, тов 22 - на рівні - 6,81 дол.США/кг за МД №UA205140/2022/83878 від 22.11.2022.

З огляду на наведене вище, представник відповідача вважає рішення про коригування митної вартості від 10.05.2023 №UA205140/2023/000284/2 таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому законним та обґрунтованим. Просить в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив представник позивача підтримує позовні вимоги, з підстав, які є аналогічними доводам позовної заяви. Додатково наголошує, що спрацювання системи АСАУР не є і не може бути належним доказом в обґрунтування неможливості здійснення розмитнення та оформлення імпортованого товару за першим методом, а також не є підставою для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару (т.2, а.с.187-190).

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 12.09.2022 між фірмою «AGROTEX» (продавець) та ПП «Ельф» (покупець) укладено договір поставки №9/2022 (т.1, а.с.10-14, переклад 15-20), відповідно до умов якого продавець продає покупцеві запчастини для сільськогосподарської техніки (далі - товар). Доставка товару буде здійснюватися партіями. На кожну окрему партію товару буде підписана Специфікація, що є невід`ємною частиною цього договору. У специфікації сторони вказують: повну назву товару, одиниці виміру, кількість, ціну і валюту замовлення. Основні умови поставки: FCA Костра.

На виконання умов вказаного контракту та згідно із специфікацією від 05.05.2023 №I/000101/23 фірма «AGROTEX» поставила позивачу товар на загальну суму 119359,16 Євро (т.1, а.с.38-41, переклад 42-46).

06.05.2023 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару (28 товарні позиції), декларант позивача подав до Волинської митниці МД №UA205140/2023/036367 (т.2, а.с.1-6). Фактурна вартість товару становить 119 359,16 Євро, що еквівалентно 4 815 903,39 грн. Митна вартість визначена на рівні 4 842 223,36 грн, з урахуванням транспортних витрат в розмірі 26 320,00 грн.

До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: контракт поставки від 12.09.2022 №9/2022, рахунок-фактура PRO Forma від 07.04.2023 №ZO05290/23, рахунок-фактура PRO Forma від 07.04.2023 №ZO05297/23, специфікація вагова до інвойсу № 1/000101/23 від 05.05.2023 до договору від 12.09.2022 №9/2022, платіжна інструкція в іноземній валюті від 11.04.2023 №6, закупівельний інвойс №3734/28-1 від 20.04.2023, закупівельний інвойс від 08.02.2023 №Т-000081, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №ТР-0001366 від 05.05.2023, автотранспортна накладна (CMR) №346408 від 09.05.2023; митна декларація країни відправлення №23PL30101ОЕ0595067 від 06.05.2023, довідка про транспортні витрати від 08.05.2023, договір на транспортно-експедиційне обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 03.03.2023 №050/23П, лист пояснення від 05.05.2023, договір про перевезення №23/22 від 31.05.2022, прайс-лист від 05.05.2023 №5/23 (т.1, а.с.10-84, 86-92, т.2, а.с.7-28).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею надіслано декларанту електронне повідомлення, в якому декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: договір з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; прайс-листи, каталоги , специфікації виробника товару для широкого кола осіб від виробника товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; платіжні документи щодо даної поставки та інші наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості (т.2, а.с.28 зворот-29).

У листі від 10.06.2023 №01/05 позивач просив прийняти рішення без урахування 10-денного терміну на основі наданих електронних документів, прикріплених до МД №UA205140/2023/036367 від 06.05.2023 та повідомив, що інші документи, які зазначені в частині третій статті 53 МК України надаватися не будуть (т.1, а.с.85).

10.05.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000284/2 (т.1, а.с.93-95, 249) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001616 (т.1, а.с.96-97, 250).

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість товарів 2, 8, 19, 22, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення за митною декларацією №UA205140/2023/036367 документи містять розбіжності, зокрема:

- числове значення, зазначене в експортній декларації №23PL30101ОЕ0595067 від 06.05.2023- 553 320 польських злотих не відповідає вартості товару, зазначеній в рахунку-фактурі від 05.05.2023 №1/000101/23 - 119 359,16 Євро.

- платіжний документ №6 від 11.04.2023 року містить інформацію щодо оплати в сумі 132 901,02 Євро та не стосується даної поставки. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно ціни придбання оцінюваного товару.

- прайс-лист від 05.05.2023 б/н містить інформацію від відправника, інформацію від виробника товару декларантом не надано, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, вимогами частини шостої статті 54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів - митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За умови надання, згідно статті 53 МК України документів, витребуваних митним органом, які містять достовірну, об`єктивну інформацію щодо визначення митної вартості товару, яка піддається обчисленню, і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (статті 59 МК України) та методу 26 (статті 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МК України) та методу 2г (статті 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта

Митну вартість товарів 2, 8, 19, 22 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в митного органу - тов 2 - на рівні - 5.22 дол.США/кг за МД №UA40040/23/1922 від 20.01.2023, тов 8 - на рівні 4,24 дол.США/кг за МД №UA209170/2023/6874 від 30.01.2023, тов 19- на рівні - 8,03 дол.США/кг за МД №UA205140/2022/81083 від 11.11.2022, тов 22 - на рівні - 6,81 дол.США/кг за МД №UA205140/2022/83878 від 22.11.2022.

10.05.2023 декларант подав митну декларацію №23UA205140036634U7, за якою імпортований транспортний засіб випущено у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу Х МК України (т.1, а.с.98-104).

Не погоджуючись із прийнятими Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню митниці, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України(далі -МК України).

Відповідно до вимог частини першоїстатті 246 МК Україниметою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першоюстатті 248 МК Українимитне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина першастатті 257 МК Українипередбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостоїстатті 257 МК Україниумови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК Українивстановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першоюстатті 51 МК Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами першою - п`ятоюстатті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених участинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 54 МК Україниконтроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Відповідно до частини шостоїстатті 54 МК Українимитний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2)неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 55 МК Українирішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4цього Кодексу або до суду.

Статтею 57 МК Українивстановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третійстатті 53 МК України(подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятоюстатті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другоюстатті 53 МК України. Зокрема, були подані: контракт поставки від 12.09.2022 №9/2022, рахунок-фактура PRO Forma від 07.04.2023 №ZO05290/23, рахунок-фактура PRO Forma від 07.04.2023 №ZO05297/23, специфікація вагова до інвойсу № 1/000101/23 від 05.05.2023 до договору від 12.09.2022 №9/2022, платіжна інструкція в іноземній валюті від 11.04.2023 №6, закупівельний інвойс №3734/28-1 від 20.04.2023, закупівельний інвойс від 08.02.2023 №Т-000081, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №ТР-0001366 від 05.05.2023, автотранспортна накладна (CMR) №346408 від 09.05.2023; митна декларація країни відправлення №23PL30101ОЕ0595067 від 06.05.2023, довідка про транспортні витрати від 08.05.2023, договір на транспортно-експедиційне обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 03.03.2023 №050/23П, лист пояснення від 05.05.2023, договір про перевезення № 23/22 від 31.05.2022, прайс-лист № 5/23 від 05.05.2023 (т. 1, а.с.10-84, 86-92, т.2, а.с.7-28).

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другоїстатті 53 МК Українидокументи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, договором поставки від 12.09.2022 №9/2022 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця.

На виконання умов вказаного контракту та згідно із специфікацією від 05.05.2023 №I/000101/23 фірма «AGROTEX» поставила позивачу товар на загальну суму 119359,16 Євро (т.1, а.с.38-41, переклад 42-46). Вказаним документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість та ціну.

Стосовно доводів митного органу про те, що числове значення, зазначене в експортній декларації №23PL301010E0595067 від 06.05.2023 553320 польських злотих не відповідає вартості товару, зазначеній в рахунку-фактурі від 05.05.2023 №I/000101/23 119359,16 євро, то суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України.

Суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Суд зазначає, що будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Вказана обставина відповідачем жодними доказами не спростована.

Також суд вважає безпідставним митного органу про те, прайс-лист від 05.05.2023 №б/н містить інформацію від відправника, оскільки із оскаржуваного рішення неможливо встановити на підставі чого митний орган дійшов висновку, що відправник товару не є виробником цього ж товару. Більше того, прайс-лист це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, такий документ як прайс-лист не значиться у частині другій статті 53 МК України як такий, що підтверджує митну вартість товарів.

Окрім того, суд враховує, що до митного оформлення декларантом, окрім прайс-листа від 05.05.2023 №5/23 постачальника, митному органу були надані документи (інформацію) від виробника товару, а саме: закупівельний інвойс №3734/28-1 від 20.04.2023 та рахунок-фактура (інвойс закупівельний) №Т-000081 від 08.02.2023 з додатком №1 (т.1, а.с.8-53).

Також митний орган вказує, що платіжний документ №6 від 11.04.2023 містить інформацію щодо оплати в сумі 132901,02 Євро та не стосується даної поставки. З приводу таких доводів суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 5.2. контракту поставки від 12.09.2022 №9/2022 продавець зобов`язується поставити товар згідно підписаного рахунку-фактури на протязі 30 календарних днів з моменту оплати покупцем товару.

Таким чином, сторонами контракту погоджено здійснення попередньої оплати.

Платіжне доручення в іноземній валюті від 11.04.2023 №6 підтверджує сплату позивачем компанії «AGROTEX» коштів у сумі 132 901,02 Євро як передоплата за запасні частин до с/г машин і тракторів згідно із контрактом від 12.09.2022 №9/2022 та рахунками-фактурами від 07.04.2023 №ZO 05290/23 та №ZO 05297/23 (т.1, а.с.47).

Так, згідно із рахунками-фактурами від 07.04.2023 №ZO 05290/23 та №ZO 05297/23 сторони домовилися про поставку товару на загальну суму 132901,02 Євро (т.1, а.с. 21-25, 31-33, переклад 26-29, 34-36).

У свою чергу, згідно із специфікацією від 05.05.2023 №I/000101/23 фірма «AGROTEX» поставила позивачу товар на загальну суму 119359,16 Євро вагою брутто 19 310,00 кг, 26 паллет 3 коробки (т.1, а.с.38-41, переклад 42-46) та саме з метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Волинської митниці МД від 09.05.2023 №23UA205140036367U6.

Наданою до митного оформлення автотранспортною накладною (CMR) №346408 від 09.05.2023 також підтверджується поставка товару на загальну суму 119 359,16 євро вагою брутто 19 310,00 кг, 26 паллет 3 коробки (т.1, а.с.56).

При цьому, в листі від 10.05.2023 №01105, направленому у відповідь на електронне повідомлення Волинської митниці, декларант повідомив, що залишок суми буде закритий наступною поставкою (т.1, а.с.85).

Також слід зазначити, що визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України.

Так, згідно умов договору від 12.09.2022 №9/2022 товар поставляється на умовах FCA Костра. Ці умови означають, що продавець виконує своє зобов`язання з поставки, коли він поставляє товар, очищений від мита на експорт, перевізнику, призначеному покупцем, у визначеному місці.

Пунктом 6 частини другої статті 53 МК України передбачено, що декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару).

Судом встановлено, що транспортні витрати на транспортування товару до кордону України за МД від 09.05.2023 №23UA205140036367U6 у розмірі 26320,00 грн були включені до митної вартості товару відповідно до пункту 10 статті 58 МК України.

При цьому, на підтвердження понесених таких витрат разом з МД було надано договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 31.05.2022 №23/22 (т.1, а.с.57-66), рахунок на оплату від 05.05.2023 №ТР-0001366, довідку про транспортні витрати від 08.02.2023 (т.1, а.с.54-55), згідно яких вартість транспортних послуг по маршруту Міланув (Польща) до Ягодина становить 26320,00 грн.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, які містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд наголошує, що вимога про витребування додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є рахунок-фактура.

З урахуванням вищенаведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16 та 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті53та частини другої статті58 МК Українизобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Митну декларацію, цінову інформацію якої використано для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу, відповідач суду не надав.

Крім того, суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару відповідач використав виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а вже наявною у митного органу ціновою інформацією. Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 10.05.2023 №UA205140/2023/000284/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001616 є необґрунтованими та безпідставними, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, тому їх слід визнати протиправними та скасувати, а позов задовольнити.

Згідно з частиною першоюстатті 138 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані зі сплатою судового збору, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України»,заява №72277/01, пункт 80;рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункт 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

У позовній заяві позивач просив при задоволенні даного адміністративного позову стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань митниці понесені витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

На підтвердження обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копії договору про надання правової допомоги від 02.05.2023 №02-05/01, додаткової угоди №2 (замовлення) від 10.07.2023 до вказаного договору, рахунку №2 від 25.07.2023, акту виконаних робіт (надання послуг) від 25.07.2023 №2, платіжної інструкції від 26.07.2023 №1937 (т.1, а.с.105-109).

Пунктом 5.1 договору про надання правової допомоги від 02.05.2023 №02-05/01, укладеного між ППЕльф(клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Дженерал Лігал Груп» (Адвокатське об`єднання, GLG), передбачено, що за надану GLG правову допомогу клієнт сплачує гонорар, розмір якого визначається додатковою угодою до даного договору.

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди №2 від 10.07.2023 сторони погодили, що вартість виконаних робіт та наданих послуг (гонорар) Адвокатським об`єднанням «Дженерал Лігал Груп», обумовлених в даній додатковій угоді, становить 10000,00 грн.

Згідно з пункту 2 даної додаткової угоди №2 від 10.07.2023 визначено, що для виконання даного замовлення Адвокатське об`єднання «Дженерал Лігал Груп», зокрема, але не обмежуючись, здійснює такі заходи та дії:ґрунтовно проконсультувати клієнта з приводу обставин справи, зазначеної в пункті 1 даної додаткової угоди; скласти та подати позовну заяву про визначення протиправним рішення про коригування митної вартості товарів та зобов`язання вчинити дії; здійснити підготовку інших документів процесуального характеру, в яких виникне необхідність в ході судового розгляду справи; представляти інтереси клієнта в суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, установах, організаціях та підприємствах усіх форм власності.

Актом виконаних робіт (надання послуг) від 25.07.2023 №2, засвідчується факт прийому клієнтом роботи, що стосується справи про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 10.05.2023 №UA205140/2023/000284/2. Загальна вартість роботи (послуг) на момент підписання даного акту становить 10000,00 грн.

Згідно із платіжною інструкцією від 26.07.2023 №1937 позивач сплатив на користь адвокатського бюро 10000,00 грн за надання послуг з підготовки та подання позовної заяви згідно із договором від 02.05.2023 №02-05/01, по рахунку від 25.07.2023 №2.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву не погодилася із заявленою до стягнення сумою витрат на правничу допомогу. Вказує, що заявлений до стягнення розмір суми коштів за підготовку позову, подання його до суду та поточних дій, які є фактично складовою витрат на правову допомогу, явно є неспіврозмірним та завищеним. Зауважує, що жоден із поданих документів не містить інформації щодо вартості 1 години роботи адвоката, а тому попередні орієнтовані послуги та реальні нібито надані послуги не мають грошового виразу, а лише пов`язані з певним часом їх надання, що свідчить загалом про неналежне підтвердження заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.

Окрім того, звертає увагу, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації та запровадженням по всій території України воєнного стану, виникла необхідність перерозподілу бюджетних коштів, виділених Волинській митниці, на потреби Збройних Сил України, що призвело до відсутності бюджетного фінансування на поточні потреби митниці, в тому числі і сплату витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

При визначенні суми відшкодування суд, з урахуванням вимог заперечення на клопотання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що консультація клієнта з приводу обставин справи охоплюються загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Верховний Суд в постановах від 22.12.2020 у справі №520/8489/19, від 07.05.2020 у справі №320/3271/19, від 10.03.2020 у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

У постанові від 20.06.2023 у справі №280/5922/21 Верховний Суд зазначив, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, при розгляді заперечень відповідача встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, спірні правовідносини регулюється нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, не передбачають, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування, є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, а також заперечення відповідача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі, до 5000,00 грн, відтак решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат, пов`язаних із залученням перекладача у розмірі 5200,00 грн, суд зазначає наступне.

За приписами частин третьої, шостоїстатті 137 КАС Україниспеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19 склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, на підтвердження витрат, понесених у зв`язку із залученням перекладача, позивач надав суду: рахунок-фактура №48/2023/1 від 09.06.2023, виставлений на суму 5220,00 грн, акт прийняття-передачі наданих послуг №48/2023/2 від 09.06.2023, згідно із яким виконавець наддав для замовника послуги перекладу, загальна вартість яких склала 5220,00 грн та платіжне доручення від 09.06.2023 №37, відповідно до якого позивач оплатив послуги перекладу в сумі 5220,00 грн (т.1, а.с.110-112).

Довідкою ФОП Сурова С.В. від 17.08.2023 №40 підтверджується, що послуги перекладу з нотаріальним засвідченням справжності підпису перекладача Прокопчук Наталії Василівни відповідно до рахунку-фактури №48/2023/1 від 09.06.2023, виставлений на суму 5220,00 грн, акту прийняття-передачі наданих послуг №48/2023/2 від 09.06.2023 надані щодо наступних документів: рахунок-фактура PRO Forma від 07.04.2023 №ZO05290/23, рахунок-фактура PRO Forma від 07.04.2023 №ZO05297/23, довідка від 05 05 2023, список товарів-експорт №23PL301010595067, прайс-лист від 05.05.2023, специфікація ваги для інвойсу 1/00010F23 до договору №9/2022 від 12.09.2022. Додатково повідомлено, що перекладач ОСОБА_1 співпрацює за цивільно-правовим договором (т.2, а.с.192).

Факт надання послуг перекладача підтверджується перекладом документів, складених іноземною мовою, на українську мову, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що переклад документів є письмовими доказами у справі, то такі витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи і у зв`язку із задоволенням позову також підлягають розподілу разом з іншими витратами.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що факт понесення позивачем витрат на залучення перекладача в сумі 5200,00 грн підтверджується належними та допустимими доказами, відтак такі витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань митниці на користь позивача.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 15597,94 грн, в тому числі: судовий збір в сумі 5377,94 грн, сплачений згідно із платіжною інструкцією від 26.07.2023 №1935 (т.9, а.с.20), витрати на правову допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн та витрати, пов`язані із залученням перекладача в сумі 5220,00 грн

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 10.05.2023 №UA205140/2023/000284/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001616.

Стягнути на користь Приватної фірми «Ельф» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати в сумі 15 597,94 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто сім гривень 94 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватна фірма «Ельф» (43005, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ковельська, 68А, код ЄДРПОУ 21744590);

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ ВП 43958385).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій