Рішення

від 28.12.2023 по справі 220/1344/23

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 220/1344/23

Номер провадження № 2/220/165/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2023 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Якішиної О.М.

за участю секретарів Черняєвої С.П., Беспалова В.П.

представника позивача адвоката Єланського О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Комарська сільська рада Волноваського району Донецької області, Служба у справах дітей Комарської сільської ради Волноваського району Донецької області, про визначення місця проживання дитини разом з батьком,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 30 червня 2022 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , проте в провадженні суду перебуває її позов про розірвання шлюбу з відповідачем. Від даного шлюбу мають спільних неповнолітніх дітей - доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Нею з відповідачем було досягнуто згоди щодо проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , 2007 р.н., разом з нею, але не досягнуто домовленості стосовно визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2014 р.н. Оскільки вона на теперішній час не має стабільного заробітку та не має можливості самотужки утримувати та виховувати двох неповнолітніх дітей, вважає за доцільне визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 разом із батьком.

Ухвалою суду від 09.10.2023 р. відкрито провадження у справі, залучено в якості третьої особи Службу у справах дітей Комарської сільської ради Волноваського району Донецької області. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 23.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Витребувано інформацію про перебування сторін на військовій службі.

Ухвалою суду від 06.12.2023 року поновлено судовий розгляд у справі з метою з`ясування думки малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо визначення місця його проживання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в присутності представника Служби у справах дітей Комарської сільської ради Волноваського району Донецької області Фісівської О., розповів, що протягом тривалого часу проживає з батьком та бабусею, а мати та його сестра поживають окремо. Йому подобається проживати з батьком і вподальшому він бажає проживати з ним, оскільки мати багато часу проводить на роботі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи. Подав заяву про розгляду справи за його відсутності. Позовні вимоги визнав.

Представники третіх осіб Комарської сільської ради Волноваського району Донецької області та Служби у справах дітей Комарської сільської ради Волноваського району Донецької області в судове засідання також не з`явились, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи. Комарська сільська рада Волноваського району Донецької області причини неявки не повідомила. Служба у справах дітей Комарської сільської ради Волноваського району Донецької області подала заяву про розгляду справи за відсутності представника. Позовні вимоги підтримала.

Суд, вислухавши представника позивача, допитавши малолітню дитину, дослідивши надані докази, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебувають у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 16.05.2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області 16.05.2008 року актовий запис №19.

Від шлюбу сторони мають двох дітей: неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно висновку Комарської сільської ради Волноваського району Донецької області від 25.09.2023 року № 02-29/46, 21 вересня 2023 р. Службою у справах дітей Комарської сільської ради проведено обстеження матеріально-побутових умов за адресою: АДРЕСА_1 . За даною адресою проживає бабуся дітей по лінії батька та спільно з нею проживає син ОСОБА_2 . Встановлено, що будинок складається з 7 кімнат, має дитячу кімнату, гостинну, зал, кухню-їдальню, коридор, веранду та санвузол. Кімнати умебльовані, в наявності побутова техніка, сучасні меблі. Опалення природний газ. Дитяча кімната облаштована для дитини (наявне ліжко, письмовий стіл, поличка для підручників, шафа для одягу, іграшки). Збережено належний санітарно-гігієнічний стан житла. Під час обстеження встановлено, що створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини. ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований але матеріально зможе утримати дитину за рахунок ведення домашнього господарства. Виходячи з інтересів дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком.

Судом також встановлено, відповідач зареєстрований за вказаною адресою, а саме: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки від 15.04.2022 року № 1238-7001009660 позивач зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно висновку Служби у справах дітей Комарської сільської ради Волноваського району Донецької області від 25.09.2023 року № 103, 21 вересня 2023 р. Службою у справах дітей Комарської сільської ради проведено обстеження матеріально-побутових умов за адресою: АДРЕСА_1 . За даною адресою проживає бабуся дітей по лінії батька та спільно з нею проживає син ОСОБА_2 . Встановлено, що будинок складається з 7 кімнат, має дитячу кімнату, гостинну, зал, кухню-їдальню, коридор, веранду та санвузол. Кімнати умебльовані, в наявності побутова техніка, сучасні меблі. Опалення природний газ. Дитяча кімната облаштована для дитини (наявне ліжко, письмовий стіл, поличка для підручників, шафа для одягу, іграшки). Збережено належний санітарно-гігієнічний стан житла. Під час обстеження встановлено, що створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини. ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований але матеріально зможе утримати дитину за рахунок ведення домашнього господарства. Виходячи з інтересів дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком.

З акту обстеження умов проживання ОСОБА_2 від 21.09.2023 р. за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що відповідач проживає у одноповерховому будинку, який складається з 7 кімнат, має дитячу кімнату, гостинну, зал, кухню-їдальню, коридор, веранду та санвузол. Умови проживання задовільні. Кімнати умебльовані, в наявності побутова техніка, сучасні меблі. Опалення природний газ. У дитини є окрема кімната, яка облаштована для дитини (наявне ліжко, письмовий стіл, поличка для підручників, шафа для одягу, іграшки). За даною адресою проживає мати ОСОБА_6 , 1952 р.н. Під час обстеження встановлено, що створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини.

Згідно довідки-характеристики Комарської сільської ради від 16.10.2023 р. № 742 ОСОБА_2 характеризується як порядний, добрий, чуйний. Окрім того, разом з дружиною займаються спільним господарством, вирощуванням овочів для реалізації місцевому населенню. В спілкуванні з людьми виявляє порозуміння, повагу до них, завжди йде їм на допомогу. Має авторитет серед односельців. Приймає активну у житті села. Як людина він щирий, доброзичливий, вимогливий як до себе так і до інших. Делікатний. Нецензурними словами у суспільстві не зловживає. До вживання спиртних напоїв та наркотичних засобів не схильний. Скарг та заяв на нього у сільську раду не надходило.

Відповідно до ч. 1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У п. 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю .

Згідно із статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Діти мають бути забезпечені можливістю здійснення їх прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, згідно до положень ст. 7 СК України.

Статтею 9 Конвенції про права дитини (в редакції, зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН 21 грудня 1995 року), визначено, що Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Дитина є суб`єктом права і незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» - Конвенція є частиною національного законодавства України, а судова практика ЄСПЛ визнається джерелом права.

Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язком батьків утримувати дитину.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у ст. 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються. Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і гарантує, що інтереси дітей захищені. Належна увага повинна приділятися поглядам та думці дитини згідно з її віком і зрілістю.

Закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з тим згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією про права дитини.

Комплексний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Такі правові висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20.

На виконання зазначених вище норм права в судовому засіданні було заслухано думку дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо визначення місця її проживання, яка зазначила, що зараз проживає і в подальшому бажає проживати із батьком, має з ним гарні стосунки. На поставлені судом питання дитина відповідала однозначно, не вагалася, на уточнюючі запитання давала однозначну відповідь, висловлюючи своє бажання проживати разом із батьком.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності.

При вирішенні таких спорів доцільно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийняте рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

Частиною 2 ст. 161 СК України передбачено, що суд не може передати дитину для проживання лише з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Судом не встановлено фактів зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, аморальної поведінки кожного з батьків, що може зашкодити розвиткові дитини, та наявності в них будь-яких захворювань на час розгляду справи.

При вирішенні позовних вимог суд приймає до уваги, що малолітній ОСОБА_3 тривалий час проживає разом з батьком, який приймає активну участь у вихованні та забезпеченні дитини, а також відношення самої дитини до батька.

У постанові Верховного Суду від 21.05.2020 року у справі № 587/2134/17 (провадження № 61-37492св18) Суд вказав, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені та враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору.

Таким чином, суд, першочергово приділяючи увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, з урахуванням отриманої в ході судового розгляду інформації про усі фактичні обставини справи, що мають істотне значення, врахувавши інтереси дитини, висловлену нею думку, її психологічний стан, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, дійшов висновку про визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки це буде відповідати найкращому забезпеченню її інтересів.

Матеріали справи не містять доказів щодо негативного впливу батька на дитину, навпаки є докази, які свідчать про активні дії батька щодо створення необхідних умов для її гідного проживання та розвитку.

Мати дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у її житті та розвитку, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитину, стан її розвитку, незалежно від того з ким дитина буде проживати.

Отже, враховуючи позицію органу опіки та піклування, який дійшов висновку про доцільність проживання дитини з батьком, враховуючи думку дитини, яка виявила бажання проживати разом із батьком, позицію позивачки з цього приводу, яка наполягає на визначенні місця проживання сина разом з відповідачем, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, а саме, що на даний час дитина проживає разом з батьком, за місцем проживання дитини створені всі умови для дитини, батько виховує та утримує сина, між дитиною і батьком встановлений міцний психологічний зв`язок, існує довіра, взаєморозуміння, суд доходить висновку про задоволення заявлених вимог та визначення місця проживання дитини на даний час разом з батьком.

При цьому суд зауважує, що таке рішення суду не позбавляє можливості та обов`язку кожного з батьків приймати участь у вихованні, спілкуванні та матеріальному утриманні дитини. Визначення місця проживання дитини разом із батьком, не позбавляє матір права на особисте спілкування за дитиною та прийняття участі у її вихованні.

Таким чином, враховуючи, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з батьком відповідає інтересам дитини, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог.

Керуючись ст..ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 02.01.2024 року.

Суддя О.М. Якішина