Рішення

від 22.12.2023 по справі 639/2465/23

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 639/2465/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2023 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі

головуючого судді Кучиної Н.Г.,

секретаря судового засідання Добровчан К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУР`ЄР Т" про стягнення попередньої оплати,-

ВСТАНОВИВ:

29 червня 2023 року до Рівненського міського суду Рівненської області за підсудністю згідно ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 травня 2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУР`ЄР Т" про стягнення попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 27 ЦПК України, а саме у зв`язку з місцезнаходженням відповідача у м. Рівне.

В огрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 06 січня 2022 року він та ТОВ «КУР?ЄР Т» на підставі усної домовленості домовились про придбання по усному договору купівлі-продажу товару (палива ДТ), згідно якого він сплачує попередню оплату товару на підставі рахунку відповідача, а відповідач зобов?язується передати йому паливо згідно оплаченого об?єму.

06.01.2022 року відповідач надіслав йому через мессенджер рахунок на оплату

палива (ДТ) № 302661 на продаж палива (ДТ) на загальну суму 25650,00 грн. В цей же день, 06 січня 2022 року на виконання досягнутих домовленостей він перерахував попередню оплату у формі авансу на банківські реквізити відповідача відповідно до рахунка на оплату № 302661 від 06.01.2022 року на загальну грошову суму 25650,00 грн.

Згідно досягнутих між сторонами домовленостей строк постачання відповідачем палива (ДТ) на загальну суму 25650,00 грн. становить 1 місяць з моменту перерахування коштів та їх зарахування на банківський рахунок відповідача, тобто з 07.01.2022 року по 07.02.2022 року.

Станом до теперішнього часу відповідач повністю не виконав належним чином взяті на себе зобов?язання щодо продажу палива (ДТ) згідно оплаченого об?єму на суму

25650,00 грн., а тому вважає, що відповідач порушив цивільні зобов?язання, у зв?язку з чим він звертається до суду цією позовною заявою.

Ухвалою суду від 03 липня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, за правилами спрощеного позовного провадження.

06 вересня 2023 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким останній заперечує проти позову, вказує на те, що усних угод відповідач не укладає, за усними угодами неможливо вести облік та виписувати рахунки; клієнта-покупця із даними ОСОБА_1 , серед клієнтів Товариства з обмеженою відповідальністю "КУР`ЄР Т" не значиться. Щодо отримання рахунку на оплату по меседжеру - відповідач не відправляє рахунки меседжерами, відправлення рахунків відбувається засобами «Укрпошта» і саме повідомлення, яке позивач називає "рахунок", не має юридичних наслідків, так як не являється рахунком. ТзОВ "КУР`ЄР Т" не виписує, не підписує та не видає у наведеному вигляді. Є певна встановлена форма та прийнята для бухгалтерського та податкового облік, а тому вона не відповідачє тим критеріям, про які вказує позивач.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у справі Державну податкову інспекцію у м. Рівному Головного управління ДПС у Рівненській області.

Ухвалами суду від 03 жовтня 2023 року витребувано докази по справі.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Проте, в заяві про долучення доказів від 27.11.2023 р. просив після отримання відомостей про перерахування коштів на банківський рахунок ТОВ «КУР?ЄР Т» від АТ «ПриватБанк» розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.

Від представника відповідача надійшло клопотання/заява про розгляд справи у відсутність їх представника, заперечує проти позову та просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вказує на таке.

Позивач у позові зазначає, що 06 січня 2022 року він та ТОВ «КУР?ЄР Т» на підставі усної домовленості домовились про придбання по усному договору купівлі-продажу товару (палива ДТ), згідно якого він сплачує попередню оплату товару на підставі рахунку відповідача, а відповідач зобов?язується передати йому паливо згідно оплаченого об?єму.

06.01.2022 року відповідач надіслав йому через мессенджер рахунок на оплату

палива (ДТ) № 302661 на продаж палива (ДТ) на загальну суму 25650,00 грн.

В цей же день, 06 січня 2022 року на виконання досягнутих домовленостей він перерахував попередню оплату у формі авансу на банківські реквізити відповідача відповідно до рахунка на оплату № 302661 від 06.01.2022 року на загальну грошову суму 25650,00 грн., що підтверджується квитанцією АТ «Приватбанк» № 0.0.2406734216.1 від 06.01.2022 року.

Згідно досягнутих між сторонами домовленостей строк постачання відповідачем палива (ДТ) на загальну суму 25650,00 грн. становить 1 місяць з моменту перерахування коштів та їх зарахування на банківський рахунок відповідача, тобто з 07.01.2022 року по 07.02.2022 року.

Станом до теперішнього часу відповідач повністю не виконав належним чином взяті на себе зобов?язання щодо продажу палива (ДТ) згідно оплаченого об?єму на суму 25650,00 грн., а тому вважає, що відповідач порушив цивільні зобов?язання, у зв?язку з чим він звертається до суду цією позовною заявою.

02 листопада 2022 року позивачем на адресу ТОВ «КУР?ЄР Т» було направлено досудову вимогу про повернення перерахованої попередньої оплати у формі авансу, яка була вручена за довіреністю 09.11.2022 року, про що свідчить трекінг статусу відстеження.

З оглянутої в судовому засіданні квитанції № 0.0.2406734216.1 від 06.01.2022 року вбачається, що позивач перерахував ТОВ «КУР?ЄР Т» на рахунок одержувача НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 25 650,00 грн., в графі - призначення платежу зазначив рахунок № 302661 .

Відповідач заперечував перерахування на його рахунок вказаних коштів.

Однак, на виконання вимог ухвали суду від 03 жовтня 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» надіслано до суду лист, з якого вбачається, що платіж № 0.0.2406734216.1 від 06.01.2022 року у сумі 25 650,00 грн. успішно був перерахований за зазначеними реквізитами.

Таким чином, грошові кошти в розмірі 25 650 грн. були перераховані позивачем на банківські реквізити ТОВ ТОВ «КУР?ЄР Т».

Проте, що вказані кошти повернуті позивачу матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Аналіз норм статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905гс17 та у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 757/42443/15-ц (провадження № 61-38890св18).

Отже, положення глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі №6-100цс15.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що грошові кошти в розмірі 25 650 грн. були перераховані позивачем на банківські реквізити ТОВ ТОВ «КУР?ЄР Т» та перебувають у відповідача за рахунок набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого)

Таким чином, на даний час у відповідача наявне грошове зобов`язання зі сплати позивачу 25 650,00 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності суд вважає, що заявлені вимоги є обґрунтованими, доведеними, належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем, а тому кошти отримані ТзОВ "КУР`ЄР Т" від ОСОБА_1 у розмірі 25 650 грн, підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні вимог в частині стягнення інфляційного збільшення та 3% річних, суд вказує на таке.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджено Законом України №2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №133/2022 від 14 березня 2022 року, який затверджено Законом України №2119-IX від 15 березня 2022 року, Указом Президента України №259/2022 від 18 квітня 2022 року, який затверджено Законом України №2212-IX від 21 квітня 2022 року, Указом Президента України №341/2022 від 17 травня 2022 року, який затверджено Законом України №2263-IX від 22 травня 2022 року, Указом Президента України № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, який затверджено Законом України № 2500-IX від 15 серпня 2022 року, Указом Президента України № 757/2022 від 07 листопада 2022 року, який затверджено Законом України № 2738-IX від 16 листопада 2022 року, Указом Президента України № 58/2023 від 6 лютого 2023 року, який затверджено Законом України № 2915-IX від 7 лютого 2023 року, Указом Президента України № 254 від 01 травня 2023 року, який затверджено Законом України № 3057-IX від 02 травня 2023 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Тобто дію воєнного стану було неодноразово продовжено, він триває і станом на час розгляду даної справи.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19 наступного змісту:

«18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, починаючи із дня введення на території України воєнного стану (24 лютого 2022 року) відсутні правові підстави для нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних, які здійснені позивачем з 09.11.2022 року по 15.05.2023 року, а тому такі не підлягають стягненню з відповідача.

Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при звернені до суду у розмірі 1073 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУР`ЄР Т" про стягнення попередньої оплати задовольнити частково.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю "КУР`ЄР Т" на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 25 650 грн. 00 коп.( двадцять п`ять тисяч шістсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю "КУР`ЄР Т" на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений ним у розмірі 1073 грн. 60 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КУР`ЄР Т" (код ЄДРПОУ 39403556, місцезнаходження: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, б. 33).

Суддя Н.Г. Кучина