Постанова

від 12.09.2024 по справі 639/2465/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2024 року

м. Рівне

Справа № 639/2465/23

Провадження № 22-ц/4815/756/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Ковальчук Н.М., Шимківа С.С.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КУР`ЄР Т",

розглянув впорядку письмовогопозовного провадженняв м.Рівне апеляційнускаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2024 року, ухвалене в складі судді Кучиної Н.Г., дата складання повного тексту рішення 28.03.2023 року, у справі № 639/2465/23,

в с т а н о в и в :

В травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУР`ЄР Т" про стягнення попередньої оплати.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУР`ЄР Т" про стягнення середнього заробітку задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КУР`ЄР Т" на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 25650.00 грн 00 коп. та судовий збір, сплачений ним у розмірі 1073 грн 60 коп.

23 січня 2024 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі понесених позивачем на правничу допомогу.

Додатковим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КУР`ЄР Т" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В поданій на додаткове рішення суду апеляційній скарзі позивач вказує на неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи та викладені в рішенні висновки не відповідають обставинам справи. Просить суд змінити судове рішення в оскаржуваній частині яким збільшивши розмір витрат з 3000 грн до 19 413 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що згідно договору про надання правової допомоги від 02.12.2022 року № 0210, додаткової угоди від 02.01.2024 року Позивач та адвокат обумовили додаткову винагороду адвокату у вигляді гонорару успіху у випадку повного або часткового задоволення позовних вимог пропорційно розміру задоволених вимог судом, також стверджує, що в позовній заяві до закінчення судових дебатів ним зазначалось, що в позивача можуть виникнути додаткові витрати на правову допомогу адвоката. Це підтверджується копіями документів, які були долучені до заяви про ухвалення додаткового рішення.

Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

02 жовтня 2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Андрієвським О.Л. укладено договір про надання правової допомоги.

За даним договором адвокат зобов`язувався підготувати, підписати та подати позовну заяву, а також здійснювати представництво інтересів Замовника в Жовтневому районному суду м.Харкова (до зміни підсудності по справі № 639/2465/23), Рівненському міському суді Рівненської області. Вартість послуг з правової допомоги адвоката 10000, 00 грн, розмір успіху адвоката по справі 9413, 00 грн, що підлягають оплаті протягом 30 календарних днів з моменту укладення та підписання Акту-рахунку на першу вимогу Виконавця після прийняття судом рішення по суті спору (п.9).

На підтвердженняфактупонесеннявитрат направничудопомогупозивач надав: договір про надання правничої допомоги 14/07 від 14 липня 2023 року, акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 13 жовтня 2023 року, квитанції № 0.0.3105925644.1 від 19 липня 2023 року та № 0.0.3217024098.1 від 13 жовтня 2023 року.

Повноваження представникапозивача адвокатаАндрієвського О.Л. підтверджуються долученим до справи ордером на надання правничої (правової) допомоги.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги,входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертоюстатті 137 ЦПК України.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції підставно вважав за доцільне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, вчинених необхідних процесуальних дій сторони, часу витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 12.09.2024 року.

Головуючий суддя: Гордійчук С.О.

Судді: Ковальчук Н.М.

Шимків С.С.