Рішення

від 29.12.2023 по справі 643/9319/23

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/9319/23

Провадження № 2/643/3972/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2023 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Новіченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк»

до ОСОБА_1

про стягнення 130 151, 93 грн.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - позивач) звернулося до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 130 151, 93 грн. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлену позовну вимогу позивач посилається на те, що 15.11.2018 року між ним та відповідачем був укладений Договір про надання банківських послуг «Monobank», на підставі якого відповідачу був наданий кредит, який останнім своєчасно повернутий не був, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість. У зв`язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 15.09.2023 вищезазначену позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

20.09.2023 року до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22.09.2023 відкрито провадження у справі № 643/9319/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно відповідачу надіслано копію позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для подання до суду відзиву, оформленого відповідно до вимог статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, на позовну заяву та всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем не було обґрунтовано наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором перед позивачем, не доведено розмір заборгованості, пропуск строку погашення заборгованості, не доведено факту погодження сторонами всіх істотних умов договору (в т.ч. щодо збільшення тіла кредиту більше 45 000, 00 грн.), не обґрунтовано належним чином позовні вимоги, а тому у задоволенні позову слід відмовити. Вважає, що зазначена позивачем сума заборгованості у розмірі 130 151, 93 грн. включає в себе проценти, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України, розмір яких з відповідачем не узгоджувався. При цьому, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, яка визначена ст. 625 ЦК України. Крім того, відповідач просив суд застосувати строк позовної давності, оскільки договір з позивачем було укладено 15.11.2018 року, а до суду позивач звернувся лише 12.09.2023 року, зазначивши, що у відповідача перед банком нібито утворилася заборгованість, однак не вказав дату, з якої почав її обліковувати.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (стаття 275 ЦПК України).

Згідно з частиною 2 статті 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина 4 статті 268 ЦПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2018 року відповідач звернувся до Акціонерного товариства «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, в якій просив відкрити на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у Додатку, відповідно до умов Договору. Погодився, що Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови.

Відповідач підтвердив, що ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім того, він беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодився з тим, що про зміну доступу розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

Крім того, відповідач в Анкеті-заяві зазначив, що просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, як відкриті або будуть відкриті йому в банку; засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення даних згідно з договором. Також визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях; підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису (п.6). Усе листування щодо цього договору просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору. Підтвердив, що ця Анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком її підпису.

У п. 10 означеної заяви-анкети зазначено, що згідно Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», він надає Банку згоду на обробку, передачу та отримання Банком від/до бюро кредитних історій (та інших третіх осіб з метою встановлення кредитного ліміту) інформації про себе, а саме доступ до своєї кредитної історії, як для укладення договору про надання банківських послуг, так і на період його дії. Надав право та доручив ПАТ «Універсал Банк» здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих у ПАТ «Універсал Банк», що випливають з умов Договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між ним та Банком.

На підставі укладеного договору відповідачу відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні, максимальний кредитний ліміт по поточному рахунку становить 45 000, 00 грн., про що свідчить довідка про наявність рахунку від 20.09.2023 року та довідка про розмір встановленого кредитного ліміту.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача станом на 01.08.2023 року становить 130 151, 93 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Частинами першою та другою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з не додержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами першою та другої статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»).

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини шостої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає безпідставними посилання позивача на Умови та Правила надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк» та Тарифи обслуговування кредитних карт «Чорна», оскільки вони не підписані відповідачем.

Умови та Правила надання банківських послуг АТ «Універсал Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується лише до тих умов, з якими він ознайомлений.

У Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк» від 15.11.2018 не зазначена процентна ставка за користування наданими відповідачу коштами, строк на який вони видаються а також інші складові кредиту.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк» розумів відповідач та ознайомлювався і погоджувався з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ "Універсал Банк", а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту, і в якій було зазначено правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг.

Доводи банку щодо нерелевантності цієї правової позиції є безпідставними виходячи з наведених вище мотивів (аналогічна правова позиція щодо релевантності постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, до спірних правовідносин викладена також у постановах Харківського апеляційного суду від 19.12.2023 у справі № 638/14833/21, від 23.06.2023 у справі № 953/3306/22, від 22.06.2023 у справі № 638/19492/21).

За таких обставин, доводи відповідача в частині того, що позивачем не доведено факту погодження сторонами всіх істотних умов договору є слушними.

Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку Акціонерному товариству «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначено моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, у зв`язку з чим суд не приймає до уваги твердження відповідача про недоведеність позивачем пропуску строку погашення заборгованості.

З наданого Акціонерним товариством «Універсал Банк» розрахунку вбачається, що розмір заборгованості відповідача за кредитним договором визначено з урахуванням відсотків, які нараховані згідно з умовами обслуговування рахунків фізичної особи, а тому цей розрахунок не є належним доказом щодо розміру коштів, які фактично отримані відповідачем, та його заборгованості.

Крім того, як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості, загальний залишок заборгованості за кредитом (тілом кредиту) становить 130 151, 93 грн. Проте, фактично ця сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались проценти на заборгованість за кредитом.

Відповідач неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені ним кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені Умовами обслуговування рахунків фізичної особи, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим заборгованість зростала.

При цьому, як вбачається з виписки щодо руху коштів по картці відповідача, банком також здійснювалось автоматичне списання відсотків, щомісячних платежів, списання за прострочення за кредитом, що враховано ним як заборгованість за тілом кредиту, однак фактично такою не є.

Отже, з аналізу розрахунку заборгованості та виписки по рахунку відповідача, які надані позивачем, вбачається, що банк самостійно збільшував розмір основної заборгованості, а саме списував з рахунку відповідача необумовлені умовами договору відсотки за використання кредитного ліміту та відносив їх на заборгованість за тілом кредиту.

Застосування такого алгоритму розрахунку суми боргу призвело до штучного збільшення обліковуваної суми (тіла) кредиту.

Саме в такий спосіб позивач (з урахуванням сум, які вносилися відповідачем на погашення заборгованості) визначив заборгованість за сумою кредиту в розмірі 130 151, 93 грн.

Втім, позивачем не надано суду доказів наявності у нього права відповідно до закону та/або належного укладеного договору здійснювати нарахування в зазначений спосіб, доказів належного узгодження цього з відповідачем, доведення до його відома таких умов нарахувань.

З огляду на надані позивачем матеріали, множинність варіантів індивідуальних умов кредитування та відсутність документального підтвердження щодо варіанту, який у передбачений законом спосіб застосовувався у відносинах з відповідачем, доводи позивача щодо умов надання коштів не можуть бути враховані. Нарахування та пред`явлення до стягнення елементів боргу поза сумою фактично наданих банком коштів, що ґрунтується на факті укладання кредитного договору, за таких умов безпідставне.

З досліджених судом розрахунків заборгованості та виписки по банківському рахунку відповідача вбачається, що на момент визначення позивачем суми боргу (01.08.2023), з відповідача були неправомірно списано відсотки на загальну суму 43 789, 98 грн., внаслідок чого збільшувалась сума заборгованості за тілом кредиту.

Тобто неправильність розрахунку позивача полягає не в арифметичних діях, а в принципах та підставах нарахування боргу, що безумовно впливає на його розмір, який не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, сплачені позичальником кошти зараховувались банком у порядку черговості, передбаченому статтею 534 ЦК України, зокрема спочатку на погашення процентів, а вже потім на погашення кредиту. Проте, банк не довів належними доказами узгодження між сторонами сплату, розмір та порядок нарахування процентів, що свідчить про безпідставне направлення банком сплачених позичальником коштів на погашення процентів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 у справі № 619/1384/21.

Приймаючи до уваги, що позивач безпідставно нараховував відсотки за користування кредитом і їх погашення відбувалося за рахунок тіла кредиту, внаслідок чого тіло кредиту безпідставно збільшено банком на суму нарахованих відсотків у розмірі 43 789, 98 грн., суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь банку лише заборгованості за тілом кредитом в сумі 86 361, 95 грн., а доводи відповідача про недоведеність розміру заборгованості суд до уваги не приймає з наведених вище підстав.

Одночасно суд зазначає, що посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Так, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України),

Згідно частини першої статті 261 ЦК України, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії платіжної картки виданої відповідачу за кредитним договором від 15.11.2018 року до 09/24, а відтак позивач звернувся з позовом до суду в межах строку позовної давності.

З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Згідно з ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись статтями 76, 81, 141, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення 130 151, 93 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за тілом кредиту в сумі 86 361 (вісімдесят шість тисяч триста шістдесят одну) грн. 95 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 780 (одна тисяча сімсот вісімдесят) грн. 96 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк» ( код ЄРДПОУ 21133352; м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19).

6. Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).

Повне рішення складено та підписано 29.12.2023 року.

Суддя Н.В. Новіченко