Постанова

від 08.04.2024 по справі 643/9319/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«08» квітня 2024 року

м. Харків

справа № 643/9319/23

провадження № 22ц/818/1292/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Маміної О. В., Яцини В.Б.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк», представник позивача - Македон О. А.,

відповідач - ОСОБА_1

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2023 року в складі судді Новіченко Н.В.

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 15 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, яка разом з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному товаристві «Універсал Банк», Тарифами за карткою, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав у мобільному додатку примірники зазначених вище документів, що складають договір, та зобов`язується виконувати його умови.

Вказав, що на підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 45 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.

Зазначив, що банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, в межах встановленого кредитного ліміту, який в подальшому змінювався згідно з умовами договору.

Проте, відповідач не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом відповідно до умов договору, не сплатив щомісячні мінімальні платежі, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 серпня 2023 року становить 130 151,93 грн, з яких загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 130 151,93 грн.

У відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим на підставі положення підпункту 5.16 пункту 5 Розділу ІІ Умов відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань. Вся заборгованість за кредитом стала простроченою. 30 квітня 2023 року банк направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, в зв`язку з чим та відповідно до пунктів 5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу».

Просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «MONOBANK» від 15 листопада 2018 року в розмірі 130 151,93 грн та судовий збір - 2 684,00 грн.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2023 року позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за тілом кредиту в сумі 86 361,95 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 780,96 грн; в іншій частині в позові - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду Акціонерне товариство «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не звернув увагу на те, що підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг та отримав їх примірники у мобільному додатку. Боржник висловив свою згоду з цими документами в електронному вигляді шляхом застосування клієнтом та банком електронного цифрового підпису. Посилався на те, що та редакція Умов та Правил, що наявна в матеріалах справи може носити показовий характер та може змінюватись та доповнюватись позивачем. Однак, у суду, під час ухвалення рішення, є безперешкодний доступ до актуальних Умов та Правил, що доступні в публічному доступі в режимі реального часу на офіційному сайті банку. А тому, посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку банку, що саме ці Умови і Правила розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними є безпідставними. Вважав, що банком повністю доведено факт наявності між сторонами кредитних правовідносин, а викладені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що відповідач повинен повернути банку заборгованість за кредитним договором. Вказав, що банк надав до суду розгорнутий розрахунок заборгованості за договором, з якого вбачається, що відповідач після підписання анкети-заяви отримав кредитну картку та активно користувався грошима, отримував кошти від банку та частково погашав заборгованість за кредитним договором. Сума коштів, яка досі не була повернута банку складається із використаного кредитного ліміту в розмірі 45 000,00 грн, овердрафту - 85 151,93 грн та становить загалом 130 151,93 грн. Зазначив, що застосування до даних правовідносин, правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 є передчасним та незаконним.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» необхідно задовольнити частково, рішення суду - змінити.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банком доведено розмір визначеної судом заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 листопада 2018 року між банком та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, у якій ОСОБА_1 просив відкрити поточний рахунок у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов (а.с.17).

В анкеті-заяві зазначено про ознайомлення та погодження відповідача із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг, примірники яких він отримав у мобільному додатку, що підтверджує укладення договору та зобов`язання виконувати його умови.

ОСОБА_1 погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, про що повідомлятиме його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

Також, ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений зі змістом Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, вимоги якої є для нього обов`язковими (пункти 2-4 анкети).

В анкеті-заяві ОСОБА_1 просив вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі, її електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку; засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення даних згідно з договором. Також визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі, підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису. Усе листування щодо цього договору просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали відповідно до умов договору (пункти 6, 11 анкети-заяви).

У пункті 9 анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису.

Підпунктами 4.3., 4.8.1. пунктом 5.1 розділу І Умов обслуговування рахунків фізичної особи встановлено, що клієнт погоджується, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатку, визнаються вчиненими клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України. Клієнт може скористатися послугами банку через мобільний додаток та інші канали обслуговування в інтернеті для отримання інформації та здійснення операцій. Банк та клієнт погодили, що всі правочини (у тому числі, підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися сторонами або кожною стороною окремо з використанням електронного цифрового підпису у мобільному додатку.

Підпунктами 3.1, 3.4, 3.5 пункту 3 розділу ІІ Умов визначено, що для надання послуг банк видає клієнту картку. Підписанням анкети-заяви клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг «MONOBANK», датою укладення якого є дата підписання клієнтом анкети-заяви та отримання картки. Платіжна карта передається клієнту не активованою. Платіжна картка активується банком при додаванні інформації з картки в мобільний додаток з авторизацією за номером телефону. При проведенні операції з карткою встановлюється ПІН-код, який є аналогом власноручного підпису клієнта. Клієнт погоджується, що використання картки і правильного ПІН-коду є належною і достатньою ідентифікацією держателя платіжної картки.

Пунктом 8.1 Умов обслуговування рахунків фізичної особи передбачено Тарифи, у яких визначено пільгову процентну ставку 0,00001%, розмір обов`язкового щомісячного платежу - 5% від заборгованості (не менше 100,00 грн, але не більше залишку заборгованості), базову процентну ставку на залишок заборгованості - 3,2% на місяць, збільшену процентну ставку на місяць на суму загальної заборгованості - 6,4%, а також штрафи та комісії.

З довідки про наявність рахунку від 20 вересня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 , тип рахунку - чорна картка, валюта рахунку - UAН, статус картки - активна до 09/24 (а.с.108).

З довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 20 вересня 2023 року вбачається, що 30 квітня 2019 року розмір кредитного ліміту становлено 13 000,00 грн, 19 листопада 2019 року -18 000,00 грн, 15 квітня 2020 року - 45 000,00 грн (а.с.110).

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01 серпня 2023 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість в розмірі 130 151,93 грн, з яких загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 130 151,93 грн (а.с.6-16).

З вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 22 травня 2020 року по 01 серпня 2023 року ОСОБА_1 вносив в рахунок погашення заборгованості грошові кошти в загальному розмірі 299 098,90 грн.

З руху коштів по картці від 20 вересня 2023 року (виписка) за період з 10 грудня 2018 року по 02 лютого 2023 року, вбачається, що кредитний ліміт (станом на 01 серпня 2023 року) складає 45 000,00 грн, заборгованість (станом на 01 серпня 2023 року) - 130 151,93 грн, баланс на початок періоду - 0,00 грн, баланс на кінець періоду - 85 151,93 грн, сума витрат за період - 495 689,90 грн, сума зарахувань за період - 365 537,97 грн (а.с.56-106).

В свою чергу згідно виписки ОСОБА_1 внесено в рахунок погашення заборгованості - 265 377,05 грн, а знято з картки - 332 968,00 грн.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку, Акціонерне товариство «Універсал банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування кредитними коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.

Як вбачається з наданих банком доказів, анкета-заява містить лише підпис відповідача. Водночас, анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору. В ній відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом, неустойки та інших істотних умов.

При цьому, банком надано належні докази на підтвердження отримання відповідачем кредитного ліміту саме у розмірі 45 000,00 грн, зокрема, розрахунок заборгованості, виписка.

Витягом з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному товаристві «Універсал Банк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені тарифи користування кредитною карткою «MONOBANK», в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків, порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких, зокрема, визначено дію договору, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи розумів відповідач,ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки та комісії саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.

Наданий позивачем примірник умов належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки кредитор мав можливість додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування рахунків фізичної особи, відсутні підстави для врахування наведених сум при визначенні розміру заборгованості та її подальшого стягнення.

Надані позивачем Умови з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Зазначений висновок узгоджується з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Акціонерному товариству «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначено моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав колегія суддів вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто тільки щодо стягнення тіла кредиту.

З наданого Акціонерним товариством «Універсал Банк» розрахунку вбачається, що розмір заборгованості відповідача за кредитним договором визначено з урахуванням відсотків, які нараховані згідно з умовами обслуговування рахунків фізичної особи, а тому цей розрахунок не є належним доказом щодо розміру коштів, які фактично отримані позичальником, та його заборгованості.

Крім того, як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості, загальний залишок заборгованості за кредитом (тіло кредиту) становить 130 151,93 грн. Проте, фактично ця сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались проценти на заборгованість за кредитом.

ОСОБА_1 неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені ним кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені Умовами обслуговування рахунків фізичної особи, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим заборгованість зростала.

При цьому, як вбачається з виписки щодо руху коштів по картці ОСОБА_1 , банком також здійснювалось автоматичне списання відсотків, щомісячні платежі та списання розстрочки, що теж враховано ним як заборгованість за тілом кредиту, однак фактично не є такою.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 надано кредитний ліміт в розмірі 45 000,00 грн. В свою чергу згідно розрахунку заборгованості ним внесено в рахунок погашення заборгованості - 299 098,90 грн, а згідно руху коштів по картці від 20 вересня 2023 року (виписка) ним внесено в рахунок погашення заборгованості - 265 377,05 грн, знято з картки - 332 968,00 грн. Також колегія суддів зауважує, що розрахунок заборгованості надано банком за період з 22 травня 2020 року по 01 серпня 2023 року, анкету-заяву підписано ОСОБА_1 15 листопада 2018 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 з моменту укладення договору витрачено, але не погашено кредитних коштів на загальну суму 33 869,10 грн (332 968,00 грн - 299 098,90 грн), що і підлягає стягненню з відповідача. Інші нарахування, а саме, списання відсотків, щомісячні платежі та списання розстрочки не узгоджені умовами договору та не є сумами грошових коштів, фактично використаних відповідачем.

Твердження банку про те, що розмір заборгованості за тілом кредиту становить 130 151,93 грн колегія суддів відхиляє, оскільки з розрахунку та виписки вбачається, що до вказаної суми банком також враховано суми списання відсотків, щомісячні платежі та списання розстрочки, а їх нарахування у відповідності до Умов обслуговування рахунків фізичної особи, що відповідачем не підписані, є безпідставним. Доказів щодо наявності у нього заборгованості перед банком саме в заявленому в позові розмірі немає.

Частиною 4 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає зміні із зменшенням розміру стягнутої з ОСОБА_1 заборгованості з 86 361,95 грн до 33 869,10 грн, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги задоволено на 26,02 %, тому судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 698,38 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», а рішення суду в цій частині зміні із зменшенням стягнення судового збору з 1 780,96 грн до 698,38 грн. Судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 047,57 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк».

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2023 року - змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованості за тілом кредиту з 86 361,95 грн до 33 869,10 грн та судового збору з 1 780,96 грн до 698,38 грн.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» 1 047,57 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді О. В. Маміна

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 08 квітня 2024 року.