Ухвала

від 01.01.2024 по справі 627/1251/23

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/1251/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про забезпечення позову

"01" січня 2024 р. смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі

головуючої Вовк Л. В.,

з участю секретаря Тішакіної Л.В.,

розглянувши заяву Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння , третя особа , яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору : ОСОБА_2 ,

у с т а н о в и в :

28.12.2023 на адресу суду надійшла позовна заява Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння , третя особа , яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору : ОСОБА_2 , в якій позивач просить витребувати у ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6323584700:02:001:0514 у власність держави , шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за власником - державою , в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6323584700:02:001:0514 .

В обгрунтування позову зазначено, що 06.05.2019 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшла заява (клопотання) ОСОБА_3 , який діяв за дорученням ОСОБА_2 від 03.05.2019 , в якій викладено прохання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6323584700:02:001:0514 для оформлення права власності для ведення особистого селянського господарства , площею 2,000 га , за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення , яка розташована за межами населених пунктів на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області та передати йому зазначену земельну ділянку у власність. При цьому заявником вказано , що право отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства у межах норм , визначених ст.121 ЗК України ,ним не використано. Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області після розгляду заяви , прийнято наказ від 13.05.2019 № 4047-СГ , яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки з кадастровим номером 6323584700:02:001:0514 , площею 2,000 га , яка розташована на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області та передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_2 . Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6323584700:02:001:0514 за ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевцовим С.О. В подальшому вище вказану земельну ділянку було відчужено за договором купівлі-продажу від 06.12.2019 на користь ОСОБА_1 , на підставі чого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 06.12.2019 , номер відомостей про речове право : 34500110. Окрім того, було встановлено , що ОСОБА_2 попередньо вже було реалізовано своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 23.10.2018 № 7765-СГ , яким було надано у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 6321882700:02:000:0089 , площею 2,000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Лиманської Другої сільської ради Дворічанського району Харківської області . Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6321882700:02:000:0089 зареєстровано за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Балух Н.В. 29.10.2018, яку в подальшому за договором купівлі-продажу від 19.12.2018 , відчужено на користь ОСОБА_4 . Таким чином , внаслідок протиправних дій , ОСОБА_2 було двічі отримано земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства , що становить порушення ст.116 та 121 ЗК України та як наслідок відбулось порушення інтересів держави , які полягають в охороні належної українському народу землі ,як національного багатства , а також у збереженні рівності права власності на землю усіх громадян.

Одночасно з поданням позовної заяви, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення вказаного позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6323584700:02:001:0514, заборонивши будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав та Державному земельному кадастрі щодо вказаної земельної ділянки .

У заяві про забезпечення позову зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача , щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення , якщо воно буде прийняте на користь позивача , в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. На думку позивача , для захисту інтересів держави та унеможливлення подальшого перепродажу земельної ділянки ОСОБА_1 , з урахуванням вже вчинених дій , наявні підстави для забезпечення позову , шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6323584700:02:001:0514 та заборони будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав та Державному земельному кадастрі щодо вказаної земельної ділянки.

Суд , розглянувши заяву про забезпечення позову , дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов наступних висновків.

Звертаючись до суду із заявою позивач зауважував, що дана земельна ділянка з кадастровим номером 6323584700:02:001:0514 відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на праві власності належать відповідачці ОСОБА_1 . У відповідачки є об`єктивна можливість подальшого відчуження земельної ділянки, оскільки вона є її власником, з метою перешкоджання виконання ймовірного рішення суду у даній справі. Зазначає, що необхідність збереження правового статусу та стану спірної земельної ділянки, який існує, відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову та виконанню рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

В заяві про забезпечення позову позивач просив накласти арешт на спірну земельну ділянку та заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав та Державному земельному кадастрі щодо вказаної земельної ділянки.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачки з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першоїстатті 150 ЦПК Українипозов забезпечується:1)накладенням арештуна майнота (або)грошові кошти,що належатьабо підлягаютьпередачі абосплаті відповідачевіі знаходятьсяу ньогочи вінших осіб;11)накладенням арештуна активи,які єпредметом спору,чи іншіактиви відповідача,які відповідаютьїх вартості,у справахпро визнаннянеобґрунтованими активівта їхстягнення вдохід держави;2)забороною вчинятипевні дії;3)встановленням обов`язкувчинити певнідії,у разіякщо спірвиник ізсімейних правовідносин;4)забороною іншимособам вчинятидії щодопредмета споруабо здійснюватиплатежі,або передаватимайно відповідачевічи виконуватищодо ньогоінші зобов`язання;5)зупиненням продажуарештованого майна,якщо поданопозов провизнання прававласності наце майноі прозняття знього арешту;6)зупиненням стягненняна підставівиконавчого документа,який оскаржуєтьсяборжником усудовому порядку;8)зупиненням митногооформлення товарівчи предметів;9)арештом морськогосудна,що здійснюєтьсядля забезпеченняморської вимоги;10)іншими заходамиу випадках,передбачених законами,а такожміжнародними договорами,згода наобов`язковістьяких надана ВерховноюРадою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений устатті 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 19 частини першоїстатті 150 ЦПК України.

Забезпечення позовуце сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до частини третьоїстатті 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженні майном.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 (провадження № 61-21685св19) виходив з того, що арешт майна і заборона на відчуження майнає самостійними видами (способами) забезпечення позову. Обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 128/3291/16-ц ( провадження N 61-5592св21).

З досліджених судом матеріалів справи вбачається , що предметом спору у даній справі є вимоги про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави земельної ділянки з кадастровим номером 6323584700:02:001:0514 ,яка знаходяться у приватній власності відповідачки . Вказані вимоги є майновими і у випадку ухвалення рішення про задоволення позову , воно підлягатиме примусовому виконанню.

З огляду на те, що відповідачка ОСОБА_1 є власником спірної земельної ділянки , у неї існує реальна можливість вчинити дії по відчудженню вказаної спірної земельної ділянки до вирішення спору по суті , що утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області .

Враховуючи зміст позовних вимог , суд доходить висновку , що захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірну земельну ділянку є співмірним із заявленими позовними вимогами та відповідає вимогам ст.150 ЦПК України.

При цьому суд звертає увагу на те, що наявність арешту вказаного майна ніяким чином не обмежує відповідачку в праві користування майном , обмеження стосується лише права відчуження даного майна на час розгляду спору судом.

Стосовно вимог заяви позивача про забезпечення позову способом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав та Державному земельному кадастрі щодо вказаної земельної ділянки , суд зазначає , що в даному випадку такий вид забезпечення позову , як накладення арешту на спірну ділянку є достатнім для забезпечення виконання можливого рішення суду у даній справі , а тому підстав для застосування інших вказаних у заяві засобів забезпечення позову не вбачає.

За таких підстав заява Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, а саме накладення арешту на належну відповідачці ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки з кадастровим номером 6323584700:02:001:0514, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 50063807 від 06.12.2019, номер відомостей про речове право : 34500110.

Суд враховує, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Враховуючи викладенета керуючисьст.149-153, 157, 260, 353,354 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Заяву Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння , третя особа , яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору : ОСОБА_2 задовольнити частково.

В порядку забезпечення позову , накласти арешт на нерухоме майно , яке належить на праві власності відповідачці ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) , а саме земельну ділянку з кадастровим номером : 6323584700:02:001:0514 , площею 2,000 га , яка розташована на території Краснокутської селищної ради ( колишньої - Мурафської сільської ради ) Богодухівського ( колишнього- Краснокутського ) району Харківської області, номер відомостей про речове право : 34500110.

В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовити.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду в п`ятнадцятиденний строк, шляхом подачі апеляційної скарги, з моменту її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л. В. Вовк