Рішення

від 02.01.2024 по справі 910/13194/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.01.2024Справа № 910/13194/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека низьких цін К"

про стягнення 15 471, 35 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармако" (далі - позивач, ТОВ "Фармако") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека низьких цін К" (далі - відповідач, ТОВ "Аптека низьких цін К") про стягнення заборгованості в сумі 15 471,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що станом на 31.03.2023 дебіторська заборгованість відповідача перед позивачем за Договором поставки № ПК/433 від 01.10.2014 (далі - Договір) становила 79 081, 92 грн. На виконання зобов`язань за Договором, з 01.04.2023 по 06.06.2023 позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 1 007 355, 59 грн. Відповідачем у період з 01.04.2023 по 06.06.2023 було здійснено лише часткову оплату за отриманий товар в сумі 1 070 966, 16 грн, у зв`язку з чим, у останнього і утворилась заборгованість в сумі 15 471,35 грн. Перелік видаткових накладних, по яким наявна спірна заборгованість, позивачем наведено у додатку № 1 до позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 (суддя Баранов Д.О.) позовну заяву ТОВ "Фармако" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13194/23, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

29.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

29.09.2023 через відділ діловодства суду надійшла заява відповідача про відстрочку виконання рішення, якщо суд не знайде підстав для відмови у задоволенні позову та задовольнить позов повністю або частково. Відповідно до наведеної заяви відповідач просив суд відстрочити виконання рішення суду строком на один рік від дати винесення такого рішення.

29.09.2023 через відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

09.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечив доводи відповідача у відзиві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, відмовити у задоволенні заяви відповідача про надання відстрочки у виконанні рішення суду строком на один рік від дати його винесення.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/1233/23 від 07.11.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/13194/23 у зв`язку із звільненням судді Баранова Д.О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2023 справу № 910/13194/23 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 прийнято справу № 910/13194/23 до провадження, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Ухвала Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 про прийняття справи № 910/13194/23 до провадження направлена позивачу в його електронний кабінет та отримана останнім 15.11.2023 о 20:12, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа. Отже, враховуючи приписи ч. 6 ст. 242 ГПК України, ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 про прийняття справи № 910/13194/23 до свого провадження вручено позивачу 16.11.2023.

В матеріалах справи наявні докази отримання відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 про прийняття справи № 910/13194/23 до провадження, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600061079537.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті справи та з процесуальних питань, а також додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

01.10.2014 між ТОВ "Фармако" (далі - постачальник, позивач) та ТОВ "Аптека низьких цін К" (далі - покупець, відповідач) був укладений Договір поставки № ПК/433 разом з протоколом розбіжностей до Договору від 01.10.2014 (далі - Договір). Відповідно до п. 1.1 Договору, відповідно до умов цього Договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дані норми кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого позивачем товару у встановлений укладеним між сторонами правочином строк.

Відповідно до п. 2.2. Договору сторони визнають, що загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за Договором, складається з кількості та асортименту товару, погоджених сторонами та вказаних в підписаних видаткових накладних на передачу товару.

Датою поставки товару є дата отримання відповідної партії товару покупцем. Місцем поставки є місце поставки товару, вказане покупцем в замовленні на поставку відповідної партії товару. ( п. 3.7 Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцеві та підписання ним видаткової накладної на товар.

Згідно з п. 5.3. Договору сторони узгодили, що ціна кожної одиниці товару вказується у видаткових накладних на поставку кожної партії товару.

Умовами п. 5.4 Договору передбачено, що загальна сума по Договору складається із всіх договірних вартостей по всіх видаткових накладних до даного Договору.

Відповідно до п. 5.5 Договору, вартість кожної партії товару обчислюється виходячи з кількості одиниць асортименту товару у відповідній партії та вартості кожної одиниці асортименту товару та вказується в видатковій накладній на кожну окрему поставку.

Оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за цим Договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) визначається постачальником при поданні замовлення на поставку покупцем (п. 6.1. Договору).

Згідно з п. 6.2. Договору сторони встановили, що при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній.

Відповідно до п. 12.7. Договору, цей договір складений в двох примірниках, один примірник - для постачальника, один примірник - для покупця, вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє протягом 3 (трьох) календарних років, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно з умовами даного Договору.

В подальшому між сторонами були укладені Додаткові угоди від 28.09.2017 та №2 від 21.12.2018 до Договору поставки № ПК/433 від 01.10.2014, якими вносились зміни в п. 12.7 Договору, а саме в даті закінчення строку дії договору - до 31.12.2018 та до 31.12.2019 відповідно.

31.12.2020 між ТОВ "Фармако" та ТОВ "Аптека низьких цін К" була укладена Угода про використання електронних документів із застосування ЕЦП/ЕП, відповідно до п. 2.1. Угоди, цією угодою сторони погоджуються з метою та у зв?язку із виконанням своїх зобов?язань за будь-якими договорами, які укладені між сторонами, або які будуть укладені в майбутньому (надалі за текстом - Договори) здійснювати електронний обмін документами за допомогою телекомунікаційних каналів зв?язку та або електронних носіях, підписаними ЕЦП/ЕП в порядку, обумовленою цією угодою.

Згідно п. 2.2. Угоди електронний обмін документами здійснюється в рамках виставлення та отримання актів зміни вартості раніше поставленого товару, видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.4. Угоди сторони визнають, що отримання документів в електронному вигляді та підписані ЕЦП/ЕП в порядку, визначеному цією Угодою, еквівалентні отриманню документів на паперовому носії і є необхідною та достатньою умовою, яка дозволяє встановити, що електронний документ походить від сторони, що його направила.

Згідно п. п. 4.2., 4.3., 4.4. Угоди, отримуюча сторона при надходженні від направляючої сторони документа в електронному вигляді за допомогою за допомогою телекомунікаційних каналів зв?язку не пізніше 5 (п?яти) робочих днів перевіряє наявність ЕЦП/ЕП направляючої сторони, повідомляє відправника про отримання або відхилення електронного документа, формує документ, накладає власну ЕЦП/ЕП та направляє підприємству-адресату. В разі необхідності внесення корегувань в направлений засобами електронного документообігу документ, Направляюча сторона складає відповідний інформаційний лист та направляє відкоригований документ та інформаційний лист отримуючій стороні. В разі, якщо направляюча сторона не отримала від отримуючої сторони протягом 5 робочих днів повідомлення про отримання документа в електронному вигляді та/або підписаний отримуючою стороною документ в електронному вигляді, або мотивовану відмову від прийняття зазначених документів, при наявності підтвердження оператора електронного документообігу доставки документа отримуючій стороні, то такий документ вважається отриманим отримуючою стороною.

Ця Угода вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до « 31» грудня 2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Угода автоматично продовжує свою дію на тих саме умовах на кожний послідуючий рік, якщо жодна зі сторін не повідомить письмово другу сторону про припинення дії Угоди за десять календарних днів до закінчення строку дії Угоди (п.5.6. Угоди).

Судом встановлено, що 08.05.2023 позивач поставив відповідачу на умовах Договору поставки № ПК/433 від 01.10.2014 товар на загальну суму 16 684,68 грн, що підтверджується видатковими накладними №422768/1 від 08.05.2023, №422762/0 від 08.05.2023, №422772/0 від 08.05.2023, №422747/0 від 08.05.2023, №422748/0 від 08.05.2023, №422757/4 від 08.05.2023, №422772/1 від 08.05.2023, №422772/4 від 08.05.2023, №422751/4 від 08.05.2023, №422762/4 від 08.05.2023, №422747/4 від 08.05.2023, №422748/4 від 08.05.2023, №422751/0 від 08.05.2023, №422769/0 від 08.05.2023, №422754/4 від 08.05.2023, №422770/0 від 08.05.2023, №422770/4 від 08.05.2023, №422740/0 від 08.05.2023, №422740/1 від 08.05.2023, №422754/0 від 08.05.2023, №422754/1 від 08.05.2023, №422769/4 від 08.05.2023, №422760/0 від 08.05.2023, №422765/0 від 08.05.2023, які підписані ЕП уповноваженими представниками сторін Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека низьких цін К".

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується постачання позивачем на умовах Договору поставки № ПК/433 від 01.10.2014 відповідачу товару на загальну суму 16 684,68 грн.

Зокрема, судом встановлено, що станом на 31.03.2023 загальна заборгованість відповідача перед позивачем за поставку товару становила 79 081,92 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом звіряння. За період з 01.04.2023 по 30.06.2023 позивачем ще було поставлено товар на загальну суму 1 007 355,59 грн, а відповідачем здійснено оплату в розмірі 1 070 966,16 грн. Позивач при зарахуванні коштів, які надходили від відповідача застосовував умови п. 6.6 Договору, відповідно до якого якщо постачальником здійснюється дві та більше поставок товару на користь покупця, грошові суми, що отримує постачальник від покупця за цим Договором, покривають заборгованість покупця перед постачальником в порядку черговості, починаючи з першої очікуваної оплати (самої ранньої дати кінцевого строку оплати, який зазначений у видаткових накладних), яку зобов`язаний здійснити покупець за цим Договором, за видатковими накладними в порядку зростання дати кінцевого строку оплати грошових сум за видатковими накладними на товар, який постачався, незалежно від того, що вказано покупцем в призначенні платежу при здійсненні оплати.

Оплата відповідача, здійснена 06.06.2023, в розмірі 3 945,48 грн була частково зарахована позивачем в якості часткової оплати за товар по видатковій накладній №422768/1 від 08.05.2023 у розмірі 1 213,33 грн.

Отже, станом на 30.06.2023 заборгованість відповідача перед позивачем за поставку товару становить 15 471,35 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом звіряння.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого за Договором поставки № ПК/433 від 01.10.2014 товару, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву заперечував проти позовних вимог з огляду на таке:

- відсутність в позовній заяві інформації про те, з чого складається сума позову, за якими видатковими накладними заборгованість та коли настав строк оплати за кожною видатковою накладною;

- наявність форс-мажорних обставин, на період дії яких припав строк оплати за товар і відповідно до п.9.1 Договору у відповідача строки оплати ще не настали, а тому права позивача не порушені;

- також відповідач просив суд відстрочити виконання рішення суду на один рік з моменту його винесення, у випадку якщо суд не знайде підстав для відмови у задоволенні позову.

Суд відхиляє як необґрунтоване твердження відповідача про відсутність у позовній заяві інформації про те, з чого складається сума позову та за який період заборгованість, оскільки дане твердження не відповідає дійсності. Перелік видаткових накладних із сумами заборгованості за отриманий товар, кінцевий термін оплати згідно накладних, дату поставки вказано позивачем в Додатку №1 до позовної заяви.

Суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача, який стверджував про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки часткова не оплата по Договору сталася в період дії форс-мажорних обставин. З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом частини 2 статті 218 ГК України суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, ворожі атаки, блокади, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд в постанові від 25 січня 2022 року № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідно до п. 9.1 Договору сторони погодились, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дій непереборної сили, яка не залежить від волі сторін, контролювати чи запобігти виникненню яких, використовуючи розумні засоби застереження, вони не змогли), а саме: війни, військових дій, блокади, пожеж, землетрусів, повені, а також інших обставин подібного роду, які знаходяться поза межами розумного контролю сторін та які впливають на виконання сторонами зобов`язань за цим Договором, строки виконання таких зобов`язань продовжуються на строк дії вказаних обставин, якщо вони значною мірою впливають на виконання в належний строк всього Договору чи тієї його окремої частини, яка підлягає виконанню після настання форс-мажорних обставин.

Згідно з п. 9.2 Договору, достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-Промисловою Палатою України.

Обидві сторони цього Договору зобов`язані терміново, в письмовій формі повідомити одна одну про початок та кінець дії форс-мажорних обставин, що перешкоджають виконанню зобов`язань за цим Договором (п.9.3 Договору).

Умовами п. 9.4 Договору сторони узгодили, що виникнення вищезазначених та інших обставин, а також не реалізація товару протягом строку відстрочки платежу, відсутність обігових коштів, несвоєчасне бюджетне фінансування тощо не може розглядатися як підстава для не оплати товару постачальнику.

Згідно з ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Отже, саме відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.

Відповідач на підтвердження дії форс-мажорних обставин посилався на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено, що військова агресія рф проти України є форс-мажорною обставиною.

Судом враховано, що такий лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 фактично не свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між введенням військового стану, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, та неможливістю виконання відповідачем свого зобов`язання за Договором, а саме здійснення оплати позивачу за поставлений позивачем товар за Договором.

Судом також враховано, що про наявність форс-мажорних обставин відповідач повідомив позивача тільки у своєму відзиві на позовну заяву, датованим 25.09.2023.

З огляду на наведене, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76, 77 ГПК України існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по Договору, які б були підставою для звільнення відповідача від обов`язку щодо оплати за поставлений позивачем товар за Договором.

Щодо заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду.

У відзиві на позовну заяву та заяві про відстрочення виконання рішення суду відповідач просив суд відстрочити виконання рішення суду на один рік з дня його ухвалення задля відновлення платоспроможності відповідача, яка була частково втрачена внаслідок військової агресії рф, та дотримання балансу інтересів суспільства та охорони здоров`я населення. Зокрема, відповідачем до заяви про відстрочку виконання рішення, були долучені Довідки банків по рахункам №200-3/434 від 13.09.2023, №08.7.0.0.0/230913115551 від 13.09.2023, №08.7.0.0.0/230913115220 від 13.09.2023, як доказ на підтвердження відсутності у відповідача грошових коштів у розмірі, достатньому для оплати заборгованості.

Позивач просив суд відмовити у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду з огляду на недобросовісність відповідача, оскільки відповідач свідомо показує суду свою не повну поточну фінансову ситуацію, освітлюючи лише певні фінансові результати своєї діяльності. Також позивач звернув увагу суду на те, що відповідачем не надано жодних економічних розрахунків, висновків експертів, які б показували як відстрочка виконання рішення суду стане причиною для економічного зростання та відновлення відповідача.

Частиною 1 ст. 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Частиною 1 статті 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком, а обґрунтування пов`язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.

В силу приписів ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Подані докази мають бути належними, допустимими, достовірними, вірогідними (ст. 76-79 ГПК України).

Відповідачем не підтверджено відповідно до положень статей 73, 74, 76-79 ГПК України існування виняткових обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі або роблять його неможливим. За таких обставин, дотримуючись балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочки виконання рішення суду у даній справі.

Судом встановлено, що відповідно до умов Договору поставки № ПК/433 від 01.10.2014 та вищезгаданих видаткових накладних, відповідач повинен був оплатити товар до 23.05.2023.

Отже, станом на час розгляду справи по суті строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленої продукції за Договором є таким, що настав.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свого зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати поставленої продукції за Договором не виконав.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека низьких цін К" про стягнення основного боргу підлягають повному задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 15 471,35 грн.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, понесених позивачем, який складається з суми судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 684,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека низьких цін К" (Україна, 03142, місто Київ, вул.Поповича Мирослава, будинок 13; ідентифікаційний код 37922217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако" (Україна, 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, вулиця Балукова, будинок 21; ідентифікаційний код 20037376) 15 471,35 грн (п`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят одну гривню 35 коп.) основного боргу та 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 02.01.2024.

Суддя Оксана ГУМЕГА