Постанова

від 22.12.2023 по справі 357/15259/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 357/15259/18

провадження № 61-13917св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державний реєстратор Комунального підприємства «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузь Андрій Григорович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марценюк Леся Анатоліївна, на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року в складі колегії суддів Сушко Л. П., Гаращенка Д. Р., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» (далі - ТОВ «Олійникова Слобода») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» (далі - ТОВ Агрокомплекс «Узин»), державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» (далі - КП «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу») Гузя А. Г. про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння і користування та внесення змін до договору оренди.

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 26 лютого 2021 року позов ТОВ «Олійникова Слобода» задовольнив частково.

Визнав недійсним договір оренди землі від 13 вересня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3220484400:03:001:0060, загальною площею 1,2824 га.

Визнав недійсним договір оренди землі від 13 вересня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3220484400:03:001:0061, загальною площею 1,28244 га.

Скасував рішення державного реєстратора КП «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузя А. Г. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 3220484400:03:001:0060, загальною площею 1,28244 га, індексний номер: 43021297 від 15 вересня 2018 року 10:26:24, та припинив право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:001:0060, яке виникло на підставі договору оренди землі від 13 вересня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Скасував рішення державного реєстратора КП «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузя А. Г. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, з кадастровим номером: 3220484400:03:001:0061, загальною площею 1,2824 га індексний номер: 43021488 від 15 вересня 2018 року 10:47:34, та припинив право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:001:0061, яке виникло на підставі договору оренди землі від 13 вересня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Витребував із незаконного володіння та користування у ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» земельну ділянку, кадастровий номер: 3220484400:03:001:0060, загальною площею 1,2824 га, розташовану на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Витребував із незаконного володіння та користування у ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» земельну ділянку, кадастровий номер: 3220484400:03:001:0061, загальною площею 1,28244 га, розташовану на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Вніс зміни до договору оренди землі від 05 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Імені Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода», та викладення його в новій редакції в частині умов, які ідентифікують об`єкт оренди (підстави набуття права власності орендодавця на об`єкт оренди, кадастрові номери та загальну площу земельних ділянок: 3220484400:03:001:0060, загальною площею 1,2824 га та 3220484400:03:001:0061, загальною площею 1,28244 га відповідно, сформованих внаслідок поділу, нормативно-грошової оцінки земельних ділянок: 3220484400:03:001:0060, загальною площею 1,28244 га та 3220484400:03:001:0061, загальною площею 1,2824 га) із зазначенням нового орендодавця.

У задоволенні позовних вимог до державного реєстратора КП «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузя А. Г. відмовив.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ Агрокомплекс «Узин» оскаржило його в апеляційному порядку.

Київський апеляційний суд постановою від 22 серпня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ Агрокомплекс «Узин» залишив без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2021 року залишив без змін.

22 серпня 2023 року до апеляційного суду від ТОВ «Олійникова Слобода» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просило здійснити розподіл судових витрат ТОВ «Олійникова Слобода», що були понесені товариством у зв`язку з розглядом справи № 357/15259/18 у суді апеляційної інстанції у розмірі 19 954,62 грн.

Заява обґрунтована тим, що на розгляді у Київському апеляційному суду перебувала апеляційна скарга ТОВ Агрокомплекс «Узин» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2021 року та Київським апеляційним судом апеляційну скаргу ТОВ Агрокомплекс «Узин» залишено без задоволення, а зазначене судове рішення без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Олійникова Слобода» зробила заяву, що суду будуть надані додаткові докази на підтвердження розміру на професійну правничу допомогу адвокатського об`єднання «Еверліґал», понесених товариством у зв`язку з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, упродовж 5 днів після ухвалення судового рішення у цій справі з метою їх подальшого розподілу відповідно до приписів статті 141 ЦПК України.

29 серпня 2023 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання ТОВ «Олійникова Слобода», в якому товариство просило здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції і мотиви його прийняття

Київський апеляційний суд додатковою постановою від 05 вересня 2023 року заяву ТОВ «Олійникова Слобода» про ухвалення додаткового рішення задовольнив.

Стягнув зі ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 19 954,62 грн.

Апеляційний суд виходив з того, що у задоволенні апеляційної скарги відмовлено у повному обсязі, зважаючи на складність справи, проведення 6 засідань в суді апеляційної інстанції, обсяг наданих адвокатським об`єднанням послуг, враховуючи також, що відповідачами не доведено неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тому зробив висновок про обґрунтованість вимог позивача про стягнення зі ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 954,62 грн (по 9 971,31 грн з кожного відповідача).

Доводи представника відповідача про те, що складність даної справи незначна, оскільки адвокатське об`єднання «Еверліґал» здійснює представництво позивача у 6 аналогічних справах, за якими обставини справи, нормативно-правове обґрунтування позовних вимог - ідентичні, суд апеляційної інстанції відхилив, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, в якому зазначено, що розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Щодо вимоги представника відповідача стосовно звільнення ОСОБА_1 від сплати судових витрат на підставі статті 141 ЦПК України та частин першої, другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» та компенсації покладених витрати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, суд апеляційної інстанції зазначив, що статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено відстрочення та розстрочення сплати, зменшення розміру або звільнення від сплати саме судового збору, а не витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марценюк Л. А., просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню на користь ТОВ «Олійникова Слобода» зі ОСОБА_1 до 3 121,06 грн, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме суд апеляційної інстанції застосував норму права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15, від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, від 08 квітня 2021 року у справі № 922/2321/20.

Касаційна скарга також мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми статей 11, 137 ЦПК України та не взято до уваги, що розмір витрат на правничу допомогу позивача не відповідає критеріям розумності та співмірності. Апеляційний суд не врахував клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, понесених ТОВ «Олійникова Слобода» в апеляційному суді.

Вказує також, що витрати на правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій перевищили вартість земельної ділянки відносно якої був спір. Крім того, розмір судових витрат, які підлягають стягненню зі ОСОБА_1 в три рази перевищують 5 % річного доходу відповідача, що є непомірним тягарем для особи, як наслідок порушенням доступу до правосуддя.

Відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2023 року ТОВ «Олійникова Слобода» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Вказує, що чинним законодавством не передбачено можливість суду звільнити особу від сплати судових витрат, що понесені іншою особою на правничу допомогу.

Крім того, на підтвердження скрутного майнового стану ОСОБА_1 не надано жодних доказів, а тому такі доводи не можуть бути враховані судом.

Провадження у суді касаційної інстанції

Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марценюк Л. А., у вересні 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

Справа № 357/15259/18 надійшла до Верховного Суду 07 листопада 2023 року.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Суд встановив, що у грудні 2018 року ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора КП «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузя А. Г. про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння і користування та внесення змін до договору оренди.

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 26 лютого 2021 року позов ТОВ «Олійникова Слобода» задовольнив частково.

Визнав недійсним договір оренди землі від 13 вересня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3220484400:03:001:0060, загальною площею 1,2824 га.

Визнав недійсним договір оренди землі від 13 вересня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3220484400:03:001:0061, загальною площею 1,28244 га.

Скасував рішення державного реєстратора КП «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузя А. Г. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 3220484400:03:001:0060, загальною площею 1,28244 га, індексний номер: 43021297 від 15 вересня 2018 року 10:26:24, та припинив право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:001:0060, яке виникло на підставі договору оренди землі від 13 вересня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Скасував рішення державного реєстратора КП «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузя А. Г. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, з кадастровим номером: 3220484400:03:001:0061, загальною площею 1,2824 га індексний номер: 43021488 від 15 вересня 2018 року 10:47:34, та припинив право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:001:0061, яке виникло на підставі договору оренди землі від 13 вересня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Витребував із незаконного володіння та користування у ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» земельну ділянку, кадастровий номер: 3220484400:03:001:0060, загальною площею 1,2824 га, розташовану на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Витребував із незаконного володіння та користування у ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» земельну ділянку, кадастровий номер: 3220484400:03:001:0061, загальною площею 1,28244 га, розташовану на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Вніс зміни до договору оренди землі від 05 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Імені Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода», та викладення його в новій редакції в частині умов, які ідентифікують об`єкт оренди (підстави набуття права власності орендодавця на об`єкт оренди, кадастрові номери та загальну площу земельних ділянок: 3220484400:03:001:0060, загальною площею 1,2824 га та 3220484400:03:001:0061, загальною площею 1,28244 га відповідно, сформованих внаслідок поділу, нормативно-грошової оцінки земельних ділянок: 3220484400:03:001:0060, загальною площею 1,28244 га та 3220484400:03:001:0061, загальною площею 1,2824 га) із зазначенням нового орендодавця.

У задоволенні позовних вимог до державного реєстратора КП «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузя А. Г. відмовив.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ Агрокомплекс «Узин» оскаржило його в апеляційному порядку.

Київський апеляційний суд постановою від 22 серпня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ Агрокомплекс «Узин» залишив без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2021 року залишив без змін.

22 серпня 2023 року до апеляційного суду від ТОВ «Олійникова Слобода» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просило здійснити розподіл судових витрат, понесених товариством у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 19 954,62 грн.

05 вересня 2023 року на електронну адресу апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Марценюк Л. А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про зменшення витрат на професійну правничу допомогу позивача до 3 121,06 грн. Також просила звільнити ОСОБА_1 від сплати судових витрат на підставі статті 141 ЦПК України та частин першої, другої статті 8 Закону України «Про судовий збір», покладені витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Київський апеляційний суд додатковою постановою від 05 вересня 2023 року заяву ТОВ «Олійникова Слобода» про ухвалення додаткового рішення задовольнив.

Стягнув зі ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 19 954,62 грн (по 9 971,31 грн з кожного відповідача).

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Апеляційний суд, розглядаючи заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, виходив з того, що у задоволенні апеляційної скарги відмовлено у повному обсязі, та, враховуючи складність справи, проведення 6 засідань в суді апеляційної інстанції, обсяг наданих адвокатським об`єднанням послуг, та недоведеність відповідачами неспівмірності таких витрат, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення зі ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19 954,62 грн (по 9 971,31 грн з кожного відповідача).

Доводи представника відповідача про те, що складність даної справи незначна, оскільки адвокатське об`єднання «Еверліґал» здійснює представництво позивача у 6 аналогічних справах, за якими обставини справи, нормативно-правове обґрунтування позовних вимог - ідентичні, суд апеляційної інстанції відхилив, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, в якому зазначено, що розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Щодо вимоги представника відповідача стосовно звільнення ОСОБА_1 від сплати судових витрат на підставі статті 141 ЦПК України та частин першої, другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» та компенсації покладених витрат за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, суд апеляційної інстанції зазначив, що статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено відстрочення та розстрочення сплати, зменшення розміру або звільнення від сплати саме судового збору, а не витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою, п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про наявність підстав для відшкодування понесених ТОВ «Олійникова Слобода» витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи судом апеляційної інстанції з огляду на те, що товариством надано належні, допустимі, достатні та достовірні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що адвокатське об`єднання «Еверліґал» та ТОВ «Олійникова Слобода» уклали договір про надання правової допомоги від 01 лютого 2018 року № 17/02-06 (т. 1 а. с. 56-60).

Відповідно до додаткової угоди від 29 грудня 2021 року № 21/12/29-1 до договору про надання правової допомоги від 01 лютого 2018 року № 17/02-06 сторони договору погодили між собою те, щоб викласти пункт 4.2 договору про надання правої допомоги від 01 лютого 2018 року № 17/02-06 у новій редакції «Договір є укладеним на строк до 31 грудня 2023 року включно. Сплив строку дії цього договору не звільняє клієнта від обов`язку оплатити вартість наданої адвокатським об`єднання правової допомоги» (т. 4 а. с. 28).

Між сторонами договору також укладено додаткову угоду № 04/06/21-01, якою вони доповнили договір Додатком № 04/06/21-01. Відповідно до пункту 2 Додатку № 04/06/21-01 сторони погодили, що адвокатське об`єднання надаватиме товариству правову допомогу щодо представництва його інтересів у справі № 357/15259/18 під час її розгляду в суді апеляційної інстанції згідно з визначеною підсудністю, що включає, зокрема, але не виключно: аналіз апеляційних скарг відповідачів на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2021 року та підготовку відзивів на апеляційні скарги, участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції, підготовку необхідних процесуальних документів та вчинення інших дій, необхідних для надання правової допомоги товариству, розмір винагороди адвокатського об`єднання за це становитиме грошову суму в національній валюті України (гривні), еквіваленту 500 Євро, крім того ПДВ - суму, еквіваленту 100 Євро, що разом становить грошову суму в національній валюті Україні (гривні), еквівалентний 600 Євро. На виконання умов зазначеної угоди адвокатським об`єднанням «Еверліґал» виставлено рахунок від 04 червня 2021 року № 156 на оплату послуг на суму 19 954,62 грн.

Позивачем надано детальний опис наданих послуг та здійснених витрат в процесі надання професійної правничої допомоги (т. 4 а. с. 64-65).

Відповідно до детального опису послуг, адвокатським об`єднанням «Еверліґал» у межах надання правничої допомоги позивачу відповідно до договору та додаткової угоди № 04/06/21-01 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції надано наступні послуги:

підготовка та подання від імені товариства до Київського апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу ТОВ Агрокомплекс «Узин» у справі № 357/15259/18 (орієнтовний час, витрачений на надання послуг - 6 годин);

підготовка та подання від імені товариства до Київського апеляційного суду додаткових пояснень у справі № 357/15259/18 (орієнтовний час, витрачений на надання послуг - 2,5 години);

підготовка та подання від імені позивача до Київського апеляційного суду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 357/15259/18 (орієнтовний час, витрачений на надання послуг - 1,5 години);

підготовка та подання від імені ТОВ «Олійникова Слобода» до Київського апеляційного суду детальний опис послуг, наданих адвокатським об`єднанням в процесі надання професійної правничої допомоги клієнту під час розгляду справи № 357/15259/18 в Київському апеляційному суді (орієнтовний час, витрачений на надання послуг - 2 години);

представництво позивача у Київському апеляційному суді у судових засіданнях у справі № 357/15259/18 (орієнтовний час, витрачений на надання послуг - 4 години).

Відповідно до пунктів 2, 3 акта від 22 серпня 2023 року № 04/06/21-01 приймання?передачі наданих послуг у межах професійної правничої (правової) допомоги за договором про надання правової допомоги від 01 лютого 2018 року № 17/02-06 сторони договору погодили між собою, що загальна вартість наданих послуг складає 16 628,85 грн, крім того ПДВ - 3 325,77 грн, що разом складає 19 954,62 грн. Сторони підтверджують, що послуги надані в повному та належному обсязі, якісно та вчасно. Клієнт не має жодних претензій або зауважень щодо отриманих послуг за цим актом.

В матеріалах справи міститься копія платіжного доручення від 08 червня 2021 року № 3158, з якої вбачається, що ТОВ «Олійникова Слобода» здійснило грошовий переказ на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання «Еверліґал» на загальну суму у розмірі 19 954,62 грн (призначення платежу зазначено: за юридичні послуги згідно з рахунком від 04 червня 2021 року № 156, ПДВ 20 % -3 325,77 грн) (т. 4 а. с. 138).

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Наявність договірних відносин між ТОВ «Олійникова Слобода» та адвокатським об`єднанням «Еверліґал» підтверджено наявними у матеріалах справи доказами.

05 вересня 2023 року на електронну адресу апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Марценюк Л. А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в якому просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача до 3 121,06 грн. Також просила звільнити ОСОБА_1 від сплати судових витрат на підставі статті 141 ЦПК України та частин першої, другої статті 8 Закону України «Про судовий збір», покладені на останню судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В касаційній скарзі заявниця вказує, що апеляційний суд не врахував клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу ТОВ «Олійникова Слобода». Витрати на правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій перевищили вартість земельної ділянки відносно якої був спір. Крім того, розмір судових витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 в три рази перевищують 5 % річного доходу відповідача, що є непомірним тягарем для особи, як наслідок порушенням доступу до правосуддя. Разом з тим, заявник посилається на те, що відсутня правова позиція Верховного Суду щодо застосування частин першої, другої статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Проте, такі доводи заявника не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Частиною першою та другою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

За змістом частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено відстрочення та розстрочення сплати, зменшення розміру або звільнення від сплати саме судового збору, а не витрат на професійну правничу допомогу.

В заяві про ухвалення додаткового рішення ТОВ «Олійникова Слобода» просило здійснити розподіл судових витрат на правничу допомогу, понесених ТОВ «Олійникова Слобода» в суді апеляційної інстанції у розмірі 19 954,62 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми законодавства, витрати понесені на професійну правничу допомогу не є судовим збором, у зв`язку з чим положення статті 8 Закону України «Про судовий збір» не підлягають застосуванню при вирішенні питання розподілу судових витрат, понесених стороною на професійну правничу допомогу.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що судові витрати зі сплати професійної правничої допомоги, які підлягають до стягнення зі ОСОБА_1 , у розмірі 9 971,31 грн є непропорційними до грошової оцінки спірної земельної ділянки, колегія суддів до уваги не бере, оскільки предметом спору у цій справі є визнання недійсним договорів оренди землі, скасування та припинення права оренди земельних ділянок, їх витребування із незаконного володіння та користування, внесення змін до договорів оренди землі та викладення їх в новій редакції.

Крім того, пропорційність апеляційним судом оцінювалась щодо співвідношення розміру витрат на правову допомогу складності справи, тривалості її розгляду та іншим критеріям, яких необхідно дотримуватися при оцінці пропорційності під час вирішення таких питань.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі Обєднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Судова колегія зауважує, що співмірність витрат оцінюється через співвідношення суми гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів (їх складності та необхідності), кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики Європейського суду з прав людини з цього питання. Зокрема, у рішенні від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» Європейський суд з прав людини зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто Європейський суд з прав людини підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому Європейський суд з прав людини у зазначеній вище справі, присудивши 2 550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Верховний Суд зауважує також, що правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов`язання про сплату та строки сплати.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом і клієнтом з питань визначення розміру гонорару чи його зменшення можливо лише за умови обґрунтованості та наявності доказів підтвердження невідповідності витрат фактично наданим послугам (постанови Верховного Суд від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17, провадження № 61-11991св20).

Саме на сторону, яка подає клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, а не на суд, покладено обов`язок доказування неспівмірності витрат на правову допомогу.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 , заперечуючи щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, не довела належними доказами неспівмірності таких витрат зі складністю справи, їх невідповідності критерію реальності та розумності їхнього розміру, а ТОВ «Олійникова Слобода» доведено надання йому адвокатським об`єднанням «Еверліґал» зазначених послуг у заявленому обсязі, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених товариством в суді апеляційної інстанції, з відповідачів у заявленому розмірі.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15, від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, від 08 квітня 2021 року у справі № 922/2321/20 є необґрунтованими з огляду на таке.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зазначав, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Аналогічні висновки зазначені у додатковій постанові Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі № 922/2321/20.

У постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15, від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18 вказано, що у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia, заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Висновки суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається, не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах Верховного Суду щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката, оскільки суд апеляційної інстанції, взявши до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов правильного висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатським об`єднанням «Еверліґал» обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, підстав для відмови у їх стягненні, або ж зменшення їх розміру у суду відсутні.

Верховний Суд, враховуючи усі обставини вказаної справи, вважає додаткову постанову суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою, такою, що відповідає верховенству права, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ у своїх рішеннях вказував, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України» («Ponomaryov v. Ukraine»), рішення від 03 квітня 2008 року).

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марценюк Леся Анатоліївна, залишити без задоволення.

Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк