Постанова

від 05.12.2023 по справі 140/1733/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/1733/23 пров. № А/857/14722/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Гудима Л.Я., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань Хомича О.Р.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року (головуючий суддя: Каленюк Ж.В. місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вербена» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вербена», 09.02.2023 звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 листопада 2022 року № 0050640902 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1000000,00 грн.

Обґрунтовує позов тим, що підстави проведення перевірки в наказі на перевірку повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків. У наказі від 06 жовтня 2022 року № 1710, на підставі якого призначено проведення фактичної перевірки, лише вказано на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, однак з цього не можливо встановити, що саме є фактичною підставою для проведення перевірки позивача. Абстрактна побудова (формулювання) наказу унеможливлює захист прав платника податків на етапі ознайомлення з наказом.

Зазначає, що позивач зареєстрований платником акцизного податку з реалізації пального, проте, в розумінні підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 ПК України місце зберігання пального за адресою: вулиця Шахтарська, 43, місто Нововолинськ, на яке у товариства є відповідна ліцензія на право зберігання пального виключно для власних потреб чи промислової переробки, не підпадає під визначення акцизного складу (з огляду на об`єм резервуара, його використання для зберігання пального для власних потреб, обсяг придбаного протягом року пального), а тому у нього відсутній обов`язок щодо реєстрації акцизного складу. Позивач зазначає, що контролюючим органом при перевірці не виявлено реалізації пального з резервуара для третіх осіб, адже такої не відбувалося.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року позов задоволено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати та прийняти судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що відповідно до відомостей АІС «Податковий блок» ТзОВ «Вербена» отримало ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) та зареєструвалося платником акцизного податку, але при цьому не здійснило реєстрацію в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового акцизного складу за адресою: Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Шахтарська, 43, тобто порушило п.п. 230.1.2 п. 230 ст. 230 Податкового кодексу України.

Позивач 16.02.2023 подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а апеляційну скаргу без змін.

Представник відповідача Каленюк Д.С., у судовому засідання 31.10.2023 надавав пояснення по справі та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача Пивовар Д.С. у судовому засідання 31.10.2023 надавав пояснення по справі та просив апеляційну скаргу відхилити.

Однак, у судове засідання 05.12.2023 сторони не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які були надані у судовому засідання 31.10.2023, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що з відомостей Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видно, що ТзОВ «Вербена» зареєстроване як юридична особа 18 вересня 1995 року, видами діяльності є виробництво: м`яса (основний); виробництво м`ясних продуктів, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва; ремонт меблів і домашнього начиння; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; вантажний автомобільний транспорт (допоміжні види) (а. с. 10-13).

ТзОВ «Вербена» має ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 04 червня 2020 року № 03190414202000708 терміном дії з 13 червня 2020 року по 13 червня 2025 року (місто Нововолинськ, вулиця Шахтарська, 43) та ліцензію на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі від 07 червня 2022 року № 990614202200464 терміном дії з 14 червня 2022 року по 14 червня 2027 року, та зареєстроване платником акцизного податку, що не заперечується сторонами.

Наказом ГУ ДПС у Волинській області від 06 жовтня 2022 року № 1710-п (а. с. 14) на підставі підпунктів 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу ХХ ПК України з метою перевірки дотримання чинного законодавства щодо обігу підакцизних товарів визначено провести фактичну перевірку суб`єкта господарювання ТзОВ «Вербена» (у місці фактичного провадження господарської діяльності за адресою: місто Нововолинськ, вулиця Маяковського, 44) з питань дотримання вимог ПК України, Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», Закону України від 09 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального. Перевірку визначено провести протягом 10 діб, починаючи з 06 жовтня 2022 року, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України.

На підставі зазначеного наказу, направлень від 12 жовтня 2022 року № 2966, №2967 (а. с. 36) ГУ ДПС у Волинській області провело фактичну перевірку ТзОВ «Вербена», за результатами якої було складено акт перевірки (зареєстрований 17 жовтня 2022 року за №03/6295/09-02/21736490) (а. с. 15-16). За висновками акта перевірки (розділ IV) встановлено порушення позивачем підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України.

Як зазначено в розділі ІІІ акта перевірки, під час фактичної перевірки встановлено, що ТзОВ «Вербена» здійснює зберігання пального для власних потреб за адресою: місто Нововолинськ, вулиця Шахтарська, 43, у резервуарі (бочці) ємністю 10 куб м. Станом на 13 жовтня 2022 року у вказаному резервуарі залишок пального (дизпалива) становить 1952 л, що підтверджується наданою до перевірки оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 203 «Пальне». Згідно з даними АІС «Податковий блок» ТзОВ «Вербена» станом на 13 жовтня 2022 року не здійснювало реєстрацію акцизних складів в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, чим порушило підпункт 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України.

На підставі цього акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 10 листопада 2022 року № 0050640902 про застосування до ТзОВ «Вербена» на підставі пункту 128-1.2 статі 128-1 ПК України штрафу в розмірі 1000000,00 грн у зв`язку із виявленим порушенням підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України (а. с.1 7).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не надав суду жодних доказів того, що позивач є розпорядником акцизного складу, а загальна місткість розміщених на його території ємностей для зберігання пального становить більше 200 куб. м та, що він протягом календарного року отримав пальне в обсягах, що перевищує 1000 куб. м, а також, що мав місце факт реалізації та зберігання пального іншим особам, а тому контролюючий орган не довів порушення ТзОВ «Вербена» вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України та наявність підстав для застосування до нього штрафу в розмірі 1000000,00 грн згідно з пунктом 128-1.2 статті 128-1 ПК України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки апеляційна скарга стосується лише висновків акта перевірки, які слугували підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення від 10 листопада 2022 року № 0050640902, а тому предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення суду лише у цій частині.

Так, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України врегульовані Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР).

Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

За змістом частини восьмої статті 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Частиною тридцять другою статті 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії документів, перелік яких встановлений частиною тридцять восьмою цієї статті.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (частина сорок третя статті 15 Закону №481/95-ВР).

У статті першій цього Закону № 481/95-ВР надано визначення таких термінів:

- місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання;

- місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

- зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

- ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Однак, Закон № 481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі № 481 робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

У зв`язку з тим, що Закон № 481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що задля вирішення спірного у цій справі питання підлягають врахуванню норми ПК України, які надають визначення поняттям, пов`язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання.

Аналогічні висновки у подібних спірних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 19 липня 2023 року справа № 520/11327/2020.

Відповідно до абзаців першого - третього підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального..

Цією ж нормою (абзац шостий) встановлено, що не є акцизним складом, зокрема: приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Отже, передбачений цією нормою виняток застосовується при сукупності умов, а саме:

1) загальна місткість розташованих на території (в приміщенні) ємностей не перевищує 200 кубічних метрів;

2) суб`єкт господарювання (власник або користувач такого приміщення або території) отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів;

3) пальне використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і суб`єкт господарювання не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Відсутність однієї з наведених умов виключає можливість визнання відповідної території/приміщення не акцизним складом. Відповідно, у випадку, якщо протягом календарного року суб`єкт господарювання отримує пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), він зобов`язаний до часу, коли буде здійснена господарська операція, в результаті якої виникнуть обставини, які зумовлять обов`язок реєстрації акцизного складу, зареєструвати останній.

Тобто, саме з моменту, коли платник податків вже достеменно знає, що відпадає хоча б одна з обов`язкових умов, передбачена абзацом шостим підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, він зобов`язаний здійснити реєстрацію акцизного складу.

Аналогічні висновки у подібних спірних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду 17 серпня 2023 року справа №160/15431/21.

Відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень (п. 128-1.2. ст. 128-1).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТзОВ «Вербена» має ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 04 червня 2020 року № 03190414202000708 терміном дії з 13 червня 2020 року по 13 червня 2025 року (місто Нововолинськ, вулиця Шахтарська, 43) та зареєстроване платником акцизного податку.

ТзОВ «Вербена» здійснює зберігання пального для власних потреб за адресою: місто Нововолинськ, вулиця Шахтарська, 43, у резервуарі (бочці) ємністю 10 куб м.

Станом на 13 жовтня 2022 року у вказаному резервуарі залишок пального (дизпалива) становить 1952 л (1,952 куб м), що не заперечується відповідачем.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що для правильного встановлення всіх фактичних обставин у цій справі, суд апеляційної інстанції витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вербена» належним чином засвідчені: акцизні накладні за 2022 рік; акти списання пального за 2022 рік (за напрямами використання); накази відповідно до яких встановлено норми списання пального з урахуванням характеристики транспортних засобів, які використовуються у господарській діяльності ТОВ «Вербена» за 2022 рік; акти інвентаризації пального за 2022 рік.

Проаналізувавши наведені вище документи, які на вимогу суду апеляційної інстанції надані позивачем (а. с. 138-182), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не є розпорядником акцизного складу, оскільки здійснює зберігання пального для власних потреб за адресою: місто Нововолинськ, вулиця Шахтарська, 43, у резервуарі (бочці) загальна місткість якої становить не більше 200 куб., а протягом календарного 2022 року позивачем отримано пального в обсягах, що не перевищує 1000 куб. м. Крім цього, контролюючим органом не встановлено факту реалізації пального особам.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10 листопада 2022 року № 0050640902 про накладення штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 1000000 грн, а тому позовні вимоги необхідно задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про застосування до ТзОВ «Вербена» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1000000,00 грн.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року у справі № 140/1733/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді Л. Я. Гудим В. В. Ніколін У зв`язку з перебуванням судді Ніколіна В.В. у відпустці 12.12.2023 та його тимчасовою непрацездатністю з 13.12.2023 по 29.12.2023, повний текст судового рішення складено та підписано 01.01.2024.