Ухвала

від 21.12.2023 по справі 921/636/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

21 грудня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/636/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.

розглянув матеріали справи

за позовом Керівника Теребовлянської окружної прокуратури, вул. 22 Січня, 14, м. Теребовля, Тернопільська область в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, вул. Костюшка, 8, м. Львів, в особі Збаразької міської ради, вул. Б. Хмельницького, 4, м. Збараж, Тернопільська область, в особі Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради , м-н І.Франка, 1, м. Збараж, Тернопільська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз", вул. Чернівецька, 54 - А, м. Тернопіль.

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення (повернення неправомірно отриманих) грошових коштів у розмірі 435 000,59 грн.

В судове засідання представники сторін не з`явились.

Відповідно до частини 3 статті 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Теребовлянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби в особі Збаразької міської ради в особі Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" про визнання недійсними додаткових угод №1 від 25.02.2021, №2 від 22.03.2021, №3 від 16.04.2021, №4 від 17.05.2021, №6 від 15.06.2021, №7 від 14.07.2021, № 8 від 20.08.2021 та стягнення (повернення неправомірно отриманих) грошових коштів у розмірі 435 000,59 грн.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 21.09.2023, для розгляду справи №921/636/23 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.09.2023 відкрито провадження у справі №921/636/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.10.2023.

Ухвалою суду від 25.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/636/23 до судового розгляду по суті на 09.11.2023.

У судовому засіданні 09.11.2023 оголошено перерву до 20.11.2023, про що винесено відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 20.11.2023 оголошено перерву до 14.12.2023, про що відображено у протоколі судового засідання.

Ухвалою суду від 14.12.2023 судове засідання відкладено на 21.12.2023 з підстав, викладених в ній.

В судове засідання представники сторін не з`явились.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

Згідно статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій (стаття 181 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 §1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).

За приписами ст.ст.177, 182 ГПК України завданням підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню та зібрання відповідних доказів; здійснення інших дій, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Нормами Господарського процесуального кодексу України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття. Проте, згідно з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.10.2019 у справі №902/271/18 та від 16.02.2021 у справі №922/2115/19, в ухвалі від 22.06.2021 у справі №923/525/20 та постанові від 16.12.2021 у справі №910/7103/21 суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Отже, з метою повного та всебічного розгляду справи і прийняття законного та неупередженого рішення у ній, забезпечення додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій та здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків та водночас дотримуючись принципів змагальності та пропорційності у господарському судочинстві, з огляду на необхідність встановлення фактичних обставин, що мають значення для розгляду даної справи, враховуючи поведінку сторін в даному судовому процесі, суд дійшов висновку про можливість повернення у цій справі до стадії підготовчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах C.G. та інші проти Болгарії (C. G. and Others v. Bulgaria, заява №1365/07, 24 April 2008, §39), Олександр Волков проти України (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, §170)).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах Кантоні проти Франції від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31-32), Вєренцов проти України від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65)).

Згідно із пунктом 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Приписами частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, положення якої кореспондуються із нормами частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даній справі предметом спору є визнання недійсними додаткових угод №1 від 25.02.2021, №2 від 22.03.2021, №3 від 16.04.2021, №4 від 17.05.2021, №6 від 15.06.2021, №7 від 14.07.2021, № 8 від 20.08.2021 до договору про закупівлю та постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №06/м-064 від 22.02.2021, укладених між ТОВ "Тернопільоблгаз" та Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради всупереч п.2 ч.5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ст.ст.203, 215, 216 ЦК України та ст.208 ГК України та застосування наслідків недійсності додаткових угод - на підставі ч.1 ст.670 ЦК України шляхом стягнення 435 000,00 грн зайво сплачених за поставлений природний газ коштів внаслідок укладення спірних додаткових угод.

Позовні вимоги прокуратури, в тому числі, мотивовані порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо перевищення 10% максимального ліміту щодо зміни ціни, визначеної у договорі. Як зазначає прокуратура, недійсність додаткових угод є наслідком того, що ціна за наступними угодами фактично перевищує ціну за одиницю товару більше, ніж на 10%, визначених у п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону. Укладення додаткових угод про зміну істотних умов договору закупівлі шляхом неодноразового збільшення ціни на товар, що призвело до збільшення ціни на одиницю товару та зменшення обсягу поставленого природного газу, свідчить про недобросовісність дій відповідача після перемоги на аукціоні, нівелювання самої процедури закупівлі та порушення принципів закупівель, визначених Законом.

Судом з`ясовано, що у справі №922/2321/22 предметом спору є визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії з підстав їх невідповідності приписам статей 203, 215 Цивільного кодексу України як таких, що укладені з порушенням частини п"ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та встановлені судами обставини реального коливання цін на товар, ніж погоджено сторонами у спірних додаткових угодах, а також стягнення з відповідача надмірно сплачених позивачем коштів, оскільки позивач сплачував їх за поставлений природний газ по неправомірно завищених у спірних угодах цінами на природний газ.

Отже, правовідносини у даній справі є подібними до правовідносин, що розглядається касаційним судом у справі №922/2321/22.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 20 вересня 2023 року справу №922/2321/22 за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби, Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у розмірі 473 758,34 грн, передано на розгляд Великої Палати Верховного суду.

Підставою для передачі справи №922/2321/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду стала необхідність відступу від правового висновку про застосування приписів частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", викладеного в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 420/17618/21.

Так, відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду, викладеної в постанові від 05.04.2023 у справі № 420/17618/21, сторони договору про закупівлю за державні кошти не обмежені у можливості внесення змін у відповідний правочин в частині збільшення ціни за одиницю товару, за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 відсотків за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Разом з тим, на думку колегії суддів Касаційного господарського суду, наведений підхід не відповідає суті та завданню регулювання, закріпленого у частині п`ятій статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у тому числі оскільки його метою (а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору про закупівлю шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%) є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. При цьому обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Частиною 2 статті 302 ГПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Оскільки колегією суддів Касаційного господарського суду у справі №922/2321/22 вирішено за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.04.2023 у справі №420/17618/21, оскільки наведений підхід не відповідає суті та завданню регулювання, закріпленого у частині п"ятій статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а також для формування єдиної правозастосовчої практики з наведених вище мотивів, справу №922/2321/22 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

З огляду на те, що висновок Великої Палати Верховного Суду щодо поставленої у справі №922/2321/22 правової проблеми сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність та дотриманню принципу пропорційності, з урахуванням того, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, господарський суд вважає, що у даному випадку висновки Великої Палати Верховного Суду, за результатами розгляду справи №922/2321/22, матимуть значення при вирішенні справи №921/636/23 та підлягатимуть застосуванню у даному спорі.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бруманеску проти Румунії" дійшов висновку про те, що принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права, і для того, щоб судове рішення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно, щоб воно було розумно передбачуваним.

Отже, забезпечення єдності судової практики є нічим іншим, як реалізацією принципу правової визначеності.

Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, судам нижчих інстанцій результат вирішення конкретної судової справи.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи викладене, виходячи з конкретних обставин даної справи, з метою забезпечення єдності судової практики, суд вважає за доцільне зупинити провадження у справі №921/636/23 до вирішення Великої Палати Верховного Суду подібних правовідносин у справі №922/2321/22.

За приписами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення.

Відповідно до статті 117 ГПК України зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.

Керуючись статями 177, 181, 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Повернутися на стадію підготовчого провадження у справі №921/636/23 (зі стадії розгляду спору по суті).

2. Зупинити провадження у справі №921/636/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22 та складання повного тексту постанови суду.

3. Зобов`язати учасників спору повідомити Господарський суд Тернопільської області про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №921/636/23.

4. Копію ухвали надіслати учасникам судового процесу відповідно до вимог статті 6 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею з "03" січня 2024 року та може бути оскаржена.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі №921/636/23 на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя Я.Я. Боровець