Рішення
від 03.04.2024 по справі 921/636/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 квітня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/636/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.

Розглянув справу у порядку загального позовного провадження

за позовом Керівника Теребовлянської окружної прокуратури, вул. 22 Січня, 14, м. Теребовля, Тернопільська область в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, вул. Костюшка, 8, м. Львів, в особі Збаразької міської ради, вул. Б. Хмельницького, 4, м. Збараж, Тернопільська область, в особі Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради , м-н І.Франка, 1, м. Збараж, Тернопільська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз", вул. Чернівецька, 54 - А, м. Тернопіль.

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення (повернення неправомірно отриманих) грошових коштів у розмірі 435 000,59 грн.

За участю учасників судового процесу:

від прокуратури: Ємець Д.В. прокурор,

від позивача: Західного офісу Держаудитслужби: Мартинович С.Б. представник,

від відповідача: ОСОБА_1 адвокат.

Судові процедури

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах справи згідно до вимог ГПК України.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

Керівник Теребовлянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби в особі Збаразької міської ради в особі Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" про визнання недійсними додаткових угод №1 від 25.02.2021, №2 від 22.03.2021, №3 від 16.04.2021, №4 від 17.05.2021, №6 від 15.06.2021, №7 від 14.07.2021, № 8 від 20.08.2021 та про стягнення (повернення неправомірно отриманих) грошових коштів у розмірі 435 000,59 грн.

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 21.09.2023, для розгляду справи №921/636/23 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.09.2023 відкрито провадження у справі №921/636/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.10.2023.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначено на 25.10.2023.

Ухвалою суду від 25.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/636/23 до судового розгляду по суті на 09.11.2023.

У судовому засіданні 09.11.2023 оголошено перерву до 20.11.2023, про що винесено відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 20.11.2023 оголошено перерву до 14.12.2023, про що відображено у протоколі судового засідання.

Ухвалою суду від 14.12.2023 судове засідання відкладено на 21.12.2023 з підстав, викладених в ній.

Ухвалою суду від 21.12.2023 повернуто на стадію підготовчого провадження у справі №921/636/23 (зі стадії розгляду спору по суті). Зупинено провадження у справі №921/636/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22 та складання повного тексту постанови суду. Зобов`язано учасників спору повідомити Господарський суд Тернопільської області про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №921/636/23.

21 лютого 2024 року прокуратурою подано до суду клопотання (вх. № 1535) про поновлення провадження у справі №921/636/23 з посиланням на відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та зазначивши про факт оприлюднення повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Встановлено, що 24.01.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №922/2321/22. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/116670838).

Ухвалою суду від 26.02.2024 поновлено провадження у справі №921/636/23 та призначено підготовче засідання на 18.03.2024.

Ухвалою суду від 18.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/636/23 до судового розгляду по суті на 25.03.2024.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 25.03.2024 розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 25.03.2024 оголошено перерву до 03.04.2024, про що винесено відповідну ухвалу.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог прокурора та представника позивача, їх вступне та заключне слово та заперечення представник відповідача, їх вступне та заключне слово.

У судовому засіданні 03.04.2024, після з`ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи сторін

Правова позиція прокурора.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладанні спірних додаткових угод порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Враховуючи те, що додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", прокурор, посилаючись на приписи ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, просить визнати їх недійсними. Оскільки Споживач сплатив кошти за переданий природний газ відповідно до ціни, вказаній у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеною ціною, а тому прокурор вважає, що безпідставно переплачено бюджетних коштів в загальній сумі 435 000,59 грн.

В якості правових підстав позову зазначено приписи ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про публічні закупівлі", ст. ст.16, 202, 203, 215, 670 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні прокурором підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задоволити та з врахуванням пояснень ( вх. № 2177 від 15.03.2024).

Правова позиція позивача.

Представник позивача Західного офісу Держаудитслужби позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Представник позивача Збаразької міської ради в судове засідання не з"явився. Однак надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника . Також в поданому клопотанні зазначив, що заявлені позовні вимоги підтримує (вх. № 2669 від 03.04.2024).

Представник позивача Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради в судове засідання не з"явився. Однак надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника . Також в поданому клопотанні зазначив, що заявлені позовні вимоги підтримує та просить задоволити в повному обсязі (вх. №8701 від 30.10.2023).

Заперечення відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог в усній формі. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Щодо наявності підстав прокурора для представництва інтересів держави в суді.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Межі повноважень прокурора передбачені як Господарським процесуальним кодексом України так і Законом України "Про прокуратуру".

Статтею 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (ч.3).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч.4).

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 17.08.2020 у справі №924/1240/18 та від 31.08.2020 у справі №913/685/19.

Одним із ключових для застосування норм ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та визначення згаданого елемента є поняття "інтерес держави".

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Правова позиція наведена в постановах Верховного Суду у справі № 924/1237/17 від 20.09.2018, у справі № 918/313/17 від 27.02.2018.

Щодо підстав для звернення прокурора в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", уповноважений орган це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Статтею 7 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції. Контроль у сфері закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Як визначено статтею 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (стаття 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні").

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізія ми приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. п. 1, 7, 8, 10 ч.1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні").

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 № 43.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №43 від 03.02.2016, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів (п.3 Положення про Державну аудиторську службу України) .

Пунктом 4 Положення про Державну аудиторську службу України визначено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (п.6 Положення).

Таким чином, Державна аудиторська служба України як орган, який здійснює фінансовий контроль, при моніторингу публічних закупівель має право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави, а також в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Таким чином, Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, у постановах Верховного Суду від 05.08.2021 у справі №911/1236/20, від 10.02.2022 у справі №927/284/21, від 31.05.2022 у справі №927/515/21.

Водночас, положення вищевказаних нормативно-правових актів не визначають конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави.

Правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

17.07.2023 Теребовлянською окружною прокуратурою у листі за №54/1-2013ВИХ-23 доведено Західному офісу Держаудитслужби та Управлінню Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області про допущені порушення при укладенні Додаткових угод до Договору про закупівлю та постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 06/м-064 від 22.02.2021 та не вжиття заходів до усунення порушень в межах визначених законодавством повноважень.

Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області відповіддю листом від 24.07.2023 повідомлено прокуратуру про те, що заходи не вживалися у зв`язку з відсутністю правових підстав та заходи позовного характеру шляхом звернення до суду здійснюватися не будуть. Водночас, висловлено прохання щодо вжиття прокуратурою заходів представницького характеру в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Також, управління не заперечувало щодо звернення прокуратури з відповідним позовом до суду.

Оскільки доказів протилежного матеріали справи не містять, вказаним уповноваженим органом у даних спірних правовідносинах жодних дієвих заходів з метою усунення порушень, вказаних окружною прокуратурою, не вжито.

Наведене утворює передбачений вимогами Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" винятковий випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Західного офісу Державної аудиторської служби України.

За наведених мотивів суд погоджується з доводами прокурора, що Західний офіс Держаудитслужби є компетентним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

Правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №911/1534/19.

Оскільки Держаудитслужба є компетентним органом, уповноваженим державою на здійснення функцій контролю за використанням коштів державного бюджету, зокрема для здійснення закупівель, суд дійшов висновку, що прокурором правильно визначено останню як особу, в інтересах якої він звернувся до суду за захистом порушеного інтересу держави.

Разом з цим, позовна заява прокурором подана в інтересах держави в особі Збаразької міської ради та Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради з огляду на те, що джерелом фінансування предмету закупівлі є кошти бюджету.

Згідно статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать: юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи.

Як зазначено в преамбулі Закону, цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Потреби територіальної громади у певних товарах, роботах та послугах, реалізуються через правовий механізм публічних закупівель.

Згідно статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах серед іншого поєднання місцевих і державних інтересів; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Вказані принципи місцевого самоврядування означають, що в Україні збігаються державні і місцеві інтереси.

Як визначено статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" селищні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено , що видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет. Видатки місцевого бюджету формуються відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного Бюджетним кодексом України, для виконання повноважень органів місцевого самоврядування. Видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Бюджетна система України складається зокрема з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцеві бюджети - бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування ( статті 2, 5 Бюджетного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Відповідно до статті 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Джерелом фінансування вказаної у позовній заяві закупівлі є кошти місцевого бюджету.

Збаразька міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування, який наділений правом представляти інтереси територіальної громади, приймати від її імені рішення та здійснювати в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Для реалізації наданих повноважень ради мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Держава створює умови для ефективного використання бюджетних коштів при закупівлі товарів, робіт та послуг, створюючи відповідні механізми при проведенні закупівель, які закладені в Законі України "Про публічні закупівлі". Дотримуватись цих правил повинні всі учасники процедур закупівель.

Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни на товар спричиняє істотну шкоду інтересам держави та територіальної громади щодо здійснення комунальної власності, тобто права територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися та розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном (коштами), що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування і, як наслідок, не відповідає суспільному інтересу.

Використання коштів місцевого бюджету беззаперечно становить суспільний інтерес, стосується прав та інтересів великого кола осіб мешканців територіальної громади.

З огляду на викладене, Збаразька міська рада приймає участь у формуванні бюджету та забезпечує його виконання, а також зобов`язана забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, приймає рішення про використання виділених коштів, контролює належне і своєчасне відшкодування шкоди, заподіяної державі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

17.07.2023 Теребовлянською окружною прокуратурою у листі №54/1-2015ВИХ-23 доведено Збаразькій міській раді про допущені порушення при укладенні Додаткових угод до Договору про закупівлю та постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №06/м-064 від 22.02.2021 та не вжиття заходів до усунення порушень в межах визначених законодавством повноважень.

Збаразька міська рада відповіддю від 26.07.2023 повідомила прокуратуру про те, що заходи не вживалися у зв`язку з відсутністю правових підстав та заходи позовного характеру шляхом звернення до суду здійснюватися не будуть. Водночас, висловлено прохання щодо вжиття прокуратурою заходів представницького характеру в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Також, управління не заперечувало щодо звернення прокуратури з відповідним позовом до суду.

Наведене свідчить про нездійснення органом самоврядування захисту інтересів держави, яке проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, адже будучи обізнаним про порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, що беззаперечно свідчить про бездіяльність органу уповноваженого державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Як вказує прокурор, оскільки правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів становлять суспільний інтерес, а додаткові угоди, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідають, Збаразька міська рада мала можливість та достатньо часу на них відреагувати, проте жодних заходів до відновлення інтересів держави не вжила.

Враховуючи наведене, суд вважає належним чином обґрунтованою наявність підстав для звернення прокурора до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі Збаразької міської ради.

Також, 17.07.2023 Теребовлянською окружною прокуратурою у листі №54/1-2014ВИХ-23 доведено Управлінню освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради про допущені порушення при укладенні Додаткових угод до Договору про закупівлю та постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 06/м-064 від 22.02.2021 та не вжиття заходів до усунення порушень в межах визначених законодавством повноважень.

Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради відповіддю від 26.07.2023 повідомлено прокуратуру про те, що Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради велася претензійна робота з ТОВ "Тернопільоблгаз" щодо повернення коштів, зайво сплачених Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради, внаслідок укладення додаткових угод. Однак ТОВ "Тернопільоблгаз" претензію не визнано , кошти не повернуто. У зв"язку з обмеженим фінансуванням Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради не має змоги подати відповідний позов до суду.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Правова позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 20.09.2018 у справі №924/1237/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 встановила, що сам факт не звернення до суду уповноваженого органу, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити порушені інтереси свідчить, що такий орган неналежно виконує свої повноваження.

Внаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними.

На виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", окружною прокуратурою 13.09.2023 повідомлено Західний офіс Держаудитслужби, Збаразьку міську раду та Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради листами повідомленнями про представництво інтересів держави шляхом подання позову до суду.

Оскільки позивачі були обізнані про відповідне порушення прав держави, не вчинили належних дій на усунення таких порушень та захист прав та інтересів держави, суд вважає, що у даному випадку прокуратурою доведено наявність підстав для здійснення представницьких функцій шляхом звернення до суду з позовом у цій справі в інтересах держави.

Фактичні обставини, встановлені судом.

20.01.2021 Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради на веб-порталі публічних закупівель "Ргоzоrrо" розміщено оголошення за № UА-2021-01-20-004027-с про ведення відкритих торгів на закупівлю природного газу ДК 021:2015-09120000-6 Газове паливо в обсязі 476,200 тис. куб. м. за бюджетні кошти та розміщено тендерну документацію з вимогами до учасників та предмету закупівлі з терміном постачання до 31.12.2021.

У відкритих торгах взяли участь 8 учасників ТОВ "Тернопільоблгаз" , ТОВ "Екотехноінвест", ТОВ "Газпромсервіс", ТОВ "Сервіс Групп ЛТД", ТОВ "Енергогазрезерв", ТОВ "КАСТУМ", ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" та ТОВ "Енерджі Трейд Груп" .

Переможцем процедури відкритих торгів визначено ТОВ "Тернопільоблгаз" з ціновою пропозицією 3 061 442,18 грн, оформлено протоколом розгляду тендерних пропозицій №9 від 09.02.2021.

Зі Звіту про результати проведення процедури закупівлі № UА-2021-01-20-004027-с повідомлення про намір укласти договір з переможцем торгів за тендерною пропозицією 3 061 442,18 грн з ПДВ оприлюднено 09.02.2021.

22.02.2021 між ТОВ "Тернопільоблгаз" (Постачальник) та Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради (Споживач) укладено договір про закупівлю та постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №06/м-064.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачу природний газ (ДК 021:2015, код 09120000-6 газове паливо ( 09123000-7 природний газ) у необхідних для Споживача об"ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується прийняти та своєчасно оплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Річний плановий обсяг постачання газу становить 476,200 тис. куб.м. (п.1.2 Договору).

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що планові обсяги постачання газу по місяцях: визначено в Додатку №2, що є невід`ємною частиною Договору, а саме: у лютому 130,0, у березні 130,0, у квітні 20,0, у жовтні 10,0, у листопаді 60,0 та у грудні - 126,20.

Передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі пункти призначення) ( п.1.4 Договору).

Обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п. 4.1. Договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу) визначених у заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ (п. 2.4. Договору).

За умовами п.3.1 Договору розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем. Підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії Договору ціна на газ може змінюватись, про що Сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди. Підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії Договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.

Згідно п.3.2 Договору ціна природного газу за 1 куб. м. визначається відповідно до діючих цін Постачальника, з урахуванням компенсації вартості послуг доступу до потужності, податків та зборів передбачених чинним законодавством України. Ціна природного газу за 1 тис. куб. м. з 01.02.2021 становить 6428,90 грн.

У пункті 3.3 Договору сторони визначили, що зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 цього Договору , застосовується сторонами при складанні актів приймання передачі газу та розрахунках за цим Договором ( п.3.4 Договору).

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного за розділом ІІ цього Договору (п. 3.6 Договору).

Загальна сума Договору складає 3 061 442,18 грн (п. 3.7 Договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк по 31.12.2021 та поширює дію на відносини Сторін , що фактично склалися з 01.02.2021 (п. 11.1 Договору).

У пункті 11.2 Договору сторони передбачили, що істотні умови цього Договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

25.02.2021 ТОВ "Тернопільоблгаз" звернулось з листом №271 до Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради щодо зміни ціни на природний газ, у якому повідомило, що у зв`язку зі зростанням вартості природного газу на ринку України у січні 2021 року, відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та п. 2 ч.5 ст.41 Закону України" Про публічні закупівлі" ціна ТОВ "Тернопільоблгаз" за 1 куб.м. природного газу з 01.02.2021 становить 7071,78 грн за 1 куб. м., а тому існує необхідність підписання додаткової угоди.

Підставою для підняття ціни на природний газ долучено копію цінової довідки Харківської торгово-промислової палати №467/21 від 24.02.2021.

25.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" (Постачальник) та Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради (Споживачем) укладено додаткову угоду №1 до Договору про закупівлю та постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 22.02.2021 за № 06/м-064, якою сторони дійшли згоди внести зміни уп.3.2 Договору, а саме: ціна природного газу за 1 000 м. куб. з урахуванням компенсації вартості послуг доступу до потужності податків та зборів передбачених чинним законодавством України, з 01 лютого 2021 року становить 7071,78 грн, керуючись п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" , враховуючи коливання ціни на ринку природного газу за одиницю продукції (п.1 Додаткової угоди №1).

Сума договору залишається без змін ( п.2 Додаткової угоди №1).

Постачальник здійснює протягом 2021 року постачання природного газу Споживачеві для власного споживання в обсязі 432,909 тис. куб. м. (п.3 Додаткової угоди №1).

В подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" (Постачальник) та Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради (Споживач) укладено низку інших додаткових угод до договору №06/м-064, якими фактично зменшені обсяги поставки природного газу, внаслідок збільшення ціни за товар.

Так, за час існування спірних договірних відносин, їхніми учасниками укладено десять додаткових угод, в тому числі сім щодо зміни ціни природного газу та обсягів його постачання. Зокрема:

- 22.03.2021 укладено Додаткову угоду №2, якою сторони домовились внести зміни у пункт 3.2 Договору, а саме: ціна природного газу за 1 000 м. куб. з урахуванням компенсації вартості послуг доступу до потужності податків та зборів передбачених чинним законодавством України, з 01 березня 2021 року становить 7776,00 грн Постачальник здійснює протягом 2021 року постачання природного газу Споживачеві для власного споживання в обсязі 406,300 тис. куб. м.;

- 16.04.2021 укладено Додаткову угоду №3, якою сторони домовились внести зміни у пункт 3.2 Договору, а саме: ціна природного газу за 1 000 м. куб. з урахуванням компенсації вартості послуг доступу до потужності податків та зборів передбачених чинним законодавством України, з 01 квітня2021 року становить 8550,00 грн Постачальник здійснює протягом 2021 року постачання природного газу Споживачеві для власного споживання в обсязі 394,515 тис. куб. м.;

- 17.05.2021 укладено Додаткову угоду №4, якою сторони домовились внести зміни у пункт 3.2 Договору, а саме: ціна природного газу за 1 000 м. куб. з урахуванням компенсації вартості послуг доступу до потужності податків та зборів передбачених чинним законодавством України, з 01 травня 2021 року становить 9402,00 грн. Постачальник здійснює протягом 2021 року постачання природного газу Споживачеві для власного споживання в обсязі 352,019 тис. куб. м.;

- 17.05.2021 укладено Додаткову угоду №5, якою сторони домовились внести зміни у пункт 3.2 Договору, а саме: ціна природного газу за 1 000 м. куб. з урахуванням компенсації вартості послуг доступу до потужності податків та зборів передбачених чинним законодавством України, з 01 травня 2021 року становить 9402,00 грн. Постачальник здійснює протягом 2021 року постачання природного газу Споживачеві для власного споживання в обсязі 390,664 тис. куб. м.;

- 15.06.2021 укладено Додаткову угоду №6, якою сторони домовились внести зміни у пункт 3.2 Договору, а саме: ціна природного газу за 1 000 м. куб. з урахуванням компенсації вартості послуг доступу до потужності податків та зборів передбачених чинним законодавством України, з 01 червня 2021 року становить 10 341,00 грн. Постачальник здійснює протягом 2021 року постачання природного газу Споживачеві для власного споживання в обсязі 387,155 тис. куб. м.;

- 14.07.2021 укладено Додаткову угоду №7, якою сторони домовились внести зміни у пункт 3.2 Договору, а саме: ціна природного газу за 1 000 м. куб. з урахуванням компенсації вартості послуг доступу до потужності податків та зборів передбачених чинним законодавством України, з 01 липня 2021 року становить 11 373,00 грн. Постачальник здійснює протягом 2021 року постачання природного газу Споживачеві для власного споживання в обсязі 383,967 тис. куб. м.;

- 20.08.2021 укладено Додаткову угоду №8, якою сторони домовились внести зміни у пункт 3.2 Договору, а саме: ціна природного газу за 1 000 м. куб. з урахуванням компенсації вартості послуг доступу до потужності податків та зборів передбачених чинним законодавством України, з 01 серпня 2021 року становить 12 510,00 грн. Постачальник здійснює протягом 2021 року постачання природного газу Споживачеві для власного споживання в обсязі 381,063 тис. куб. м.

13.09.2021 укладено Додаткову угоду №9 , якою сторони вирішили зменшити суму Договору на 363 346,64 грн. Загальна сума даного Договору на момент підписання даної додаткової угоди становить 2 698 095,54 грн.

Додаток №2 до Договору "Договірні обсяги постачання природного газу на 2021 рік", викласти у наступній редакції: у лютому 139,089, у березні 137,032, у квітні 75,898.

14.09.2021 укладено Додаткову угоду №10, якою сторони вирішили у зв"язку з зміною ринкової ціни на природний газ та неможливістю ТОВ "Тернопільоблгаз" постачати природний газ по діючих цінах згідно умов Договору, припинити дію Договору №06/м-064 від 22.02.2021 з 01.10.2021 за ініціативою Постачальника, а у частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов"язань.

До укладених Додаткових угод в підтвердження щодо підняття ціни на природний газ Постачальником долучено відповідні листи останнього, експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати, цінові довідки Харківської торгово-промислової палати та Інформацією про середньозважені ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на Українській енергетичній біржі.

На виконання умов Договору з врахуванням Додаткових угод Постачальник поставив, а Споживач отримав природний газ в кількості 352,019 тис. куб. м. на загальну суму 2 698 095,54 грн, про що свідчать Акти приймання передачі природного газу, а саме:

- №06/м-064/0221-3190 від 28.02.2021 в обсязі 139,089 тис.куб. м. на суму 983 606,81грн;

- №06/м-064/0321-4937 від 31.03.2021 в обсязі 137,032 тис. куб. м. на суму 1 065 560,83грн;

- №06/м-064/0421-6096 від 30.04.2021 в обсязі 75,898 тис. куб. м. на суму 648 927,90грн.

Також, Постачальником виставлено Споживачу рахунки на оплату природного газу , зокрема від 28.02.2021, від 31.03.2021 та від 30.04.2021.

В свою чергу, Споживачем за спожитий природний газ сплачено Постачальнику кошти на загальну суму 2 698 095,54грн, про що свідчать платіжні доручення №238 від 16.03.2021 на суму 704 717,02 грн, №244 від 05.03.2021 на суму 278 889,79 грн, №439 від 09.04.2021 на суму 257 817,12 грн; №440від 09.04.2021 на суму 223 342,27 грн, №669 від 17.05.2021 на суму 383 739,78 грн, №665 від 13.05.2021 на суму 200 661,66 грн, №663 від 13.05.2021 на суму 103 335,30 грн, №670 від 17.05.2021 на суму 312 020,22 грн, №863 від 02.06.2021 на суму 233 572,38 грн.

За доводами прокурора, укладення оспорюваних додаткових угод з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель призвело до оплати природного газу за період з лютого 2021 року по квітень 2021 року в обсязі 352,019 тис.м3 по ціні за одиницю товару, що більша, ніж передбачена умовами укладеного за результатами торгів договору на загальну суму 2 698 095,54 грн

Отже, сума безпідставно отриманих коштів ТОВ "Тернопільоблгаз" становить 435 000,59 грн.

На підтвердження факту невідповідності спірних додаткових угод, прокурором долучено до позову акт №08-22/2 від 07.10.2022 перевірки закупівель проведених Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради за період з 01.01.2021 по 31.08.2021, проведеної Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області.

На думку прокурора, додаткові угоди №№1, 2, 3, 4, 6, 7, 8 укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню.

Такі обставини стали підставою для звернення прокурора до суду із відповідним позовом.

Норми права, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов таких висновків.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема, визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Тобто, право на судовий захист у суб`єкта господарювання виникає у разі порушення або оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу.

Щодо підстав для визнання недійсними додаткових угод №1 від 25.02.2021, №2 від 22.03.2021, №3 від 16.04.2021, №4 від 17.05.2021, №6 від 15.06.2021, №7 від 14.07.2021, №8 від 20.08.2021 до Договору №06/м-064 від 22.02.2021, суд встановив таке.

Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням. Учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом.

Як свідчать матеріали справи, 20.01.2021 Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради на веб-порталі публічних закупівель "Ргоzоrrо" розміщено оголошення за № UА-2021-01-20-004027-с про ведення відкритих торгів на закупівлю природного газу ДК 021:2015-09120000-6 Газове паливо в обсязі 476,200 тис. куб. м. за бюджетні кошти та розміщено тендерну документацію з вимогами до учасників та предмету закупівлі з терміном постачання до 31.12.2021.

Як зазначено статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, до яких віднесено, зокрема, свободу договору.

Відповідно до положень статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть ідступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у статтях 6 і 627 Цивільного кодексу України визначає, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів і погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору у ЦК України, законодавець разом із тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 914/1087/18.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як визначено статтею 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так, 22.02.2021 між ТОВ "Тернопільоблгаз" (Постачальник) та Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради (Споживач) укладено договір про закупівлю та постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №06/м-064.

Річний плановий обсяг постачання газу становить 476,200 тис. куб. м. (п.1.2 Договору).

Передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення) ( п.1.4 Договору).

Загальна сума Договору складає 3 061 442,18 грн (п. 3.7 Договору).

- №06/м-064/0221-3190 від 28.02.2021 в обсязі 139,089 тис. куб. м. на суму 983 606,81грн;

- №06/м-064/0321-4937 від 31.03.2021 в обсязі 137,032 тис. куб. м. на суму 1 065 560,83грн;

- №06/м-064/0421-6096 від 30.04.2021 в обсязі 75,898тис. куб. м. на суму 648 927,90грн.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові №922/2321/22 від 24 січня 2024 року вирішено питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від первісно встановленої ціни в договорі та, зокрема, зазначено про таке.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 652 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до частин третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою, другою статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" від 18 вересня 2019 року, яким Закон було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Очевидно, що зміни, внесені законодавцем у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Поряд із наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду, слід також звернути увагу на те, що і при розгляді інших справ Верховний Суд неодноразово зазначав, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанова Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в справі № 927/491/19 від 18.06.2021, постанови від 25.11.2021 у справі № 927/563/20 та від 10.02.2022 у справі № 927/284/21).

Будь-яке інше трактування закону та укладання договорів, коли їх сумарна вартість за одиницю товару збільшується більш, ніж на 10 % у порівнянні з тендерною пропозицією та основним договором, повністю нівелює саму процедуру закупівель та спричинює шкоду інтересам держави, оскільки учасником (переможцем) пропонується найнижча ціна, а потім упродовж місяця після проведення торгів додатковими угодами вона необґрунтовано суттєво завищується. Як наслідок, заподіюється пряма шкода державі, оскільки кошти за поставлені продукти фінансуються виключно за рахунок видатків бюджетних асигнувань, а збільшення ціни за одиницю товару автоматично тягне за собою зменшений обсягів поставленої продукції.

Варто також звернути увагу учасників спору на те, що правова норма щодо зміни ціни за одиницю товару застосовується лише в тому разі, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну.

В той же час, тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Згідно п.3.2 Договору ціна природного газу за 1 куб. м. визначається відповідно до діючих цін Постачальника , з урахуванням компенсації вартості послуг доступу до потужності, податків та зборів передбачених чинним законодавством України. Ціна природного газу за 1 тис. куб. м. з 01.02.2021 становить 6428,90 грн.

Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору (п.3.3 Договору).

При цьому суд вважає, що беручи участь у процедурі публічних закупівель Товариство, самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору. Адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупівлі товару.

Тому, на момент укладення договору від 22.02.2021, ТОВ "Тернопільоблгаз" було відомо про можливу економічну невигідність його укладення згідно зі змістом поданої тендерної пропозиції.

Водночас, Товариство не скористалось правом відмови від укладення договору про закупівлю, а підписало його, спонукаючи в подальшому Споживача до укладення незаконних і таких, що порушують інтереси держави, додаткових угод.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, рішення переможця про підписання договору є його добровільним волевиявленням, про те, що він погоджується на умови договору, в тому числі на ціну за одиницю товару на день підписання договору.

Так, 25.02.2021 ТОВ "Тернопільоблгаз" звернулось з листом №271 до Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради щодо зміни ціни на природний газ, у якому повідомило, що у зв`язку зі зростанням вартості природного газу на ринку України у січні 2021 року, відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та п. 2 ч.5 ст.41 Закону України" Про публічні закупівлі" ціна ТОВ "Тернопільоблгаз" за 1 куб. м. природного газу з 01.02.2021 становить 7071,78 грн за 1 куб м.,а тому існує необхідність підписання додаткової угоди.

25.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" (Постачальник) та Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради (Споживачем) укладено додаткову угоду №1 до Договору про закупівлю та постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 22.02.2021 за № 06/м-064, якою сторони дійшли згоди внести зміни у п.3.2 Договору, а саме: ціна природного газу за 1 000 м. куб. з урахуванням компенсації вартості послуг доступу до потужності податків та зборів передбачених чинним законодавством України, з 01 лютого 2021 року становить 7071,78 грн, керуючись п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" , враховуючи коливання ціни на ринку природного газу за одиницю продукції (п.1 Додаткової угоди №1).

Сума договору залишається без змін ( п.2 Додаткової угоди №1).

В подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" (Постачальник) та Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради (Споживачем) укладено низку інших додаткових угод до договору №06/м-064, якими фактично зменшені обсяги поставки природного газу, внаслідок збільшення ціни за товар.

До укладених Додаткових угод в підтвердження щодо підняття ціни на природний газ Постачальником долучено відповідні листи останнього,експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати, цінові довідки Харківської торгово-промислової палати та Інформацією про середньозважені ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на Українській енергетичній біржі.

В свою чергу, при ініціюванні збільшення ціни у договорі постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є не прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, в постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, в постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, в постанові Великої Палати Верховного Суду № 917/1062/21 від 02.11.2021.

Як наслідок, на переконання суду, у документі, який видає компетентна організація з приводу коливання ціни на відповідному ринку товарів, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 913/368/19.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. Відтак, зміна умов договору відбувається за згодою обох сторін.

Верховний Суд у постанові №927/491/19 від 18.06.2021 зазначив, що метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 Цивільного кодексу України) .

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Разом з тим, аналізуючи підстави внесення змін до Договору шляхом підписання додаткових угод встановлено, що ТОВ "Тернопільоблгаз" під час укладення спірних додаткових угод, всупереч вимогам п.2 ч.5 ст. 41 Закону , збільшено ціну природного газу без належного підтвердження наявності коливання ціни на природній газ як на момент звернення відповідача з пропозиціями про внесення змін до Договору, так і на момент підписання спірних Додаткових угод. Жоден із документів, які стали підставою для укладення Додаткових угод, не містить інформації про коливання ціна на природний газ на ринку у період з дати укладення попередньої Додаткової угоди, якою збільшено ціну на товар, до дати звернення Постачальника з пропозиціями внести наступні зміни до Договору в частині збільшення ціни на одиницю товару (або ж дати укладення наступної Додаткової угоди).

Укладення додаткових угод про зміну істотних умов Договору закупівлі шляхом неодноразового збільшення ціни на природний газ, що призвело до збільшення ціни на одиницю товару на 26,08% від первісної ціни, свідчить про недобросовісність дій відповідача після укладення договору, нівелювання самої процедури закупівлі та порушення принципів закупівель, визначених Законом.

Таким чином, постачальником під час укладення спірних додаткових угод до договору №06/м-064 від 22.02.2021, всупереч вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", збільшено ціну природного газу без належного підтвердження наявності коливання ціни на природний газ в період на день укладання додаткових угод та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій, що підтверджує коливання (зміни) цін на ринку товару та з перевищенням 10% ліміту щодо зміни ціни визначеної договором. Жоден із документів, які стали підставою для укладення додаткових угод, не містить інформацію про факт коливання ціна природний газ на ринку у період між датою підписання сторонами попередніх додаткових угод та датою звернення постачальника до вказаних органів, установ, організацій, що підтверджує коливання (зміни) цін на ринку товару.

Під час укладення додаткових угод до договору постачальником надано цінові довідки Торгово-промислової палати України, які показують динаміку цін на дати, ймовірно вигідні для постачальника, однак які не відображають коливання (зміну) ціни на ринку природного газу між укладенням додаткових угод.

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Слід зазначити, що Закон України "Про торгово-промислову палату" не містить положень щодо наявності повноважень у торгово-промислової палати на видачу довідок (експертних висновків) щодо коливання ціни на товар на ринку. Натомість вказаним Законом визначено право торгово-промислової палати проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

З вказаного слідує, що надані постачальником цінові довідки не встановлюють наявності факту коливання ціни у відповідні проміжки часу та надана інформація має лише довідковий характер.

Правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20.

Окрім того постачальник не навів доводів на підтвердження того, що невнесення змін до Договору в частині збільшення ціни на одиницю товару за відповідний період було б очевидно невигідним та збитковим для товариства.

Правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 903/383/22.

Отже, укладення Договору з однією ціною за одиницю товару та подальше її підвищення шляхом укладення ряду Додаткових угод є порушенням п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому Додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

Як визначено у статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" принципами закупівлі, зокрема, є максимальна економія та ефективність. Критерієм вибору переможця у проведенні закупівлі є ціна (100%).

Згідно статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлен ічастинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Необхідною мовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

До договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення такого договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Частиною 3 статті 5 Господарського кодексу України регламентовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього равочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), який означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі №908/722/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 27.06.2023 у справі №916/97/21.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі №912/278/21.

З 19.04.2020 введено в дію Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" від 19 вересня 2019 року № 114-ІХ. Спірні додаткові угоди до договору укладенні на час дії Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції від 19.04.2020.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Законом України "Про публічні закупівлі" в редакції від 19.04.2020 не встановлювалась нікчемність правочину, у зв`язку з порушеннями положень частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині безпідставного збільшення ціни за одиницю товару.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Як констатує Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Враховуючи наведене, додаткові угоди №1 від 25.02.2021, №2 від 22.03.2021, №3 від 16.04.2021, №4 від 17.05.2021, №6 від 15.06.2021, №7 від 14.07.2021, № 8 від 20.08.2021 до Договору №06/м-064 від 22.02.2021 суперечать наведеним вище вимогам ЦК України та ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" , що є підставою для визнання зазначених додаткових угод недійсними з моменту їх підписання.

Щодо вимоги про стягнення / повернення грошових коштів, слід зазначити таке.

Згідно статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи недійсність додаткових угод №1 від 25.02.2021, №2 від 22.03.2021, №3 від 16.04.2021, №4 від 17.05.2021, №6 від 15.06.2021, №7 від 14.07.2021, №8 від 20.08.2021 до Договору №06/м-064 від 22.02.2021, які не породжують правових наслідків, вартість за одиницю поставленого товару за договором від 22.02.2021 за №06/м-064 має визначатися положеннями договору.

У результаті укладення сторонами з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі" додаткових угод, якими незаконно збільшено ціну на природний газ, Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради за недопоставлений товар обсягом 124,181 тис. куб. м. безпідставно та у надмірній сумі сплачено відповідачу бюджетні кошти у сумі 435 000,59 грн.

Розрахунок заявлених до стягнення надмірно сплачених коштів здійснено, виходячи з ціни, зазначеної у Договору про закупівлю та постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 22.02.2021 №06/м-064 за 1 куб. м. 6428,90 грн , без урахування додаткових угод.

Так, Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради за фактично поставлений природний газ за лютий квітень 2021 року повинне було сплатити кошти у сумі 2 263 094,95 грн (352,019 х 6428,90 грн).

Отже, різниця між сумою коштів, яка перерахована Товариству з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" за отриманий природний газ по ціні, визначеній з урахуванням усіх додаткових угод, а саме 2 698 095,54 грн, та сумою, яку мали сплатити за отриманий газ по ціні, зазначеній у Договору (без урахування додаткових угод), а саме 2 263 094,95 грн, становить 435 000,59 грн з ПДВ (2 698 095,54грн 2 263 094,95грн).

Враховуючи ціну, зазначену у Договорі від 22.02.2021 ( 6428,90 грн), відповідач мав би поставити 476,200 тис. куб. м. газу , замість фактично поставлених 352,019 тис. куб. м. газу.

Отже, ТОВ "Тернопільоблгаз" передав Управлінню освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради меншу кількість товару, а саме на 124,181 тис. куб. м. (на 26,08%), а Споживачем внаслідок незаконного укладення Додаткових угод про підвищення ціни недоотримано товар в цій кількості на суму 435 000,59 грн.

В результаті укладення сторонами з порушенням вимог закону додаткових угод, якими незаконно збільшено ціну з 6 428,90 грн до 12 510,00 грн (на 94,59%), Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради безпідставно та у надмірній сумі сплачено відповідачу за недопоставлений товар в обсязі 124,181 тис. куб. м. , бюджетні кошти у сумі 435 000,59 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 435 000,59 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому ТОВ "Тернопільоблгаз" зобов`язане їх повернути Управлінню освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зазначила, що на спірні правовідносини поширюються вимоги ст. 1212 ЦК України.

Так, Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (п. п. 71, 72, 82 постанови).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

За таких обставин, посилання прокурора на статтю 670 Цивільного кодексу України щодо обов"язку повернення сплаченої грошової суми судом не застосовується .

З огляду на викладене, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін та встановивши норму права, що підлягає фактичному застосуванню для вирішення цього спору, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині позовних вимог щодо стягнення грошових коштів у розмірі 435 000,59 грн.

Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

При аналізі доводів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

Всі інші доводи та заперечення сторін не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються вищевикладеними висновками суду.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Правова позиція, наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Висновок суду.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Принципи права - це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.

Верховний Суд у справі № 521/17654/15-ц (постанова від 16 січня 2019 року) при вирішенні спору застосував загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керувався однією з аксіом цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

При цьому Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність.

Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, згідно статті 13 Цивільного кодексу України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (пункт 5 частини 1 статті 237 ГПК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору у розмірі 25 313,01 грн.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Факт зарахування сплаченого Тернопільською обласною прокуратурою при зверненні до суду з даним позовом судового збору в сумі 25 313,01 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області ( міститься в матеріалах справи).

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 25 313,01 грн покладається на відповідача..

03.04.2024 при проголошенні скороченого судового рішення (вступної та резолютивної частини рішення) судом зазначено статтю Господарського процесуального кодексу України, якою керується суд при винесенні рішення, а саме статтю 331 ГПК України - помилково.

Частиною 7 статті 233 ГПК України передбачено, що виправлення в судових рішеннях повинні бути застережені перед підписом судді.

Зважаючи на наведене, суд робить застереження про виправлення в цій частині рішення до його підписання суддею.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 25 313,01 грн покласти на відповідача.

3. Визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 25.02.2021 до Договору №06/м-064, укладену між ТОВ "Тернопільоблгаз" (код ЄДРПОУ 39555103) та Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради ( код ЄДРПОУ 43930548).

4. Визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 22.03.2021 до Договору №06/м-064, укладену між ТОВ "Тернопільоблгаз" (код ЄДРПОУ 39555103) та Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради ( код ЄДРПОУ 43930548).

5. Визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 16.04.2021 до Договору №06/м-064, укладену між ТОВ "Тернопільоблгаз" (код ЄДРПОУ 39555103) та Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради ( код ЄДРПОУ 43930548).

6. Визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 17.05.2021 до Договору №06/м-064, укладену між ТОВ "Тернопільоблгаз" (код ЄДРПОУ 39555103) та Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради ( код ЄДРПОУ 43930548).

7. Визнати недійсною Додаткову угоду №6 від 15.06.2021 до Договору №06/м-064, укладену між ТОВ "Тернопільоблгаз" (код ЄДРПОУ 39555103) та Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради ( код ЄДРПОУ 43930548).

8. Визнати недійсною Додаткову угоду №7 від 14.07.2021 до Договору №06/м-064, укладену між ТОВ "Тернопільоблгаз" (код ЄДРПОУ 39555103) та Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради ( код ЄДРПОУ 43930548).

9. Визнати недійсною Додаткову угоду №8 від 20.08.2021 до Договору №06/м-064, укладену між ТОВ "Тернопільоблгаз" (код ЄДРПОУ 39555103) та Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради ( код ЄДРПОУ 43930548).

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз", вул. Чернівецька, 54 А, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 39555103 на користь Управлінням освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради, майдан І. Франка, 1, м. Збараж, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 43930548 грошові кошти в сумі 435 000,59 грн, з яких 89 680,28 грн на р/р UA498201720344240001000181709 в ДКСУ, м. Київ; 345 320,31 грн на р/р UA858201720344280003000181709 в ДКСУ, м. Київ .

11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз", вул. Чернівецька, 54 А, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 39555103 на користь Тернопільської обласної прокуратури, вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, ідентифікаційний код одержувача 02910098, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ , МФО 820172, код економічної класифікації видатків бюджету 2800 - 25 313,01 грн судового збору.

12. Видати накази стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірник рішення надіслати учасникам справи відповідно до вимог до статті 6 ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "07" червня 2024 року.

Суддя Я.Я. Боровець


Суд	Господарський суд Тернопільської області
Дата ухвалення рішення	03.04.2024
Оприлюднено	10.06.2024
Номер документу	119575932
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Боровець Я.Я.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 03.04.2024 по справі 921/636/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —921/636/23

Рішення від 03.04.2024

Рішення
від 03.04.2024 по справі 921/636/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ