Рішення

від 15.12.2023 по справі 953/12599/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/12599/21

н/п 2/953/556/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2023 року Київський районний суд м.Харкова в складі:

головуючого судді Бородіної Н.М.

за участю секретаря Кривенко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України, в особі Слідчого управління ГУ НП в Харківській області, Держави України, в особі Головного управління ДПС у Харківській області, Держави України, в особі Управління ДКСУ у Київському районі м. Харкова, треті особи: Харківська регіональна філія державного підприємства «Національні інформаційні системи» , ГУМВС України в Харківській області, ГУ НП в Харківській області про скасування арешту майна ,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся у суд із позовом до відповідачів, Держави України в особі Слідчого управління ГУ НП в Харківській області, Держави України в особі Головного управління ДПС у Харківській області, Держави України в особі Управління ДКСУ у Київському районі м. Харкова, треті особи: Харківська регіональна філія державного підприємства «Національні інформаційні системи», ГУМВС України в Харківській області, ГУ НП в Харківській області про скасування арешту на його майно, накладене постановою слідчого.

В обґрунтування поданого позову зазначає, що постановою слідчого СУ ГУМВД в Харківській області від 24.11.2020р. накладений арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого ОСОБА_1 в рамках кримінальної справи №61070004 . В подальшому кримінальна справа №61070004, яка перебувала на розгляді в суді, повернута прокурору Харківської області для проведення додаткового розслідування. Доля вказаної справи ОСОБА_1 не відома, однак арешт на його майно порушує його права, як власника, внаслідок чого підлягає скасуванню.

Позов просив розглянути за його відсутністю.

Відповідач - Держава України, в особі Слідчого управління ГУ НП в Харківській області, у судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав.

Відповідач - Держава України, в особі Головного управління ДПС у Харківській області, у поданому відзиві проси провадження у справі закрити, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та повинен розглядатися в порядку кримінального судочинства. Також зазначив, що є неналежним відповідачем

Відповідач - Держави України, в особі Управління ДКСУ у Київському районі м. Харкова , у судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав.

3-я особа - Харківська регіональна філія державного підприємства «Національні інформаційні системи» у поданих поясненнях просила розглянути справу за її відсутності, вирішити спір на розсуд суду.

3-я особа - ГУ НП в Харківській області у поданих поясненнях зазначила про відсутність доведення позовних вимог та порушення прав позивача.

3-я особа - ГУМВС України в Харківській області у поданих поясненнях зазначила про відсутність доведення позовних вимог та порушення прав позивача.

Ухвалами суду було відкрито провадження у справі, залучені треті особи, витребувані за ініціативою суду докази, справа призначена до судового розгляду.

Суд дослідивши матеріали даної справи, вважає за необхідне позов задовольнити, з наступних підстав.

Слідчим відділом Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області згідно КПК України 1960 року проводилось досудове розслідування по кримінальній справі №61070004 за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України стосовно ОСОБА_1 . В подальшому вказана кримінальна справа передана до СУ ГУМВС України та постановою слідчого СУ ГУМВД в Харківській області від 24.11.2020р. накладений арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Кримінальна справа №61070004 в подальшому направлена до суду.

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 30січня 2012року ОСОБА_1 , 15 серпня 1976 року засуджено за частиною другою статті 15 і частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 6років з конфіскацією всього належного йому майна.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 9 квітня 2013 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6лютого 2014 року вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 30січня 2012 року та ухвала Апеляційного суду Харківської області від 9квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишені без зміни.

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі Суд) у справі «Подвезько проти України», яке набуло статусу остаточного 12 лютого 2015року, констатовано порушення пунктів 1 і 3 статті 5 та пункту 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенції).

Після вказаного рішення ЄСПЛ постановою ВСУ від 19 жовтня 2015 року вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 січня 2012року, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 9 квітня 2013року та ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 лютого 2014 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а кримінальну справу щодо нього направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Дзержинського районного суду г. Харькова від 20.12.2016 року кримінальну справу № 61070004 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України повернуто прокурору Харківської області для проведення додаткового розслідування.

Матеріали кримінального провадження надійшли до СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області та 16.03.2018р. відомості внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12018220480001087 за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України (за правилами КПК 2012р.)

Постановою прокурора Шевченківської окружної прокуратури м.Харкова Божко О.В. від 06.10.2021р. кримінальне провадження №12018220480001087 закрито , у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України. Питання, щодо арешту накладеного на майно ОСОБА_1 у постанові не вирішено.

Згідно правових висновків ВС викладених у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17- справу про звільнення майна з-під арешту, накладеного в кримінальній справі за правилами КПК України 1960 року та незнятого після закриття кримінальної справи постановою слідчого від 24 грудня 2010 року, слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Вирішення порушеного позивачем питання про звільнення майна з-під арешту в порядку кримінального судочинства потребувало би відновлення кримінального провадження (кримінальної справи), яке закрито постановою органу досудового слідства у зв`язку з відсутністю складу злочину. Для такого відновлення необхідним є скасування процесуальних рішень, якими держава в особі уповноважених органів відмовилася від кримінального переслідування позивача. Початок нового розслідування додатково зумовить правову невизначеність у зв`язку з повторенням ризиків офіційної констатації злочинності поведінки позивача і таким чином призведе до погіршення його правового становища. Означений спосіб розв`язання порушеного позивачем питання є недопустимим з точки зору досягнення мети захисту його прав та законних інтересів.

Скасування арешту майна, накладеного слідчим у кримінальній справі, після закриття справи не пов`язане з оцінкою правомірності застосування органом досудового слідства такого заходу, а необхідність прийняття відповідного рішення є безспірною й безальтернативною з огляду на припинення кримінальних процесуальних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 зазначила, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Натомість питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та нескасованого після закриття слідчим кримінального провадження, має вирішувати слідчий суддя за правилами кримінального судочинства.

З урахуванням наведених висновків, даний спір про скасування арешту на майно ОСОБА_1 , яке накладене постановою слідчого за правилами КПК 1960 року та яке незняте після закриття провадження, слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Наявність арешту майна позивача за відсутності правових підстав для цього порушує законні права позивача на вільне володіння, користування та розпорядження зазначеним майном як власника .

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків; відшкодування шкоди; визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. А застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такі висновки викладені у п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) вказано, що «якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом».

Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom») від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте, такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria») від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).

З урахуванням наведеного та враховуючи межі заявлених вимог, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту його прав - скасування арешту на його майно, є доцільним і ефективним, враховуючи, що наразі відпала потреба та втрачена легітимна мета арешту.

Відповідно до ч.2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Враховуючи задоволення позову, підлягають відшкодуванню позивачу витрати на сплату судового збору за рахунок держави.

Щодо витрат на правничу допомогу адвокату, суд зазначає наступне.

За положенням ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК, докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, в тому числі поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

Надані матеріали свідчать , що між адвокатом Поліщук О.Л. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги № 02-25/06/21 від 25.06.2021р. про надання правової допомоги з підготування, складання та виготовлення позовної заяви до даній справі.

За додатками до вказаного договору загальна вартість послуг складає 5120грн. Також, суду надані акт приймання -передачі послуг від 25.06.2021р.

Згідно квитанцій від 25.06.2021р. . кошти в сумі 5120грн. сплачені ОСОБА_1 на рахунок адвоката Поліщук О.Л.

Проте , при розгляді питання про розподіл понесених витрат, суд враховує поведінку позивача та його представника під час розгляду справи, які не вжили відповідних заходів, щодо надання до суду доказів на якій стадії перебуває кримінальне провадження (після повернення справи на додаткове розслідування), не заявили відповідного клопотання про витребування доказів, внаслідок чого суд витребував докази за власною ініціативою, оскільки був позбавлений можливості розглянути дану справу, вирішити питання, щодо відповідного судочинства за яким даний спір повинен бути розглянутий.

Враховуючи відсутність добросовісності здійснення позивачем його процесуальних прав та виконанні обов`язків, суд не вбачає підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного та керуючись 4, 10, 11, 81, 82, 263, 264,265 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Держави України, в особі Слідчого управління ГУ НП в Харківській області (м.Харків, вул.Жон Мироносець,б.5), Держави України, в особі Головного управління ДПС у Харківській області (м.Харків, вул.Пушкінська, б.46), Держави України, в особі Управління ДКСУ у Київському районі м. Харкова (м.Харків, вул. Алчевських,б.44а), треті особи: Харківська регіональна філія державного підприємства «Національні інформаційні системи» (м.Харків, пр-т Гагаріна,б.10/1, ЄДРПОУ 39881935), ГУМВС України в Харківській області (м.Харків, вул. Раднаркомівська, б.5 ЄДРПОУ 08592313), ГУ НП в Харківській області ( м.Харків, вул. Жон Мироносиць,б.13, ЄДРПОУ 40108599) про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт накладений постановою слідчого слідчого відділу СУ МВС України в Харківській області Прядко О.О. від 24 листопада 2019р. на вклади, цінності та інше майно ОСОБА_1 по кримінальній справі № 61070004 (кримінальне провадження №12018220480001087 )

Стягнути з Держави на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Повний текс виготовлений 25.12.2023р.

Суддя Бородіна Н.М.