Рішення

від 28.12.2023 по справі 601/2484/22

КРЕМЕНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №601/2484/22

Провадження № 2/601/135/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2023 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Білосевич Г.С.,

з участю секретаря судового засідання Польової Ж.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременець цивільну справу № 601/2484/22 за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради Тернопільської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної (немайнової) шкоди,,

за участю: позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Авдєєнка В.В.,

представника відповідача Присяжнюка Ю.М. ,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради про визнання протиправним та скасування наказу відповідача № 200-к від 04.10.22, поновлення його на роботі на посаді медичного директора КНП "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради, стягнення з відповідача на його користь середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу та 50 000 гривень моральної шкоди. Заяву мотивує тим, що 22 грудня 2022 року по справі № 601/1835/22 представником позивача, адвокатом Авдєєнко В.В., одержано відзив на позовну заяву КНП "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради, з якого стало відомо, що з 05.10.22 позивача звільнено з посади медичного директора наказом №200-к від 04.10.22, який нібито міститься в матеріалах вказаної вище справи. 29 грудня 2022 року у вказаній справі представником позивача було одержано копію обумовленого наказу, у відповідності до якого позивача звільнено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул, що мав місце 27.09.22, 28.09.22, 29.09.22, 30.09.22, 03.10.22 та 04.10.22. Позивач вважає, що вказане звільнення є незаконним, оскільки він був відсутній на роботі у вказаний в наказі період, оскільки хворів, а стан його здоров`я перешкоджав можливості прибути на робоче місце та виконувати свої посадові обов`язки. Так, ще 23.09.22 позивач звернувся за медичною допомогою до лікаря ОСОБА_3 , яка після огляду позивача поставила останньому діагноз хронічна лівобічна люмбоішалгія вертеброгенного походження зі стійким больовим синдромом і статодинамічними розладами. Внаслідок стійкого больового синдрому та стато динамічних розладів позивач не міг нормально пересуватись, йому було відкрито листок непрацездатності, про що було направлено на мобільний телефон позивача відповідне смс повідомлення та усно проінформовано лікарем ОСОБА_3 . Таким чином, явці позивача на роботу у зазначений в наказі період перешкоджали істотні обставини, які не могли бути усунуті позивачем. Крім того, напередодні погіршення свого стану здоров`я, позивач, який є інвалідом 3 групи, звертався до відповідача 21.09.22 із заявою про надання йому обов`язкової відпустки на 30 календарних днів без збереження заробітної плати на підставі ст. 25 Закону України "Про відпустки", у наданні якої позивачу було безпідставно відмовлено, що є предметом розгляду у справі № 601/1835/22. При цьому, у наданні відпустки позивачу відмовлено не уповноваженою на те особою, ОСОБА_4 , який призначений виконуючим обов`язки директора КНП "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради рішенням Кременецької міської ради № 3988 від 01.09.22, яка не є органом управління, уповноваженим призначати виконуючого обов`язки керівника згідно з Порядком проведення конкурсу на заміщення вакантної посади керівника державного та комунального закладу охорони здоров`я, що затверджений постановою КМУ№1094 від 27.12.17. Вказані обставини встановлені рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.12.22 по справі №500/3310/22. За наведених обставин ОСОБА_4 , який прийняв наказ №200-к від 04.10.22, також не був уповноважений на звільнення позивача, оскільки не міг набути законних повноважень внаслідок незаконного свого призначення виконуючим обов`язки директора КНП "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради. Окрім того, внаслідок незаконного звільнення позивач зазнав істотних душевних хвилювань, що зумовило погіршення стану його здоров`я. Позивач вимушений докладати зусиль для відновлення втрачених життєвих зв`язків, зумовлених незаконним звільненням. При визначенні розміру компенсації моральної шкоди позивач виходив з характеру протиправної поведінки відповідача, обставин, за яких мало місце звільнення, зусиль, які доклав позивач для відновлення своїх порушених прав, характеру втрачених зв`язків, стану здоров`я, тому позивач просить стягнути із відповідача на його користь 50 000 грн. спричиненої моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Авдєєнко В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять їх задовольнити з підстав, що вказані у позовній заяві. Окрім того, ОСОБА_1 пояснив, що його дружина є лікарем, як і він, а тому при сильному приступі болю вона зробила йому ін`єкцію і він пішов на прийом до лікаря ОСОБА_3 . Вона неодноразово йому призначала лікування, знала про стан його здоров`я і про хронічні захворювання, які виникли за два роки роботи в Чорнобильській зоні. З ОСОБА_3 вони узгодили попереднє лікування для зняття болю, додаткове обстеження і остання йому повідомила, що він перебуватиме на лікуванні протягом 10 днів. Про своє звільнення позивач дізнався, отримавши відзив у іншій цивільній справі. Як працівник вказаної установи, інвалід, він був неприємно вражений поведінкою лікаря - голови ЛКК , яка не відповідала на його телефоні дзвінки та до даного часу не змогла пояснити чому двічі, відкриваючи лікарняний, вона скасовувала його як помилковий. Лікарня не є об`єктом критичної інфраструктури, а тому його відсутність на роботі не призвела до негативних наслідків. Вважає, що такими некваліфікованими діями лікаря ОСОБА_3 йому спричинено моральну шкоду, що полягає в істотних душевних хвилюваннях, що зумовило погіршення стану його здоров`я, які просить стягнути із відповідача, оскільки керівник при звільненні повинен був перевірити причини його відсутності на роботі. Його дружина повідомляла керівництво лікарні про те, що він перебуває вдома на лікарняному. Після допиту в судовому засіданні експерта, позивач ініціював проведення службового розслідування, подавши письмову заяву на ім`я керівника лікарні.

Представник відповідача Присяжнюк Ю.М. в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 на ім`я директора КНП «Кременецька опорна лікарня» подана заява щодо його безпідставного звільнення за прогул без поважних причин під час непрацездатності. У зв`язку із поданою заявою директором підприємства винесено наказ про проведення в період із 25.12.2023 по 26.12.2023 службового розслідування обґрунтованості звільнення ОСОБА_1 . Комісія, що утворена на підставі вищевказаного наказу, прийшла до висновку, що ОСОБА_1 не міг за станом здоров`я виконувати покладені на нього трудові обов`язки з 23.09.22 по 04.10.22 внаслідок своєї непрацездатності за станом здоров`я. Оскільки звільнення позивача відбулось за наказом в.о. директора КНП «Кременецька опорна лікарня» ОСОБА_4, тому діючий на даний час директор лікарні не може скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 . Представник відповідача не заперечує той факт, що звільнення ОСОБА_1 було незаконним, тому позовні вимоги визнає.

03 січня 2023 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

23 січня 2023 року представником позивача подано заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

25 січня 2023 року ухвалою суду в задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

27 січня 2023 року представником позивача подано заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

30 січня 2023 року ухвалою суду вищевказане клопотання задоволено.

07 лютого 2023 року представником відповідача подано відзив на позов.

07 лютого 2023 року представником позивача подано клопотання про призначення експертизи.

07 лютого 2023 року представником позивача подано відповідь на відзив.

07 лютого 2023 року представник позивача подав заяву про відвід судді Білосевич Г.С.

08 лютого 2023 року представником позивача подано клопотання про доручення доказів.

10 лютого 2023 року представником відповідача подані заперечення на клопотання та заперечення на відповідь на відзив.

13 лютого 2023 року ухвалою суду заява представника позивача про відвід судді визнана необґрунтована та передана для вирішення зазначеного питання іншому судді Кременецького районного суду Тернопільської області, у порядку встановленому частиною першої статті 33 ЦПК України.

15 лютого 2023 року ухвалою судді Кременецького районного суду Клим Т.П. у задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Білосевич Г.С. у даній цивільній справі - відмовлено.

20 березня 2023 року ухвалою суду призначено судову медичну експертизу та зупинено провадження по даній справі.

31 липня 2023 року поновлено провадження по даній справі.

01 серпня 2023 року представником позивача подано клопотання про витребування доказів.

01 серпня 2023 року ухвалою суду клопотання про витребування доказів задоволено.

04 вересня 2023 року ухвалою суду призначено судову медичну експертизу та зупинено провадження по даній справі

10 листопада 2023 року поновлено провадження по даній справі.

05 грудня 2023 року експертом Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи Юхимець І. подано клопотання про проведення судового засідання по даній справі в режимі відеоконференції в приміщенні суду.

06 грудня 2023 року ухвалою суду вказане клопотання задоволено.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Із відзиву на позов від 22.12.2022 року; заяви ОСОБА_1 від 21.09.2022 та повідомлення в.о. директора КНП «Кременецька опорна лікарня» від 22.09.2022 слідує, що в провадженні Кременецького районного суду Тернопільської області знаходиться цивільна справа № 601/11835/22 за позовом ОСОБА_1 до КНП «Кременецька опорна лікарня» про зобов`язання надати щорічну відпустку без збереження заробітної плати за 2022 рік терміном на 30 календарних дні.

23.09.2022 ОСОБА_1 звертався за медичною допомогою до лікаря ОСОБА_3 , якою 23.09.2022 створено медичний висновок про непрацездатність:В8Н9-24АТ-ВЕ3Х-ЕА8К; створено медичний висновок про непрацездатність: Е9МЕ-НТ7М-ЕР9Н-34АМ, який згодом був скасований та створено медичний висновок про непрацездатність: К7ВМ-58РТ-АМС8-47КТ.

Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності (ІІІ група загального захворювання).

Рішенням двадцять п`ятої сесії восьмого скликання Кременецької міської ради № 3988 від 01.09.2022, покладено тимчасового виконання обов`язків директора КНП «Кременецька опорна лікарня» з 02 вересня 2022 року на ОСОБА_4 .

Адміністрацією КНП «Кременецька опорна лікарня» відмовлено ОСОБА_1 у наданні відпустки без збереження заробітної плати, що стверджується повідомленням за № 995 від 22.09.2022.

Посадовою інструкцією від 24.06.2020, затвердженою директором КНП «Кременецька районна комунальна лікарня» визначено завдання, права, обов`язки та відповідальність медичного директора ОСОБА_1 .

Із доповідної від 27.09.22 та акту № 1 від 27.09.2022 слідує, що 27 вересня 2022 року медичний директор КНП «Кременецька опорна лікарня» ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці та на території підприємства КНП «Кременецька опорна лікарня» протягом усього робочого дня, з 08:00 до 16:45 ( за своїм основним місцем роботи).

Згідно наказу № 122/3-од від 28.09.2022, в.о. директора КНП «Кременецька опорна лікарня» ОСОБА_4 наказано провести службове розслідування за фактом відсутності на робочому місці без поважних причин медичного директора ОСОБА_1 та для проведення службового розслідування створено комісію.

Комісією з службового розслідування, що створена наказом в.о. директора КНП «Кременецька опорна лікарня» ОСОБА_4, 28 вересня 2022 року здійснено виїзд за адресою місця проживання медичного директора ОСОБА_1 з метою встановлення причини відсутності останнього на роботі та відібрання у нього письмових пояснень, що стверджується актом від 30.09.2022.

Працівниками КНП «Кременецька опорна лікарня» складено акт № 2 від 28.09.2022; акт № 3 від 29.09.2022; акт № 4 від 30.09.2022; акт № 5 від 03.10.2022 та акт № 6 від 04.10.2022 про відсутність на роботі медичного директора КНП «Кременецька опорна лікарня» ОСОБА_1 та відсутність інформації про причини його відсутності, що доводиться наявними в матеріалах справи актами.

Із листа № 1012 від 28.09.2022 та акту про відмову від надання письмових пояснень від 04.10.2022 слідує, що працівниками КНП «Кременецька опорна лікарня» складено акт про те, що з 27 вересня по 04 жовтня 2022 року медичний директор КНП «Кременецька опорна лікарня» ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці та на території підприємства. З метою з`ясування причин відсутності ОСОБА_1 на його адресу направлений лист № 1012 від 28.09.2022 з вимогою надання письмових пояснень. Крім того, ОСОБА_1 неодноразово телефонували, однак він не відповідав. Станом на 04 жовтня 2022 року ні усних, ні письмових пояснень ОСОБА_1 не надав.

Комісією із службового розслідування за фактом не виходу на роботу без поважних причин (прогулу) медичного директора КНП «Кременецька опорна лікарня» ОСОБА_1 вирішено, що в діях медичного директора КНП «Кременецька опорна лікарня» ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного правопорушення, що виразилось у порушенні правил внутрішнього трудового розпорядку КНП «Кременецька опорна лікарня» , які затверджені 22.01.2021 року, а саме п.3.1.3, п. 3.1.4. Матеріали службового розслідування передати в.о. директора КНП «Кременецька опорна лікарня» для вирішення питання про притягнення медичного директора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, встановленої законодавством або звільнення, що стверджується протоколом № 1 від 04.10.2022.

Згідно наказу в.о. директора КНП «Кременецька опорна лікарня» ОСОБА_4 № 200-к від 04 жовтня 2022 року, звільнено ОСОБА_1 , медичного директора КНП «Кременецька опорна лікарня», з 05.10.2022 року за прогул, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

КНП «Кременецька опорна лікарня» направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення про необхідність отримання трудової книжки у відділі кадрів КНП «Кременецька опорна лікарня», що стверджується повідомленням № 1042 від 05.10.2022.

Із висновку експерта № 900 слідує, що згідно з наданою НСЗУ інформацією, лікар ОСОБА_3 при зверненні ОСОБА_1 23.09.2022 по медичну допомогу встановила йому діагноз: «Ураження попереково-крижових корінців, не класифіковані в інших рубриках (G54.4)». Відсутність у даному документі вичерпних відомостей про ушкодження, результати лабораторних та клініко-інструментальних досліджень не дозволяє об`єктивно та обгрунтувано підтвердити чи спростувати поставлений діагноз. При цьому слід наголосити, що підхід до діагностики та оцінки ушкоджень, різних хворобливих станів у лікарів-лікувальників та експертів не однаковий, що випливає із їх завдань. Якщо лікуючий лікар може ставити діагноз лише на підставі, скарг пацієнта і призначати симптоматичне лікування, то судово-медичний експертний підхід вимагає обов`язкової наявності об`єктивних, несумнівних ознак, які кладуться в основу обґрунтування клінічного діагнозу травми чи захворювання. Визначити тривалість лікування виходячи лише з поставленого діагнозу не можна: це залежить від природи і виразності основного захворювання (патологічного процесу), наявності супутніх захворювань і ускладнень, конституції і загального стану хворого та багатьох інших зовнішніх та внутрішніх чинників. Судово-медичних даних щодо призначення лікарем ОСОБА_3 усіх необхідних медичних обстежень та досліджень для встановлення обґрунтованого діагнозу ОСОБА_1 23.09.2022 та їх проведення пацієнту у матеріалах, наданих для проведення експертизи, немає.

Із заяви ОСОБА_1 від 20.12.2023 та наказу директора КНП «Кременецька опорна лікарня» ОСОБА_7 № 441-од від 25.12.2023 слідує, що з метою з`ясування обставин, викладених у заяві ОСОБА_1 від 20.12.2023, щодо його безпідставного звільнення за прогул без поважних причин під час непрацездатності, наказано провести, в період з 25.12.23 по 26.12.23, службове розслідування обґрунтованості звільнення ОСОБА_1 з посади медичного директора КНП «Кременецька опорна лікарня» та з метою проведення службового розслідування утворено комісію.

Згідно протоколу комісії від 26.12.2023, утвореної на підставі наказу директора КНП «Кременецька опорна лікарня» № 441-од від 25.12.2023, комісією встановлені наступні обставини: 23 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до лікарня-невролога ОСОБА_3 зі скаргами на болі в поперековому відділі хребта, що віддають в ліву ногу, затерпання в ній, затруднену ходу; хворіє більше 10-ти років, періодично лікується амбулаторно. Факт звернення ОСОБА_1 до лікаря-невролога ОСОБА_3 зафіксований у карті амбулаторного хворого ОСОБА_5 , а також в системі ЕСОЗ. За результатами проведених обстежень лікарем-неврологом ОСОБА_3 встановлено ОСОБА_1 діагноз: хронічна лівобічна люмбоішіалгія вертеброгенного походження в стадії загострення з помірно вираженим больовим синдромом і статодинамічними порушеннями, про що здійснено запис до карти амбулаторного хворого ОСОБА_5 . Призначено лікування: олфен 2,0 в/м, мускомед 2,0 в/м, мовіназа 1 таб 2р/д, фастум гель. Інструментальне та лабораторне обстеження не призначалось. Відкрито листок непрацездатності з 23.09.2022р.. Однак, лікарем-неврологом ОСОБА_3 в подальшому внесено запис в системі ЕСОЗ, у відповідності до якого попередні записи були анульовані. На засіданні комісії 26.12.23 лікар-невролог ОСОБА_3 пояснила, що первинно оглянувши пацієнта 23.09.2022р., створила е/запис в ЕСОЗ та створила МВТН про тимчасову непрацездатність з 23.09.2022р. по 27.09.2022р. Згодом, проаналізувавши клінічні дані та наявність вихідних днів попереду (24.09. та 25.09.2022р.) вирішила скоротити термін перебування на Е л/н до 1 дня (з 23.09.2022р. по 23.09.2022р.) в надії, що стан пацієнта до 26.09.2022р. покращиться. ОСОБА_5 надав результати лабораторних досліджень крові, а саме: заг. ан крові (гемоглобін 177, еритроцити 4,67, лейкоцити 6,6, тромбоцити 190, ШОЕ 9, е0,п12,с57,л25,м 6), біохімічний аналіз крові. Дослідивши результати досліджень стану здоров`я ОСОБА_1 , пояснення ОСОБА_3 , враховуючи протокол засідання комісії від 26.12.2023р., комісія прийшла до висновку, що лікар - невролог ОСОБА_3 правильно визначила діагноз ОСОБА_1 - хронічна лівобічна люмбоішіалгія вертеброгенного походження в стадії загострення з помірно вираженим больовим синдромом і статодинамічними порушеннями, а також правильно призначила ОСОБА_1 рекомендоване лікування. Разом з тим лікар-невролог ОСОБА_3 безпідставно не видала ОСОБА_1 листок непрацездатності на період рекомендованого лікування, не спрямувала ОСОБА_1 для проведення інструментальних та лабораторних обстежень щодо встановленого захворювання, а також не вказала ОСОБА_1 на необхідність проведення контрольного огляду у лікаря-невролога та лабораторних обстежень після завершення рекомендованого курсу лікування. З огляду на допущені лікарем-неврологом ОСОБА_3 помилки у наданні ОСОБА_1 медичної допомоги комісія рекомендувала директору КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради звернути увагу лікаря-невролога ОСОБА_3 на необхідність неухильного дотримання протоколів лікування, застосування усього спектру інструментальних та лабораторних досліджень при наданні медичної допомоги пацієнтам. Крім того, враховуючи визначений діагноз ОСОБА_1 , а також протокол засідання комісії від 26.12.2023 та рекомендації, комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_1 не міг за станом здоров"я виконувати покладені на нього трудові обов`язки з 23.09.22 по 04.10.22 внаслідок своєї, тимчасової непрацездатності за станом здоров`я.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_6 пояснив, що результатів аналізів він не бачив, для проведення експертизи була надана лише інформація з НСЗУ. Експертиза проводиться на підставі документальних даних, які надані йому не були. Здійснений ОСОБА_3 запис є описом проведеного нею обстеження ОСОБА_1 , але це не є діагноз захворювання, тому встановити чи потребував ОСОБА_1 будь якого лікування він не може. Судово-медична експертиза немає жодного відношення до НСЗУ. Інформації про проведення будь яких обстежень позивача, у наданих для проведення експертизи документах, не має. Експерт не має доступу до системи НСЗУ, а тому надані, для дослідження об`єкти є нікчемними. Лікар ОСОБА_3 могла, описавши симптоми, призначити лікування (пігулки, мазі), направити на дообстеження (рентгенографічне дослідження, МРТ та інше) і внести попередній діагноз: ураження попереково-крижових корінців. Однак це не є остаточний діагноз захворювання. Йому невідомо що зробив лікар, але лист непрацездатності відкривається за вказаним діагнозом не менше 10 днів.

З врахуванням висновку комісії та пояснень експерта, суд вважає, що наказ керівника, а відповідно і його дії при винесенні наказу, не є протиправними, а натомість лікарем ОСОБА_3 допущені помилки в надані медичної допомоги ОСОБА_1 та комісією рекомендовано директору лікарні звернути увагу на необхідність неухильного дотримання ОСОБА_3 протоколів лікування при надані медичної допомоги пацієнтам.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно або в цілому).

Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення працівника з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин відсутності на роботі понад три години протягом робочого дня.

Оскільки вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі не існує, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі надається виходячи з конкретних обставин.

Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я тощо.

Відсутність працівника на роботі за станом здоров`я може підтверджуватися не лише листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, випискою з медичної карти амбулаторного хворого, а також іншими доказами.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 серпня 2019 року у справі № 344/3588/16-ц, від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17, від 07 вересня 2020 року у справі № 580/1658/19.

За правилами статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Порядок застосування дисциплінарного стягнення визначений у статті 148 КЗпП України, відповідно до якого до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавця покладено обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Під час обрання виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як один із важливих елементів порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Під час розгляду справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Відповідно до статей 148, 151 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

Судом встановлено, та не заперечувалось відповідачем, порушення трудових прав позивача при його звільненні, а саме відповідачем не враховано того, що ОСОБА_1 не міг за станом здоров`я виконувати покладені на нього трудові обов`язки з 23.09.2022 по 04.10.2022 внаслідок своє тимчасової непрацездатності за станом здоров`я, тому суд вважає, що ці права підлягають відновленню шляхом поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, КНП «Кремецька опорна лікарня» Кременецької міської ради є юридичною особою.

Згідно довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 , сума виплат за липень 2022 року становить 37 767 грн. 38 коп., за серпень 2022 - 14 756 грн. 06 коп., середньоденна заробітна плата - 52 523 грн. 44 коп. : 29= 1811 грн. 15 коп. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарних числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства: 44/2=22. Середня заробітна плата (дохід) обчислюється множенням середньоденного заробітку на середньомісячне число робочих днів: 1811 грн. 15 коп. : 22 = 39 845 грн. 30 коп., що відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, що підлягає виплаті ОСОБА_1 становить 472 710 грн. 15 коп., який слід стягнути з КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, за наявності порушень прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування моральної шкоди працівнику виключно у разі порушення його законних прав, якщо воно призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об`єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягає обов`язковому з`ясуванню наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (постанова Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 464/1369/18)

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач посилалась на те, що порушення відповідачем трудових прав позивача впливає на його загальний стан здоров`я та потребує з боку позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням наведеного, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині, і як наслідок стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 5 000 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Із врахуванням наведеного суд вважає, що із відповідача слід стягнути 4 777 грн. 10 коп. судового збору в дохід держави.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Керуючись ст.ст. 12, 19, 42, 81, 89, 133, 141, 263, 264, 265, 268, 430 ЦПК України, ст.ст. 40, 139, 147, 148, 151, 235, 237-1 КЗпП України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради Тернопільської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної (немайнової) шкоди - задовольнити часткового.

Скасувати наказ комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради Тернопільської області № 200-к від 04 жовтня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 , медичного директора КНП «Кременецька опорна лікарня», з 05.10.2022 року за прогул, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України».

Поновити ОСОБА_1 на посаді медичного директора комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради Тернопільської області з 05 жовтня 2022 року.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради Тернопільської області на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 472 710 (чотириста сімдесят дві тисячі сімсот десять) гривень 15 (п`ятнадцять) копійок, без вирахування податків і обов`язкових платежів, що мають справлятися при виплаті заробітної плати та 5 000 (п`ять тисяч) гривень спричиненої моральної (немайнової) шкоди.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді медичного директора комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради Тернопільської області та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу допустити до негайного виконання.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради Тернопільської області на користь держави кошти по сплаті судового збору в сумі 4 777 (чотири тисячі сімсот сімдесят сім) гривень 10 (десять) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , житель: с. Іква Кременецького району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: комунальне некомерційне підприємство «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Горбача, 1 м. Кременець Тернопільської області, код ЄДРПОУ 43188153.

Повне судове рішення складено 02.01.2024.

Головуючий: