Постанова

від 28.12.2023 по справі 160/2475/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 160/2475/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 року в адміністративній справі №160/2475/23 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «ІН-МАКС» про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач, ГУ ДПС) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «ІН-МАКС» (далі відповідач, ПП «ІН-МАКС»), в якому просило: стягнути податковий борг з Приватного підприємства «ІН-МАКС» (код ЄДРПОУ 21935522) до бюджету у розмірі 977647,39 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 року адміністративний позов задоволено частково, а саме суд: стягнув з Приватного підприємства «ІН-МАКС» (код ЄДРПОУ 21935522) до бюджету у розмірі 735469,32 грн. грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків. В решті позовних вимог відмовив.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що норми п.п. 129.9.1 п. 129.9 ст.129 ПК України не були порушені контролюючим органом при нарахуванні пені, обчисленої на виявлені органом ДПС суми занижень податкових зобов`язань, що підтверджується розрахунком пені на суму 242 178,07 грн., згідно з яким пеня нараховувалася з 02.03.2017 по 25.01.2020, тобто до закінчення 1095 днів, отже строки давності щодо нарахування та стягнення пені не були порушені контролюючим органом.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду відступив від попередніх висновків Верховного Суду та виклав правову позицію в постанові від 27.09.2022р. по справі №380/7694/20 відносно пені обчисленої на виявлені органом ДПС суми занижень податкових зобов`язань», а саме судова палата відступила від висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, але не виключно, . постановах від 19 червня 2018 року у справі №820/3878/17, від 27 листопада 2018 року у справі №822/2591/17, від 20 листопада 2019 року у справі №280/411/19, від 14 травня 2020 року у справі №822/3190/17, відповідно до яких статтею 129 ПК України, у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов`язань на суму такого заниження та за весь період заниження, та вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок. Початок нарахування пені, встановлений у підпункті 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, пов`язаний зі спливом граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, яке мало бути виконане, якби платник податків не порушив норми податкового законодавства і не занизив його у відповідний період. Тобто нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Таким чином, суми несплаченої пені, які є предметом стягнення в межах даного позову, нараховані з додержанням вимог чинного законодавства та підлягають стягненню в повному обсязі.

Законом України від 17 березня 2020 року № 533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 18 березня 2020 року, до ПК України внесено зміни, встановлено зокрема, що на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу (станом на час розгляду справи - абзац десятий пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).

Законом № 591-IX до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України внесені зміни, які набрали чинності 29 травня 2020 року. Згідно з внесеними змінами слова та цифри по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню па території України коронавірусної хвороби (COVID-19)", а в абзаці восьмому - також замінено слова та цифри "до 30 березня 2020 року" - словами та цифрами "протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Отже, ПК України встановив зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Таким чином, пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначає умови спрощення адміністративної процедури у період дії карантину. При цьому положення абзацу десятого щодо зупинення строків давності носить компенсаторний характер та слугує меті забезпечення можливості продовження адміністративних процедур після закінчення карантину.

Слід зазначити, що станом на час звернення до суду дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) не завершилася.

Дане питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, досліджене та сформований висновок Верховного Суду у постанові від 23.12.2022р. по справі №140/12235/21.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного' стану» від м. Київ 15.03.2022р. № 2120-ІХ зупинена дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України на період дії воєнного, надзвичайного стану.

Відповідно до п. 102.9. ст. 102 ПКУ на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Тобто, мораторій, встановлений пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, на період воєнного, надзвичайного стану зупинено, і норму щодо зупинення строків давності, передбачених статтею 102 ПК України, також зупинено (п. 52-2 підрозділ 10 розділ XX ПК України). Проте уведено норму «воєнного» мораторію, включно із зупиненням строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таким чином, строк стягнення податкового боргу є зупиненим.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Приватне підприємство «ІН-МАКС» (код ЄДРПОУ 21935522) є юридичною особою, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 12.12.2006 р. зроблено запис номер 12241200000032181.

Відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області з 18.02.1995 р. (Амур-Нижньодніпровська ДПІ (Амур-Нижньодніпровський район м.Дніпра)).

Згідно з розрахунком податкового боргу за Приватним підприємством «ІН-МАКС» станом на 21.02.2023 р. рахується податковий борг за платежем орендна плата з юридичних осіб у загальній сумі 977647,39 грн., з яких: 664294,43 грн. - основного платежу, 242178,07 грн. залишку несплаченої пені, 71174,89 грн. штрафних санкцій.

За розрахунком, наведеним у позовній заяві, розрахунком виникнення податкового боргу та розрахунками пені, податковий борг у заявленому розмірі виник: 664294,43 грн. основний платіж за податковим повідомленням рішенням (форма «Р») №0001000504 від 09.01.2020 р.; 242178,07 грн. пені за податковим повідомленням рішенням (форма «Р») №0001000504 від 09.01.2020 р.; 71174,89 грн. нарахованих контролюючим органом штрафних санкцій за податковим повідомленням рішенням (форма «Р») №0001000504 від 09.01.2020 р.

Відповідно до акта від 13.12.2019 р. №16147/04-36-05-04/21935522 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ІН-МАКС», з питань повноти нарахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) на земельну ділянку, що перебуває у користуванні ПП «ІН-МАКС» на підставі укладеного договору оренди землі площею 1,4550 га (кадастровий номер 1210100000:03:124:0010) за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р. встановлено порушення: п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16, п.286.1 п.286.2 ст.286, п.289.1 сг.289 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями), внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельну ділянку, розташовану на території Соборного району, за період з 01.01.2017 р. по 01.10.2018 р. на суму 664294,43 грн. в тому числі за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. на суму 379596,8 грн., за період з 01.01.2018 р. по 01.10.2018 р. на суму 284697,63 грн.

Податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.01.2020 р. №0001000504 прийнято Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі акта від 13.12.2019 р. №16147/04-36-05-04/21935522, яким встановлено, зокрема, порушення Приватним підприємством «ІН-МАКС» пп.16.1.4 п. 16.1. ст. 16, п. 286.1 п. 286.2 ст.286, п.289.1 ст. 289 Податкового кодексу України.

У зв`язку із чим, Приватному підприємству «ІН-МАКС» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 977647,39 грн., з яких: 664294,43 грн. за основним платежем, 71174,89 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, 242178,07 грн. за штрафними санкціями.

Копія податкового повідомлення-рішення від 09.01.2020 р. №0001000504 направлена відповідачу засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням, та яку було повернуто на адресу контролюючого органу з підстав «адресат вибув».

Відповідачу виставлена податкова вимога форми «Ю» №3001-52 від 29.12.2018 р. на суму 31665,48 грн., яка надіслана відповідачу засобами поштового зв`язку та яку було повернуто на адресу контролюючого органу з підстав «за закінчення встановленого строку зберігання».

Доказів сплати суми заборгованості надано не було.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 6 ПК України надано визначення понять «податок» та «збір». Так, податок - це обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платника податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. ПК України).

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України ).

Тобто, узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, на платників податків покладений обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 Податкового кодексу України).

Згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно із пунктом 129.1. статті 129 ПК України, в редакції на час спірних відносин, нарахування пені розпочинається:

при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Відповідно до пункту 129.3. статті 129 ПК України нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

Згідно із пунктом 129.4. статті 129 ПК України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За змістом пунктів 58.2, 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Пунктом 42.1- 42.4 статті 42 Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, податкові повідомлення-рішення № направлені позивачу, однак повернуті органу ДПС з відміткою пошти - «за закінченням терміну зберігання», вважаються врученими у відповідності до п. 42.4 си. 42 ПК України.

За положенням пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України, скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно вимог пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 60 календарних днів, що настають за днем отримання рішення про застосування штрафних санкцій, закінчення процедури його оскарження, визначених контролюючим органом грошових зобов`язань, або якщо рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов`язань за результатами судового оскарження не було скасовано і є чинним, такі зобов`язання вважаються узгодженими.

Згідно з розрахунком податкового боргу за Приватним підприємством «ІН-МАКС» станом на 21.02.2023 р. рахується податковий борг за платежем орендна плата з юридичних осіб у загальній сумі 977647,39 грн., з яких: 664294,43 грн. - основного платежу, 242178,07 грн. залишку несплаченої пені, 71174,89 грн. штрафних санкцій.

За розрахунком, наведеним у позовній заяві, розрахунком виникнення податкового боргу та розрахунками пені, податковий борг у заявленому розмірі включає: 664294,43 грн. основний платіж за податковим повідомленням рішенням (форма «Р») №0001000504 від 09.01.2020 р.; 242178,07 грн. пені за податковим повідомленням рішенням (форма «Р») №0001000504 від 09.01.2020 р.; 71174,89 грн. нарахованих контролюючим органом штрафних санкцій за податковим повідомленням рішенням (форма «Р») №0001000504 від 09.01.2020 р.

Надіслання податковим органом відповідачу податкового повідомлення-рішення від 09.01.2020 р. №0001000504 підтверджується копією конверта 4900501723245, який направлено за адресою, яка вказана в ЄДР, та який повернувся з відміткою поштового відділення «адресат вибув».

З огляду на викладене, податкове зобов`язання за вказаним податковим повідомленням-рішенням набуло статусу податкового боргу.

Відповідачу виставлена податкова вимога форми «Ю» №3001-52 від 29.12.2018 р. на суму 31665,48 грн., яка надіслана відповідачу засобами поштового зв`язку та яку було повернуто на адресу контролюючого органу «за закінчення встановленого строку зберігання» (конверт 4910704188391).

Доказів оскарження відповідачем податкової вимоги форми №3001-52 від 29.12.2018 р. до суду не надано.

На момент розгляду справи податковий борг не погашений і не списаний.

Отже, податкові повідомлення-рішення у межах вказаної справи вважаються належним чином врученими відповідачу, не оскаржені в судовому або адміністративному порядку та не скасовані.

Положеннями пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків

При цьому, пункт 59.5 цієї статті передбачає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У зв`язку з несплатою відповідачем узгоджених грошових зобов`язань контролюючим органом було сформовано податкову вимогу, яка направлена поштою на податкову адресу платника податків, та згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення повернута до контролюючого органу з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», вважається врученою у відповідності до вимог ПК України. Податкова вимога не оскаржувалась та не відкликалась.

Відповідно до пп. 20.1.34, 20.1.34-1 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини; звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до підпунктів 95.1 - 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Отже, обов`язковою умовою для стягнення коштів в порядку ст. 95 ПК України є наявність у платника податків заборгованості по податковим зобов`язанням.

Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Як зазначалось, податковим зобов`язанням в розумінні ПК України, визначається, як сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Суд зазначає, що борг у добровільному порядку не було сплачено, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків.

Таким чином, за наявності у платника податків суми узгодженого, але не сплаченого у встановлені строки грошового зобов`язання, контролюючий орган наділений правом здійснити заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення на користь держави коштів, які перебувають у його власності.

Проте, щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача нарахованої пені, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 року № 466-IX внесено зміни до ст. 129 ПК України, останню доповнено пунктом 129.9.

Відповідно п. 129.9 ст. 129 ПК України, пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню в таких випадках: закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків; вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, що діяла у відповідності до індивідуальної чи узагальнюючої податкової консультації та/або висновку про застосування норми права Верховного Суду України; вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів, визнаних такими у встановленому законом порядку; вчинення діяння (дії чи бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи - учасника платіжної системи, еквайрія; виявлення в роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного збою і визнання такої помилки/збою технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або підтвердження її існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету; протягом строку прийняття спадщини - на грошові зобов`язання та/або податковий борг спадкодавців; в інших випадках, передбачених цим Кодексом».

Таким чином, пеня не нараховується, а нарахована підлягає анулюванню, зокрема, у разі закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.

Абзац 10 п. 52-2 підрозділу 11 розділу XX «Перехідні положення» ПК України не розповсюджується на п. 129.9 ст. 129 ПК України, передбачає регулювання та зупинення строків пункту 102.4 ст. 102 ПК України. На період дії встановленого в Україні карантину, строк визначений пункту 102.4 ст. 102 ПК України не застосовується та не обмежується 1095 днями.

Як вбачається із розрахунку пені, обчисленої за ППР від 09.01.2020 р. №0001000504, нарахування пені здійснено за період заниження податкового зобов`язання, починаючи з 02.03.2017 р.

У позивача було наявне право нарахувати відповідачу пеню на податковий борг, що виник у зв`язку із не сплатою у встановлений законом строк сум податкових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом відповідно до податкового повідомлення-рішення, виникло у відповідача згідно з приписами п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Нарахована пеня підлягає анулюванню у зв`язку із закінченням 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу виникло право нарахувати таку пеню платнику податків, а, отже, підстави для стягнення податкового боргу з такої пені відсутні.

Скаржник вказує, що суд у межах розгляду спору про стягнення податкового боргу не повинен перевіряти підстави та правомірність його нарахування, вказує, що питання нарахування пені не може бути предметом доказування у межах позову, сума боргу є визначеною контролюючим органом та є узгодженою. Така позиція позивача є хибною.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 13 січня 2021 року у справі № 819/1399/17, з огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.

Отже, предметом доказування у даній справі є обставини, зокрема, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку.

Такими обставинами у розумінні ПК України є наявність податкового боргу, який виник на підставі несплати узгодженого грошового зобов`язання платника податків яку він повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання.

Отже, суд у межах своїх повноважень та при прийнятті рішення перевірює підстави виникнення податкового боргу, вірність нарахування суми боргу та не погашено суму боргу. Натомість у податкового органу наявний обов`язок довести суду підстави виникнення та вірність суми розрахунку податкового боргу.

З огляду вищевказане, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, які регламентують спірні правовідносини.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 року в адміністративній справі №160/2475/23 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 року в адміністративній справі №160/2475/23 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «ІН-МАКС» про стягнення податкового боргу - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текс складено 28 грудня 2023 року.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко