Ухвала

від 03.01.2024 по справі 625/301/23

КОЛОМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

625/301/23

Провадження № 4-с/625/1/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" січня 2024 р. с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Скляренка М.О.,

за участю секретаря судового засідання Талавирі С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області скаргу представника боржника адвоката Палагіної Юлії Володимирівни, діючої від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про визнання бездіяльності державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Представник боржника адвокат Палагіна Юлія Володимирівна, діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Коломацького районного суду Харківської області із скаргою, в якій із врахуванням уточнених вимог просила суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов`язати його зняти арешт із майна, належного боржникові ОСОБА_1 , що накладений постановою державного виконавця, датованою 01 березня 2011 року у виконавчому провадженні за №445/3-11 з примусового виконання виконавчого листа за №2-14/2010, виданого 17 грудня 2010 року Коломацьким районним судом Харківської області.

В обґрунтування скарги представник боржника адвокат Палагіна Ю.В. зазначила, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (інформаційна довідка за №351285169 від 20 жовтня 2023 року) 01 березня 2011 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №504093 державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції у виконавчому провадженні за №445/3-11 з примусового виконання виконавчого листа за №2-14/2010, виданого 17 грудня 2010 року Коломацьким районним судом Харківської області, на нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 накладено арешт.

Як вказала ОСОБА_2 у скарзі, з метою отримання інформації щодо виконавчого провадження, в межах якого накладено вищезазначений арешт на нерухоме майно, нею на адресу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції направлено відповідний адвокатський запит, у відповіді на який керівник Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив, що згідно перевірки даних автоматизованої системи виконавчого провадження (до складу якої входить спецрозділ, в якому містяться виконавчі провадження, зареєстровані до впровадження Системи), відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії, станом на 24 листопада 2023 року виконавчих проваджень з виконання виконавчого листа за №2-14/2010, виданого 17 грудня 2010 року Коломацьким районним судом Харківської області (виконавче провадження №445/3-11), стосовно ОСОБА_1 на примусовому виконанні у відділі не перебуває.

Крім того представник боржника адвокат Палагіна Юлія Володимирівна зазначила, що 27 листопада 2023 року вона звернулася до керівника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із письмовою заявою про зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №504093, винесеною 01 березня 2011 року державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції у виконавчому провадженні за №445/3-11 з примусового виконання виконавчого листа за №2-14/2010, виданого 17 грудня 2010 року Коломацьким районним судом Харківської області.

Як запевнила адвокат ОСОБА_2 , за результатами розгляду вказаної вище заяви керівник Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надав відповідь, датовану 30 листопада 2023 року, про неможливість зняття арешту з майна ОСОБА_1 , позаяк виконавче провадження за №445/3-11, в межах якого державним виконавцем накладено арешт, завершене до 05 січня 2017 року, а матеріали виконавчого провадження знищенні за закінченням терміну зберігання.

Крім цього, представник боржника адвокат Палагіна Ю.В. зазначила, що ОСОБА_1 дізнався про порушення його права лише 20 жовтня 2023 року та з того часу тривав процес досудового врегулювання спору, в інтересах боржника нею був направлений письмовий запит на адресу органу ДВС з метою з`ясування обставин накладення державним виконавцем арешту на майно ОСОБА_1 , після чого боржник звернувся із письмовою заявою про зняття арешту з майна до керівника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

З огляду на вказані вище обставини, зважаючи на те, що наявність не знятого арешту, накладеного на майно боржника ОСОБА_1 у звершеному виконавчому провадженні, а також у зв`язку із відмовою керівника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції здійснити дії, спрямовані на зняття такого арешту, представник боржника ОСОБА_1 просила суд поновити останньому строк для звернення до суду із скаргою, визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов`язати його зняти арешт із майна, належного боржникові ОСОБА_1 , що накладений постановою державного виконавця, винесеною 01 березня 2011 року у виконавчому провадженні за №445/3-11 з примусового виконання виконавчого листа за №2-14/2010, виданого 17 грудня 2010 року Коломацьким районним судом Харківської області.

При цьому,обґрунтовуючи поважністьпричин пропускувизначеного ст.449ЦПК Українистроку дляподання скаргипредставник ОСОБА_1 зазначила,що останній дізнавсяпро порушеннясвоїх правлише 20жовтня 2023року із тогочасу додня зверненнядо судуіз скаргоютривав процесдосудового врегулюванняспору,який закінчивсяотриманням неюяк представником ОСОБА_1 30листопада 2023року письмовоївідповіді керівникаШевченківського відділудержавної виконавчоїслужби умісті ХарковіСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції провідмову взадоволенні заявипро зняттяарешту змайна,після чого01грудня 2023року відразубула поданаскарга досуду,а тому, вважаючивказані обставинитакими,що свідчатьпро наявністьповажних причинпропуску боржникомстроку дляподання скарги, адвокатПалагіна Ю,В.просила суд поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду із скаргою про визнання бездіяльності державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов`язання вчинити дії,

Представник боржника адвокат Палагіна Юлія Володимирівна у проведеному в режимі відеоконференції судовому засіданні підтримала скаргу і надала свої пояснення в її обґрунтування.

Представник стягувача ТОВ «ВАСИЛЕНКІВ ХУТІР» адвокат Степаненко Оксана Володимирівна у судове засідання не з`явилася, при цьому 02 січня 2024 року шляхом формуваннявідповідного документав системі«Електронний суд»нею до судуподано заперечення на уточнену скаргу, в якому представник, діючи від імені та в інтересах стягувача ТОВ «ВАСИЛЕНКІВ ХУТІР», наряду із іншим, просила повністю відмовити у задоволенні скарги із тих підстав, що це може порушити права та законні інтереси ТОВ «ВАСИЛЕНКІВ ХУТІР», на користь якого ухвалене рішення суду про стягнення із ОСОБА_1 грошових коштів, і яке на теперішній час є невиконаним.

Боржник ОСОБА_1 та представник Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання також не з`явилися, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялися своєчасно та належним чином, про причини своєї не явки суд не повідомляли.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, а також взявши до уваги пояснення представника боржника адвоката Палагіної Юлії Володимирівни та доводи, викладені представником стягувача адвокатом Степаненко О.В. у запереченнях на уточнену скаргу, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до 447ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 1ст. 449 ЦПКУкраїни скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Частиною 2 статті 449 ЦПК Українипередбачено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно приписів, закріплених у ч.2ст. 126 ЦПК України, документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 127 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначенихЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

У чинному цивільному процесуальному законодавстві України відсутні норми, у яких би містився вичерпний перелік причин, які б могли вважатися поважними при вирішенні питань про поновлення пропущених процесуальних строків. Такі підстави мають визначатися у кожному конкретному випадку з огляду на фактичні обставини справи.

При цьому поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що скаргу представником ОСОБА_1 адвокатом Палагіною Ю.В. подано з порушенням строку, передбаченого ч. 1 ст. 449 ЦПК України. Однак, враховуючи наявність клопотання представника боржника про поновлення строку подання скарги до суду та достатність підстав, зазначених у ній, для визнання причин пропуску строку для подання скарги поважними, з метою забезпечення прав скаржника на доступ до суду із врахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк для подання скарги, визнавши причини пропуску такого строку поважними.

Частиною 1статті 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 129-1 Конституції України закріплено конституційне положення, згідно якого суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-УІІІ передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-УІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-УІІІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Залежно від вибору стягувача та після пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» 02 червня 2016 року № 1404-УІІІ права й обов`язки здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом.

Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-УІІІ державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-УІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положення закріплювалися і у статті 57 цього ж Закону № 606-XIV від 21 квітня 1999 року у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника ОСОБА_1 , тобто станом на 01 березня 2011 року.

Частиною 4 та 5статті 59 Закону України "Про виконавче провадження"від 02червня 2016року №1404-УІІІ передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостійстатті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державногоконцерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державногоконцерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державногоконцерну "Укроборонпром"або на момент припинення Державногоконцерну "Укроборонпром"було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першоюстатті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченомустаттею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Питання щодо підстав та порядку зняття арешту з майна також врегульовувалося ст.ст. 50 та 60 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин , зокрема, у разі закінчення виконавчого провадження.

Статтею 49 Закону № 606-XIV від 21 квітня 1999 року передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6)закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7)передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Згідно з частиною 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи роздруківки результатів пошуку виконавчих проваджень у Автоматизованій системі виконавчого провадження, здійснених 19 жовтня 2023 року о 10 годині 25 хвилин за прізвищем, ім`ям, по батькові та даті народження боржника, вбачається, що станом на вказану дату та час до Автоматизованої системи виконавчого провадження не вносились відомості щодо відкритих виконавчих проваджень відносно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).

Згідно відомостей, які містяться в інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за № 351285169, сформованої 20 жовтня 2023 року, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 01 березня 2011 року зареєстроване обтяження арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження №10890266, підстава обтяження постанова державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА№504093 від 01 березня 2011 року, об`єкт обтяження все нерухоме майно в межах суми боргу та виконавчого збору 111133 гривень 00 копійок, при примусовому виконанні виконавчого листа за №2-14/2010, виданого 17 грудня 2010 року Коломацьким районним судом Харківської області (виконавче провадження №445/3-11), власник ОСОБА_1 (а.с.13-15).

Із відповіді в.о. начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Катерини Доренської за вих. №136786, датованої 24 листопада 2023 року, вбачається, що згідно перевірки даних автоматизованої системи виконавчого провадження (до складу якої входить спецрозділ, в якому містяться виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження Системи, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року за №43/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень»), відповідно якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії, станом на 24 листопада 2023 року виконавчих проваджень з виконання виконавчого листа за №2-14/2010, виданого 17 грудня 2010 року Коломацьким районним судом Харківської області (виконавче провадження №445/3-11), стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на примусову виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, не перебуває (а.с.16).

У відповіді в.о. начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Катерини Доренської, датованої 30 листопада 2023 року за вих. №138204, наданої адвокату Палагіній Ю.В. за результатами розгляду її заяви про зняття арешту, накладеного на все нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі постанови державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА№504093 від 01 березня 2011 року у виконавчому провадженні №445/3-11 з примусового виконання виконавчого листа за №2-14/2010, виданого 17 грудня 2010 року Коломацьким районним судом Харківської області (а.с.17-18), зазначено, що 05 січня 2017 року набрали чинності положення Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено припинення роботи автоматизованої системи Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (ЄДРВП) та впроваджено запуск автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП). Зокрема відбувся запуск Єдиного реєстру боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) та створений з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників. До цього реєстру вносяться данні про громадян та компанії, які відповідно до рішень суду визнані боржниками і стосовно яких відкрито відповідне виконавче провадження.

Крім того, у вказаному вище листі в.о. начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Катерина Доренська зазначила, що державними виконавцями відділу до автоматизованої системи виконавчого провадження перенесені всі не завершенні станом на 05 січня 2017 року виконавчі провадження, всі інші виконавчі провадження, які завершенні до вказаної дати зберігаються в окремому спецрозділі, який є архівною складовою частиною АСВП та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження Системи, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року за №43/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень».

Згідно перевірки даних автоматизованої системи виконавчого провадження, відповідно якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії, станом на 29 листопада 2023 року виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 на примусовому виконанні у відділі Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не перебуває, а матеріали виконавчого провадження № 445/3-11 з примусового виконання виконавчого листа за №2-14/2010, виданого 17 грудня 2010 року Коломацьким районним судом Харківської області, знищені за закінченням строку їх зберігання.

Як вже зазначалося вище, представник ОСОБА_1 адвокат Палагіна Ю.В. у скарзі посилалася на ту обставину, що виконавче провадження № 445/3-11 з примусового виконання виконавчого листа за №2-14/2010, виданого 17 грудня 2010 року Коломацьким районним судом Харківської області, завершене, однак жодного належного і допустимого доказу, на підставі якого б можна було зробити такий висновок, а також з`ясувати підстави завершення вказаного виконавчого провадження, учасниками справи, зокрема і представником боржника, до суду не подано. Будь-яких клопотань про витребування доказів представником ОСОБА_1 адвокатом Палагіною Ю.В. не заявлялося.

При цьому, зі змісту поданих представником ТОВ «ВАСИЛЕНКІВ ХУТІР» адвокатом Степаненко Оксаною Володимирівною заперечень на уточнену скаргу на бездіяльність державного виконавця вбачається, що у ТОВ «ВАСИЛЕНКІВ ХУТІР» наявні матеріальні претензії до ОСОБА_1 , позаяк рішення суду про стягнення із останнього на користь товариства грошових коштів, в рамках виконання якого державним виконавцем накладений арешт на майно боржника, не виконане.

Відповідно до частини 1статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України, яка кореспондується зі ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з ч.3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За правилами, закріпленими у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставин справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.ст.76-80 ЦПК України).

За змістом роз`яснень, що містяться у п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на вищевикладене, взявши до уваги те, що представником ОСОБА_1 адвокатом Палагіною Ю.В. не доведено належними і допустимими доказами факту порушення державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прав Савіна В.С., а також врахувавши те, що будь-які докази на підтвердження неправомірності бездіяльності державного виконавця в матеріалах справи відсутні, наявність визначених законом підстав для зняття арешту майна у судовому засіданні не доведена, як і не доведено те, що ОСОБА_1 повністю сплачені грошові кошти, стягнуті із нього судом на користь ТОВ «ВАСИЛЕНКІВ ХУТІР», і що у стягувача відсутні будь-які претензії до боржника, суд не знаходить підстав для задоволення скарги.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 260, 353, 447, 448, 449, 450, 451 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк для подання скарги про визнання бездіяльності державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов`язання вчинити дії.

В задоволенні скарги представника боржника адвоката Палагіної Юлії Володимирівни, діючої від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про визнання бездіяльності державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали судуякщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду виготовлений 03 січня 2024 року.

Суддя: М.О. Скляренко