Ухвала

від 04.01.2024 по справі 904/518/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

04.01.2024м. ДніпроСправа № 904/518/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

розглянувши заяву позивача про забезпечення позову

у справі №904/518/23

за позовом ОСОБА_1

до 1. ОСОБА_2 ,

2. ОСОБА_3 ,

3. ОСОБА_4 ,

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів 1, 2, 3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛДІНГ КОМПАНІЯ "ІНТЕРМЕТ",

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів 1, 2, 3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МЕТИЗИ",

про відшкодування шкоди,

Суддя Дупляк С.А.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій просить суд:

- визнати поважними причини пропуску позовної давності для подачі даної позовної заяви та поновити строк позовної давності;

- стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 збитки у розмірі 987.142, 58 грн;

- вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 27.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Через відділ документального забезпечення 08.08.2023 від позивача надійшло клопотання, у якому позивач просив призначити судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручити експертам ТОВ НП "СБСЕ" (адреса реєстрації: 84122, м. Слов`янськ, вул. Поштова, 80, фактична адреса: Київська область, село Гатне, вул. Швеця Віктора, 8, адреса для листування: 03187, м. Київ, а/с №36, тел.: (050) 95-42-636).

На розгляд та вирішення експерта позивач просив поставити таке питання: яка ринкова вартість нежитлової будівлі, загальною площею 2 140,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 28703812110, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 15186948) станом на 15.08.2014?

Ухвалою від 23.08.2023 клопотання позивача про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи задоволено частково. Призначено у справі судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Січеславська Набережна, будинок 17, офіс 801).

На розгляд експерта (експертів) поставлено такі питання: яка ринкова вартість нежитлової будівлі, загальною площею 2 140,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 28703812110, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 15186948) станом на 15.08.2014?

В задоволенні іншої частини клопотання позивача про призначення експертизи відмовлено.

Провадження у справі №904/518/23 зупинено.

Через відділ документального забезпечення 03.01.2024 від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову від 26.12.2023, у якому позивач просить суд:

- заборонити ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 відчужувати у будь-який спосіб належне їй на праві власності нерухоме майно:

будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

- заборонити ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 відчужувати у будь-який спосіб належне йому на праві власності нерухоме майно:

квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до ст. 233 ГПК України ухвала постановлена у нарадчій кімнаті за результатами оцінки фактичних обставин справи.

Стислий виклад позиції заявника (позивача)

Позивач зазначає, що предметом даного позову є відшкодування збитків, завданих позивачу (як учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінг компанія "Інтермет") відповідачами, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Також позивач зазначає, що сума, заявлена до відшкодування є значною 987.142,58 грн., відповідачі систематично діють недобросовісно, наразі знаходяться за межами України, а тому, на думку позивача, в майбутньому в разі задоволення позову всі ці обставини можуть вплинути на своєчасне виконання судового рішення та ефективне поновлення його прав.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011).

Відповідно до приписів ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ст. 137 ГПК України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною ч. 4 ст. 137 ГПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 4 ст. 139 ГПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. Отже, з положень ч. 4 ст. 139 ГПК України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Частиною 1 статті 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Господарський суд встановив, що позивач у поданому клопотанні посилається виключно на те, що сума, заявлена до відшкодування є значною (987.142,58 грн), відповідачі систематично діють недобросовісно, наразі знаходяться за межами України, а тому, на думку позивача, в майбутньому в разі задоволення позову всі ці обставини можуть вплинути на своєчасне виконання судового рішення та ефективне поновлення його прав.

Водночас, позивач навіть не зазначає про можливість чи намір у відповідачів відчужити майно, яке їм належить.

Також позивач жодним чином не обґрунтовує того, що у разі можливого задоволення позову відповідачі не зможуть погасити спірну заборгованість за рахунок наявних у них коштів.

При цьому, в якості єдиного доказу долученого до клопотання про забезпечення позову позивач надав інформацію, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Однак, наявність у власності відповідачів, а саме: у ОСОБА_2 будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а також у ОСОБА_3 квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , жодним чином не вказує на наявність у відповідачів наміру відчужити вказане майно з метою уникнення виконання зобов`язання щодо стягнення збитків у розмірі 987.142, 58 грн.

Інших доказів, які б могли підтвердити припущення позивача щодо наміру відповідачів уникнути відповідальності щодо вимоги про стягнення збитків у розмірі 987.142,58 грн матеріали справи не містять.

Більш того, заявник не вказує, які саме дії (зокрема, спрямовані на відчуження вищевказаного майна) відповідачі фактично вчинили, а також того, що такі дії можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, які заявлені позивачем.

Водночас, саме лише посилання у заяві на потенційну загрозу утруднення виконання рішення суду без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, звертаючись до суду із даним клопотанням, заявник не навів (та не надав доказів існування) фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, про застосування яких просить позивач. Зокрема, заявник не надав жодних доказів того, що майно на момент ухвалення та виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог, може зникнути або зменшитись.

Дослідивши надані суду докази та обставини, викладені у клопотанні про забезпечення позову, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки заявник не надав доказів на підтвердження того факту, що невжиття запобіжних заходів порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, що є підставою для відмови в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Суд звертає увагу заявника на те, що у разі виникнення реальної, підтвердженої загрози неможливості чи утруднення виконання судового рішення заявник не позбавлений в будь-який час повторно заявити про необхідність забезпечення позову з поданням суду відповідних доказів.

З огляду на викладене, враховуючи, що заявник не надав суду належних та допустимих доказів існування обставин, які в розумінні ст.ст. 136, 137 ГПК України можуть бути підставами для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 136 - 140, 234, 235 ГПК України, господарський суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя С.А. Дупляк