Рішення

від 28.12.2023 по справі 924/950/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" грудня 2023 р. Справа № 924/950/22

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Вибодовський О.Д., при секретарі судового засідання Бородата К.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Комунальники", м. Хмельницький

до ТОВ "Якіснийпродукт-плюс", м.Хмельницький

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Хмельницької обласної ради, м. Хмельницький

про виселення ТОВ «Якісний продукт-плюс», м.Хмельницький із нежитлових приміщень площами: 212,1 м2, 141,9 м2, та 308,3 м2, що знаходяться за адресою: м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 12.

Представники сторін:

Від позивача: Конєв Є.С. - на підставі довіреності №2 від 02.01.2023р;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: не з"явився

В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть: з оголошенням перерви від 25.12.2023р.

На адресу суду надійшла позовна заява Комунального підприємства "Комунальники", м. Хмельницький до ТОВ "Якіснийпродукт-плюс", м.Хмельницький про виселення з нежитлового приміщення.

Ухвалою суду від 04.01.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.02.2023р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/950/22 на тридцять днів.

Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Хмельницьку обласну раду, (29005, Хмельницька обл., м. Хмельницький, Майдан Незалежності, будинок 5, код ЄДРПОУ 00022651).

На адресу суду 28.02.2023р. від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 924/950/22 до набрання законної сили рішенням господарського суду Хмельницької області по справі № 924/185/23.

Ухвалою суду від 01.03.2023р. зупинено провадження у справі № 924/950/22 до набрання законної сили рішенням господарського суду Хмельницької області по справі № 924/185/23.

21.11.2023р. на адресу суду від ТОВ "Якіснийпродукт-плюс" надійшло клопотання про поновлення провадження у даній справі у зв"язку із набранням законної сили рішення господарського суду Хмельницької області по справі № 924/185/23.

Ухвалою суду від 22.11.2023р. поновлено провадження у справі 924/950/22 та продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/950/22 на тридцять днів.

В судовому засіданні 06.12.2023р. винесено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Присутній в судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволені позову, обґрунтовуючи долученими до матеріалів справи доказами.

Представник відповідача в засіданні суду від 25.12.2023р. проти позову заперечував також надав суду додаткові пояснення з приводу позову від 04.12.2023р. в яких зазначив, що частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини щодо продовження дії договорів оренди нежитлового приміщення (нерухомого майна) № 88, № 89 та № 157 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану встановлені судовим рішенням в справі № 924/185/23, а відтак не підлягають доказуванню в цій справі.

Представник третьої особи надав суду письмові від 01.03.2023р. пояснення в яких позовні вимоги підтримав.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Між Хмельницькою обласною фірмою «Фармація» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Якісний продукт-плюс» (Орендар) було укладено договори оренди нежитлових приміщень комунальної власності, що розташовані за адресою м.Хмельницький, Львівське шосе, 12, зокрема: договір оренди №157 нежитлового приміщення (нерухомого майна) від 20.07.2019 року, предметом якого є оренда нежитлового приміщення площею 308,3 м з метою використання його під склад; договір оренди №88 від 24.12.2019 року, предметом якого є оренда нежитлового приміщення площею 212,1 м2 для проведення виставок непродовольчих товарів без здійснення торгів та договір оренди №89 від 24.12.2019 року, предметом якого є оренда нежитлового приміщення площею 141,9 м2 для проведення виставок непродовольчих товарів без здійснення торгів (Копії договорів оренди додаються).

Згідно п. 1.4. договору оренди №157 нежитлового приміщення (нерухомого майна) від 20.07.2019 р., п. 1.4. договору оренди №88 нежитлового приміщення (нерухомого майна) від 24.11.2019 р., п. 1.4. договору оренди №89 нежитлового приміщення (нерухомого майна) від 24.11.2019 р. - власником орендованого майна залишаються територіальні громади сіл, селищ, міст області, а Орендар користується ним протягом терміну дії оренди, обумовленої цим договором.

У 2021 році Хмельницькою обласною радою прийнято рішення про передачу вищевказаних нежитлових приміщень з балансу ХОФ «Фармація» на баланс КП «Комунальники». У зв`язку з цим, між КП «Комунальники» та ТОВ «Якісний продукт-плюс» 26 лютого 2021 року укладено додаткову угоду №1 до Договору оренди нежитлового приміщення (нерухомого майна) №157 від 20 липня 2019 року, додаткову угоду №1 від 17 червня 2021 року до Договору оренди нежитлового приміщення (нерухомого майна) №88 від 24 грудня 2019 року та додаткову угоду №1 від 17 червня 2021 року до Договору оренди нежитлового приміщення (нерухомого майна) №89 від 24 грудня 2019 року.

Відповідно до п.п.1.3., 7.1. договору оренди №157 нежитлового приміщення (нерухомого майна) від 20.07.2019 р. - термін дії цього договору починається за згодою сторін з 20 липня 2019 р. та закінчується 19 червня 2022 р. Згідно п. 7.4. Договору - дія договору оренди припиняється внаслідок закінчення терміну його дії.

Згідно п.1.3. цього Договору - Орендодавець та Орендар мають право продовжити термін дії договору за погодженням з Хмельницькою обласною радою.

17 червня 2022 року між КП «Комунальники» та ТОВ «Якісний продукт-плюс» укладено Додаткову угоду №2 до Договору оренди №157 нежитлового приміщення (нерухомого майна) від 20.07.2019 р., пунктом 12.1. якої визначено, що договір діє до 24.11.2022 р.

Згідно п.12.4. Додаткової угоди №2 від 17.06.2022 р. - Орендар, який бажає продовжити цей договір на новий строк, повинен звернутись до Орендодавця за три місяці до закінчення строку дії договору із заявою та доданими до неї документами, перелік яких визначений Порядком передачі в оренду державного і комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 р. №483.

Пропуск строку подання заяви Орендарем є підставою для припинення цього договору на підставі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п.п. 1.3., 7.1. договору оренди №88 нежитлового приміщення (нерухомого майна) від 24.12.2019 р. - термін дії цього договору починається за згодою сторін з 25 грудня 2019 р. та закінчується 24 листопада 2022 р. Згідно п. 7.4. Договору - дія договору оренди припиняється внаслідок закінчення терміну його дії.

Згідно п.1.3. цього Договору - Орендодавець та Орендар мають право продовжити термін дії договору за погодженням з Хмельницькою обласною радою.

Згідно п.4.1. Додаткової угоди №2 від 17.06.2022 р. до Договору оренди №157 нежитлового приміщення (нерухомого майна) - у разі припинення договору Орендар зобов`язаний, зокрема: звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних Орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо Орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, - то разом із такими поліпшеннями /капітальним ремонтом.

Відповідно до п.4.2. Додаткової угоди №2 від 17.06.2022 р. - Орендодавець складає акт повернення з оренди орендованого Майна у двох оригінальних примірниках і надає підписані примірники Орендарю.

Орендар зобовязаний:

підписати три примірники акта повернення з оренди орендованого Майна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту їх отримання від Орендодавця і одночасно повернути Орендодавцю два примірники підписаних Орендарем актів разом із ключами від обєкта оренди (у разі, коли доступ до обєкта оренди забезпечувався ключами);

звільнити Майно одночасно із поверненням підписаних Орендарем актів.

19 жовтня 2022 року КП «Комунальники» зверталося до ТОВ «Якісний продукт-плюс» з повідомленням про те, що орендовані ними нежитлові приміщення після закінчення терміну дії договору оренди №157 нежитлового приміщення (нерухомого майна) від 20.07.2019 року та договорів оренди №88, №89 нежитлового приміщення (нерухомого майна) від 24.12.2019 року, тобто з 25.11.2022 р., будуть використовуватись КП «Комунальники» для власних потреб, а саме для зберігання майна.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Таким чином, на підставі договорів оренди нежитлового приміщення (нерухомого майна) № 88, № 89 та № 157 між позивачем та відповідачем виникли цивільно-правові відносини найму (оренди) майна.

Відповідно до частини першої ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

На час виникнення спірних правовідносин вже діяв Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019р. № 157-ІХ (далі - Закон №157-ІХ), який введено в дію з 01.02.2020р.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-ІХ договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

На правовідносини сторін, що виникли із договорів оренди нежитлового приміщення № 88, № 89 та № 157 поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019 (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2021р. у справі № 918/977/20).

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-ХІІ (в редакції, чинній на момент укладення договорів) термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Як вбачається зі змісту договорів від 24.11.2019р., їх термін визначено на 2 роки і 11 місяців.

За приписами ч. 3 ст. 9 Закону № 157-IX строк договору оренди не може становити менше п`яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 157-IX договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується: Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності; представницькими органами місцевого самоврядування -щодо майна комунальної власності. Якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив примірний договір оренди комунального майна, застосовується примірний договір оренди державного майна.

Особливості визначення умов передачі майна в оренду, в тому числі пам`яток архітектури та містобудування, укладення договорів оренди встановлюються Порядком передачі майна в оренду та представницькими органами місцевого самоврядування щодо комунального майна. Порядком передачі майна в оренду встановлюються особливості внесення змін до умов договорів оренди та підстав для внесення таких змін, зокрема щодо зміни строку оренди, у разі якщо договір був укладений на строк, менший ніж мінімальний строк оренди, передбачений частиною третьою статті 9 цього Закону (ч. 4 ст. 16 Закону № 157-IX).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (далі - Порядок № 483), положення якого визначають механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до п.53 Порядку № 483 строк оренди становить п`ять років. Менш тривалий строк може бути встановлений у таких випадках: об`єкт оренди пропонується для використання, що має сезонний характер; об`єкт оренди пропонується для добового або погодинного використання; об`єкт оренди обліковується на балансах господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави та/або господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких перебувають у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків; потенційним орендарем заявлено менш тривалий строк.

Пунктом 125 Порядку № 483 передбачено, що не допускається внесення змін до договору оренди з метою збільшення строку дії договору оренди, крім випадків коли договір був укладений на строк, що становить менш як п`ять років, та з моменту укладення не продовжувався, і заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком. Заява орендаря підлягає задоволенню, якщо право власності на об`єкт оренди зареєстровано за державою (відповідною територіальною громадою) у державному реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на дату закінчення строку, на який був укладений договір. У разі прийняття рішення про внесення змін до договору з метою приведення його строку у відповідність із мінімальним строком оренди, передбаченим Законом, договір оренди викладається в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини першої статті 16 Закону, але перебіг строку оренди визначається ретроактивно з дати підписання акта приймання-передачі майна за договором, до якого вносяться зміни шляхом викладення його у новій редакції. Якщо це вимагається законом, договір оренди, викладений у новій редакції, підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Згідно з пунктом 129 Порядку № 483, для внесення змін до договору оренди орендар звертається до орендодавця із заявою, де зазначаються положення договору, які він пропонує змінити, та пояснення необхідності внесення таких змін.

Пункт 125 Порядку № 483 структурно знаходиться в розділі «Внесення змін до договору оренди» та пов`язаний, насамперед, з положеннями ст. 16 Закону № 157-IX.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021р. у справі № 921/604/20 та від 01.11.2022р. у справі №926/186/22 зазначив, що системний аналіз положень пункту 125 Порядку № 483 дозволяє дійти таких висновків.

По-перше, вказаний пункт спрямований на уніфікацію умов договорів оренди державного та комунального майна, укладених до прийняття Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також договорів, що укладаються після його прийняття в частині строку його дії з метою забезпечення прав та гарантій учасників цих правовідносин.

По-друге, у цьому пункті нормативно закріплено, як загальну заборону щодо збільшення строку дії договору оренди шляхом внесення змін до договору оренди державного та комунального майна, так і виключення з такої заборони для застосування якого необхідно дотримання наступних критеріїв:

а) договір був укладений на строк, що становить менш як п`ять років;

б) договір з моменту укладення не продовжувався;

в) заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком;

г) право власності на об`єкт оренди зареєстровано за державою (відповідною територіальною громадою) у державному реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на дату закінчення строку, на який був укладений договір.

По-третє, відповідно до наведеного пункту можливість задоволення відповідної заяви орендаря кореспондує як його праву на внесення таких змін, так і обов`язку орендодавця розглянути зазначену заяву та, за умови відповідності вищенаведеним критеріям, внести зміни до укладеного договору з метою приведення його строку у відповідність із мінімальним строком оренди.

По-четверте, вищезазначеним пунктом встановлено порядок внесення відповідних змін:

а) викладення договору оренди в новій редакції згідно з примірним договором оренди. При цьому, як зазначалося вище, за змістом ч.1 ст. 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності або представницькими органами місцевого самоврядування - щодо майна комунальної власності, а якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив примірний договір оренди комунального майна, застосовується примірний договір оренди державного майна;

б) перебіг строку оренди визначається ретроактивно з дати підписання акта приймання-передачі майна за договором, до якого вносяться зміни шляхом викладення його у новій редакції. Тобто строк зміненого договору фактично повинен дорівнювати встановленому у ч. 3 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" мінімальному п`ятирічному строку з моменту підписання відповідного акта.

в) викладений у новій редакції договір оренди державного або комунального майна підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації у випадках передбачених законодавством.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021р. у справі № 921/604/20 зазначив, що загальний порядок внесення змін до господарського договору встановлений ст. 188 ГК України, якою передбачено, що. зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Подібним чином врегульовано підстави для зміни або розірвання договору у ст. 651 ЦК України.

Таким чином, право на внесення змін до договору виникає лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас, в аспекті спору, що розглядається, Верховний Суд доходить висновку про те, що в цьому випадку правовою підставою внесення змін до договору є приписи абз. 5 ч. 4 ст.16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», які конкретизовані в п. 125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020р. № 483, а, отже, зазначені зміни могли бути внесені до договору за згодою сторін або на підставі рішення суду. Тобто укладення цього договору (внесення змін до нього) є обов`язковим в силу вказаних приписів чинного законодавства, з урахуванням алгоритму, наведеного Верховним Судом.

Господарський суд Хмельницької області в справі №924/185/23 зазначив, що з урахуванням об`єкта, суб`єктів та змісту спірних правовідносин у справі, що розглядається, та справах № 921/604/20 та №926/186/22, підстав та предмета позовних вимог, матеріально-правового регулювання, наведені правовідносини є подібними, тому вищевказаний висновок Верховного Суду зважаючи на приписи ч. 4 ст.236 ГПК України правильно враховано при розгляді даної справи.

З моменту звернення позивача із заявами № 60 та № 61 від 24.11.2022р. про внесення змін до договорів оренди нежитлового приміщення (нерухомого майна) № 88 та № 89 у відповідача виник обов`язок розглянути зазначені заяви та, зважаючи на встановлені судом обставини, внести зміни до укладених договорів з метою приведення їх строку у відповідність із мінімальним строком оренди, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.10.2021р. у справі №921/604/20, від 30.06.2022р. у справі №920/175/21 та від 01.11.2022р. у справі №926/186/22.

Однак зазначені у листі № 160 від 28.11.2022р. обставини є підставою для відмови в продовженні договору оренди (ст.ст. 18, 19 Закону), а не внесення змін до нього.

Таким чином, зміни до спірних договорів оренди, в частині приведення строку їх дії у відповідність до діючого законодавства, мали бути внесені з огляду на наявність передбачених Законом №157-IX та Порядком № 483 умов.

Пунктом 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо продовження договору оренди, щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

Відповідну постанову № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» було прийнято Кабінетом Міністрів України 27.05.2022р. (далі - Постанова КМУ №634).

Згідно із п. 5 Постанови КМУ № 634 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

У разі коли граничний строк для подання заяви про продовження договору оренди припадає на період воєнного стану, цей строк продовжується на строк воєнного стану та три місяці з дати його припинення чи скасування (ч. 6 п. 5 Постанови КМУ №634).

У п.16 постанови № 634 від 27.05.2022р. передбачено орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови, починаючи з 24 лютого 2022 року.

Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 встановлено автоматичний порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна з початку ведення в Україні воєнного стану (з 24.02.2022р.) за наступних умов:

- строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану;

- відсутність повідомлення балансоутримувачем орендаря з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону №157-IX.

Господарським судом Хмельницької області в справі № 924/185/23 встановлено, що строк дії договорів оренди нежитлового приміщення (нерухомого майна) № 88, № 89 та № 157 закінчувався 24.11.2022р., тобто в період дії воєнного стану, а тому, враховуючи вищевказане правове регулювання спірних правовідносин, визначальним є з`ясування наявності виключного випадку згідно із п. 5 постанови №634 від 27.05.2022, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених ст. 19 Закону № 157-IX.

Відповідно до ст. 19 Закону № 157-IX рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято:

- у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону;

- якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю;

- якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об`єкта оренди у визначений цим Законом строк;

- якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця;

- якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців;

- якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об`єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.

Мотивуючи прийняте рішення, суд зауважив, що для застосування виключного випадку для відмови у продовженні договору оренди з підстав необхідності використання орендованого приміщення для власних потреб балансоутримувач має повідомити орендаря про таку обставину за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, як визначено у п. 5 постанови №634 від 27.05.2022р., і таке повідомлення повинно було бути узгодженим з уповноваженим органом власника об`єкта оренди.

Згідно з п.п. 2 п. 1 рішення Хмельницької обласної ради № 31-34/2020 від 24.09.2020р. «Про оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області» для цілей оренди відповідно до пункту в) частини другої статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», органами, уповноваженими Хмельницькою обласною радою бути орендодавцем нерухомого майна і споруд, майна що не увійшло до статутного капіталу, спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області, крім єдиних майнових комплексів, є балансоутримувачі відповідного майна.

Відповідно до п. 3 вищевказаного рішення доручено голові Хмельницької обласної ради вирішувати питання щодо погодження передачі в оренду; продовження (переукладення) договорів оренди; надання згоди на здійснення ремонту орендованого майна; здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна; скасування або зміну рішення балансоутримувача або орендодавця про включення відмову у включенні об`єкта до Переліку першого типу; передачі в суборенду майна, що передається в оренду на аукціоні; інші питання, пов`язані з передачею в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

За положеннями п.1.4 Статуту Комунального підприємства "Комунальники", затвердженого розпорядженням голови Хмельницької обласної ради № 243/2022-0 від 27.12.2022р., під час виконання основних завдань підприємство підзвітне і підконтрольне органу управління майном. Засновником КП "Комунальники" є Хмельницька обласна рада.

Пунктом 5.2 Статуту передбачено, що майно підприємства перебуває у комунальній власності і є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області, закріплюється за ним і належить підприємству на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується і розпоряджається визначеним майном з обмеженнями, визначеними у цьому статуті, правомочності розпорядження майном за згодою Органу управління майном.

Згідно з п. 5.4 Статуту підприємство за погодженням з органом управління майном має право відчужувати, передавати закріплене за ним майно іншим підприємствам, установам, організаціям, фізичним особам, обмінювати, здавати його в оренду, надавати в тимчасове користування, надавати майно в заставу, а також списувати його з балансу у відповідності до чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Враховуючи вищевикладене, повідомлення балансоутримувача за 30 календарних днів до дати закінчення зазначених договорів оренди про їх не продовження з підстав, визначених ст. 19 Закону № 157-IX, в силу п.5 постанови №634 від 27.05.2022р., та відповідно до положень Статуту відповідача, як орендодавця-балансоутримувача, мало бути погоджене з Хмельницькою обласною радою в особі її голови як уповноваженим органом власника об`єкта оренди.

Таким чином, судом вже встановлено, що вищевказаний лист не може вважатись належним та допустимим доказом обґрунтованого письмового звернення відповідача до позивача за 30 календарних днів до дати закінчення договорів оренди про відмову у його продовженні з передбачених ст. 19 Закону № 157-IX підстав.

Зважаючи на вищевикладені обставини, враховуючи положення п. 5 постанови № 634 від 27.05.2022р., договори оренди нежитлового приміщення (нерухомого майна) № 88, № 89 та № 157 є такими, що продовжилися на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану автоматично, в силу прямої норми закону, що не потребує документального переоформлення орендних правовідносин.

Вказаним спростовуються доводи позивача з приводу того, що вищезазначені договори припинили свою дію 24.11.2022р. у зв`язку із закінченням їх строку.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Статтею 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини щодо продовження дії договорів оренди нежитлового приміщення (нерухомого майна) № 88, № 89 та № 157 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану встановлені судовим рішенням в справі № 924/185/23, а відтак не підлягають доказуванню в цій справі.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 12.06.2023р. у праві № 924/185/23, яким визнано укладеним з дати набрання рішенням суду законної сили договір про внесення змін до договору оренди № 88 нежитлового приміщення (нерухомого майна) від 24.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Якісний продукт-плюс" (29000, м. Хмельницький, Львівське шосе, буд. 12, код ЄДРПОУ 37825439) та Комунальним підприємством "Комунальники" (29000, м. Хмельницький, вул.Староміська, буд. 2, код ЄДРПОУ 03336387) (шляхом викладення в новій редакції згідно з примірним договором оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області, затвердженим рішенням Хмельницької обласної ради від 21.09.2022 № 11-12/2022 "Про затвердження окремих актів з питань оренди майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області (крім землі), та внесення змін до рішення обласної ради від 24 вересня 2020 року № 31-34/2020 "Про оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області");

визнано укладеним з дати набрання рішенням суду законної сили договір про внесення змін до договору оренди № 89 нежитлового приміщення (нерухомого майна) від 24.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Якісний продукт-плюс" (29000, м. Хмельницький, Львівське шосе, буд. 12, код ЄДРПОУ 37825439) та Комунальним підприємством "Комунальники" (29000, м. Хмельницький, вул. Староміська, буд.2, код ЄДРПОУ 03336387) (шляхом викладення в новій редакції згідно з примірним договором оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області, затвердженим рішенням Хмельницької обласної ради від 21.09.2022 № 11-12/2022 "Про затвердження окремих актів з питань оренди майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області (крім землі), та внесення змін до рішення обласної ради від 24 вересня 2020 року № 31-34/2020 "Про оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області") вступило в законну силу та підтримано судом апеляційної інстанції (Постанова Північно - західного апеляційного суду від 19.10.2023р. у справі №924/185/23.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 р. набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Водночас, у застосуванні приписів статті 86 ГПК України Верховний Суд виходить, зокрема, з того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт "вірогідності доказів" не нівелює обов`язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 ГПК України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною першої статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 зі справи № 908/2846/19, від 27.05.2021 зі справи № 910/702/17, від 17.11.2021 зі справи № 910/2605/20.

Зазначені правові висновки у застосуванні норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від змісту спірних правовідносин.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів"). Водночас принцип jura novit curia ("суд знає закон") зобов`язує суд визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти встановлені під час розгляду справи, застосувавши положення які дійсно регулюють відповідні правовідносини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Враховуючи вищевикладене, обставини викладені в позовній заяві та доводи позивача є необґрунтованими, безпідставними, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати по справі необхідно покласти на позивача, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові Комунального підприємства "Комунальники", м.Хмельницький до ТОВ "Якіснийпродукт-плюс", м.Хмельницький за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Хмельницької обласної ради, м. Хмельницький про виселення ТОВ «Якісний продукт-плюс», м.Хмельницький із нежитлових приміщень площами: 212,1 м2, 141,9 м2, та 308,3 м2, що знаходяться за адресою: м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 12 відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.01.2024р.

Суддя О.Д. Вибодовський

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - kpkomunalnyky@ukr.net;

3 - відповідачу - 29016, м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 12;

4 - третій особі - oblrada@km-oblrada.gov.ua.