Ухвала

від 06.06.2023 по справі 752/9537/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/9537/22

Провадження № 1-кс/752/3791/23

У Х В А Л А

06.06.2023 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , з участюсекретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020000000001105 від 12.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України,

в с т а н о в и в:

прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_3 звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020000000001105 від 12.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, на квартиру АДРЕСА_1 , яка згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у власності ОСОБА_4 (податковийномер НОМЕР_1 ) із забороною відчужувати та розпоряджатись нею.

Клопотання обґрунтовано тим, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві, за процесуального керівництва Київської міської прокуратури здійснюється досудове слідство у кримінальному провадженні № 12020000000001105 від 12.11.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.

В ході досудового розслідування перевіряються можливі факти незаконного заволодіння земельними ділянками з кадастровими номерами 8000000000:79:364:0323, 8000000000:79:364:0320 та 8000000000:79:364:0321, що знаходяться одна біля одної у мікрорайоні Жуляни м. Києва шляхом укладення відповідних цивільно-правових угод, які посвідчувались нотаріусами та на підставі яких проводилась державна реєстрація прав власності фізичних з та юридичних осіб на земельні ділянки.

Зокрема установлено, що ОСОБА_5 з метою можливого незаконного заволодіння земельною ділянкою, що розташована у АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 8000000000:79:364:0323, у березні 2020 року звернувся до державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_6 для оформлення за собою права власності на земельну ділянку.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 02.03.2020 державний реєстратор

ОСОБА_6 зареєструвала право власності за ОСОБА_5 на згадану земельну ділянку на підставі рішення сесії Київської міської ради від 18.12.2008 за № 922/922 (номер запису в реєстрі 35838396).

Водночас установлено, що рішенням Голосіївського районного суду

м. Києва від 04.09.2014 визнано недійсним державний акт на право власності на згадану земельну ділянку серії ЯЖ № 905415 виданий ОСОБА_5 .

Крім того, вказаним рішенням суду скасовано договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений 28.12.2010 між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , зареєстрований в реєстрі за № 8.

Також, вказаним рішенням суду вирішено відновити становище яке існувало до порушення пов`язаного з оформленням права приватної власності на земельну ділянку шляхом повернення її в розпорядження Київської міської ради земельної ділянки.

Рішення суду першої інстанції у вказаній частині залишено у силі ухвалами Апеляційного суду м. Києва від 03.09.2014 та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду з цивільних і кримінальних справ від 10.06.2015 (справа № 757/2799/14-ц).

На підставі вказаних рішень судів 29.03.2017 державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_9 земельна ділянка зареєстрована за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради на праві комунальної власності.

При реєстрації права власності земельної ділянки за ОСОБА_5 державним реєстратором ОСОБА_6 фактично припинено право власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Таким чином, при реєстрації права власності земельної ділянки за ОСОБА_5 державним реєстратором ОСОБА_6 фактично протиправно припинено право власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Надалі згадана земельна ділянка після реєстрації на неї права власності за ОСОБА_5 неодноразово «переоформлялась» (реєструвалось право власності) за іншими особами, а також розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вказану земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:79:364:0323 закрито у зв`язку з її поділом та присвоєнням нових кадастрових номерів часткам на які її було поділено.

Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 10.03.2021 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 , ОСОБА_5 передав у власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер: 8000000000:79:364:0323) для ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , згідно договору купівлі-продажу.

Крім того, установлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21.06.2022 (у справі № 752/22860/22) за позовом Київської міської ради до Обслуговуючого кооперативу «Власна квартира 3», ОСОБА_7 ,

ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , витребувано з незаконного володіння обслуговуючого кооперативу на користь територіальної громади м. Києва в особі міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:364:0320.

Вказане рішення суду набрало законної сили 22.07.2022.

Під час судового розгляду встановлено, що рішенням Київської міської ради від 18.12.2008 № 922/922 ОСОБА_16 у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд передано земельну ділянку, площею 0,1 га, з кадастровим номером 8000000000:79:364:0320, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

На підставі зазначеного рішення міської ради Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА,

далі КМР) ОСОБА_16 видано державний акт від 22.12.2009 серії ЯЖ

№ 905418 про право власності на зазначену земельну ділянку.

Надалі, між ОСОБА_17 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_18 від 17.12.2010 (за реєстровим № 2806).

Також установлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02.09.2013, було відмовлено в задоволенні позову заступника прокурора Голосіївського району міста Києва до КМР, ОСОБА_19 , ОСОБА_7 , третя особа: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) про визнання недійсним рішення, державних актів про право власності на земельну ділянку, договорів купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26.02.2014 (у справі

№ 752/3931/13-ц) рішення Голосіївського районного суду м. Києва

від 02.09.2013 в частині визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення скасовано, та ухвалено нове, яким визнано недійсним державний акт від 22.12.2009 серії ЯЖ № 905418 про право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:79:364:0320, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , виданий ОСОБА_20 , визнано недійсним договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки від 17.12.2010, укладений між ОСОБА_17 та ОСОБА_7 та відновлено становище, яке існувало до порушення шляхом визнання права власності на вказану земельну ділянку за територіальною громадою м. Києва.

Також, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02.09.2013, в частині вимог про визнання незаконними та скасування п. 893 додатку № 1 до рішення КМР від 18.12.2008 № 922/922, скасовано, провадження в цій частині закрито.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.06.2014, рішення Апеляційного суду м. Києва

від 26.02.2014 в частині закриття провадження за вимогами про визнання незаконним та скасування п. 893 додатку № 1 до рішення КМР від 18.12.2008 року № 922/922 було скасовано, а справу в цій частині було направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надалі, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.08.2014, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02.09.2013 в частині відмови у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування п. 893 додатку № 1 до рішення КМР від 18.12.2008 № 922/922, було залишено без змін.

Про вказані судові рішення та про необхідність відновлення становища, яке існувало до порушення права шляхом визнання права власності на вказану земельну ділянку за територіальною громадою м. Києва ОСОБА_7 , яка виступала відповідачем у справі, достеменно знала, про що свідчать наявні в матеріалах судової справи докази.

В ході розгляду справи Голосіївським районним судом м. Києва

(у справі № 752/22860/22) встановлено, що спірна земельна ділянка перебуває в межах міста Києва та є комунальною власністю територіальної громади міста Києва, рішення про її передачу в оренду/користування на користь інших фізичних або юридичних осіб КМР в подальшому не приймалось.

Водночас, ОСОБА_21 діючи за нотаріально посвідченою довіреністю від ОСОБА_7 , 02.11.2017 надала державному реєстратору Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_22 скасований судом договір купівлі-продажу від 17.12.2010 № 2806 згідно якого ОСОБА_7 придбала у власність земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:364:0320, для реєстрації права власності на земельну ділянку у Реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_7 .

На підставі отриманих документів 02.11.2017 ОСОБА_22 зареєструвала право власності на земельну ділянку за ОСОБА_7 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також, згідно відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_23 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.11.2017 № 38126614, яким зареєстровано право власності на зазначену земельну ділянку за ОК «Власна квартира 3» на підставі укладеної між ОСОБА_7 та ОК «Власна квартира 3» кооперативної угоди (договору) від 14.11.2017 № 14/11/17-ВКЗ про закріплення паю за асоційованим членом кооперативу та порядок сплати пайових внесків.

На час укладення зазначеної угоди, відповідно до рішення Апеляційного суду м. Києва від 26.02.2014 (у справі № 752/3931/13-ц), ОСОБА_7 не мала права власності на земельну ділянку, а відтак і не мала права на її відчуження.

Крім того встановлено, що приватним нотаріусом з огляду на встановлені обставини та рішення Апеляційного суду м. Києва від 26.02.2014

(у справі № 752/3931/13-ц) неправомірно прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.11.2017 № 38126614, згідно якого зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:364:0320 за ОК «Власна квартира 3» на підставі укладеної між ОСОБА_7 та ОК «Власна квартира 3» кооперативної угоди (договору) від 14.11.2017 № 14/11/17-ВКЗ про закріплення паю за асоційованим членом кооперативу та порядок сплати пайових внесків.

Таким чином, із земель комунальної власності територіальної громади м. Києва незаконно вибула земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:364:0320.

Крім того установлено, що згідно вказаної кооперативної угоди та додаткової угоди до неї (додаткової угоди № 1 від 17.11.2021) ОСОБА_7 , яка фактично не маючи права передавати як пай земельну ділянку кооперативу, замінено на ОСОБА_4 (податковий номер НОМЕР_1 ).

За результатами укладеної угоди та внаслідок прийнятої кооперативом, як пай земельної ділянки, ОСОБА_4 набув у власність квартиру АДРЕСА_1 , яку передав для останнього кооператив.

Зважаючи на те, що вказана квартира містить сліди вчинення кримінального правопорушення та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі являється об`єктом отриманим в наслідок кримінально протиправних дій, постановою слідчого її визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

З метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні прокурор просить накласти арешт на квартиру.

Прокурор подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність.

Дослідивши матеріали клопотання, вважаю, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході розгляду клопотання встановлено, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві, за процесуального керівництва Київської міської прокуратури здійснюється досудове слідство у кримінальному провадженні № 12020000000001105 від 12.11.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.

В ході досудового розслідування перевіряються можливі факти незаконного заволодіння земельними ділянками з кадастровими номерами 8000000000:79:364:0323, 8000000000:79:364:0320 та 8000000000:79:364:0321, що знаходяться одна біля одної у мікрорайоні Жуляни м. Києва шляхом укладення відповідних цивільно-правових угод, які посвідчувались нотаріусами та на підставі яких проводилась державна реєстрація прав власності фізичних з та юридичних осіб на земельні ділянки.

Органом досудового розслідування здобуто докази, що із земель комунальної власності територіальної громади м. Києва незаконно вибула земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:364:0320.

За результатами укладеної угоди та внаслідок прийнятої кооперативом, як пай вищезазначеної земельної ділянки, ОСОБА_4 набув у власність квартиру АДРЕСА_1 , яку передав для останнього кооператив.

Прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_3 звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020000000001105 від 12.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, на квартиру АДРЕСА_1 , яка згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у власності ОСОБА_4 (податковийномер НОМЕР_1 ) із забороною відчужувати та розпоряджатись нею.

Відповідно до положень ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.

Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статтіКримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

В силу положень ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", "Кушоглу проти Болгарії"). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Звертаючись до суду, прокурор просить накласти арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні і містить сліди вчинення злочину і є майном, здобутим внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що квартира, на яку прокурор просить накласти арешт, є майном, здобутим внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а отже містить ознаки речового доказу.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки незастосування таких заходів може призвести до їх відчуження або знищення.

Таке втручання у право власності особи на даній стадії досудового розслідування забезпечить дієвість кримінального провадження та збереження доказів.

Керуючись вимогами ст. ст.131, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в:

клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020000000001105 від 12.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, задовольнити.

Накласти арешт на квартиру

АДРЕСА_1 , яка згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у власності ОСОБА_4 (податковийномер НОМЕР_1 ) із забороною відчужувати та розпоряджатись нею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту проголошення.

Слідчий суддя