Ухвала

від 04.01.2024 по справі 480/2632/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

м. Київ

04 січня 2024 року

справа № 480/2632/23

адміністративне провадження № К/990/44650/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області

на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року

у справі №480/2632/23

за позовом Комунального підприємства Миколаївської селищної ради "Зеленбуд"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року у цій справі задоволений адміністративний позов Комунального підприємства Миколаївської селищної ради "Зеленбуд" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 вересня 2022 року №245618280703, яким донараховано податок на додану вартість на суму 1107475,00 гривень, застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 276868,75 гривень, та №245818280703, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 8160,00 гривень, внаслідок чого скасовані зазначені податкові повідомлення-рішення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року залишено без змін рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року. Відносини, які виникають між розпорядником бюджетних коштів та їх одержувачем є бюджетними, а не цивільно-правовими та відповідно не можуть визначатися як операції з постачання товарів або послуг, тобто не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Вирішуючи спір у цій праві суди попередніх інстанцій, серед іншого, дійшли висновку про те, що кошти, отримані від Відділу житлово-комунального господарства, транспорту та благоустрою Миколаївської селищної ради у сумі 5901054 гривень (в тому числі: за 2019 рік - 1010683 гривень, за 2020 рік - 2242941 гривень, за 2021 рік - 2647430 гривень) не можуть вважатися об`єктом оподаткування ПДВ та включатися до складу оподаткованих операцій від здійснених господарських операцій з постачання товарів/послуг.

За висновком судів попередніх інстанцій відносини, які виникли між позивачем і Відділом житлово-комунального господарства, транспорту та благоустрою Миколаївської селищної ради, в частині надання субсидій, є бюджетними правовідносинами, а не цивільно-правовими та отримані у цих відносинах бюджетні кошти за будь-яких умов не можуть бути включені до об`єкту оподаткування податком на додану вартість.

При вирішенні спору судами попередніх інстанцій врахована правова позиція висловлена Верховним Судом щодо застосування у подібних правовідносинах приписів розділу V (податок на додану вартість) ПК України (зокрема підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 ПК України) у контексті неможливості віднесення до об`єкта оподаткування податком на додану вартість сум, отриманих одержувачем бюджетних коштів від головного розпорядника бюджетних коштів як субвенції з місцевого бюджету за відповідною бюджетною програмою, у постановах від 07 лютого 2023 року по справі № 420/18420/21, від 08 березня 2023 року по справі № 640/4920/20 тощо, які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України є обов`язковими для застосування при вирішенні справ з аналогічним предметом та обставинами позову.

Відтак, за висновком судів попередніх інстанцій покликання відповідача на те, що підприємство постачало Миколаївській селищній раді якісь товари/послуги, а субвенція з бюджету є оплатою за ці товари/послуги, є безпідставним. Відсутність у позивача обов`язку, починаючи з січня 2020 року, реєструватися платником податку на додану вартість та, як наслідок, подавати податкову звітність та визначати суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у період з січня 2020 по грудень 2021 року, зумовило протиправність прийнятих рішень податковим органом.

29 грудня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі №480/2632/22, якою заявник касаційної скарги просить скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Комунальному підприємству відмовити у повному обсязі.

Звертаючись із касаційною скаргою відповідач зазначив про наявність підстав для касаційного оскарження встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, тобто з підстав необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2023 року по справі №420/18420/21, від 08 серпня 2023 року по справі №640/4920/20, що застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд визнає, що такого обґрунтування подана представником податкового органу касаційна справа не утримує. Відтак невмотивованим, є відступ від висновків сформованих Верховним Судом у зазначених заявником справах, які є обов`язковими для заявника касаційної скарги, як і усі правові позиції Верховного Суду, з огляду на конституційний принцип обов`язковості судових рішень.

Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України. У даному випадку вмотивувати необхідність відступу від правового висновку Верховного Суду стосовно конкретної норми (норм) та навести свій правовий висновок щодо застосування тих самих (цієї самої) норми у подібних правовідносинах.

Суд визнає, що підстави для відкриття касаційного провадження відповідно до пунктів частини четвертої статті 328 КАС України касаційною скаргою від 29 грудня 2023 року не доведені.

Суд звертає увагу, що одне із рішень, яке є предметом розгляду цієї справи, вказує на її малозначність, що потребує додаткової правової кваліфікації у цій частині, відповідно до частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суд визнає вимоги процесуального закону позивачем не виконаними, що зумовлює неможливість відкриття касаційного провадження за касаційної скаргою.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Сумській області підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі №480/2632/23 - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. Ф. Ханова