Рішення

від 22.12.2023 по справі 724/1732/23

ХОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 724/1732/23Провадження № 2/724/456/23

? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? Р І Ш Е Н Н Я

? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? І М Е Н Е М ? У К Р А Ї Н И

? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ?/ЗАОЧНЕ/

22 грудня 2023 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді:? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ?? ? ? ?? Ковальчук Т.М.

за участі

секретаря судового засідання:? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? Федонюка В.В.

позивача ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хотин Чернівецької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Хотинської міської ради Дністровського району Чернівецької області, орган опіки та піклування Хотинської міської ради Дністровського району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав,

? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ?

? В С Т А Н О В И В :

У серпні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Хотинської міської ради Дністровського району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона з 11.08.2003 по 17.05.2016 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають двох дітей: малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повнолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З жовтня 2015 року сімейні відносини між нею та відповідачем припинені, вони спільно не проживали, спільне господарство не ведуть. Діти залишились проживати з нею та перебувають на її утриманні. З того часу, ОСОБА_5 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до свого малолітнього сина ОСОБА_6 та зовсім не цікавився його життям, навчанням, вихованням, станом здоров`я та матеріальним утриманням.

Позивач зазначає, що у 2022 році уклала шлюб із ОСОБА_9 , який замінив ОСОБА_6 батька, в той час, як біологічний батько самоусунувся від виконання батьківських обов`язків відносно сина, зовсім не спілкується з ним.

Також позивач зазначає, що у 2017 році зверталася до Служби у справах дітей Хотинської РДА із заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно неповнолітніх дітей, однак відповідачу було надано шанс для виправення поведінки у ставленні до виховання дітей. Проте, відповідач жодних висновків для себе не зробив, зовсім не цікавиться вихованням свого малолітнього сина ОСОБА_6 . При цьому, вона, не чинила перешкод відповідачу у спілкування з сином.

Просить суд, з посиланням на п.2 ч.1 ст.164 СК України, позбавити відповідача ОСОБА_5 батьківських прав відносно малолітнього сина: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав ухилення від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини.

23 серпня 2023 року ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та залучено до участі у справі орган опіки та піклування Хотинської міської ради Дністровського району Чернівецької області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, з наданням до суду висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.32-33).

Ухвалою суду від 06 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_5 про зупинення провадження по справі відмовлено (а.с.82).

Позивач ОСОБА_3 та її представник адвокат Боднарюк В.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в ній та просили суд їх задовольнити, позивач висловила згоду на заочний розгляд справи та винесення заочного рішення, докази про понесені витрати на правничу правову допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся завчасно в установленому законом порядку, відзив на позов не подав (а.с.84, 117-120). Згідно заяви ОСОБА_5 , яка надійшла на адресу суду 06.09.2023 року, в якій останній зазначає, що він проходить військову службу та бере безпосередню участь по захисту Батьківщини у зв`язку з російською агресією (а.с.37).

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Хотинської міської ради Дністровського району Чернівецької області та органу опіки та піклування Хотинської міської ради Дністровського району Чернівецької області в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені завчасно в установленому законом порядку, що підтверджується розписками про отримання судової повістки, від представика служби у справах дітей Кузик А. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність (а.с.41, 115-116).

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, зі згоди позивача, виносить рішення на підставі наявних у справі доказів та в порядку, передбаченому ст.280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, її представника, допитавши свідків, дослідивши письмові докази по справі та висновок органу опіки та піклування, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню, встановивши наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.08.2003 по 17.05.2016 року, який розірвано рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 17.05.2016 року /справа №724/449/16-ц/ (а.с.10).

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є батьками малолітньої дитини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження?дитини: серії НОМЕР_1 , виданим Хотинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському районі Чернівецької області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) (а.с.9).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , позивач ОСОБА_3 18.03.2022 року уклала шлюб з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5. (а.с.12).

Згідно з довідкою Хотинської міської ради Дністровського району Чернівецької області від 20 липня 2023 року за вих.№2189 ОСОБА_3 проживає і зареєстрована в АДРЕСА_1 , разоом з чоловіком ОСОБА_9 , донькою ОСОБА_7 , 2004 р.н., сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17).

Відповідно до акта обстеження умов проживання від 25 липня 2023 року умови проживання малолітнього ОСОБА_6 забезпечені на належному рівні. Дитина повністю забезпечена всім необхідним для існування та належного розвитку. Мати виховує дитину самостійно. Батько дитини ОСОБА_5 за місцем проживання дитини не з`являється, участі у вихованні дитини не бере (а.с.20).

Відповідно до характеристики, виданої Хотинським НВК «Дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа І ступеня» Хотинської міської ради від 02.05.2018 року на вихованця ОСОБА_6 , який відвідував НВК з квітня 2017 року. Вихованням та розвитком дитини займалася мати, яка виявляла цікавість до консультацій і рекомендацій вихователів, регулярно відвідувала батьківські збори, спілкувалася з вихователями. Фізичний та психологічний розвиток ОСОБА_6 відповідає віковим особливостям. За період навчання дитини в Хотинському НВК батько хлопчика до садка не з`являвся, з педагогами не спілкувався та успіхами дитини не цікавився (а.с.77).

Відповідно до довідки Хотинського ліцею №5 Опорного закладу загальної середньої освіти Хотинської міської ради від 24.07.2023 року за №01-25-68, ОСОБА_6 навчається в ліцеї з 2020 року, є учнем 4-го класу, регулярно відвідує навчальні заняття, завжди охайний та доглянутий. Вітчим дитини, ОСОБА_9 , та мати ОСОБА_3 постійно відвідують заклад освіти, спілкуються з педагогами та цікавляться шкільним життям дитини. Батько дитини, ОСОБА_5 , з початку навчання контаку з ліцеєм не підтримує, із вчителями не спілкується, успішністю дитини не цікавиться, батьківські збори не відвідує. ОСОБА_6 щодня до ліцею приводять і забирають мати або вітчим (а.с.18).

Згідно довідки від 21 липня 2023 року за вих.№ 172, виданою КНП «Хотинським центром первинної медичної допомоги» Хотинської міської ради, малолітній ОСОБА_6 знаходиться на Д-обліку у сімейного лікаря з дитинства з приводу: бронхіальна астма, атопічна, персистуюча, важкий перебіг. ДН Іст. Матері дитини у 2017 та 2018 рр через ЛКК видавалися довідки по догляду за дитиною як часто хворіючій. У період з 10.07.2014 по 2023 рр мати та вітчим дитини постійно лікували дитину амбулаторно та стаціонарно (а.с.19).

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивач у 2018 році зверталася до Хотинської районної державної адміністрації із заявою про надання висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно його неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , 2004 р.н. та ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 Дане звернення розглядалось 31.05.2018 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Хотинській районній державній адміністрації. За результатами розгляду було прийнято рішення про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно його неповнолітніх дітей, оскільки останній довгий час перебував за кордоном, тому не мав змогу бачитись та спілкуватися з дітьми та виявив бажання відновити спілкування з дітьми, піклуватися про них, допомагати матеріально, що підтверджується протоколом засідання комісії з питань захисту прав дитини при Хотинській районній державної адміністрації №4 від 31.05.2018 року та висновком про недоцільність позбавлення батьківських прав Хотинської РДА від 06.06.2018 року (а.с.68-76).

Відповідач ОСОБА_5 27.02.2022 року призваний на військову службу за мобілізацією на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_6 від 28.09.2023 №2144 та довідкою начальника відділення кадрів військової частини НОМЕР_3 від 06.03.2023 №1146 (а.с.38,65).

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні надала покази, з яких вбачається, що вона проживає по сусідству з позивачем. ОСОБА_5 після розлучення з позивачем відсторонився від виховання сина, роками не з`являвся до нього та не спілкувався з ним, навчанням та розвитком дитини не займався. Хлопчик часто хворів, проте його лікуванням та оздоровленням займалися лише мати та вітчим дитини. Нікіта знає, що у нього є рідний батько ОСОБА_5 , проте батьком вважає вітчима. Все чоловіче виховання дитині надає вітчим, а не відповідач. На даний час відповідач і вітчим дитини проходять військову службу, проте відповідач під час відпустки не приходив до сина.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показала, що вона є кумою позивача, спільно проводять родинні свята. Після розлучення сторін ОСОБА_5 не бачила. Нікіта взагалі не знає батька, який жодних відносин з сином не підтримував, як до початку війни в країні, так і під час війни, навіть не телефонував. Мати ОСОБА_6 не чинить та не чинила жодних перешкод у спілкуванні дитини з батьком.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні показала, що вона працює вчителем в Хотинському ліцеї №5, є класним керівником ОСОБА_6 , який навчається у 4 -му класі. Дитину до школи приводить мати та вітчим ОСОБА_9 . За чотири роки навчання батько дитини ОСОБА_5 жодного разу не приходив та не телефонував, не цікавився навчанням сина. ОСОБА_6 вважає батьком вітчима ОСОБА_9 , називає його «татом».

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні показала, що після розлучення її доньки з відповідачем, донька залишилась з дітьми без будь-якої підтримки з боку відповідача. У зв`язку з чим вона змушена була виїхати за кордон на заробітки, щоб допомогти дочці утримувати дітей. Після повернення у 2019 році додому вона жодного разу колишнього зятя вдома не зустрічала, останній з сином не спілкувався та не зустрічався. Її донька жодних перешкод відповідачу у спілкуванні чи вихованні з дітьми не чинила. На день народження дитину вітали лише батьки відповідача. Відповідач працював в лікарні водієм в бригаді швидкої допомоги, проте під час тривалого лікування дитини в лікарні, відповідач жодного разу до дитини не приходив. Життям дитини цікавиться лише дідусь (батько відповідача), який проти позбавлення батьківських прав його сина.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні показала, що після розлучення батьків у 2015 році, батько перестав проявляти ініціативу у спілкуванні та зустрічах з нею та її братом ОСОБА_6 . Мати не чинила жодних перешкод у їх спілкуванні, а навпаки, коли батько тривалий час не дзвонив чи не відвідував їх, просила її подзвонити йому та поспілкуватися чи зустрітися. Всі зустрічи з батьком відбувалися лише з її ініціативи. З ОСОБА_6 батько не зустрічався, лише обіцяв, коли вона його про це просила, тому ОСОБА_6 не знає батька ОСОБА_5 . Під час проходження військової служби батьком, неодноразово бачила останнього в м.Хотині, проте батько будь-яких спроб зустрітися з нею або братом не проявляв.

Відповідно до висновку Хотинської міської ради як органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Хотинської міської ради Дністровського району Чернівецької області №576/43 від 12.09.2023, орган опіки та піклування вважає за не доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_7, стосовно сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не встановлено вагомих підстав доцільності позбавлення батьківських прав (а.с.43-45).

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні надала покази, з яких вбачається, що вона працює начальником Служби у справах дітей Хотинської міської ради. У 2018 році ОСОБА_3 зверталася до Служби із заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 , однак було прийнято рішення про недоцільність позбавлення батьківських прав останнього. Відповідач на той час перебував за кордоном, але з дітьми бажав спілкуватися, діти також не були проти спілкування з батьком. При прийнятті висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав у 2023 році у комісії були відсутні докази свідомого нехтування батьком своїми батьківськими обов`язками, останній сплачує аліменти на дитину, дані про заборгованість відсутні. Крім того, на даний час ОСОБА_5 проходить військову службу, на засіданні комісії присутній не був. Спілкування з відповідачем відбувалось по телефону. На комісію був запрошений дідусь, батько ОСОБА_5 , який повідомив, що син категорично проти позбавлення батьківських прав, бажає спілкуватися з сином. ОСОБА_5 з заявою до Служби про встановлення способу та порядку участі у вихованні сина, не звертався.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2019 року у справі №631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначив, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням батьківських обов`язків.

Тож позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України»

від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до усталеної судової практики позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (пункти 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 року у справі №390/1418/17 дійшов висновку, що у разі вирішення питання про позбавлення батьківських прав одного з батьків у зв`язку з ухиленням від виконання ним своїх обов`язків щодо виховання дитини, суд має брати до уваги найкращі інтереси дитини, враховувати фактичні обставини справи такі, як інтеграцію дитини у нову сім`ю (у разі наявності таких обставин), прив`язаність дитини до нової сім`ї, сприйняття нового чоловіка матері/дружини батька дитини справжніми її батьками, бажання дитини зберегти цю сім`ю, а також відсутність зв`язків у дитини з тим із батьків, щодо якого вирішується питання про позбавлення батьківських прав. При цьому інтереси дитини превалюють над інтересами батьків, а тому завданням суду є встановлення справедливого балансу між ними. Інтереси дитини вимагають, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувались, розрив таких відносин свідчить про припинення зв`язку між дитиною та батьком/матір`ю, а рішення про позбавлення батьківських прав лише юридично підтверджує припинення таких відносин.

Верховний Суд наголошує, що зайняття одним з батьків, який проживає окремо від дитини, пасивної позиції в участі у вихованні дитини у подальшому призводить до втрати зв`язків між батьком та дитиною, віддалення дитини від батька, а тому покладення на дитину обов`язку з прийняття рішення щодо спілкування між ними свідчить про нехтування батьком своїми правами та обов`язками, що може призвести до настання для нього негативних наслідків у виді позбавлення батьківських прав.

У разі наявності перешкод у спілкуванні з дитиною батько має застосовувати усі можливі заходи захисту своїх прав та прав своєї дитини, зокрема, шляхом своєчасного звернення до органу опіки та піклування, а також до суду.

Суд погоджується з тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який тягне за собою правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_5 маючи реальну можливість проявляти батьківське піклування щодо свого малолітнього сина ОСОБА_6 , не турбується про нього, не приймає участі у організації його життя, не піклується про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, зокрема, після розлучення з позивачем у 2016 році відповідач з дитиною не проживає та без поважних причин не забезпечує дитині необхідного харчування, медичного догляду, лікування, утримання, не забезпечує здобуття дитиною освіти, не готує її до самостійного життя, не спілкується з нею в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не створив належних умов для розвитку її здібностей. Після попередження відповідача у 2018 роціна засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Хотинській районній державній адміністрації про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, останній свою поведінку у кращу сторону не змінив, життям сина не цікавиться, участі у його вихованні не бере, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та показами свідків, які підтвердили, що відповідач після розлучення з позивачем самоусунувся від виховання дитини, з сином не зустрічається та не спілкується, життям дитини не цікавиться, а тому така пасивна поведінка ОСОБА_5 , з урахуванням недоведення того, що вона зумовлена будь-якими діями матері чи об`єктивними, незалежними від нього причинами, свідчить про його свідоме ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню малолітнього сина, порушує його права та інтереси.

При цьому, суд наголошує, що обов`язками батьків є постійна участь у вихованні дитини на всіх етапах її розвитку, а не очікування звернення дитини до одного із батьків з проханням взяти участь у її вихованні.

Щодо висновку органу опіки та піклування від 12.09.2023 року про не доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, то суд виходить з такого.

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

З висновку органу опіки та піклування Хотинської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Хотинської міської ради від 12 вересня 2023 року №576/43 слідує, що орган опіки та піклування вважав за не доцільне позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.43-45).

Суд дійшов висновку щодо неприйняття до уваги вказаного висновку органу опіки та піклування, оскільки такий висновок має рекомендаційний характер, є недостатньо обґрунтованим. Посилання в ньому про відсутність у відповідача заборгованості по сплаті аліментів на дитину, не свідчить, що відповідач не ухиляється від виконання обов`язку по вихованню дитини, крім того, проходження ОСОБА_5 військової служби з 2022 року не є, на думку суду, достатніми об`єктивними причинами, які перешкоджають відповідачу виконувати батьківський обов`язок по вихованню дитини. Оскільки в судовому засіданні доведено, що відповідач ухиляється від виховання сина на протязі тривалого часу, як до введення в країні воєнного стану, так і під час нього, при цьому, перебуваючи у відпусках, з дитиною не спілкувався та не робив спроб зустрітися, що підтвердили в суді свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 .

Окрім цього, суд зазначає, що відповідач був обізнаний про розгляд судом справи про позавлення його батьківських прав відносно малолітнього сина, що підтверджується його письмовою заявою про зупинення провадження по справі поданої до суду 06.09.2023 року (а.с.37) та телефонограмами суду, разом з тим, відзив на позов не подав, свою правову позицію щодо позовних вимог не висловив, за професійною допомогою адвоката для представництва його інтересів у суді, у разі неможливості з`явитися до суду, не звертався, отже відповідач не скористався способами захисту своїх прав як батька, не надав суду доказів намагання брати участь у вихованні дитини або наявність у нього об`єктивних, незалежних від нього, перешкод для спілкування з сином ОСОБА_6 , він не ініціював питання про встановлення способу та порядку участі у вихованні сина, який проживає окремо від нього разом з матір`ю, а отже, погодився з відсутністю необхідності у спілкуванні та вихованні дитини саме ним як батьком.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, зокрема ставлення батька до дитини, обрання пасивної участі у житті дитини (тривала бездіяльність батька), відсутність будь-яких позитивних змін у поведінці батька щодо виховання дитини, тому суд прийшов до висновку про необхідність позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_6 , 2014 року народження.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені останньою та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн. згідно квитанції від 04.08.2023 року (а.с.7).

Керуючись ст.ст.141, 263, 265, 280 ЦПК України, ст. ст.150, 155, п.2 ч.1 ст.164, 180 Сімейного кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Хотинської міської ради Дністровського району Чернівецької області, орган опіки та піклування Хотинської міської ради Дністровського району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженець м.Хотин, Чернівецької області, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , батьківських прав відносно малолітнього сина: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного рішення.

Відповідач, якому заочне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного рішення.

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування в особі Хотинської міської ради Дністровського району Чернівецької області, ЄДРПОУ: 44572969, місце знаходження: вул.О. Кобилянської, буд. 2-А, м. Хотин, Дністровського району Чернівецької області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Хотинської міської ради Дністровського району Чернівецької області, ЄДРПОУ: 44572969, місце знаходження: вул.О.Кобилянської, буд. 2-А, м. Хотин, Дністровського району Чернівецької області.

Повне заочне рішення складено 01.01.2024 року.

Суддя Т.М.Ковальчук