Рішення

від 14.12.2023 по справі 920/728/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.2023м. СумиСправа № 920/728/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Виходцевій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/728/23

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «ЛАН» (вул.Миру, буд. 20-Б, с. Болотниця, Прилуцький р-н, Чернігівська обл., 17240; код за ЄДРПОУ 32191588),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РЗС Обладнання» (вул.Гостиннодвірська, буд.37-Л, м. Ромни, Сумська обл., 42000; код за ЄДРПОУ 42942065),

про стягнення 554061,19 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Лисенко В.С. (адвокат, ордер серії АІ №1404744 від 23.06.2023),

від відповідача: не прибув,

справа розглядається в порядку загального позовного провадження,

установив:

30.06.2023 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 97300,00 грн (дев`яносто сім тисяч триста грн 00 коп.) вартості пусконалагоджувальних робіт Теплогенератора потужністю 6МВт з бункером завантажувальним, 356411,19 грн (триста п`ятдесят шість тисяч чотириста одинадцять грн 19 коп.) пені, 16626,30 грн (шістнадцять тисяч шістсот двадцять шість грн 30 коп.) 3% річних, 83723,70 грн (вісімдесят три тисячі сімсот двадцять три грн 70 коп.) інфляційних втрат, а також стягнути з відповідача судові витрати, витрати понесені позивачем на правову допомогу та витрати на проведення експертиз.

30.06.2023 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «РЗС Обладнання», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Гостиннодвірська, буд.37-Л, м. Ромни, Сумська обл., 42000.

Ухвалою від 05.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/728/23 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 29.08.2023; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

08.08.2023 відповідач подав відзив (вх №4983/23, №2984), відповідно до якого відповідач просив поновити строк на подання відзиву та відмовити у задоволенні позову.

21.08.2023 через систему електронний суд позивач направив відповідь на відзив (вх №730), за якою позивач позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити.

23.08.2023 представник позивача надіслав заяву про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (вх №3211), відповідно до якої просив судове засідання призначене на 29.08.2023, 10:30 провести за участю Лисенко Владислава Сергійовича (е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 28.08.2023 у справі №920/728/23 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх №3211 від 23.08.2023) у справі №920/728/23; постановлено провести судове засідання у справі №920/728/23 призначене на 29.08.2023, 10:30 за участю представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

28.08.2023 представник позивача надіслав клопотання про відкладення розгляду справи (вх №5420/23).

У підготовчому судовому засіданні 29.08.2023 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольні ухвали:

1) задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву (вх №2984 від 08.08.2023); поновлено відповідачу строк для подання відзиву; долучено відзив до матеріалів справи;

2)задоволено усне клопотання представника позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив; поновлено представнику позивача строк для подання відповіді на відзив; долучено відповідь на відзив до матеріалів справи;

3) задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх №5420/23 від 28.08.2023); продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції до 20.09.2023, 14:30.

Ухвалою від 30.08.2023 у справі №920/728/23 повідомлено відповідача про оголошено в підготовчому судовому засіданні перерву до 20.09.2023, 14:30.

20.09.2023 представник відповідача надіслав клопотання про відкладення розгляду справи (вх №5929/23).

У підготовчому судовому засіданні 20.09.2023 відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольні ухвали:

1) відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання (вх №5929/23 від 20.09.2023);

2) закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в режимі відеоконференції на 25.10.2023, 14:30.

Ухвалою від 21.09.2023 у справі №920/728/23 повідомлено відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в режимі відеоконференції в судове засідання на 25.10.2023,14:30.

25.10.2023 через систему електронний суд представник позивача надіслав заяву про повернення до стадії підготовчого провадження для надання позивачем заяви про збільшення позовних вимог та зібрання належних доказів для обґрунтування позову.

У судовому засіданні 25.10.2023 відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції до 22.11.2023, 14:30.

Ухвалою від 25.10.2023 у справі №920/728/23 повідомлено відповідача про оголошення перерви з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції до 22.11.2023, 14:30.

25.10.2023 представник відповідача надіслав клопотання про відкладення розгляду справи (вх №6748/23).

22.11.2023 представник відповідача електронною поштою подав клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ «РЗС Обладнання», зауваживши, що поданий відзив підтримує та просить відмовити у задоволенні позову (вх №7350/23).

У судовому засіданні 22.11.2023 постановлено наступні протокольні ухвали:

1) задоволено усне клопотання представника позивача про залишення без розгляду заяви заяву про повернення до стадії підготовчого провадження; залишено без розгляду заяву представника позивача про повернення до стадії підготовчого провадження (вх №1023 від 25.10.2023).

2) оголошено перерву з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції до 30.11.2023, 15:00.

У судовому засіданні 22.11.2023 представником позивача в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України до закінчення судових дебатів у справі повідомлено про надання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу .

30.11.2023 розгляд справи, призначений в судове засіданні на 15:00, не відбувся у зв`язку із оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги, що підтверджено актом Господарського суду Сумської області від 30.11.2023 у справі №920/728/23.

Ухвалою від 30.11.2023 у справі №920/728/23 призначено розгляд справи по суті в режимі відеоконференції в судове засідання на 14.12.2023, 15:00; копію ухвали надіслано учасникам справи відповідно до вимог ч. 6-7 ст. 6 ГПК України.

У судовому засіданні 14.12.2023 судом встановлено:

Представник позивача у судове засідання прибув, додатково заяв та/або клопотань не подав.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про місце, дату та час розгляду справи по суті був повідомлений належним чином, відповідно до клопотання (вх №7350/23 від 22.11.2023) представник відповідача просить справу розглянути за відсутності представника ТОВ «РЗС Обладнання».

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неприбуття представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив позовну заяву задовольнити.

У відзиві на позов відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 14.12.2023 на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне:

29.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РЗС Обладнання» (далі виробник, відповідач) та Приватним сільськогосподарським підприємством «ЛАН» (далі - замовник, позивач) укладено договір поставки продукції №24 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору за договором виробник зобов`язується виготовити та передати у власність замовника продукцію, найменування, кількість та ціна якої визначаються сторонами у Специфікації (додаток до договору), шо є невід`ємною частиною договору), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити продукцію на умовах договору.

Згідно з п. 1.2. договору предметом договору є продукція, яка є у виробника на момент укладення договору або буде створена (придбана, набута) ним у майбутньому.

Вартість продукції, що виготовляється, зазначається у підписаних та скріплених печатками сторін Специфікаціях (додатках до договору), що є невід`ємною частиною договору (п. 2.3. договору).

Пунктами 4.1. та 4.2. договору визначено, що відповідна партія продукції має бути виготовлена та передана замовнику у строк, що визначається у Специфікаціях (додатках до договору). Про виготовлення продукції виробник повідомляє замовника протягом 3 днів з моменту виготовлення. Повідомлення здійснюється будь-яким доступним способом: електронною поштою, поштою або кур`єром.

Відповідно до п. 4.3. договору відвантаження (поставка) продукції здійснюється виключно після внесення замовником на рахунок виробника повної вартості продукції.

Згідно з п. 4.5. договору одночасно з поставкою продукції виробник передає замовнику (за вимогою): паспорт на продукцію та інші документи, що свідчать про технічні характеристики продукції (за вимогою); видаткову накладну.

Відповідно до п. 4.6. договору обов`язок виробника передати продукцію вважається виконаним у момент надання продукції у розпорядження замовника. Продукція вважається наданою у розпорядження замовника, якщо у строк, визначений у порядку п. 4.1. договору, вона готова до передання замовнику у належному місці і покупець поінформований про це. Готова до передання продукція повинна бути відповідним чином ідентифікована для цілей договору, зокрема шляхом маркування. За окремою домовленістю сторін обов`язок виробника передати продукцію замовнику вважається виконаним у момент здачі продукції перевізникові або організації зв`язку для доставки замовнику.

Пунктом 4.7. договору встановлено, що замовник зобов`язаний, після вчинення виробником дій, передбачених п. 4.6. договору, оплатити повну вартість продукції та протягом 5 днів з моменту зарахування коштів на рахунок виробника забрати продукцію. У випадку прострочення виконання цього обов`язку та несвоєчасного вивезення продукції зі складу виробника замовник зобов`язаний компенсувати виробнику збитки за зберігання продукції на складі виробника у розрахунку 200 гри., за кожен день зберігання.

Згідно з п. 4.9. договору за погодженням між сторонами, зобов`язання, встановлені договором, можуть прийматися частинами у обсягах та у строки, встановлені Специфікацією.

Передання виробником та прийняття (отримання) замовником продукції повинно відбуватися лише уповноваженими особами (уповноваженими представниками) сторін. Документом, що підтверджує повноваження представників(ка) замовника є довіреність на отримання продукції від імені замовника зі строком дії зазначеним у такій довіреності (п.4.11. договору).

Розділом 6 договору визначені строки та умови оплати, а саме:

- замовник зобов`язаний оплатити продукцію у порядку та за ціною, встановленою у Специфікації, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно славляться, необхідні для здійснення платежу (п. 6.1. договору);

- якщо Специфікацією встановлений обов`язок замовника частково або повністю оплатити продукцію до її передання виробником (попередня оплата) замовник повинен здійснити оплату в строк, встановлений Специфікацією. У випадку невиконання обов`язку щодо попередньої оплати продукції, виробник має право застосувати до замовленої продукції наслідки у вигляді притримання замовленої продукції згідно з параграфом 7 глави 49 Цивільного кодексу України (п. 6.2. договору);

- остаточні розрахунки між сторонами відбуваються після повідомлення замовника про готовність продукції і до моменту фактичного передання продукції замовнику (п. 6.3. договору);

- якщо виробник, який одержав повну оплату продукції, не передав продукцію у встановлений Специфікацією строк, замовник має право вимагати передання оплаченої продукції. При цьому сума оплати за договором не повертається (п. 6.4. договору);

- у випадку, якщо після здійснення попередньої оплати за договором, замовник бажає припинити відносини за договором, такі дії вчиняються за взаємною домовленістю сторін. У будь-якому випадку, сума попередньої оплати за договором виробником замовнику не повертається (п. 6.5. договору);

- датою виконання грошових зобов`язань замовника за договором, є дата зарахування в повному обсязі суми грошових коштів, передбачених Специфікацією на банківський рахунок виробника (п. 6.6. договору).

Відповідно до п. 8.1.-8.2. договору сторона звільняється від відповідальності за повне чи часткове порушення договору, якщо вона доведе, шо таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому договорі, за умови, що їх настання було засвідчено у визначеному договором порядку. Під форс-мажорними обставинами у договорі розуміються випадок та непереборна сила.

Пунктом 8.4. договору сторона, що має намір послатися на форс-мажорні обставини, зобов`язана невідкладно із урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв`язку та характеру існуючих перешкод повідомити іншу сторону про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання цього договору, але не пізніше 1 місяця з дня виникнення таких обставин. У випадку неповідомлення іншої сторони про наявність форс-мажорних обставин, сторона втрачає право посилатися на ці обставини як на підставу невиконання своїх зобов`язань за договором.

Згідно з п. 10.1 договору у випадку порушення строків виготовлення та передачі продукції за договором виробник сплачує на користь замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення виконання зобов`язання, від вартості непоставленої (несвоєчасно поставленої) продукції за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Неустойка, передбачена умовами договору підлягає сплаті у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків (п. 10.4. договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2022. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про намір розірвати договір за 10 календарних днів до закінчення терміну його дії, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 11.1.-11.3. договору).

29.06.2022 позивач та відповідач підписали додаток №1 (Специфікація) до договору поставки продукції №24 від 29.06.2022 (далі - специфікація).

Відповідно до п. 1.1. специфікації виробник прийняв на себе зобов`язання виготовити:

1) теплогенератор потужність 6 МВт, довжина - 4,35 м, ширина - 2,34 м, висота -3,15 м, товщина обшивки - 5мм, камера горіння - футерована шамотною вогнетривкою цеглою марки - Ш, розмір цегли - 230*65*65 кількістю 1 шт., термін виготовлення 30 робочих днів, вартістю з ПДВ - 833000,00 грн;

2) бункер завантажувальний ширина - 3,2 м, довжина - 3 м, висота - 3 м, товщина стінки - 4 мм, шнек - 2 шт., діаметр - 300, товщ. - 8 мм, кількістю 1 шт., термін виготовлення 30 робочих днів, вартістю з ПДВ - 140000,00 грн.

Загальна вартість продукції, виготовленої згідно з додатком (Специфікація) складає 973000,00 грн, в т ч ПДВ 162166,66 грн (п.1.2. специфікації).

Пунктом 1.3. специфікації визначено, що замовник зобов`язується оплатити вартість виготовленої виробником продукції на наступних умовах:

- передоплата 70% від вартості продукції, у строк до 1 банківського дня з дня отримання рахунку і підписання додатку №1 (Специфікації) (п. 1.3.1. специфікації);

- передоплата 20% вартості продукції проводиться не пізніше 3 банківських днів з моменту повідомлення замовника виконавцем про готовність продукції та її наявність у виробника (п. 1.3.2. специфікації).

Відповідно до п. 1.4. специфікації оплата 10% проводиться після пуско-налагоджувальних робіт (при умові якщо пуск проводить виробник).

29.06.2022 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №СФ-24 на оплату в сумі 973000,00 грн.

01.07.2022 за платіжною інструкцією №4415 позивач сплатив відповідачу за договором та п. 1.3.1. специфікації 681100,00 грн, що складає 70% від вартості продукції.

09.09.2022 замовником направлено виробнику лист-звернення за вих. №66 для отримання інформації про причини невиконання замовником умов договору та відсутність передбаченого повідомлення про готовність продукції.

14.09.2022 у відповідь на лист позивача від 09.09.2022 відповідач повідомив, що в договорі та специфікації не визначено початкову точку відліку « 30 робочих днів» для виготовлення продукції, та повідомив, що підприємство планує забезпечити готовність продукції за договором до 28.09.2022, про що замовника буде повідомлено. Окрім того, у листі відповідач послався на п. 8.5. договору зазначивши, що загальновідомим є факт визнання Торгово-промисловою палатою України обставиною непереборної сили військову агресію РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану .

04.11.2022 листом за вих. № 231 відповідач повідомив про готовність замовлення до відвантаження та про необхідність зробити доплату згідно з п. 1.3.2. специфікації.

04.11.2022 відповідно до платіжної інструкції №4928 позивач перерахував відповідачу за договором та п. 1.3.2. специфікації 194600,00 грн, що складає 20% від вартості продукції.

Як зазначено позивачем у позові, 07.11.2022 відповідна продукція, яка знаходилась у розібраному стані (частинами) була доставлена замовнику на територію ПСП «ЛАН» після чого, представники ТОВ «РЗС Обладнання» до 26.11.2022 проводили роботи по зборці агрегатів та підготовку до пусконалагоджувальних робіт.

26.11.2022 комісією ПСП «ЛАН» в складі інженера з експлуатації машино-тракторного парку ОСОБА_1 , операторів сушильної установки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складено Акт №26/11-22 про виявлені недоліки та неможливість обладнання виконувати робочу функцію.

14.12.2011 позивач надіслав відповідачу лист-претензію №81 від 28.11.2022, яким він повідомив відповідача, що при запуску обладнання виявилося, що воно не може виконувати свою робочу функцію за призначенням.

04.01.2023 відповідач надіслав повідомлення, в якому зазначив, що під час пуско-налагоджувальних робіт була встановлена нестабільна робота нагнітаючих вентиляторів, наданих позивачем для встановлення на твердопаливний котел виробництва відповідача. Так як на підприємстві ТОВ «РЗС Обладнання» відсутні спеціалісти з ремонту вентиляторів, відповідач звернувся до ТОВ Вентиляторний завод «Горизонт», який провів обстеження вентиляторів та надав висновок, що надані вентилятори не підходять для нагрівання повітря в твердопаливному котлі виробництва відповідача. Відповідач запропонував позивачу звернутися до ТОВ Вентиляторний завод «Горизонт» для переобладнання вентиляторів на іншу модель. У повідомлені відповідач наголосив, що для завершення пуско-налагоджуваних робіт ТОВ «РЗС Обладнання» вважає за необхідне встановити вентилятори вказані саме ТОВ Вентиляторний завод «Горизонт», у зв`язку з чим просив позивача надати письмову згоду на переобладнання вентиляторів та закінчення пуско-налагоджуваних робіт.

23.01.2023 позивач направив відповідачу листа за вих. №2, в якому позивач відмовив у переобладнанні вентиляторів та зазначив, що надані ним вентилятори відповідають параметрам, встановленим заводом виробником.

06.02.2023 відповідач надіслав позивачу листа вих. №19, згідно з яким відповідач зазначив, що надані позивачем вентилятори не мають необхідної продуктивності при встановленні їх на 20% потужності, як рекомендує ТОВ Вентиляторний завод «Горизонт». Підприємство відповідача має можливість встановити вентилятори на теплогенератор 6 МВт, але продуктивність теплогенератора буде складати приблизно 20% від його номінальної потужності, а тому відповідач не може гарантувати 100% спалювання палива. Якщо ПСП «Лан» згоден на встановлення вказаних вентиляторів та візьме на себе відповідальність за вказані недоліки, ТОВ «РЗС ОБЛАДНАННЯ» проведе роботи по їх встановленню, та налагодженню теплогенератора і здачі його замовнику. Якщо ПСП «Лан» не влаштує така пропозиція, відповідач поверне позивачу вентилятори.

06.02.2023 позивач надіслав відповідачу претензію №3/23 від 25.01.2023, за якою вимагав залучити третю особу для виконання пусконалагоджувальних робіт виробу відповідача, а саме встановлення Теплогенератора потужністю 6 МВт згідно визначених характеристик в Додатку №1 (Специфікації) до договору поставки продукції №24 від 29.06.2022 та можливим удосконаленням технічних особливостей конструкції та здійснити оплату визначених вище робіт та/або послуг третьої особи, що пов`язані з пусконалагоджувальними роботами та введенням в експлуатацію Теплогенератора потужністю 6 МВт за рахунок фінансових санкцій у виді пені та інфляційних витрат без їх подальшого стягнення не пізніше наступного дня після отримання рахунку.

Відповідач надав відповідь на претензію, в якій претензію залишив без задоволення, зазначив, що умовами договору не передбачено здійснення робіт з залучення третіх осіб для проведення пуско-налагоджувальних робіт. Відповідачем наголошено, що на вимогу позивача, у виготовленні продукції відповідачем було використано нагнітаючі вентилятори 287-46-2.5, які згідно з листом ПСП «ЛАН» № 2 від 23.01.2023 відповідають параметрам, встановленим заводом виробником. Разом з тим, відповідач зауважив, що виробник за договором не може відповідати за якість виготовленої ним продукції, в якій використовуються зазначені вентилятори.

13.03.2023 позивач надіслав відповідачу лист №24 з проханням повернути вентилятори ПСП «ЛАН» у найкоротший термін.

19.05.2023 між сторонами спору підписаний акт приймання-передачі, за яким відповідач передав, а позивач прийняв два вентилятори.

Враховуючи залишену без задоволення відповідачем претензію позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 97300,00 грн вартості пусконалагоджувальних робіт, 356411,19 грн пені, 16626,30 грн 3% річних та 83723,70 грн інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Щодо стягнення з відповідача 97300,00грн вартості пусконалагоджувальних робіт суд зазначає наступне.

Пунктами 4.3. та 4.5. договору визначено, відвантаження (поставка) продукції здійснюється виключно після внесення замовником на рахунок виробника повної вартості продукції. Одночасно з поставкою продукції виробник передає замовнику (за вимогою): паспорт на продукцію та інші документи, що свідчать про технічні характеристики продукції (за вимогою); видаткову накладну.

Відповідно до матеріалів справи на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №СФ-24 від 29.06.2022 на суму 973000,00 грн на виконання пунктів 1.3.1. та 1.3.2. специфікації за платіжними інструкціями від 01.07.2022 №4415 в сумі 681100,00 грн та від 04.11.2022 №4928 в сумі 194600,00 грн позивач сплатив відповідачу 875700,00 грн, що складає 90% вартості продукції.

В матеріалах справи відсутні докази оплати позивачем відповідачу 10% вартості продукції в розмірі 97300,00 грн .

Враховуючи відсутність в укладеному сторонами договорі умов щодо відшкодування 10% вартості продукції в розмірі 97300,00 грн в разі невиконання відповідачем пусконалагоджувальних робіт, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, що зазначена сума була сплачена позивачем відповідачеві або третій особі , суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 97300,00грн вартості пусконалагоджувальних робіт.

Щодо стягнення з відповідача пені суд зазначає наступне.

Позивачем у позові заявлено до стягнення з відповідача 356411,19 грн пені.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Пунктом 10.1. договору встановлено, що у випадку порушення строків виготовлення та передачі продукції за договором виробник сплачує на користь замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення виконання зобов`язання, від вартості непоставленої (несвоєчасно поставленої) продукції за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Неустойка, передбачена умовами договору підлягає сплаті у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків (п. 10.4. договору).

Пунктом 1.1. специфікації встановлений термін виготовлення продукції 30 робочих днів, в той час як пункт 4.3. договору визначає, що відвантаження (поставка) продукції здійснюється виключно після внесення замовником на рахунок виробника повної вартості продукції.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів повної оплати позивачем відповідачу вартості продукції, специфікацією встановлений тільки термін виготовлення продукції, а мовами договору відповідальність встановлена тільки за порушення загального строку виготовлення і передачі продукції, суд дійшов висновку, що застосування позивачем п.10.1. договору для нарахування відповідачу пені є неправомірним, а тому суд відмовляє позивачу у стягненні з відповідача 356411,19 грн пені за недоведеністю та необґрунтованістю.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне .

Позивач просить стягнути з відповідача 16626,30 грн 3% річних та 83723,70 грн інфляційних нарахувань.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення 3% річних не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Разом з тим, у відповідача перед позивачем за договором є обов`язок щодо виготовлення та відвантаження (поставки) продукції, що не є грошовим зобов`язанням, а тому відсутні правові підстави для застосування відповідачем 625 ЦК України та нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних збитків.

З огляду на зазначене суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача 16626,30 грн 3% річних та 83723,70 грн інфляційні нарахування.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

У позові позивач просить стягнути з відповідача судовий збір, витрати понесені позивачем на правову допомогу та витрати на проведення експертиз.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

На підставі наведеного, відповідно до п. 2 ч. 1 та п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Відмовити в задоволенні позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

У зв`язку із відпусткою судді Котельницької В.Л. повний текст рішення складено та підписано 05.01.2024.

Суддя В.Л. Котельницька