Ухвала

від 05.01.2024 по справі 204/3024/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/3024/23

Провадження № 1-кп/204/733/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження № 12022050000000662 від 01.08.2022, за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вказане кримінальне провадження.

25 грудня 2023 року обвинуваченим подано клопотання про скасування арешту з майна, а саме зняття арешту грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 та зняти заборону здійснення будь-яких банківських операцій (транзакцій) відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_3 для виплати належної заробітної плати, на які був накладений арешт та заборона відповідно до ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_4 від 27.12.2022 року у справі № 204/11841/22.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_4 від 27.12.2022 у справі № 204/11841/22 накладено заборону на відчуження належного майна та накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, відкритих в банківський установі АТ КБ «ПриватБанк». В ухвалі слідчого судді від 27.12.2022 р. зазначено, що на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання розглянуто без участі власника майна. Слідчий суддя в ухвалі також зазначив, що з метою подальшого відшкодування шкоди, клопотання прокурора про арешт майна необхідно задовольнити. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 КПК України, власник майна має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, оскільки не був присутній при розгляді питання про арешт майна.

Згідно довідки АТ КБ «Приват Банк» від 22.12.2023 № C2EEARJF1IJPT8IV станом на 22.12.2023 на ім`я ОСОБА_3 відкрито рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» ( НОМЕР_1 ), на який він отримує зарплатні виплати. Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2022 у справі № 204/11841/22 крім інших банківських рахунків накладено арешт на кошти заробітної плати, які надходять на рахунок ( НОМЕР_1 ) відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», тобто ОСОБА_3 позбавлено права на отримання заробітної плати, як єдиного засобу для існування.

Відповідно виписки від 22.12.2023 № V4G7832NS9QBDCP4 по картці/рахунку НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) за договором SAMDNFF000083469727 від 22.04.2013 за період 22.12.2022 - 22.12.2023 щодо цільових надходжень на картку для виплат, зараховано платежі з місця роботи з призначенням «Зарплата, СЕЛИДIВСЬКА МIСЬКА РАДА. Коментар до платежу: Zarobitna plata». Тобто, заробітна плата, це єдиний засіб для існування, але у зв`язку з накладеним арештом, обвинувачений позбавлений єдиного засобу для існування протягом року.

Накладення арешту на грошові кошти, що містяться на картковому рахунку ( НОМЕР_1 ), відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» для зарахування заробітної плати з місця роботи та являються заробітною платою, призводить до порушення конституційних прав та позбавляє обвинуваченого коштів на існування, та суперечить порядку утримання із заробітної плати (можливому примусовому стягненню у невідомому майбутньому), тому наявні підстави, для зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату.

В дане судове засідання обвинувачений ОСОБА_3 не з`явився, під час судового засідання 04.01.2024 подане клопотання підтримав, поросив суд його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, які в ньому зазначені.

Захисник обвинуваченого в дане судове засідання не з`явився, під час судового засідання 04.01.2024 висловив позицію щодо підтримання поданого підзахисним клопотання, просив суд клопотання задовольнити.

Прокурор подав письмові заперечення на клопотання обвинуваченого про скасування арешту майна, у яких просив суд відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого в повному обсязі, зазначивши, що з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_3 внаслідок вчинення кримінального правопорушення, на підставі ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2022 на майно ОСОБА_3 накладено арешт. Відповідно до зазначеної ухвали арешт накладено на грошові кошти, розміщені на 6 банківських розрахункових рахунках, відкритих обвинуваченим ОСОБА_3 в банківській установі АТ КБ «ПриватБанк», що жодним чином не унеможливлює обвинуваченого у праві на відкриття інших розрахункових рахунків у вказаній або іншій банківській установі, з метою отримання заробітної плати за місцем роботи. Оскільки обвинуваченим ОСОБА_3 не доведено, що в застосуванні арешту майна відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, а також не доведено, що йому відмовлено банківськими установами у відкритті інших розрахункових рахунків для отримання заробітної плати, підстави для задоволення його клопотання взагалі відсутні.

Вивчивши подане клопотання, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 не був присутнім при розгляді клопотання про арешт майна, отже має право подати клопотання про його скасування.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст.170 КПК України, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з частиною 5 ст. 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово доходив висновку, що зберігання майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства (рішення у справах Смірнов (Smirnov), пункт 57, та «East West Alliance Limited», пункт 188). При цьому має існувати розумне пропорційне співвідношення між використаними засобами та метою, яку прагнуть досягти будь-якими заходами, що застосовуються державою, у тому числі тими, що призначені для здійснення контролю за користуванням майном особи. Ця вимога виражена у визначенні «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи (рішення у справі «Едвардс проти Мальти» (Edwards v. Malta), № 17647/04, п.69, від 24 жовтня 2006 року, з подальшими посиланнями, та вищезгадане рішення у справі Смірнов (Smirnov).

Водночас, у п. 38 рішення по справі «Ісмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Аналогічна правова позиція відображена ЄСПЛ, як у справі «Бакланов проти Росії», так і в справі «Фрізен проти Росії», в яких суд зазначив що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар» для особи.

Приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».

Зазначені норми свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Разом з цим, накладення арешту на рахунок особи, на який надходять цільові надходження, а саме заробітна плата, унеможливлює своєчасну виплату та отримання заробітної плати особою, яка є володільцем відповідного банківського рахунку.

Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, від 10 жовтня 2019 року № 916/1572/19.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2022, зокрема, накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкритих в банківській установі Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д), та заборонено здійснення будь-яких банківських операцій (транзакцій), окрім транзакцій із зарахування коштів на вказані розрахункові рахунки від будь-яких підприємств, установ, організацій (фізичних та/або юридичних осіб, тощо) та транзакцій призначених для виплати обов`язкових платежів (податків, обслуговування рахунків, тощо) та заробітної плати ОСОБА_3 , як суб`єктом господарювання своїм найманим працівникам, а саме: НОМЕР_3 , МФО 305299, валюта UAН, дата відкриття 16.03.2020; НОМЕР_1 , МФО 305299, валюта UAН, дата відкриття 21.11.2018; НОМЕР_4 , МФО 305299, валюта USD, дата відкриття 11.07.2015; НОМЕР_5 , МФО 335496, валюта UAН, дата відкриття 22.04.2019; НОМЕР_6 , МФО 335496, валюта UAН, дата відкриття 05.09.2017; картковий рахунок № НОМЕР_7 , договір SAMDNWFC00057662770.

Метою накладення арешту на майно було подальше відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, та унеможливлення подальшого відчуження майна на користь третіх осіб, яке буде перешкоджати досягненню цілей та завдань кримінального провадження.

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 22.12.2023, ОСОБА_3 станом на 22.12.2023 має в АТ КБ «ПриватБанк» картку НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ), на яку отримує зарплатні виплати. Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 22.12.2023, по картці/рахунку НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) за період з 22.12.2022 по 22.12.2023, на вказаний рахунок надходили зарплатні виплати від Селидівської міської ради.

Отже, згідно вказаної довідки інших виплат на вказану картку не надходило, що дає підстави для висновку, що картка/рахунок НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ), яка належить ОСОБА_3 є цільовим, тобто таким, на який надходять виплати з заробітної плати.

Отже, арешт на вказаний рахунок позбавляє обвинуваченого ОСОБА_3 на користування належною йому заробітною платою.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини кримінального провадження та мету, з якою накладено арешт на належні обвинуваченому грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_1 ,відомості про цільове призначення зазначеного відкритого банківського рахунку, а саме отримання зарплатних виплат, наявність відомостей зарахування заробітної плати обвинуваченого саме на вказаний рахунок з часу накладення арешту та на час розгляду клопотання, суд вважає, що захід забезпечення кримінального провадження в частині арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2022 у справі № 204/11841/22 на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 для виплати заробітної плати слід скасувати.

Щодо посилань прокурора про те, що ОСОБА_3 має можливість звернутися до установи банку з заявою про відкриття іншого рахунку для отримання заробітної плати, суд зазначає наступне.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою Постановою правління НБУ від 29.07.2022 № 163 надавач платіжних послуг платника виконує арешт коштів, що знаходяться на рахунку платника, згідно з постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів).

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках платника, без зазначення конкретної суми або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку платника, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках платника, відкритих у надавача платіжних послуг платника, або на кошти на одному/кількох рахунку/рахунках.

Відповідно до ч. 6 ст. 65, ч. 4 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» однією з форм (способу) перешкоджання виконанню судового рішення є відкриття нових рахунків у банках чи інших фінансових установах незважаючи на накладений державним виконавцем арешт на кошти боржника юридичної особи.

Отже, аналізуючи зазначені норми, слід дійти висновку, що на час дії ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2022 про накладення арешту, ОСОБА_3 позбавлений можливості на відкриття нових (інших) рахунків в установі банку.

Розглядаючи вимоги клопотання про зняття заборони в частині зняття заборони на здійснення будь-яких банківських операцій (транзакцій) по рахунку НОМЕР_1 , суд дійшов висновку, що в цій частині клопотання задоволенню не підлягає, оскільки, по - перше, є не конкретизованим, які саме банківські операції маються на увазі.

По-друге, банківська операція - це технологічно проста транзакція, яка є складовою банківського продукту.

Платіжна картка - це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої у встановленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Платіжна картка є засобом безготівкових розрахунків, отримання кредиту і готівки.

Згідно з ч.1 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції: приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Отже, в даному випадку зняття заборони на здійснення будь-яких банківських операцій є значно ширшою, а ніж зняття арешту з грошових коштів на рахунку, на який надходять цільові надходження у вигляді заробітної плати.

Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, а арешт, накладений ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2022 у справі № 204/11841/22 в частині арешту грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_3 в АТ КБ «ПриватБанк» для виплати заробітної плати, підлягає скасуванню.

Щодо строку оскарження ухвали про скасування арешту майна, суд, враховуючи висновки викладені в ухвалі Верховного Суду від 24.10.2024 у справі № 569/19829/21, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 КПК України прямо не передбачено апеляційне оскарження ухвали про скасування арешту майна, однак передбачено право апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову в ньому.

Конституційний Суд України у справі про апеляційне оскарження ухвал судувизнав, що, виходячи із засад і завдань судочинства, можливість оскарження всіх видів рішень, що стосуються одного питання, імпліцитно міститься у відповідному положенні закону, навіть якщо не всі з них поіменовані у відповідному положенні закону.

Арешт майна є триваючим втручанням, тому навіть правильне рішення про арешт майна може з часом втратити свою обґрунтованість в результаті зміни обставин, які правомірність такого арешту обґрунтовували, або виявлення чи виникнення нових обставин. Це може потребувати зміни в режимі арешту майна і навіть його скасування. Ці рішення є не менш, якщо не більш важливими в контексті дотримання права на мирне володіння майном, оскільки з часом втручання з боку держави вимагає все більш переконливих аргументів. Таким чином, якщо визнати рівнозначність як первісного, так і наступного рішення в контексті права на володіння майном, це свідчить про те, що сторонам має бути доступним апеляційне оскарження рішень, які стосуються арешту майна.

Помилкове рішення про скасування арешту майна може спричинити не менш серйозні наслідки, ніж відмова у застосуванні такого арешту, що, врешті, може позначитися як на забезпеченні можливості успішного кримінального провадження, так і на правах інших осіб, на забезпечення яких спрямований такий арешт. Враховуючи складність встановлення справедливого балансу у таких справах, апеляційний перегляд таких рішень не менш важливий, ніж перегляд рішення про відмову у застосуванні такого заходу.

Оскільки ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або про відмову у такому скасуванні призводить до таких же правових наслідків, як і ухвала про арешт майна або відмову в арешті майна, положення п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України у їх взаємозв`язку зі статтями 170, 173, 174 КПК України передбачають право на апеляційне оскарження не лише ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому, а також і ухвали про скасування або про відмову у скасуванні арешту майна.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 98, 100, 170, 171, 174, 372, 376 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про скасування арешту майна - задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2022 у справі № 204/11841/22 в частині арешту грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_8 ) в АТ КБ «ПриватБанк» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д)для виплати заробітної плати.

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвалу для виконання направити до АТ КБ «ПриватБанк» (адреса: м. Київ, вул.Грушевського, буд. 1Д).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1