Ухвала

від 08.05.2024 по справі 204/3024/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/3024/23

Провадження № 1-кп/204/346/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючогосудді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження № 12022050000000662 від 01.08.2022, за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вказане кримінальне провадження.

06.05.2024 прокурор подав до суду клопотання про продовження застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в обґрунтування якого зазначає, що обставини, викладені в обвинувальному акті, підтверджуються низкою зібраних під час досудового розслідування доказів, які раніше вже досліджувались судами при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, та дають підстави вважати про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125 та ч.4 ст.191, ч.1 ст.263, ч.2 ст.383, ч.2ст.384ККУкраїни.

З метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, існує потреба у продовженні застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Обставинами, які свідчать про те, що ризики, передбачені ч.1ст.177 КПК України не зменшились, та продовжують існувати є те, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів: санкцією ч. 4 ст. 191 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років. У випадку визнання судом ОСОБА_5 винними у вчиненні злочинів, до нього може бути застосовано покарання у вигляді позбавлення волі, у зв`язку з чим, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду. Також, згідно з приміткою до ст. 45 КК України, злочин, передбачений ст. 191 КК України відноситься до корупційних, за якими не застосовуються норми звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування.

При оцінці переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза суворого покарання. Так, у рішенні ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25.04.2000 Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, що прийняли рішення про обрання необхідної міри запобіжного заходу, з огляду в тому числі на те, що підозрюваному загрожувало відносно суворе покарання.

ОСОБА_5 не одружений, дітей не має, постійно проживає сам, що вказує на відсутність стійких соціальних зв`язків та додатково підтверджує ризик переховування від суду.

Наведене є вагомою підставою вважати реальну можливість обвинуваченого вчинити спроби уникнути відповідальності шляхом переховування від суду.

Крім того наявність ризику переховування від суду також підтверджується поведінкою обвинуваченого під час проведення судових засідань після направлення обвинувального акту до суду, яка виразилася в наступному.

Так, ще під час дії раніше обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, захисником обвинуваченого заявлено відвід головуючому у судовому засіданні.

Розгляд вказаної заяви призначено 13 березня 2023 року на 09:30, про що ОСОБА_5 повідомлено у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством шляхом доставлення повідомлення на його особистий номер мобільного телефона у додатку «Viber», яке він отримав о 12:51 10 березня 2023 року.

Проте у призначене судове засідання ОСОБА_5 , маючи відповідні обов`язки, покладені ухвалою слідчого судді про обрання запобіжного заходу, а також обов`язок прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, не з`явився, про причини своєї неявки суду жодним чином не повідомив.

Вже під час судового засідання захисник повідомив про подане ОСОБА_5 клопотання щодо розгляду заяви про відвід за його участі у режимі відеоконференції з зали судових засідань Селидівського міського суду.

Зміст поданого клопотання свідчить про те, що ОСОБА_5 був фактично обізнаним про дату та час призначення судового розгляду.

Після подання вказаного клопотання ОСОБА_5 від суду або прокурора будь?якого дозволу на виїзд поза межі міста Покровська до міста Селидове, як того вимагала діюча на той час ухвала про застосування запобіжного заходу, не отримав.

Незважаючи на це, а також на те, що питання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції має вирішуватись у судовому засіданні, ОСОБА_5 у призначений дату та час до суду не з`явився.

У подальшому, під час розгляду заяви про відвід, судом за вищевказаним клопотанням ОСОБА_5 надано можливість бути присутнім у режимі відеоконференції, розгляд справи перенесено на 13:00, про що його також повідомлено за допомогою додатку «Viber».

Однак ані о 09:30, ані о 13:00, чи у будь-який інший час ОСОБА_5 будь-яким способом до суду не з`явився, про що свідчать пояснення консультанта Селидівського міського суду ОСОБА_6 .

Викладене свідчить про очевидне ухилення ОСОБА_5 від явки у судове засідання, у якому він був зобов`язаний прийняти участь.

Окрім того, така неявка ОСОБА_5 унеможливила розгляд раніше поданого клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу.

Викладені відомості, на думку сторони обвинувачення, свідчать про наявність ризику переховування ОСОБА_5 від суду.

Також у кримінальному провадженні існує ризик, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста з огляду на характер інкримінованих останньому кримінальних правопорушень.

Обставинами, що підтверджують наявність вказаного ризику є те, що вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , безпосередньо пов`язане із зайняттям ним посади та здійснення повноважень Селидівського міського голови, а допитані за вказаним фактом свідки (зокрема ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інші) є працівниками Селидівської міської ради, відносно яких ОСОБА_5 являвся керівником. Використовуючи отриманий авторитет керівника, ОСОБА_5 може спробувати переконати, домовитись, або залякати таких свідків з метою надання ними неправдивих свідчень, або відмови їх надати безпосередньо суду.

Також, використовуючи отримані під час здійснення повноважень голови органу місцевого самоврядування знайомства та зв`язки, ОСОБА_5 може здійснити дії щодо впливу на інших свідків з числа військовослужбовців, правоохоронців, працівників об`єктів критичної інфраструктури, представників комунальних підприємств, яким передано частину закупленого ОСОБА_5 військового майна (зокрема ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ), а також спеціаліста у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_20 .

Водночас,крім висновків судових експертиз, відомості про причетність ОСОБА_5 до передбаченого ст. 125 КК України злочину також отримано під час допитів в якості свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , потерпілої ОСОБА_28 . Враховуючи соціальний статус ОСОБА_5 в структурі органів місцевого самоврядування, а також той факт, що останній, як і свідки, є мешканцем Донецької області, та факт того, що вчинення вказаного кримінального правопорушення здійснено шляхом фізичного насилля проти здоров`я потерпілого, є підстави вважати, що обвинувачений може незаконно впливати на вищевказаних свідків задля зміни ними раніше наданих свідчень, у тому числі безпосередньо в його інтересах.

Інші, більш м`які запобіжні заходи не можливо застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 з наступних причин: особисте зобов`язання не можливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів та обрання такого запобіжного заходу не зможе запобігти вищевказаним ризикам, та матиме наслідком перешкоджання встановленню об`єктивної істини по даному кримінальному провадженню, повному, всебічному та об`єктивному судовому розгляду шляхом незаконного впливу на свідків з метою уникнення покарання, а також спробами ухилитися від суду; особиста порука на адресу Донецької обласної прокуратури та суду не надходили письмові звернення осіб, які заслуговують на довіру та поручаються за обвинуваченого, що, крім вище наведеного, негативно характеризує його особистість.

Таким чином, застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу унеможливить запобіганню вищевказаним ризикам, передбаченим п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та надасть йому можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого корупційного злочину, а також те, що інкриміновані кримінальні правопорушення створюють в очах громадян негативне враження безладдя та безкарності, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього обов`язків та запобігання вищевказаним ризикам, відносно останнього, на переконання сторони обвинувачення, слід продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував, оскільки ризики вказані прокурором не доведені, вже півтора року він перебуває на домашньому арешті, жодним чином не впливав на свідків. Щодо зобов`язання здати на зберігання до органів/підрозділів ДМС свій паспорт для виїзду за кордон, то він намагався здати свій закордонний паспорт, але його не прийняли.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував, просив суд змінити обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід на особисте зобов`язання.

Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд доходить таких висновків.

Відповідно доч.1,2ст.331КПКУкраїнипід чассудового розглядусуд заклопотанням сторониобвинувачення абозахисту маєправо своєюухвалою змінити,скасувати,обрати абопродовжити запобіжнийзахід щодообвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу.

За змістом статей 131-132, 176 КПК України, визначено, що запобіжний захід у виді домашнього арешту є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно доч.1ст.177КПК України,метоюзастосування запобіжногозаходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду; 2)знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення; 3)незаконно впливатина потерпілого,свідка,іншого підозрюваного,обвинуваченого,експерта,спеціаліста уцьому жкримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальномупровадженню іншимчином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України,підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Досліджуючи питання наявності існування ризиків, передбачених п.1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд доходить до наступного.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьомуКПКне вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується, у тому числі у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, та у випадку визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень обвинуваченому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років. Тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, як самостійно, так і з урахуванням відсутності в останнього стримуючих соціальних факторів (обвинувачений не одружений, немає дітей) може бути мотивом та підставою переховуватися від суду. Суд зауважує, що ризик переховування від суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за вчинені злочини у найближчій перспективі свідчить про високий рівень ризику переховування від органів досудового розслідування та суду враховуючи обставини кримінального провадження.

Слід зауважити, що співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі робить цей ризик актуальним.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, то суд вважає доведеним, що у випадку не продовження застосування стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу, останній, будучи ознайомленим з матеріалами кримінального провадження, матиме можливість здійснювати тиск на свідків, з метою зміни ними своїх показань або відмови від наданих показань.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід також враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином ризик впливу на свідків існує на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Вказані обставини доводять продовження існування ризику впливу на учасників даного кримінального провадження.

Враховуючи доведеність недостатності застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, обґрунтованості підозри, триваючих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, серйозність обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим та відсутність обставин, які не виправдовують такий ступінь втручання у його права і свободи особи, суд вважає, що продовження застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту матиме раціональний зміст, сприятиме належній процесуальній поведінці обвинуваченого та сприятиме дієвості цього кримінального провадження. При цьому, застосований до обвинуваченого запобіжний не є занадто обтяжливим для нього, а продовження дії покладених обов`язків зможе запобігти реалізаціїіснуючим ризикам кримінального провадження.

Оцінюючи доводи обвинуваченого ОСОБА_5 про недоведеність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість. Посилання ОСОБА_5 на дотримання ним покладених на нього обов`язків, не спростовують і не нівелюють ризики встановлені у кримінальному провадженні. Виконання покладених обов`язків є обов`язковим для особи, щодо якої вони застосовані, підтверджує дієвість обраного запобіжного заходу та не є таким, що є підставою для зміни запобіжного заходу. Відтак, клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на особисте зобов`язання задоволенню не підлягає, оскільки на даній стадії розгляду кримінального провадження застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде достатнім для запобігання встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

З урахуваннямвикладених обставин, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню та обвинуваченому ОСОБА_5 слід продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби стоком на два місяці з покладенням у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків.

Зазначені обов`язки корелюються із ризиками, які поступово зменшуються, але досі продовжують існувати, а саме ризиками переховування від суду, незаконного впливу на свідків.

На переконання суду, продовження дії вказаних обов`язків, забезпечить можливість контролю за пересуванням обвинуваченого з метою унеможливлення реалізації встановленого ризику переховування.Також, беручи до уваги доведеність існування ризику впливу на свідків, суд вважає, що обов`язок утримуватися від спілкування з ними унеможливить втілення такого ризику.

Покладені на обвинуваченого обов`язки не є такими, що надмірно або негативно впливають на його життєвий уклад. Продовжуючи строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків, суд також виходить з того, що таке продовження має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, а таке втручання є розумним і співмірним.

На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 176-178, 181, 331, 369-372, 392 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби задовольнити.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в нічний час доби з 23.00 год. по 05.00 год. залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 08 липня 2024 року, за винятком випадків переміщення до найближчого укриття на час дії сигналу «Повітряна тривога», надання невідкладної медичної допомоги обвинуваченому та подальшого невідкладного повернення до житла;

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 08 липня 2024 року наступні обов`язки:

- не відлучатися з Харківської області без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_16 . ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_24 , ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_25 , ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_26 , ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_27 , ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_28 , ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_29 , ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_30 ; потерпілою ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_31 ;

- утримуватись від спілкування з будь-якими працівниками Селидівської міської ради, Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» (за винятком випадків необхідності надання медичної допомоги), військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , КП «КОМУНАЛЬНИК М.СЕЛИДОВЕ», 13 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДС України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (за винятком здійснення дій, пов`язаних з пожежною безпекою), відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_32 » ІНФОРМАЦІЯ_33 , де б такі працівники не перебували;

- здати на зберігання до органів/підрозділів ДМС свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, якщо такі маються.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання відмовити.

Передати ухвалудо ВП №2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_5 для виконання.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 10.05.2024 року.

Суддя ОСОБА_1