Постанова

від 19.12.2023 по справі 509/5499/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4942/23

Справа № 509/5499/22

Головуючий у першій інстанції Бочаров А.І.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2023 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про стягнення боргу, на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Бочарова А.І. 27 грудня 2022 року у смт. Овідіополь Одеської області, -

встановила:

У грудні 2023 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Одночасно із поданням позову ОСОБА_1 було заявлено клопотання про забезпечення позову, у якому останній просив суд накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 0525681600:06:0022, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №718725.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 грудня 2022 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову було задоволено .

Накладено заборону на відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 0525681600:06:0022, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №718725.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» просить ухвалу суду скасувати, та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуваною ухвалою судом вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження спірної земельної ділянки, що перешкоджає примусовій реалізації вказаного нерухомого майна з метою виконання рішення Київського районного суду м. Одеси у справі №520/16754/16, яке набрало законної сили 22 жовтня 2020 року. Крім того, апелянт вважає, що у даному випадку виникають сумніви з приводу того, що між сторонами дійсно виник спір.

Сторони про розгляд справи на 19 грудня 2023 рокубули сповіщені належним чином, у судове засідання з`явився представник ТОВ «Вердикт Капітал».

ОСОБА_1 ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, про час та дату розгляду справи сповіщені належним чином, шляхом направлення судових повісток на їх адреси.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування судом норм процесуального права.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову передбачено ч. 1 ст. 150 ЦПК України; відповідно до положень даної норми процесуального права позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст.150 ЦПК України).

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позову, підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів (Постанова ПленумуВерховного СудуУкраїни №9від 22грудня 2006року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», надалі Постанова).

Заходи забезпечення позову визначаються, виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Верховний Суд у постанові від 04 травня 2023 року по справі №916/3710/22 наголошував на тому, що, зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом заявлених вимог є стягнення боргу в сумі 120000 грн.

Одночасно із поданням позову, ОСОБА_1 було заявлено клопотання про забезпечення позову, у якому останній просив суд накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 0525681600:06:0022, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №718725.

На підтвердження вимог заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 було надано копію Договору застави майнових прав від 30 листопада 2009 року, предметом якого була вказана земельна ділянка. Крім того, у позовній заяві ОСОБА_1 посилався на наявність боргової розписки на суму 120 000 грн., що підтверджує укладення між ним та ОСОБА_2 договору позики.

Однак, задовольняючи заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 0525681600:06:0022, яка належить ОСОБА_2 , суд першої інстанції не пересвідчився у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки матеріали справи не містять боргової розписки, на яку посилається позивач в якості доказу існування між сторонами боргових відносин.

Крім того, Договір застави майнових прав від 30 листопада 2009 року, предметом якого є спірна земельна ділянка, не засвідчений нотаріально, як цього вимагає ч. 1 ст. 577 ЦК України (якщо предметом застави є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом), у зв`язку із чим колегія суддів не приймає вказаний договір у якості належного доказу на підтвердження вимог заяви про забезпечення позову.

Також колегія суддів враховує, що на виконання виконавчого листа №520/16754/16, виданого Київським районним судом м. Одеси 21 грудня 2020 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором №130/07ф від 14.05.2007р. в загальному розмірі 91002,16 доларів США та 97848 грн., 29 вересня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Ю.С. було винесено постанову про опис та арешт майна боржника ОСОБА_2 , а саме земельну ділянку, кадастровий номер 0525681600:06:0022, яка належить останньому.

ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом у грудні 2022 року, тобто відразу після здійснення приватним виконавцем дій, направлених на примусову реалізацію вказаної земельної ділянки, що може свідчити про подачу штучного позову, поданого з метою перешкоджання примусової реалізації земельної ділянки, кадастровий номер 0525681600:06:0022, яка належить боржнику ОСОБА_2 , з метою виконання рішення Київського районного суду м. Одеси у справі №520/16754/16, яке набрало законної сили 22 жовтня 2020 року.

Вказані обставини не були прийняти до уваги судом першої інстанції, що призвело до помилкового висновку суду про необхідність задоволення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.

З урахуванням викладеного справи колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував обставини справи, порушив норми процесуального права що, відповідно, є підставою для скасування ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 грудня 2022 року та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, з наведених вище підстав.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» задовольнити.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 грудня 2022 року - скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 05 січня 2024 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе