Рішення

від 05.01.2024 по справі 160/28773/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2024 рокуСправа №160/28773/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Калугіної Н.Є.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІО" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №№ UA110110/2023/300028/1 від 22.06.23 та UA110110/2023/300029/1 від 22.06.23;

- визнати протиправною та скасувати картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№ UA110110/2023/000094 та UA110110/2023/000095.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ТОВ «ТРІО» на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору (контракту) надано до митного оформлення митні декларації №23UA110110004539U8 та №23UA110110004530U6 від 21.06.2023 з усіма необхідними документами, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Листами від 22.06.2023 позивач надав свої пояснення щодо неможливості надання інших додаткових документів, з огляду на те, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані митниці разом з митними деклараціями, вони повною мірою підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів. Проте, на переконання ТОВ «ТРІО», відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв рішення про коригування митної вартості товару від 22.06.2023 року №UA110110/2023/300028/1 та №UA110110/2023/300029/1 відповідно до яких загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, а також відмовлено у прийнятті вказаних митних декларацій шляхом оформлення спірних карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2023/000094 та №UA110110/2023/000095. При цьому, позивач зауважує, що зазначена в митних деклараціях митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірних рішеннях зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Крім того, позивачем зауважується, що відповідач у спірних рішеннях крім номера та дати митної декларації, яка були взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що суперечить положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеними ним рішеннями, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду позовної заяви, що відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, із зазначенням відомостей щодо наявності/відсутності у позивача електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

На виконання вимог вищевказаної ухвали суду, позивачем 09.11.2023 року через підсистему «Електронний суд» надано до суду заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/28773/23, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

01.12.2023 відповідачем засобами системи "Електронний суд" подано до суду заяву про продовження процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву у справі №160/28773/23 (зареєстрована відділом документального забезпечення суду 04.12.2023).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року, у задоволенні заяви Дніпровської митниці про продовження процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву у справі №160/28773/23 було відмовлено та продовжено Дніпровській митниці за ініціативою суду строк для подання відзиву на позовну заяву на 10 календарних днів з дня постановлення даної ухвали.

05 грудня 2023 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Дніпровської митниці на позовну заяву ТОВ «ТРІО» (зареєстрована відділом документального забезпечення суду 06.12.2023), в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв`язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірних рішень про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

11 грудня 2023 року до суду через підсистему «Електронний суд» представником позивача подана відповідь на відзив, в якій останнім зауважено, що відповідно до ЕМД 23UA110170001540U6 товар - рис Басматі повністю обрушений, пропарений, шліфований, довгозерний, полірований, неглазурований, із співвідношенням довжини/ширини більш як 3, проте товар який зазначив Позивач у своїх ЕМД: рис повністю обрушений, не пропарений, довгозернистий білий риск, добре очищений та рис повністю обрушений довгозернистий пропарений, тобто Позивачем завезено на митну територію України звичайні (не елітні) види рисів, тільки один пропарений, а інший ні. Згідно листа У 23/1/3611 від 08.12.23 судового експерта Білобрана С.З. зазначено, що під час проведення експертного дослідження по вартості рис повністю обрушений довгозернистий у ціновій інформації продавцями спеціально зазначається, що цей рис - не Басматі. Позивач також звертає увагу суду на те, що у графі 20 ЕМД, наданої Відповідачем, зазначено умови поставки (доставки) - СРТ, м.Дніпро, в той же час умови поставки рису, придбаного Позивачем - CIF, порт Констанца. Позивач звертає увагу суду на той факт, що навіть упаковка рису, вказана в ЕМД, наданій Відповідачем, відрізняється від упаковки товару, задекларованого Позивачем: у варіанті Відповідача - розфасований у поліпропіленові мішки по 20кг (в одному мішку 4 мішків по 5кг), у варіанті Позивача - мішок 25 кг.

21 грудня 2023 року до суду через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подані заперечення на відповідь на відзив, в яких останнім підтримано позицію викладену ним у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІО» (покупець) та компанією Jupiter Exports (Тріші, Індія) (продавець) укладений контракт №231, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується у порядку та на умовах, визначених контрактом, поставити та передати у власність покупця рис (товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 1.2. контракту, найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість та ціна товару встановлюється у специфікації на постачання товару. Вимоги до якості товару встановлюється у специфікації до Контракту. Специфікація на поставку товара є невід`ємною частиною цього Контракту.

Відповідно до пункту 3.1 контракту, продавець здійснює поставку товару морським транспортом на умовах поставки СIF (Інкотермс 2010) порт Констанца, Румунія.

Пунктами 4.1 та 4.2. контракту визначено, що Покупець здійснює оплату партії товару в наступному порядку:

- перший авансовий платіж в розмірі 20 (двадцять) % загальної вартості партії товару, вказаного в специфікації на поставку такої партії товару, - після підписання сторонами специфікації на поставку цієї партії товару;

- другий платіж в розмірі 80 (вісімдесят) % загальної вартості партії товару протягом 17 (сімнадцяти) календарних днів з дати коносаменту, який містить відмітку «на борту судна» і зазначенням ТОВ «Тріо», як грузоотримувача та після отримання вантажоодержувачем ( у відповідності с п. 3.6 Контракту) копій документів на цю партію Товару, передбачених п. 3.7).

Покупець здійснює оплату товара в доларах США шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця, вказаний у цьому контракті.

Відповідно до п. 3.7 Контракту продавець повинен надати покупцю упаковочний лист, сертифікат якості виробника, протокол випробувань виробника, сертифікат здоров`я міжнародного зразка.

Специфікацією №1 від 28 березня 2023 року до контракту №231від 28 березня 2023 року, сторонами було погоджено, поставити товар рис білий длиннозернистий, у кількості 52 метричні тони, загальною вартістю 25220,00 доларів США та рис пропарений длиннозернистий, у кількості 52 метричні тони, загальною вартістю 25220,00 доларів США, а також встановлено вимоги до якості товарів.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту вищевказаних товарів представником позивача до Дніпровської митниці подано митні декларації (далі - МД): №23UA110110004539U8 та №23UA110110004530U6 від 21.06.2023 року, в яких митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаними митними деклараціями надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цих МД.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку з чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом із відзиву на позовну заяву встановлено, що митним органом виявлені наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

- відповідно до п. 3.4 Контракту виробником і відправником товару є продавець- «JUPITER EXPORTS,Trichy, INDIA». В графі 31 ЕМД (електронний інвойс) декларант зазначає виробника «JUPITER EXPORTS». Водночас в графі 44 ЕМД Контракту фігурує як посередницький та відображений під кодом 4100. Така розбіжність ставить під сумнів відомості, зазначені в електронному інвойсі стосовно виробника товару. До того ж, за результатом аналізу інформації мережі Інтернет (jupiterexports.com, service.gov.uk), «JUPITER EXPORTS» - торговельна компанія. Інформація щодо «JUPITER EXPORTS», як виробника, не встановлена.

- в інвойсі від 19.04.2023 №2404 та №2403 відсутні посилання на специфікацію до Контракту від 28.03.2023 № 1 та на Контракт, згідно п. 3.7 якого така інформація повинна відображатися в інвойсі, виставленому продавцем.

Вищезазначене не дає можливості ідентифікувати, по якому зовнішньоекономічному договору було виставлено інвойс покупцю, та не дає можливості однозначно і ідентифікувати наданий до митного контролю інвойс від 19.04.2023 №2404 із задекларованою партією товару.

- відповідно до п. 3.7 Контракту продавець повинен надати покупцю пакувальний лист, сертифікат якості виробника, протокол випробувань виробника, сертифікат здоров`я міжнародного зразка. Декларантом не надано зазначені документи до митного оформлення хоча обов`язковість їх надання передбачена п. 5.1 Контракту, що унеможливлює точно перевірити якісні характеристики товару, які в свою чергу визначені в специфікації до Контракту від 28.03.2023 №1. Основним якісним показником згідно специфікації є співвідношення довжини і ширини товару. Таке співвідношення документально не підтверджено, хоча відомості зазначені в графі 31 ЕМД, а саме: «із співвідношення довжини і ширини 3 або більше».

- декларантом до митного оформлення надано сертифікат про походження товару №184548 та №184549 від 06.05.2023 виданий асоціацією промислових підприємств «FOKIA», хоча згідно п. 3.7 Контракту сертифікат про походження товару повинен бути видании ТТП Індії. Декларант не надав документів, які б підтверджували повнваження асоціації «FOKIA» від імені ТТП Індії видавати сертифікати про походження товару.

- декларантом до митного оформлення надано декларацію виробника товару ( код документа 0862) №б/н від 10.05.2023. Враховуючи інформацію, зазначену вище, яінформація яка зазначена в декларації виробника №б/н від 10.05.2023 піддається сумніву.

- п.2.1.4 договору про надання транспортно-експедиційних послуг №14-05/18-КВИ від 14.05.2023 передбачає наявність заявки від клієнта із відповідними умовами надання послуг протягом всього маршруту за межами митної території України. Декларантом не надано зазначеного документу.

- п. 3.1 договору №14-05/18-КВИ від 14.05.2023 передбачає 100% передоплату за надання транспортно-експедиційних послуг. Декларантом не надано документів про оплату вищезазначених послуг.

- декларантом до митного оформлення надано рахунок про надання транспортно- експедиційних послуг № СФ-32157 та № СФ-32154 від 09.06.2023, в якому передбачено «демередж (штрафна санкція за понаднормове використання контейнеру)». Відповідно до п. 2.3 Контракту від 28.03.2023 №231 всі витрати понесені покупцем (4 432,08 гривень) повинні бути включені до ціни, що сплачена або підлягає сплаті відповідно до п.10 ст. 58 Митного кодексу України, як витрати на транспортування до місця ввезення на митну території України.

- декларантом до митного контролю товару надано банківські платіжні документи SWIFT щодо оплати за товар від 12.04.2023 на суму 10088,00 дол.США, від 12.05.2023 на суму 40352,00 дол.США, від 25.05.2023 на суму 970,00 дол. США. Загальна сума платежу - 51410,00 дол.США, шо більше вартості задекларованої партії товару - 25705.00 дол.США.

До того ж, в графі 70 «Remittance information» (інформація про грошовий переказ) вищезазначених банківських документів зазначено лише реквізити контракту від 28.03.2023 №231. При цьому, пунктом 2.1 контракту визначено загальну вартість товару, який поставляється - 55000,00 дол.США, що також не відповідає сумі платежу згідно банківських платіжних документів. Надані декларантом банківські платіжні документи SWIFT щодо оплати за товар від 12.04.2O23 на суму10088,00 дол США, від 12.05.2023 на суму 40352,00 дол.США, від 25.05.2023 на суму 970,00 дол. США не містять всіх реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару.

- наданий до митного контролю товару сертифікат страхування від 02.05.2023 №412400/21/2023/72/0024 та №412400/21/2023/72/0025 містить вартісну інформацію у валюті Індії. Валюта зовнішньоекономічної операції - дол.США, Таким чином, відсутня можливість перевірки та співставлення вартісних показників зазначених у сертифікаті страхування.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 3) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 4) виписки з бухгалтерської документації, враховуючи зауваження митного органу; 5) каталоги, специфікації прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, враховуючи зауваження митного органу; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 7) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту)

Листами від 22.06.2023 декларант зазначив про неможливість надання інших додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товарів за МД №23UA110110004539U8 та №23UA110110004530U6 від 21.06.2023 року

22.06.2023 митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №№ UA110110/2023/300028/1 та UA110110/2023/300029/1.

Так, рівень заявленої декларантом митної вартості товару «рис повністю обрушений, довгозерний пропарений із співвідношенням довжини і ширини 3 або більше» - 0,5441 дол.США/кг, вага нетто -53000 кг, країна походження та відправлення Індія. Згідно інформації відомчих баз даних, наявна інформація щодо митного оформлення за резервним методом визначення митної вартості, визначеного декларантом самостійно, подібного товару «Рис повністю обрушений, довгозерний» за ЕМД від 12.05.2023 № UA110170/2023/001540 на рівні 1,37 дол.США/кг, вагою нетто 46000 кг, країною походження та відправлення Індія, що ввезений на виконання зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу, стороною якого є виробник товару. Митну вартість товару скориговано за резервним методом визначення митної вартості (ст. 64 МКУ) до рівня 1,37 дол.США/кг, з урахуванням опису, характеристик, співставності обсягу партії, час експорту якого збігається з часом експорту оцінюваного товару.

Заявлений рівень митної вартості товару «рис повністю обрушений, не пропарений, довгозерний із співвідношенням довжини і ширини 2,8» - 0,5441 дол.США/кг, вага нетто -53000 кг, країна походження та відправлення Індія. Згідно інформації відомчих баз даних, наявна інформація щодо митного оформлення за резервним методом визначення митної вартості, визначеного декларантом самостійно, подібного товару «Рис повністю обрушений, довгозерний» за ЕМД від 12.05.2023 № UA110170/2023/001540 на рівні 1,37 дол.США/кг, вагою нетто 46000 кг, країною походження та відправлення Індія, що ввезений на виконання зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу, стороною якого є виробник товару. Митну вартість товару скориговано за резервним методом визначення митної вартості (ст. 64 МКУ) до рівня 1,37 дол.США/кг, з урахуванням опису, характеристик, співставності обсягу партії, час експорту якого збігається з часом експорту оцінюваного товару.

В подальшому, Дніпровською митницею прийнято картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2023/000094 та № UA110110/2023/000095, якими відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку із прийняттям 22.06.2023 рішень про коригування митної вартості № UA110110/2023/300028/1 та №UA110110/2023/300029/1, та запропоновано декларанту подати нові митні декларації з урахуванням рішень про коригування митної вартості.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг за ЕМД від 22.06.2023 року №23UA110110004585U6 та №23UA110110004583U6.

08.08.2023 року ТОВ «ТРІО» зверненням №140 надано до митниці додаткові документи, а саме: додаткову угоду №1від 28.03.2023 року до зовнішньоекономічного контракту №231 від 28.03.2023; пакувальний лист до інвойсу від 19.04.2023 №2403; сертифікат здоров`я від 11.05.2023 №Н/27/2023; сертифікат здоров`я від 11.05.2023 №Н/28/2023; сертифікат якості від 23.04.2023 до інвойсу від 19.04.2023 №2403; сертифікат якості від 23.04.2023 до інвойсу від 19.04.2023 №2404; заявка від 18.05.2023 №16 до договору транспортного експедирування від 14.05.2018 №14-05/18-КВИ; заявка від 18.05.2023 №17 до договору транспортного експедирування від 14.05.2018 №14-05/18-КВИ;

платіжна інструкція в національній валюті від 12.06.2023 №12216 щодо сплати вартості транспортних послуг, згідно з рахунком від 09.06.2023 №32153; платіжна інструкція в національній валюті від 12.06.2023 №12211 щодо сплати вартості транспортних послуг, згідно з рахунком від 09.06.2023 №32156; висновок судового експерта від 07.08.2023 №23/1/361 про вартісні характеристики товарів.

За результатами розгляду вищевказаних документів митним органом виявлені наступні розбіжності:

- у пункті 2 пояснень ТОВ «ТРІО» зазначено, що до контракту надається лише одна специфікація, оплата йде в рамках контракту, тому й посилання у призначенні платежу в платіжному дорученні є тільки контракт. Однак, митним органом встановлено, що пунктом 2.1 зовнішньоекономічного контракту від 28.03.2023 №231 (далі - Контракт) узгоджено, що загальна вартість товару, що підлягає поставці, згідно Контракту, складає 55 000,00 дол. США. При цьому, вартість товарів, згідно наданої до митного контролю та оформлення специфікації від 28.03.2023 №1 до Контракту - 50 440,00 дол. США, що менше вартості товарів, яка зазначена в пункті 2.1 Контракту, що ставить під сумнів твердження підприємства, що до контракту надається лише одна специфікація;

- в додатково наданому сертифікаті якості від 23.04.2023 до інвойсу від 19.04.2023 №2403 зазначено, що довжина зерна - 5,9 мм, ширина - 1,9 мм. Однак, здійснивши співвідношення довжини і ширини, отримаємо показник 3,1, що не відповідає інформації графи 31 ЕМД від 21.06.2023 №2311А110110004539118, в якій вказано співвідношення довжини і ширини зерна 2,8.

- згідно кожної окремо додатково наданої заявки від 18.05.2023 №16 та від 18.05.2023 №17 до договору транспортного експедирування від 14.05.2018 №14-05/18-КВИ, сторонами узгоджено: маршрут перевезення від Констанца (Румунія) до Рені (Україна); місце доставки - Рені (Україна); ставка - 3 460,00 дол. США. Враховуючи зазначені реквізити контейнерів та коносаменту, заявка від 18.05.2023 №16 стосується партії товару, яка задекларована за ЕМД від 21.06.2023 №23UА110110004530U6, заявка від 18.05.2023 №17- ЕМД від 21.06.2023 №23UА110110004539U8. Для підтвердження витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України за ЕМД від 21.06.2023 №23UА110110004530U6 декларантом надано рахунок ТОВ «ТГЛ Україна» від 09.06.2023 №СФ-32153 щодо вартості морського перевезення за маршрутом Констанца (Румунія) - Рені (Україна) на суму 88 641,60 грн. та рахунок ТОВ «ТГЛ Україна» від 09.06.2023 №СФ-32154 щодо компенсації вартості навантажувально-розвантажувальних робіт за межами території України і демередж (штрафна санкція за понаднормове використання контейнеру) загальною сумою 30285,88 грн. Загальна сума вартості послуг за рахунками від 09.06.2023 №СФ-32153 та від 09.06.2023 №СФ-32154 - 118 927,48 грн., або 3 252,17 дол. США (за курсом НБУ), що менше ставки, яка узгоджена заявкою від 18.05.2023 і №16 (3 460,00 дол. США). Для підтвердження витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України за ЕМД від 21.06.2023 №23UА110110004539U8 декларантом надано рахунок ТОВ «ТГЛ Україна» від 09.06.2023 №СФ-32156 щодо вартості морського перевезення за маршрутом Констанца (Румунія) - Рені (Україна) на суму 88 641,60 грн. та рахунок ТОВ «ТГЛ Україна» від 09.06.2023 №СФ-32157 щодо компенсації вартості навантажувально-розвантажувальних робіт за межами території України і демередж (штрафна санкція за понаднормове використання контейнеру) загальною сумою 30285,88 грн. Загальна сума вартості послуг за рахунками від 09.06.2023 №СФ-32156 та від 09.06.2023 №СФ-32157 - 118 927,48 грн., або 3 252,17 дол. США (за курсом НБУ), що менше ставки, яка узгоджена заявкою від 18.05.2023 4 №17 (3 460,00 дол. США). Вищезазначене ставить під сумнів, що декларантом до складу митної вартості включено в повному обсязі витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України; витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

- в пункті 7 пояснень ТОВ «ТРІО» зазначено, що демередж не входить до складу митної вартості товарів, оскільки виник на митній території України. Як зазначалося вище, згідно кожної окремо додатково наданої заявки від 18 05.2023 №16 та від 18.05.2023 №17 до договору транспортного експедирування від 14 05.2018 №14-05/18-КВИ, сторонами узгоджено: маршрут перевезення від Констанца (Румунія) до Рені (Україна); місце доставки - Рені (Україна). Згідно даних графи 29 ЕМД від 21.06.2023 №23UA110110004530U6 та від 21.06.2023 №23UA110110004539U8, митниця на кордоні - пункт пропуску «Ренійський морський торговельний порт» відділу митного оформлення №1 митного поста «Рені». Таким чином, згідно умов заявок, експедитором ТОВ «ТГЛ Україна» надаються транспортно-експедиційні послуги до Рені Рені (Україна), тобто до місця ввезення оцінюваних товарів на митну територію України. Отже, демередж, зазначений в рахунках ТОВ «ТГЛ Україна» від 09.06.2023 №СФ-32156 та від 09.06.2023 №СФ-32157 це втрати, які сформовані до моменту ввезення оцінюваних товарів на митну територію України. Сума демереджу зазначена в рахунках ТОВ «ТГЛ Україна» від 09.06.2023 №СФ-32156 та від 09.06.2023 №СФ-32157, що раніше, ніж дата відміток прикордонної митниці на товаросупровідних документах 18.06.2023 та 19.06.2023. Вищезазначене ставить під сумнів твердження підприємства, що демередж виник на митній території України.

- в графі «Призначення платежу» платіжних інструкцій в національній валюті від 12.06.2023 №12216 та від 12.06.2023 №12211 зазначено банк платника ТОВ «ТРІО» - АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», а банк отримувача ТОВ «ТГЛ Україна» - ПАТ «МТБ БАНК». При цьому, відповідно до розділу 8 наданого до митного контролю та оформлення договору транспортного експедирування від 14.05.2018 №214-05/18-КВИ між ТОВ «ТГЛ Україна» (експедитор) та ТОВ «ТРІО» (клієнт), банк клієнта - АТ «Райффайзен Банк Аваль», а банк експедитора - ПАТ «УкрСиббанк». Враховуючи вищезазначене, у митного органу наявні обґрунтовані сумніви щодо ідентифікації платіжних інструкцій в національній валюті від 12.06.2023 №12216 та від 12.06.2023 №12211 із партіями оцінюваних товарів, які задекларовані за ЕМД від 21.06.2023 №23UА110110004530U6 та від 21.06.2023 №23UА110110004539U8.

- в пункті 9 пояснень щодо вартісної інформації наданих до митного контролю та оформлення сертифікатів страхування у валюті Індії ТОВ «ТРІО» зазначено, що вона не впливає на митну вартість товару, оскільки страхування здійснювалося продавцем. Крім того, згідно з пунктом 2.2 Контракту, вартість страхування вже включена до ціни товару. Разом з тим зазначаємо, відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, без встановлення умови, ким здійснено страхування. Отже, твердження митного органу щодо відсутності можливості перевірки та співставлення вартісних показників, зазначених у сертифікатах страхування, є обґрунтованим та правомірним.

- додатково наданий висновок судового експерта від 07.08.2023 №23/1/361 про вартісні характеристики товарів містить результати аналізу вартісних показників станом на серпень 2023 року. При цьому, оцінювані товари, задекларовані за ЕМД від 21.06.2023 №23UА110110004530U6 та від 21.06.2023 №23UА110110004539U8, згідно графи 44 ЕМД, імпортовані на виконання зовнішньоекономічного контракту від 28.03.2023 №231. Відповідно до пункту 1.2 Контракту, ціни на оцінювані товари встановлено (узгоджено) специфікацією від 28.03.2023 №1 до Контракту.

Повідомлено, що рішення про коригування митної вартості від 22.06.2023 №UА110110/2023/300028/1, від 22.06.2023 №UА110110/2023/300029/1 залишаються чинними.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів від 22.06.2023 року №UA110110/2023/300028/1 та №UA110110/2023/300029/1 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2023/000094 та №UA110110/2023/000095.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Щодо сумнівів відповідача щодо повноти оплати ТОВ «ТРІО» за імпортовані товари, суд зазначає наступне.

Судом установлено, що оцінювана партія товару заявлена відповідно до контракту з виробником цього товару компанією Jupiter Exports (Тріші, Індія), на підтвердження чого, як до суду так і під час митного оформлення товарів було подано декларації виробника - DECLARATION OF PRODUCER.

Як було встановлено судом вище, пунктами 4.1 та 4.2. контракту визначено, що Покупець здійснює оплату партії товару в наступному порядку:

- перший авансовий платіж в розмірі 60 (шістдесят) % загальної вартості партії товару, Покупець здійснює оплату партії товару в наступному порядку:

- перший авансовий платіж в розмірі 20 (двадцять) % загальної вартості партії товару, вказаного в специфікації на поставку такої партії товару, - після підписання сторонами специфікації на поставку цієї партії товару;

- другий платіж в розмірі 80 (вісімдесят) % загальної вартості партії товару протягом 17 (сімнадцяти) календарних днів з дати коносаменту, який містить відмітку «на борту судна» і зазначенням ТОВ «Тріо», як грузоотримувача та після отримання вантажоодержувачем ( у відповідності с п. 3.6 Контракту) копій документів на цю партію Товару, передбачених п. 3.7).

Покупець здійснює оплату товара в доларах США шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця, вказаний у цьому контракті.

Специфікацією №1 від 28 березня 2023 року до контракту №231від 28 березня 2023 року, Сторонами було погоджено, поставити товар рис білий длиннозернистий, у кількості 52 метричні тони, загальною вартістю 25220,00 доларів США та рис пропарений длиннозернистий, у кількості 52 метричні тони, загальною вартістю 25220,00 доларів США, а також встановлено вимоги до якості товарів.

В подальшому, продавцем - Jupiter Exports (Індія) складено комерційні інвойси від 19.04.2023 №2403 та №2404 до контракту № 231 від 28 березня 2023 року на поставку рису, 53 м.т, за ціною 485 дол. США, на загальну суму 25705 дол. США кожний.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІО» на підтвердження заявленої фактурної вартості товару до митного органу надано банківські платіжні доручення в іноземній валюті S.W.I.F.T. від 12.04.2023 року на суму 10088,00 дол.США , від 25.05.2023 року на суму 970,00 дол.США та від 12.05.2023 на суму 40352,00 дол.США, в яких в графах 70 «Призначення платежу» міститься посилання на контракт №231від 28 березня 2023 року.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням вимог контракту №231від 28 березня 2023 року, який було надано як відповідачу під час митного оформлення, так і до суду, суд знаходить необґрунтованими зауваження митниці щодо повноти оплати ТОВ «ТРІО» за імпортовані товари та необхідності надання у зв`язку із цим декларантом додаткових банківських платіжних документів, тим більше, що позивачем до митної вартості товару включив більше значення ціни товару, ніж фактично сплачене та підтверджене платіжними дорученнями, шо саме по собі підтверджує відсутність у нього будь-яких намірів щодо заниження митної ціни товару.

Також відповідно до пункту 3.1 контракту, продавець здійснює поставку товару морським транспортом на умовах поставки СIF (Інкотермс 2010) порт Констанца, Румунія.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF ("вартість, страхування, фрахт") покладає на продавця обов`язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов`язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А.3, Б.3 умов поставки CIF за Інкотермс 2010).

Таким чином, витрати по перевезенню оплачуються продавцем, а отже Jupiter Exports (Тріші, Індія).

Також витрати на страхування та перевезенню, відповідно правил Інкотермс 2010, вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.

Враховуючи вищенаведене, вимоги відповідача про надання додаткових документів на підтвердження митних вартості товару стосовно МД №23UA110110004539U8 та №23UA110110004530U6 від 21.06.2023 є безпідставними, оскільки вони не є складовими митної вартості товару при імпорті.

Доводи митниці про те, що виявлені розбіжності свідчать про вірогідність не включення до митної вартості товару частини транспортних витрат, суд уважає помилковими, оскільки вони не відповідають умовам пункту 2 частини 11 статті 58 МК України, згідно з яким, до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення.

Щодо неточностей та розбіжностей у інших наданих документах суд зазначає, що з огляду на підтвердження ціни товару та зокрема транспортування товару декларантом специфікаціями, рахунком-фактурою (інвойсом), платіжними дорученнями, довідкою (калькуляцією) про транспортні витрати, коносаментом, вказані розбіжності не спростовують заявлений та сплачений розмір митної вартості товару (у тому числі транспортування), а тому не можуть бути визначальною підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості та призводять до надмірного формалізму.

При цьому, ч.5 ст.53 МК України прямо забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Проте, митним органом у повідомленнях про необхідність надання додаткових документів жодним чином не обґрунтовано, які саме розбіжності можуть усунути вказані запитувані митним органом документи.

З наведеного слідує, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Крім того, судом також береться до уваги, що для підтвердження митної вартості товару позивач замовив і отримав висновок судового експерта за результатами проведення товарознавчого дослідження № 23/1/361, згідно з яким ринкова вартість об`єктів дослідження рис повністю пропарений довгозерний (LONG GRAIN PARBOILED RICE) та рис білий довгозернистий очищений, зерна мінімум 6,2 мм, шліфований, 100% сортований, довжина мінімум 2,2 мм у мішках (LONG GRAIN WHITE RICE), країна походження Республіка Індія, станом на серпень 2023 року при ввезенні на митну територію України без нарахування митних платежів та зборів, який поступає на адресу ТОВ «ТРІО» від фірми Jupiter Exports за контрактом № 231 від 28.03.2023 за межами території України з врахуванням витрат на їх доставку до кордону України (митної території України) без нарахування митних платежів на зборів (при перетині митного кордону України), може складати (USD, без ПДВ/т): рис білий довгозернистий очищений, зерна мінімум 6,2 мм, шліфований, 100% сортований, довжина мінімум 2,2 мм у мішках (LONG GRAIN WHITE RICE), країна походження Республіка Індія від 477,509 до 546,362 та рис повністю пропарений довгозерний (LONG GRAIN PARBOILED RICE) країна походження Республіка Індія від 489,514 до 546,362

Вказане твердження експерта цілком відповідає ціні товару, вказану у специфікації №1 до контракту 231 від 28.03.2023 - 485 доларів США за 1 т (без врахування транспортних витрат).

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Поряд з цим, спірне Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати переважне значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності в автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено: причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору (контракту), обґрунтована послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом; про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом; посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби з зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

З огляду на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

Таким чином, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд уважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд уважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тому, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в цьому випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Тому, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивач неправильно здійснив розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Крім того, відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів будь-яким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

З огляду на викладене, оскаржуване позивачем рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

З таких обставин, рішення відповідача про коригування митної вартості товару від 22.06.2023 року №UA110110/2023/300028/1 та №UA110110/2023/300029/1 прийняті не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, тобто рішення не відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2023/000094 та № UA110110/2023/000095, які є предметом спору у цій справі, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктах 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

У картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2023/000094 та №UA110110/2023/000095 зазначено такі причини для відмови у митному оформлені (випуску) товарів: прийняття рішень про коригування митної вартості від 22.06.2023 року №UA110110/2023/300028/1 та №UA110110/2023/300029/1.

Оскільки судом скасовано рішення про коригування митної вартості від 22.06.2023 року №UA110110/2023/300028/1 та №UA110110/2023/300029/1 через їх протиправність, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2023/000094 та №UA110110/2023/000095 також підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень у спірних правовідносинах.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Частиною 5 статті 137 КАС України унормовано, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

З огляду на викладене, а також задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 12485,88 грн та витрати на підготовку експертного висновку на замовлення позивача у сумі 4800,00 грн підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару від 22.06.2023 року №UA110110/2023/300028/1 та №UA110110/2023/300029/1.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2023/000094 та №UA110110/2023/000095, прийняті Дніпровською митницею.

Стягнути з Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІО" (вул. Робоча, 17/5А, м. Дніпро, 49006, код ЄДРПОУ 30544093) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 12485,88 грн та витрати на підготовку експертного висновку на замовлення позивача у сумі 4800,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 05.01.2024 року.

Суддя Н.Є. Калугіна