Рішення

від 28.12.2023 по справі 640/11600/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2023 року Київ справа №640/11600/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна компанія «Газінвестпроект» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна компанія «Газінвестпроект» (далі - ТОВ «БПК «Газінвестпроект») до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00078850702 від 18 лютого 2022 року.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00078880702 від 18 лютого 2022 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2022 відкрито провадження у адміністративній справі №640/11600/22, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

12.04.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 12.04.2023 справа розподілена судді Горобцовій Я.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.02.2022 позивачем було отримано податкові повідомлення - рішення №00078850702 від 18.02.2022, у зв`язку із збільшенням суми грошового забезпечення за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники на суму 4 661 710 грн та №00078880702 від 18.02.2022, у зв`язку із завищенням від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 3 541 587 грн. Позивач вважає дані податкові повідомлення - рішення необґрунтованими, незаконними, винесеними без достатніх правових підстав. Вважає, що посилання відповідача у Акті перевірки на неможливість оформлення господарських операції з ТОВ «БПК «Газінвестпроект» жодним чином не доводить нереальність господарських операцій. Зазначає, що посилання відповідача в Акті перевірки на наявність ознак фіктивності ТОВ «Делл Ком», ТО «Європа Дейз», ТОВ «Преміум Проджект», ТОВ «Візейр», ТОВ «Техас Трейд», ТОВ «Укрпром - Обладнання», ТОВ «Абекс ЛТД», ТОВ «Текс Хауз», ТОВ «МІЛТ», ТОВ «Мазарокс» та його контрагентів нічим не підтверджено. Зауважує, що посилання відповідача в Акті перевірки на незначну штатну чисельність працівників, відсутність основних фондів, виробничих потужностей у контрагентів, необхідних для провадження господарської діяльності, не подання звітності контрагентами або контрагентами контрагентів - постачальників, не може слугувати доказом та підтвердженням нереальності, безоплатності господарських операцій та не може підтверджувати факт незаконної податкової вигоди та неправомірного формування податкового кредиту. Наголошує на тому, що відповідач безпідставно посилається на обставини, які ніяким чином не доводить письмовими доказами, зокрема актами перевірки, податковими повідомленнями - рішеннями, рішеннями суду, відповідями на запит, щодо права власності, оренди, суборенди основних засобів контрагентами ТОВ «БПК «Газінвестпроект».

Вказує, що узагальнена податкова інформація , складена щодо контрагентів ТОВ «БПК «Газінвестпроект» жодним чином не може бути підтвердженням нереальності господарських операцій, які здійснено між позивачем та контрагентами, які вказано а Акті перевірки. Узагальнена податкова інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального законодавства.

Щодо посилань відповідача в Акті перевірки на ухвали в рамках кримінальних справ, то позивач зазначає, що вони не стосуються контрагентів - постачальників. До того ж, по вказаних в Акті перевірки кримінальних провадженнях немає вироків.

З огляду на що вважає, податкові повідомлення - рішення №00078850702 та №00078880702 підлягають скасуванню.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, де він не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що за наявною податковою інформацією, відповідачем встановлено, що позивачем не підтверджено взаємовідносини з контрагентами постачальниками за період з 09.02.2017 по 16.03.2018 - неможливо підтвердити операції з реалізації товарів (робіт, послуг) в адресу контрагентів, покупців за період з 09.02.2017 по 16.03.2018, які вказані в акті перевірки. Зокрема, деякі контрагенти позивача не подавали фінансову звітність за період 2017. Відповідно до форми 20 ОПП щодо наявності оподаткування не подавались. Звіт форми 1-ДФ та звітність з єдиного соціального внеску в 2016 та 2017 роках не подавались, що свідчить про відсутність найманих працівників. В ході перевірки контрагентів позивача, зокрема в деяких з них було встановлено:

- відсутність придбання будь - яких послуг, необхідних для ведення господарської, в тому числі оренди офісних приміщень для зберігання, послуг зберігання, комунальних послуг та будь - яких інших послуг та будь - яких інших послуг адміністративного чи загальногосподарського призначення;

- наявність інформації щодо визначення суб`єктів господарювання, в тому числі в ланцюгу постачання, учасниками транзитно - конвертацій них груп, суб`єктами фіктивного підприємництва;

- відсутність у ланцюгу псевдо постачання можливості для надання вище послуг/поставки товарів, відсутність власне ланцюга постачання та джерела походження товарів (послуг);

- випадки суттєвого зростання вартості у ланцюгу псевдопоставки продукції;

короткі періоди звітування та наявність ознак маніпулювання звітними показниками;

- фізична неможливість контрагентами ланцюга постачання здійснювати господарські операції в задекларованих обсягах;

- відсутність кваліфікованого персоналу або взагалі відсутність персоналу як безпосередньо у вказаних постачальників, так і у суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу постачання, що не дає можливості реально проводити господарську діяльністю в задекларованих обсягах.

Крім того, податковим органом зроблено висновок, що надані до перевірки документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, оскільки реальність вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, оскільки вони не є виробниками товару, відсутні основні засоби, працівники, деякі з них фігурують у кримінальних провадженнях.

З урахуванням вищенаведеного, на порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, тобто ТОВ «БПК «Газінвестпроект» занижено податок на прибуток на загальну суму на загальну 3 729 368,00 грн.

Крім того, у порушення п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1., п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «БПК «Газінвестпроект», завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21) у сумі 3 541 587, в тому числі по періодам грудень 2017 - 3 541 587, 00 грн.

Враховуючи вищенаведене позивачем порушено п. 44.1, п. 44.2, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1., п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 7672921,00 грн.

Висновки про нереальність здійснення господарських операцій підтверджені даними, що містяться в АІС «Податковий блок» щодо контрагентів позивача. У зв`язку з порушенням Податкового кодексу України щодо позивача контролюючим органом правомірно в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством з питань оподаткування, прийняті податкові повідомлення-рішення. Отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, де він заперечує доводи відповідача, а повторно наголошує на обставинах, викладених у позовній заяві, з приводу порушень перелічених відповідачем в Акті перевірки, на підставі чого було складено податкові повідомлення - рішення №00078850702 та №00078880702 від 18.02.2022.

Крім того позивачем подано додаткові пояснення по справі, де вказує, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог щодо формування податкового кредиту чи витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, що він мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, і судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Позивач зауважив, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Додає, що будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Разом з тим зазначає, що відповідачем не доведено здійснення фіктивної діяльності контрагентами позивача, оскільки зазначена ним підстава наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів позивача з огляду на те, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо посадових осіб контрагентів не було винесено вироків, не може спростовувати достовірність їхніх пояснень щодо характеру укладених угод і фактичного здійснення операцій за цими угодами. Тобто, матеріали кримінального провадження стосовно посадових осіб підприємств-контрагентів не є належними та допустимими доказами безтоварності операцій, якщо таким матеріалам не надана правова оцінка компетентним судом, що знаходить своє вираження, наприклад, у формі вироку у відповідному кримінальному провадженні.

Позивач наголошує, що ознайомившись із ухвалами в Єдиному державному реєстрі судових рішень, було встановлено, що вони не стосується контрагентів-постачальників, а сааме ТОВ «ДЕЛЛ КОМ» (код 41345661), ТОВ «ЄВРОПА ДЕЙЗ»(код 40530223), ТОВ «ПРЕМІУМ ПРОДЖЕКТ»(код 40411544), ТОВ «ТЕХАС ТРЕЙД» код 40952464), ТОВ «УКРПРОМ- ОБЛАДНАННЯ»(код 41183279), ТОВ «АБЕКС ЛТД»(код 41020421), ТОВ «ТЕКС ХАУЗ» (код 40626459), ТОВ «МІЛТ» (код 41138320), ТОВ «МАЗАРОКС» (код 40661473).

Зауважує, що ТОВ «БПК «ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ» надано всі первинні документи, які оформлені належним чином та підтверджують реальність, оплатність господарських операцій, зміну майнового стану Товариства, реальну поставку товару/послуг подальшу їх реалізацію/використання в господарській діяльності та наявність ділової мети.

Щодо посилань посилання ГУ ДПС у м. Києві на наявність вироку від 16.09.2019 по справі №953/17014/19 у кримінальному провадженні №62019170000000736 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205-1 КК України, позивач зазначив, що він є не належним та не допустимим доказом скоєння особою податкового правопорушення, оскільки відсутній вирок суду за даним кримінальним провадженнями на час укладання та виконання договорів та в даному кримінальному провадженні не досліджувалися господарські операції з позивачам.

Звертає увагу суду, що оскільки, у вироку від 16.09.2019 по справі №953/17014/19 не досліджено господарські операції з позивачем та не надано їм оцінки, отже вказані обставини не можуть свідчити про їх безтоварність та відсутність руху товарно - матеріально цінностей. Крім того, ТОВ «БПК «Газінвестпроект» як під час проведення перевірки, так і разом з позовною заявою було подано документи первинного бухгалтерського обліку, які в своїй сукупності підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «ВІЗЕЙР» та наявність ділової мети.

Ще раз наголошено на безпідставність щодо посилання відповідача в Акті перевірки на «неможливість» виконання оформлених господарських операцій контрагентами ТОВ «БПК «Газінвестпроект».

З огляду на вищевикладене, позивач вважає, що є всі законні підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлення - рішень №00078850702, №00078880702 від 18.02.2022.

Представником позивача та представником відповідача подано заяви про закриття підготовчого судового засідання, розгляд справи по суті у порядку письмово провадження, відповідно до ст. 183 КАС України.

Розглянувши позовну заяву та додані матеріали, заслухавши учасників, дослідивши докази надані сторонами по справі, відзив відповідача, відповідь на відзив позивача, додаткові пояснення та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна компанія «Газінвестпроект» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 36470766, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Видами діяльності платника податків, згідно витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є:

Код КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами (основний);

Код КВЕД 27.33 Виробництво електромонтажних пристроїв;

Код КВЕД 27.40 Виробництво електричного освітлювального устаткування;

Код КВЕД 27.51 Виробництво електричних побутових приладів;

Код КВЕД 27.90 Виробництво іншого електричного устаткування;

Код КВЕД 28.11 Виробництво двигунів і турбін, крім авіаційних, автотранспортних і мотоциклетних двигунів;

Код КВЕД 28.12 Виробництво гідравлічного та пневматичного устаткування;

Код КВЕД 28.13 Виробництво інших помп і компресорів;

Код КВЕД 28.14 Виробництво інших кранів і клапанів;

Код КВЕД 28.15 Виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів;

Код КВЕД 28.21 Виробництво духових шаф, печей і пічних пальників;

Код КВЕД 28.22 Виробництво підіймального та вантажно - розвантажувального устаткування;

Код КВЕД 28.25 Виробництво промислового холодильного та вентиляційного устаткування;

Код КВЕД 28.29 Виробництво інших машин і устаткування загального призначення н.в.і.у;

Код КВЕД 28.93 Виробництво машин і устаткування для виготовлення харчових продуктів і напоїв, перероблення тютюну;

Код КВЕД 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі;

Код КВЕД 31.09 Виробництво інших меблів;

Код КВЕД 09.10 Надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу;

Код КВЕД 13.20 Ткацьке виробництво;

Код КВЕД 20.13 Виробництво інших основних неорганічних хімічних речовин;

Код КВЕД 20.14 Виробництво інших основних органічних хімічних речовин;

Код КВЕД 24.20 Виробництво труб, порожнистих профілів і фітингів зі сталі;

Код КВЕД 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій;

Код КВЕД 25.21 Виробництво радіаторів і котлів центрального опалення;

Код КВЕД 25.29 Виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів;

Код КВЕД 25.91 Виробництво сталевих бочок і подібних контейнерів;

Код КВЕД 25.92 Виробництво легких металевих паковань;

Код КВЕД25.93 Виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин;

Код КВЕД 25.94 Виробництво кріпильних і ґвинтонарізних виробів;

Код КВЕД 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н. в. і. у.;

Код КВЕД27.11 Виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів;

Код КВЕД 27.12 Виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури;

Код КВЕД 43.91 Покрівельні роботи;

Код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням;

Код КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами (основний);

Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

Код КВЕД 33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів;

Код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення;

Код КВЕД 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування;

Код КВЕД 33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування;

Код ЦВЕД 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування;

Код КВЕД 42.21 Будівництво трубопроводів;

Код КВЕД 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у м. Києві, зареєстроване за юридичною податковою адресою: 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд 25.

На підставі направлень від 21.12.2021 №24483/26-15-07-02-05, №24485/26-15-07-02-05, виданих Головним управлінням ДПС у м. Києві відповідно до пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами і доповненнями (далі по тексту - Податковий Кодекс України, Кодекс, ПКУ), наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 16.12.2021 № 10047-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна компанія «Газінвестпроект» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.

Відповідно до висновку Акту перевірки було встановлено порушення:

1. ст. 1, 9 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 8, 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, п.5, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (далі - П(С)БО №15), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п. 6, 19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, п. З розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, п. 44.1, п. 44.2, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 729 368 грн, в тому числі по періодам:

1 квартал 2017- 105 044 грн.;

Півріччя 2017 - 1 192 032 грн. (2-й квартал 2017 - 1 086 988 грн.);

3-й квартали 2017 - 2 752 186 грн. (3-й квартал 2017 - 1 560 154 грн.);

Рік 2017- 3 729 368 грн. (4-й квартал 2017 - 977 182 грн.).

2. п. 44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201 Кодексу, внаслідок чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (рядок 21) всього у сумі 3 541 587 грн, в тому числі по періодам: грудень 2017 - 3 541 587 грн.

На підставі Акту перевірки №3468/26-15-07-02-05-03/36470766 від 20.01.2022 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №00078850702, яким встановлено порушення п. 44.1, п. 44.2, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п.п. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України,

ст. 1, 9 Закону України від 16.07.99 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 8,9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, п. 5,7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п. 6, 19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п. 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги» до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України» від 07.02.2013 №73;

- №00078880702, яким встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість.

ТОВ «БПК «Газінвестпроект» не погодилося винесеними податковими повідомленнями - рішеннями та надіслало ДПС України скаргу від 23.02.2022 вх.№6139/6.

За результатами розгляду скарги позивачем отримано рішення Державної податкової служби України від 12.07.2022 про залишення її без задоволення.

ТОВ «БПК «Газінвестпроект» мало взаємовідносини з ТОВ «ДКЛЛ КОМ», ТОВ «НК «ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ», ТОВ «ДОБРАЛЮКС», ТОВ «АРСЕНАЛ ПРОМ», ТОВ «ВОРК ТАУН», ТОВ «ТЕКС ЗАУЗ», ТОВ «ЄВРОПА ДЕЙЗ», ТОВ «ПРЕМІУМ ПРОДЖЕКТ», ТОВ «СОЦБУДТРАНС», ТОВ «ВІЗЕЙР», ТОВ «ГРАНТ СТРІМ», ТОВ «ВЕСТЕРНС», ТОВ «ТЕХАС ТРЕЙД», ТОВ «УКРПРОМ - ОБЛАДНАННЯ», ТОВ «АРМАДА ФІНАНС», ТОВ «МІЛІТ», ТОВ «АБЕКС ЛТД», ТОВ «МАЗОРОКС».

Всі первинні документи на виконання вищезазначених правовідносин з названими контрагентами, під час перевірки були надані, будь які зауваження щодо їх оформлення у відповідача відсутні, отже зазначена обставина не є спірною.

В акті перевірки відповідач дійшов висновку про те, що у задекларованих товариством показників у рядку 01 Декларацій «дохід від будь - якої діяльності» (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 встановлено їх заниження на загальну суму 18 064 650 грн, в тому числі по періодам: 1 квартал 2017 - 2 325 120 грн; півріччя 2017 - 6800 544 грн (2-й квартал 2017 - 4475 424 грн); 3-и квартали 2017 - 14 302 530 грн (3-й квартал 2017 - 7 501 986 грн); рік 2017 - 18 064 650 грн (4-й квартал 2017 - 3 762 120 грн).

В ході перевірки ТОВ «БПК «Газінвестпроект» з вищезазначеними контрагентами на підставі аналізу показників податкової та фінансової звітності податковий орган прийшов до висновку, що був наявний формальний характер подання фінансової звітності та звітності з податку на прибуток. Встановлено, що у деяких контрагентів, згідно звітності з єдиного соціального внеску чисельність працюючих подекуди складала 1 особу. Відомості форми 20-ОПП щодо наявності об`єктів оподаткування не подавались.

Також було встановлено відсутність будь - яких супутніх послуг щодо транспортування чи зберігання відповідної продукції, відсутні трудові ресурси для здійснення діяльності в задекларованих обсягах. При широкій номенклатурі та обсягах придбання та реалізації, відсутності власних трудових ресурсів та основних фондів, встановлена також відсутність будь - яких супутніх послуг, таких як оренда офісних та складських приміщень, комунальні послуги, навантажувально - розвантажувальні роботи, послуги зберігання, оренда транспортних засобів тощо. Перевіркою було встановлено фізичну неможливість деяких контрагентів на здійснення господарських операцій в задекларованих обсягах. За результатами аналізу ланцюгів постачання встановлено відсутність джерела реального походження ТМЦ (наявності в ланцюгу виробника або імпортера). Згідно Єдиного реєстру судових рішень встановлено наявність кримінальних правопорушень стосовно деяких контрагентів.

Вважаючи, що податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення всупереч нормам чинного законодавства, ТОВ «БПК «Газінвестпроект», звернулось до суду за захистом свого порушеного права.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1. ст. 1 ПК України).

Підпунктами 16.1.2 й 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).

Таким чином, на позивача покладено обов`язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства з питань оподаткування з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V ПК України (ст.ст. 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

За приписами п. 61.1 ст. 61, ст. 94 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Положеннями п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу регламентовано, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України порушення якого також вказано у акті перевірки, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Як зазначено в акті перевірки, в результаті зазначеного перевіркою відповідно до наданих підприємством документів не можливо встановити фактичного постачальника товарів, придбання яких документально оформлено від контрагентів позивача.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що отримана податкова інформація свідчить про нереальність здійснення операцій придбання товарів, введення в обіг яких (первинний продаж) не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів відсутнє дійсне формування активу, тобто факт виробництва, імпорту контрагентами у попередніх ланках ланцюга його продажу та докладно описана у акту перевірки.

При цьому, в Акті перевірки по кожному з зазначених вище контрагентів наведено перелік первинних документів, досліджених під час перевірки, у тому числі, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі на виконання робіт та надання послуг, платіжні документи.

Будь які зауваження щодо складання податкових накладних та інших первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, або їх відсутності в акті перевірки не зазначено.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту належать суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не належать до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Як вже зазначалось судом раніше, на підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами, надані первинні документи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з п. 134.1. ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, яке містить аналогічні норми.

Питання договору поставки врегульовано Цивільним кодексом України та ст.ст. 265-271 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум податку на прибуток та до складу податкового кредиту з ПДВ по укладеним договорам позивачем надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Надані документи підтверджують факт здійснення господарських операцій та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Посилання відповідача на певне недотримання податкового законодавства контрагентами позивача є неприйнятними.

Так, законодавством України, зокрема ПК України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

ПК України визначає податкову накладну, як єдиний документ, який підтверджує суми податкового кредиту і на підставі якого платник податків має право формувати податковий кредит. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобов`язань.

Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, виписані контрагентом, який на момент спірних правовідносин був зареєстрований платником ПДВ, що не спростовано в акті документальної перевірки відповідачем та зареєстровані в ЄРПН.

Стаття 6 КАС України передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС «Податковий блок» щодо контрагентів є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відноситься. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Податкова інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, зокрема і щодо сплати податкових зобов`язань контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 02.04.2019 в справі № 811/1772/13-а.

Що стосується порушених кримінальних проваджень стосовно деяких контрагентів позивача, то згідно з наданою податковим органом інформацією зазначені кримінальні провадження не стосуються господарських операцій, які відбулись між ТОВ «БПК Газінвестпроект» та його контрагентами. Також суд зазначає, що порушення кримінальної провадження не є належним доказом у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства. Доказів щодо наявності вироків по кримінальним провадженням, які пов`язані з господарськими операціями, які є предметом розгляду даної справи податковим органом не надано.

Таким чином, податковий орган дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції по договорам, що укладені між позивачем та контрагентами, не мали реального характеру, та про порушення позивачем податкового законодавства в частині декларування податку на прибуток, що полягало у заниженні податку на прибуток та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення операцій у своїх додаткових поясненнях надано відповідні документи.

А саме щодо перевезення товару поставленого ТОВ «ДЕЛЛ КОМ» надано видаткові накладні, товарно - транспортні накладні. Крім того, зазначено, що перевезення товару отриманого від ТОВ «ДЕЛЛ КОМ» здійснювалося за замовленням ТОВ «БПК «ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ» перевізниками : 1) ФОП ОСОБА_1 , що підтверджено договором надання транспортних послуг № 15/2017-09 від 15.09.2017, актами здачі - приймання робіт (надання послуг), заявками до Договору № 15/2017-09 від 15.09.2017, товарно - транспортними накладними, оборотно - сальдовою відомістюпо рахунку 631, випискою з банківського рахунку; 2) ТОВ «ВЕСТЕРНС» що підтверджено договором надання транспортних послуг № 274/17-В від 27 квітня 2017 року, рахуноком- фактурою № СФ-0000016 від 30.06.2017; актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), заявками до Договору № 274/17/В від 27.04.2017, товарно - транспортними накладними, оборотно - сальдовою відомістю по рахунку 631, випискою з банківського рахунку; 3) ТОВ «МІЛТ», що підтверджено актами надання послуг, заявками, товарно - транспортними накладними.

Позивачем щодо перевезення товару, відповідно до умов Договору №1104/17 поставленого ТОВ «ЄВРОПА ДЕЙЗ» надано на підтвердження господарської операції видаткові накладні, товарно - транспортні накладні. Позивачем зауважено, що перевезення товару отриманого від ТОВ «ЄВРОПА ДЕЙЗ» здійснювалося перевізником ТОВ «Л.К.О» за замовленням ТОВ «БПК «ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ», на підтвердження чого надано договір на транспортні послуги № 3103-17 від 31.03.2017, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), заявки до Договору № 3103-17 від 31.03.2017, товарно - транспортні накладні, оборотно - сальдову відомість по рахунку 631, виписку з банківського рахунку.

Позивачем щодо перевезення товару поставленного ,відповідно до умов Договору №1001/17, контрагентом ТОВ «ПРЕМІУМ ПРОДЖЕКТ» надано підтверджуючі документи, а саме: видаткові накладні, товарно - транспортні накладні. Зауважено, що перевезення товару отриманого від ТОВ «ПРЕМІУМ ПРОДЖЕКТ» здійснювалося перевізником ТОВ «ДОБРАЛЮКС» за замовленням ТОВ «БПК «ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ», що підтверджується договором на транспортні послуги № 0201-2017 від 02.01.2017, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), заявками до до Договору № 0201-2017 від 02.01.2017, товарно - транспортними накладними, оборотно - сальдовою відомістю по рахунку 631, випискою з банківського рахунку.

Позивачем щодо перевезення товару поставленого контрагентом ТОВ «ВІЗЕЙР» відповідно до умов Договору №1503/17 надано підтверджуючі документи, а саме видаткову накладну, товарно - транспортну накладну. Зауважено, що перевезення товару отриманого від ТОВ «ВІЗЕЙР» здійснювалося перевізником ТОВ «ТЕХАС ТРЕЙД» за замовленням ТОВ «БПК «ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ», на підтвердження чого надано: договір на транспортні послуги № 02/03/17 від 02.03.2017; рахунок - фактуру, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), заявки до Договору № 02/03/17 від 02.03.2017; товарно - транспортні накладні, оборотно - сальдову відомість по рахунку 631;виписку з банківського рахунку.

Позивачем щодо перевезення товару поставленого товару контрагентом ТОВ «ТЕХАС ТРЕЙД» відповідно до умов Договору № 0203-2017, наданоно на підтвердження видаткову накладну№ РН-0000105 від 27.03.2017 на суму 464184,00 грн та товарно - транспортну накладну № 270301 від 27.03.2017. Зауважено, що перевезення товару отриманого від ТОВ «ТЕХАС ТРЕЙД» здійснювалося перевізником ТОВ «ТЕХАС ТРЕЙД» за замовленням ТОВ «БПК «ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ», що підтверджується договором на транспортні послуги № 02/03/17 від 02.03.2017; рахунок - фактурою, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), заявкою до Договору, товарно - транспортними накладними, оборотно - сальдовою відомістю по рахунку 631;випискою з банківського рахунку.

Позивачем щодо перевезення товару поставленого контрагентом ТОВ «УКРПРОМ-ОБЛАДНАННЯ» відповідно до умов Договору № 2804-2017, надано підтверджуючі документи, а саме: видаткову накладну № РН-0000960 від 23.05.2017 на суму 475200,00 грн; товарно - транспортну накладну №Р23 від 23.05.2017. Зауважено, що перевезення товару отриманого від ТОВ «УКРПРОМ-ОБЛАДНАННЯ» здійснювалося перевізником ТОВ «ВЕСТЕРНС» за замовленням позивача, що підтверджується договом на транспортні послуги № 274/17-В від 27 квітня 2017 року; рахунок - фактурою, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), заявкою до Договору, товарно - транспортними накладними, оборотно - сальдовою відомістю по рахунку 631;випискою з банківського рахунку.

Позивачем щодо перевезення товару поставленого контрагентом ТОВ «АБЕКС ЛТД», відповідно до умов Договору № 31/17, надано підтверджуючі документи, а саме: видаткові накладні, товарно - транспортні накладні. Зауважено, що перевезення товару отриманого від ТОВ «АБЕКС ЛТД» здійснювалося перевізником ФОП ОСОБА_1 за замовленням ТОВ «БПК «ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ», що підтверджується договом надання транспортних послуг № 15/2017-09 від 15.09.2017, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), товарно - транспортними накладними, оборотно - сальдовою відомістю по рахунку 631;випискою з банківського рахунку.

Позивачем щодо надання транспортних послуг контрагентом ТОВ «ТЕХАС ТРЕЙД» відповідно до умов Договору № 02/03/17, надано підтверджуючі документи, а саме: рахунок -фактури, акт надання послуг, заявки, товарно - транспортні накладні.

Позивачем зауважено, що ТОВ «ТЕКС ХАУЗ» було здійснено перевезення хімічних реагентів, придбаних ТОВ «БПК «ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ», на підтвердження наведеного надано видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, договір поставки № 9 від 01.08.2016, акт приймання - передачі (давальницької сировини) від 27.03.2017, попередню калькуляцію вартості виробництва № КА-0000026 від 30.03.2017, передачу готової продукції № 8 від 30.03.2017, акт надання послуг № 42 від 30.03.2017.

Позивачем щодо надання транспортних послуг контрагентом ТОВ "МІЛТ", відповідно до умов Договору № 306/7-М, надано підтверджуючі документи, а саме: рахунок -фактури, акти надання послуг, заявки, товарно - транспортні накладні.

Зауважено, що ТОВ «МІЛТ» було здійснено перевезення хімічних реагентів, придбаних ТОВ «БПК «ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ», на підтвердження наведеного надано акт приймання - передачі товару (давальницької сировини) від 03.07.2017; товарно - транспортні накладні, передачу готової продукції, акт надання послуг, видаткові накладні.

Позивачем щодо надання транспортних послуг контрагентом ТОВ «МАЗАРОКС» відповідно до умов Договору № 0102/2017 надано підтверджуючі документи: акти надання послуг, заявки до Договору №0102/2017 від 01.02.2017, товарно - транспортні накладні.

Зауважено, що ТОВ «МАЗАРОКС» було здійснено перевезення хімічних реагентів, придбаних ТОВ «БПК «ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ», на підтвердження наведеного надано договір поставки товарів № 333 від 08.02.2017, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, акти надання послуг з переробки, передачу готової продукції, акти приймання - передачі товару (давальницької сировини).

Позивачем щодо отримання юридичних послуг наданих ТОВ «ТЕКС ХАУЗ», ТОВ «ЄВРОПА ДЕЙЗ» та отриманих ТОВ «БПК «ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ» юридичних послуг надано підтверджуючі документи, а саме: звіт Про надання юридичних послуг ТОВ «БПК «ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ» за Договором № 0307/17 від 03.07.2017, де виконавцем є ТОВ «ЄВРОПА ДЕЙЗ»; звіт про виконані роботи (надані послуги) за договором про надання юридичних послуг № 0308/1 від 03 серпня 2017 року, де виконавцем є ТОВ «ТЕКС ХАУЗ»; звіт про виконані роботи (надані послуги) за договором про надання юридичних послуг № 0109/1 від 01 вересня 2017 року, де виконавцем є ТОВ «ТЕКС ХАУЗ».

Тобто, наведена позиція відповідача не може слугувати доказом та підтвердженням нереальності господарських операцій та неправомірного формування податкового кредиту.

Покликання відповідача на відсутність у контрагентів трудових ресурсів, приміщень для зберігання ТМЦ, власних або орендованих фондів для здійснення підприємницької діяльності, транспортних засобів тощо, не є свідченням нереальності господарських операцій, які були надані позивачу. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладену в постанові від 14.05.2019 по справі № 826/6065/18 та від 06.10.2021 по справі №200/6721/20-а

Зокрема, наведеним спростовується твердження відповідача з приводу того, що реєстрація вище зазначених контрагентів позивача відбулася з метою реалізації послуг по ухиленню від сплати податків реально діючим СГД шляхом незаконного формування податкового кредиту, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження таких висновків.

Щодо посилання відповідача у Акті перевірки на вирок від 16.09.2019 по праві № 953/17014/19 винесений відносно директора ТОВ «Візейр» , то суд зазначає наступне.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного суду, викладеної в постанові від 07.07.2022 по справі № 160/3364/19 зазначено, що: « 36.13. Норми про застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням закріплені, зокрема, у частині сьомій статті 4 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відповідно до якої у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускаютьнеоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

36.14. Наведеному принципу не відповідає ситуація, коли у вироку в межах кримінального провадження щодо директора ймовірно фіктивного підприємства суд, практично не досліджуючи господарську діяльність цього підприємства (оскільки склад злочину закінчується в момент придбання /перереєстрації фіктивного підприємства), робить висновки про те, що підприємство було створено з метою прикриття незаконної діяльності, ніколи не здійснювало жодної господарської діяльності, усі його господарські операції з контрагентами є фіктивними тощо.

36.15. На практиці створювалися свого роду «преюдиції» невизнання податкових наслідків операцій з підприємствами з ознаками фіктивності, що створювало тиск на сумлінних платників податків. Нерідко податкові органи, окрім факту наявності кримінальної відповідальності, використовували вироки та матеріали досудового розслідування як докази при притягненні до відповідальності за порушення норм податкового законодавства, коли директор чи формальний власник залучалися до відповідальності з формально незначною сумою штрафу.

36.16. Водночас при здійсненні господарських відносин серед контрагентів нібито

фіктивного підприємства виявляються сумлінні платники податків, які реально ведуть господарську діяльність, а такі вироки є підставою для податкових донарахувань підприємству та зайвого податкового навантаження.

36.20. Норми матеріального права не можуть пов`язувати визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов`язковою наявністю вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво. Матеріали кримінального провадження стосовно посадових осіб підприємств-контрагентів не є належними та допустимими доказами безтоварності операцій, якщо таким матеріалам не надана правова оцінка компетентним судом, що знаходить своє вираження, наприклад, у формі вироку у відповідному кримінальному провадженні.

91. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською

діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

131. Велика Палата Верховного Суду визнає необґрунтованим висновок

Верховного Суду України про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

133. Вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом, тільки якщо він містить посилання саме на ці операції.

Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов`язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.»

Відповідачем не надано відомостей на підтвердження інформації, що, у вироку від 16.09.2019 по кримінальному провадженню у справі № 953/17014/19 було досліджено господарські операції між ТОВ «ВІЗЕЙР» та ТОВ «БПК «ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ», і відповідно надано їм правову оцінки, з огляду на що вказані обставини не можуть свідчити про їх безтоварність та відсутність руху товарно - матеріально цінностей. Крім того, ТОВ «БПК «ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ» як під час проведення перевірки, так і разом з позовною заявою було подано документи первинного бухгалтерського обліку, які в своїй сукупності підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «ВІЗЕЙР» та наявність ділової мети.

З урахуванням наведеного, наявність вироку, від 16.09.2019 по кримінальному провадженню у справі № 953/17014/19, не може свідчити про фіктивність операцій позивача з ТОВ «Візейр», а відсутність зокрема, в ньому оцінки господарський операцій з ТОВ «БПК «ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ» вказує на його не належність та не допустимість, як доказ. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній постанові від 05.03.2019 у справі №814/569/16.

Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено реальність здійснення господарських операцій.

Крім того, суд відзначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображенням принципу, пов`язаного з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єктом владних повноважень доказів правомірності висновків про порушення позивачем норм законодавства з питань оподаткування не надано.

Вказане свідчить про необґрунтованість його висновків та призвело до помилкового винесення податкових повідомлень-рішень, якими протиправно занижено податок на прибуток на загальну суму 3 729 368 грн, за відповідний період та завищено суму від`ємного значення, що розраховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

З огляду на наведене прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення №00078850702 та №00078880702 не можна вважати законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим вони підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Як встановлено судом, відповідно до ордеру про надання правничої допомоги (правової) допомоги серія АХ №1092000 від 26.07.2022 між адвокатом Кундіус Іллею В`ячеславовичем та ТОВ «БПК «Газінвестпроект» було укладено договір про надання правової допомоги б/н від 14.07.2022.

Крім того, відповідно до ордеру про надання правничої допомоги (правової) допомоги серія ВІ №1134930 від 22.05.2023 між адвокатом Ковінько Наталією Миколаївною та ТОВ «БПК «Газінвестпроект» було укладено договір про надання правової допомоги б/н від 20.10.2022.

При цьому позивачем заявлено вимогу про стягнення судових витрат з відповідача, в тому числі на професійну правничу допомогу у розмірі 400 000,00 грн.

Суд зазначає, що компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Тобто, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В іншій своїй постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Тобто, при зверненні до суду з клопотанням про відшкодування витрат на правничу допомогу варто пам`ятати, що при оцінці наданого стороною розміру витрат, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд встановив, що між ТОВ «БПК «Газінвестпроект» та адвокатом Кундіус Іллею В`ячеславовичем, адвокатом Ковінько Наталією Миколаївною було укладено договори про надання правової допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З позиції суду підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи, а заявлена до відшкодування сума витрат на її підготовку у розмірі 400 000,00 грн є значно завищеною.

Надаючи правову оцінку співмірності суми витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування на користь позивача понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду справи в суді, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 30 000, 00 грн, оскільки вказаний розмір є доведеним, обґрунтованим та співмірним.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 24 810,00 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 24 810,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00078850702 від 18 лютого 2022 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00078880702 від 18 лютого 2022 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 44116011; адреса: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно - проектна компанія «Газінвестпроект» (код ЄДРПОУ 36470766; адреса: вул. Обсерваторна, буд. 25, м. Київ, 04053) витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 44116011; адреса: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно - проектна компанія «Газінвестпроект» (код ЄДРПОУ 36470766; адреса: вул. Обсерваторна, буд. 25, м. Київ, 04053) судовий збір у розмірі 24 810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.