Рішення

від 04.01.2024 по справі 420/5671/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5671/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року м. Одеса

Зала судових засідань №22

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

За участю секретаря Поліщука О.В.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 .

Від відповідачів: Войчук І.В. , Попова О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Національної поліції України (код ЄДРПОУ: 40108578; адреса: вул.Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601), Одеського державного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ: 08571570; адреса: вул. Успенська,1, м.Одеса, 65014) про визнання наказів про звільнення протиправними, їх скасування, поновлення на посаді та стягнення коштів за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_3 до Національної поліції України та Одеського державного університету внутрішніх справ, в якій представник позивача просить суд:

визнати протиправними та скасувати наказ Одеського державного університету внутрішніх справ №45 о/с від 24.02.2023 року в частині звільнення полковника поліції ОСОБА_3 декана факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції Одеського державного університету внутрішніх справ;

визнати протиправними та скасувати наказ Національної поліції України №255 о/с від 24.02.2023 року в частині звільнення полковника поліції ОСОБА_3 , декана факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції Одеського державного університету внутрішніх справ;

поновити полковника поліції ОСОБА_3 , декана факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції Одеського державного університету внутрішніх справ з 25.02.2023 року;

стягнути з Одеського державного університету внутрішніх на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.02.2023 по момент винесення судового рішення

допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді декана факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції Одеського державного університету внутрішніх справ та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць

розглянути наявну справу за участю представника позивача - адвоката Панчошака О.Д.

Ухвалою суду від 27.03.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі (ст.262 КАС України), постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; витребувано у Одеського державного університету внутрішніх справ довідку про середньомісячний заробіток ОСОБА_3 , із зазначенням середньоденного заробітку за останні два місяці, що передували звільненню.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_3 тривалий час проходив службу в органах внутрішніх справ та Національної поліції України. 24.02.2023 року в поза робочий час позивач в емоційно-стресовому стані подав рапорти до відповідачів про звільнення за власним бажанням з 24.02.2023 року. 27 та 28 лютого позивач виходив на службу , виконував службові обов`язки та усно повідомив керівництво ОДУВС про бажання продовжити службу; в подальшому він відкликав рапорти звільнення, проте не дивлячись на це відповідачі протиправно звільнили ОСОБА_3 , у зв`язку із чим він звернувся до суду за захистом порушених прав.

Позивач зазначає, що з аналізу п.68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабміну УРСР від 29.07.1991 року №114 вбачається, що про припинення служби в поліції за власним бажанням працівник поліції повинен попередити прямого начальника не пізніше як за три місяці до дня звільнення, подавши відповідний рапорт. Після подання рапорту на звільнення за власним бажанням позивач вправі протягом трьох місяців відкликати свого рапорту про звільнення, що позивачем і було зроблено.

Рапорти позивача містять прохання позивача звільнити його зі служби за власним бажанням, що в свою чергу відповідає положенню підпункту «ж» пункту 64 Положення №114, який передбачає звільнення позивача зі служби за власним бажанням при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків, про що він зобов`язаний повідомити прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення. Проте такі поважні причини відповідні рапорти не містять. Із змісту рапорту позивача від 24.02.2023 року ним не зазначено жодних поважних причин, які перешкоджали йому виконання службових обов`язків, наявність яких могло бути беззаперечною підставою для звільнення позивача відповідачем. Окрім того, в порушення приписів підпункту «ж» пункту 64 Положення №114 відповідачами не було з`ясовано обставини з приводу того, які саме наявні поважні причини перешкоджали позивачу виконувати службові обов`язки та потребували звільнення позивача за власним бажанням.

12.04.2023 року Одеський державний університет внутрішніх справ подав суду відзив на позов, в якому просив суд:

- відмовити у задоволенні позовних вимог,

- призначити справу до розгляду у відкритих судових засіданнях.

У відзиві, зокрема, зазначено, що наказом ОДУВС від 07.04.2020 р. № 95 о/с ОСОБА_3 після погодження з МВС України звільнено з посади завідувача кафедри тактико-спеціальної, вогневої та фізичної підготовки та призначено на посаду декана факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції з 07.04.2020 р. 24.02.2023 р. на підставі доповідної записки проректора ОДУВС Крикуна В.В. від 24.02.2023 р. ухвалено рішення шляхом видання наказу від 24.02.2023 р. № 63 «Про призначення службового розслідування за фактом порушення нормативних вимог окремими працівниками університету». Під час моніторингу мобільного додатку «Telegram» на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » о 12 год 14 хв 24.02.2023 р. виявлено ролик, на якому зображені працівники ОДУВС, в тому числі ОСОБА_3 , перед якими на плацу ОДУВС за адресою АДРЕСА_2 , курсант виконує вправу з присідання з піднятим над головою спортивним взуттям. Шляхом опитування всіх осіб, які перебували на плацу під час подій, зафіксованих на відеоролику, дисциплінарною комісією ОДУВС виявлено факт вчинення дисциплінарного проступку посадовими особами ОДУВС. Зокрема, причинами дисциплінарного проступку стало недотримання нормативно- правових актів в ході здійснення службових обов`язків з боку таких працівників, у тому числі, полковника поліції ОСОБА_3 . У день проведення службового розслідування, розпочатого на підставі наказу ОДУВС від 24.02.2023р. № 63, від полковника поліції ОСОБА_3 до канцелярії університету надійшли два рапорти, які зареєстровані у відповідному порядку та яким надано вхідні індексні номери: №Р-12 від 24.02.2023 - рапорт ОСОБА_3 , написаний власноруч на ім`я т.в.о.Голови Національної поліції України, про звільнення ОСОБА_3 за власним бажанням з поліції з 24.02.2023р.; Р-13 від 24.02.2023 - рапорт ОСОБА_3 , написаний власноруч на ім`я ректора ОДУВС про звільнення з посади декана факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції у зв`язку із звільненням зі служби в Національній поліції України за власним бажанням з 24.02.2023 р. Враховуючи надходження рапортів від ОСОБА_3 , дисциплінарна комісія ОДУВС дійшла висновку: за порушення службової дисципліни, яке виразилося у недотриманні вимог пунктів 1,2 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 3, 6, 7 частини З статті 1, пунктів 1, 2 розділу II, пунктів З, 4 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 09.11.2016р. №1179, декан факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції полковник поліції ОСОБА_3 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності, але, враховуючи те, що він подав рапорт на звільнення з Національної поліції України за власним бажанням, обмежитися цим; клопотати перед Національною поліцією України про звільнення ОСОБА_3 з 24.02.2023 р. за власним бажанням згідно поданого рапорту (копія висновку службового розслідування додається). Через бажання ОСОБА_3 залишити службу в поліції за власним бажанням з 24.02.2023 р. (про що власноруч написано в рапорті від 24.02.2023 р.), листом від 24.02.2023р. № 1/483 на ім`я т.в.о. Голови Національної поліції України надіслано матеріали щодо звільнення позивача з Національної поліції 24.02.2023 р. рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням Національною поліцією України було реалізовано та ухвалено наказ № 255 о/с про звільнення полковника поліції ОСОБА_3 зі служби в поліції за власним бажанням за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», який спрямовано засобами електронного зв`язку на адресу ОДУВС для подальшої реалізації другого рапорту ОСОБА_3 про звільнення з посади в ОДУВС. На підставі отриманого наказу Національної поліції України від 24.02.2023 № 255 о/с та рапорту ОСОБА_3 від 24.02.2023 р. про звільнення з посади декана факультету в ОДУВС у зв`язку із звільненням з поліції з 24.02.2023 р., наказом ОДУВС від 24.02.2023 р. № 45 о/с позивача звільнено з посади декана факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції 24.02.2023 р. 28.02.2023р. у зв`язку із звільненням з поліції та з посади в ОДУВС ОСОБА_3 передав майно університету, що перебувало під його відповідальністю - службовий автомобіль Шкода Октавія. Факт виконання позивачем після 24.02.2023 р. функціональних обов`язків за посадою, з якого його було звільнено, ОДУВС категорично заперечує та звертає увагу, що наводячи таке твердження, ОСОБА_3 не надає жодних доказів цьому. У межах передбаченого пунктом 68 Положення № 114 строку з дня подання рапорту про звільнення передбачалося, що сторони можуть домовитися про звільнення у більш короткий строк. Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення № 114 строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін. Видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника поліції зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення № 114 строку, якщо таке прохання міститься у рапорті про звільнення, є правомірною. При цьому, за змістом наведеної норми, до закінчення тримісячного строку попередження особа має право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк, у разі якщо сторони домовилися про звільнення у більш короткий строк, особа має право відкликати поданий рапорт про звільнення до спливу цього строку. Зазначений висновок наведений у постанові Верховного Суду від 23.06.2021 р. у справі № 813/740/17.

В додатки до відзиву надано копії матеріалів службового розслідування відносно позивача.

Також 12.04.2023 року ОДУВС подані:

- клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження;

- клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи на виконання ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 року постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 27.04.2023 року.

17.04.2023 року Національна поліція України подала суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначила, що в рапортах про звільнення позивач просив звільнити його саме з 24.02.2023 року; всі, без винятку, дії посадових осіб суб`єкта владних повноважень Національної поліції України, що пов`язані з підготовкою та виданням наказу про звільнення позивача були вчинені з неухильним дотриманням вимог Закону № 580-VIII та інших нормативно правових актів, що регламентують діяльність працівників поліції. Оскільки рапорт позивача про звільнення було реалізовано шляхом видання наказу про його звільнення у погоджений сторонами строк - 24.02.2023, рапорт 21.03.2023 про відкликання рапорту про звільнення не міг та не повинен був братися до уваги керівництвом Національної поліції України. Очевидно, що подання рапорту про відкликання не може слугувати аргументом проти винесеного наказу, оскільки видання наказу про звільнення після подання відповідного рапорту не суперечить жодній правовій нормі та не утворює необґрунтованості акту індивідуальної дії. Таку ж правову позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у свої постановах від 05.02.2020 року у справі № 819/744/16, від 14.01.2021 року у справі № 822/1093/18, від 11.08.2021 року у справі № 826/7075/16, від 23.06.2021 року у справі №813/740/17. Позивач не заперечує факту проставляння у рапорті на звільнення дати, з якої останній бажає бути звільненим, а саме 24.02.2023 року. В даному випадку спірний наказ Національної поліції України від 24.02.2023 року №255 о/с на момент свого ухвалення (тобто станом на 24.02.2023 року) повністю відповідав (і відповідає зараз) усім ознакам правомірного рішення. 17.04.2023 року представник позивача подав відповідь на відзив ОДУВС, в якій, зокрема, зазначив, що відсутність поважних причин унеможливлює звільнення позивача раніше 24.05.2023 року (протягом трьох місяців з дня подання рапорту), при цьому до цієї дати позивачем рапорт про звільнення був відкликаний.

26.04.2023 року Національна поліція України додатково до відзиву подала документи, які долучені судом до матеріалів справи.

27.04.2023 року представник позивача подав суду заяву про виклик свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; у задоволенні заяви відмовлено ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, від 15.05.2023 року.

Підготовче засідання, призначене на 27.04.2023 року не відбулось у зв`язку із надходженням повідомлення про замінування будівлі суду та було перенесене на 15.05.2023 року.

03.05.2023 року представник позивача подав відповідь на відзив Національної поліції України, в якій, зокрема, зазначив, що волевиявлення позивача під час написання рапортів не було вільним, відповідачі не з`ясували наявність чи відсутність причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків, як необхідну умову для звільнення позивача зі служби за власним бажанням.

04.05.2023 року представник Одеського державного університету внутрішніх справ подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких наполягав на відмові у позові.

Ухвалою суду від 15.05.2023 року закрите підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 25.05.2023 року.

22.05.2023 року представник Національної поліції України подав суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; заява задоволена ухвалою суду від 23.05.2023 року.

25.05.2023 року представник позивача подав суду клопотання про залучення до матеріалів справи письмових доказів (у задоволенні клопотання відмовлено ухвалою суду від 29.08.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання) та клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його хворобою.

13.06.2023 року представник Одеського державного університету внутрішніх справ подав суду заперечення проти клопотання про залучення письмових доказів.

Судове засідання, призначене на 25.05.2023 року було відкладено на 13.06.2023 року у зв`язку із неявкою представників учасників справи, а потім - на 22.06.2023 року.

22.06.2023 року представник позивача подав суду клопотання про залучення до матеріалів справи письмових доказів; клопотання задоволено ухвалою суду від 29.08.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання.

Судове засідання, призначене на 22.06.2023 року було перенесено на 08.08.2023 року у зв`язку із перебуванням судді М.М. Аракелян у відпустці.

Судове засідання, призначене на 08.08.2023 року було відкладено на 29.08.2023 року.

У судовому засіданні 29.08.2023 року ухвалою суду зобов`язано представників відповідача надати суду матеріали особової справи позивача та оголошено перерву до 18.09.2023 року.

18.09.2023 року представник позивача подав суду копію матеріалів особової справи позивача.

18.09.2023 року представник Нацполіції України подав суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Судове засідання, призначене на 18.09.2023 року було відкладене на 04.10.2023 року на задоволення вищезазначеного клопотання.

Судове засідання, призначене на 04.10.2023 року було перенесено на 18.10.2023 року у зв`язку із перебуванням судді М.М. Аракелян у відпустці.

18.10.2023 року представник позивача подав суду клопотання про залучення письмових доказів, клопотання задоволено судом.

У судовому засіданні 18.10.2023 року оголошено перерву до 25.10.2023 року на задоволення клопотання представника Нацполіції України.

У судовому засіданні 25.10.2023 року судом оглянуті оригінали рапортів ОСОБА_3 до Одеського державного університету внутрішніх справ та Національної поліції України від 24.02.2023 року, залучені завірені судом копії цих рапортів до матеріалів справи та оголошено перерву до 14.11.2023 року на задоволення клопотання представника позивача.

Судове засідання, призначене на 14.11.2023 року було перенесено на 22.11.2023 року у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді М.М. Аракелян.

У судовому засіданні 22.11.2023 року суд заслухав вступне слово представників позивача та відповідачів та оголосив перерву до 07.12.2023 року.

У судовому засіданні 07.12.2023 року судом досліджені докази та оголошено перерву до 21.12.2023 року.

У судовому засіданні 21.12.2023 року судом після судових дебатів та виходу з нарадчої кімнати проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, дослідивши та оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що наказом Одеського державного університету внутрішніх справ від 07.05.2018 року №99 о/с полковника поліції ОСОБА_3 , що прибув з Національної поліції України із залишенням на службі в поліції, призначено на посаду завідувача кафедри тактико-спеціальної та вогневої підготовки Одеського державного університету внутрішніх справ з 10.05.2018 року (т.1, а.с.67)

Наказом Одеського державного університету внутрішніх справ від 29.07.2019 року №236 о/с позивача звільнено з посади завідувача кафедри тактико-спеціальної та вогневої підготовки, та призначено на посаду завідувача кафедри тактико-спеціальної, вогневої та фізичної підготовки Одеського державного університету внутрішніх справ з 01.08.2019 року (т.1,а.с.68).

Наказом Одеського державного університету внутрішніх справ від 07.04.2020 р. № 95 о/с ОСОБА_3 після погодження з МВС України звільнено з посади завідувача кафедри тактико-спеціальної, вогневої та фізичної підготовки та призначено на посаду декана факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції з 07.04.2020 року (т.1,а.с.69).

Наказом Одеського державного університету внутрішніх справ №63 від 24.02.2023 року «Про призначення службового розслідування за фактом порушення нормативних вимог окремими працівниками університету» призначено проведення службового розслідування за фактом порушення нормативних вимог окремими працівниками університету (т.1,а.с.85-86).

24.02.2023 року ОСОБА_3 подав до Одеського державного університету внутрішніх справ два рапорти, які зареєстровані із наданням індексних номерів:

- №Р-12 від 24.02.2023 року - рапорт ОСОБА_3 , написаний власноруч на ім`я т.в.о.Голови Національної поліції України, про звільнення ОСОБА_3 за власним бажанням з поліції з 24.02.2023 року (т.4, а.с.157);

- №Р-13 від 24.02.2023 року - рапорт ОСОБА_3 , написаний власноруч на ім`я ректора Одеського державного університету внутрішніх справ про звільнення з посади декана факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції у зв`язку із звільненням зі служби в Національній поліції України за власним бажанням з 24.02.2023 року (т.4, а.с.156).

Відповідно до Висновку службового розслідування за фактом порушення нормативних вимог окремими працівниками університету від 24.02.2023 року, затвердженого Ректором Одеського державного університету внутрішніх справ 24.02.2023 року (а.с.75-84):

- за порушення службової дисципліни, яке виразилося у недотриманні вимог пунктів 1,2 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів З, 6, 7 частини З статті 1, пунктів 1, 2 розділу II, пунктів З, 4 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 09.11.2016 р. №1179, декан факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції полковник поліції ОСОБА_3 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності, але, враховуючи те, що він подав рапорт на звільнення з Національної поліції України за власним бажанням, обмежитися цим;

- клопотати перед Національною поліцією України про звільнення ОСОБА_3 з 24.02.2023 р. за власним бажанням згідно поданого рапорту.

24.02.2023 року Одеський державний університет внутрішніх справ надіслав до Національної поліції України лист № 1/483, в додатки до якого надав матеріали щодо звільнення з Національної поліції України полковника поліції ОСОБА_3 , додатки до листа - 12 аркушів (т.1, а.с.109).

Наказом Національної поліції України від 24.02.2023 року №255 о/с «По особовому складу» відповідно до ч.1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п.7 (за власним бажанням) полковника поліції ОСОБА_3 . Підстава - рапорт ОСОБА_3 від 24.02.2023 рокуёлист Одеського державного університету внутрішніх справ від 24.02.2023 року №1/483 та довідка про стаж служби в поліції ОСОБА_3 , видана Одеським державним університетом внутрішніх справ 24.02.2023 року за №1/484 (т.1, а.с.123).

Наказом Одеського державного університету внутрішніх справ №45 о/с від 24.02.2023 року «Про особовий склад» звільнено відповідно до ст.71 ЗУ «Про Національну поліцію» полковника поліції ОСОБА_3 . Підстава - рапорт ОСОБА_3 , наказ Національної поліції України від 24.02.2023 року №255 о/с (т.1,а.с.133).

Відповідачі з посиланням на скріншоти листування з додатку «Telegram» зазначають, що позивач був ознайомлений із наказами про звільнення 28.02.2023 року(т.1, а.с.126-129, 130).

Згідно Акту від 13.03.2023 року ОСОБА_3 у приміщенні відділу кадрового забезпечення Одеського державного університету внутрішніх справ отримав копії наказів № 255 о/с від 24.02.2023 року та №45 о/с від 24.02.2023 року про його звільнення зі служби в поліції, проте відмовився зробити відмітку про ознайомлення з наказами та в отриманні копії наказів (т.1, а.с.135).

Копії наказів № 255 о/с від 24.02.2023 року та №45 о/с від 24.02.2023 року отримані позивачем під розписку 27.03.2023 року (т.1,а.с.136).

21.03.2023 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку надіслав Т.в.о. Національної поліції України рапорт, в якому відкликав раніше поданий ним рапорт від 24.02.2023 року та просив його не розглядати. У рапорті зазначено, що 27.02.2023 року та 28.02.2023 року позивач був на службі та виконував функціональні обов`язки. (т.1, а.с.20-21)

22.03.2023 року ОСОБА_3 подав ректору Одеського державного університету внутрішніх справ рапорт від 20.03.2023 року, в якому відкликав раніше поданий ним рапорт від 24.02.2023 року та просив його не розглядати. У рапорті зазначено, що 27.02.2023 року та 28.02.2023 року позивач був на службі та виконував функціональні обов`язки. 01.03.2023 року у позивача піднявся артеріальний тиск, та з 02.03.2023 року ОСОБА_3 знаходиться на лікарняному (т.1, а.с.137-138).

07.04.2023 року Одеський державний університет внутрішніх справ надіслав позивачу лист А1/Р-20 на рапорт від 20.03.2023 року, в якому зазначив, що позивач звільнений 24.02.2023 року на підставі його рапорту та для вирішення питання, порушеного у рапорті від 20.03.2023 року, ОСОБА_3 необхідно звернутися до Національної поліції України (т.1,а.с.139).

Вважаючи накази про звільнення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадянам, згідно ст. 43 Конституції України, гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580).

Згідно ст. 3 Закону №580 у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №580 поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені та законами України.

Згідно ст.60 Закону №580 проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно до ч.ч.1,2 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейські за їхньою згодою можуть бути відряджені до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в поліції, але зі звільненням із займаної посади з подальшим призначенням на посади відповідно до переліку посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях, що затверджується Президентом України. У разі потреби в поліцейських для заміщення вакантних посад у державних органах, установах та організаціях керівники таких органів державної влади, установ та організацій надсилають до поліції письмовий запит про основні характеристики зазначених посад та професійні, освітні і кваліфікаційні вимоги, яким повинні відповідати поліцейські для зайняття таких посад.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) за станом здоров`я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі; 9-1) у зв`язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб;10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави; 12) у разі надання особою завідомо неправдивої інформації під час прийняття на службу в поліції. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Пунктом 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580 передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

На час видання спірних наказів про звільнення є діючими норми Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (надалі - Положення №114), які підлягають застосуванню до спірних правовідносин як норми спеціального законодавства.

Відповідно до пп. «ж» п.64 Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.

Особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою (п. 68 Положення №114).

Верховний Суд України в постанові від 24 червні 2014 року №21-241а14 зазначив, що згідно з пунктом 68 Положення №114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою. Така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов`язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обумовлена особливим правовим статусом працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов`язків щодо забезпечення безпеки громадян і громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо. В межах передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору мають право домовитися про звільнення в більш короткий строк. Такою домовленістю, зокрема слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2019 року у справі №810/3376/16, від 20.12.2019 року у справі №826/375/17, від 15.02.2021 року у справі №160/3607/19.

До закінчення тримісячного строку попередження особа має право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк. У разі якщо сторони домовилися про звільнення у більш короткий строк, особа має право відкликати поданий рапорт про звільнення до спливу цього строку.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.08.2019 року у справі №815/1490/16 та від 22.11.2019 року у справі №813/740/17.

Судом встановлено, що позивач власноруч 24.02.2023 року написав та подав до Одеського державного університету внутрішніх справ два рапорти про звільнення його зі служби у Національній поліції за власним бажанням з 24.02.2023 року.

Таким чином, позивач, враховуючи написання рапортів 24.02.2023 року мав право відкликати ці рапорти лише того ж дня - 24.02.2023 року, до видання оскаржуваних наказів, оскільки шляхом зазначення у цих рапортах дати звільнення (24.02.2023 року) та згоди відповідачів із цим сторони трудового договору досягли згоди про звільнення позивача у більш короткий термін, ніж визначений п.68 Положення №114.

Натомість рапорт про відкликання свого рапорту про звільнення ОСОБА_3 надіслав до Нацполіції України лише 21.03.2023 року, тобто коли він вже був звільнений зі служби в поліції майже місяць.

За переконанням суду, враховуючи чітко визначене волевиявлення позивача про звільнення його з займаної посади саме з 24.02.2023 року, у відповідачів був відсутній безумовний обов`язок щодо з`ясування поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків (пп. «ж» п.64 Положення №114), як на тому наполягає позивач у позовній заяві.

Суд погоджується із твердженнями Національної поліції України у відзиві на позовну заяву про те, що ОСОБА_3 не надано доказів написання рапортів від 24.02.2023 року в емоційно-стресовому стані (також не зазначено, чим такий стан був зумовлений), під примусом, без власної волі, оскільки матеріали справи не містять відповідних звернень до керівництва, або заяв, поданих в порядку КПК України до органів поліції, прокуратури, тощо про застосування до позивача відповідного психологічного або фізичного примусу з метою примущення до звільнення з посади та зі служби в поліції за власним бажанням.

Решта доводів висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Так, суд не надає оцінку обставинам, що були встановлені в ході службового розслідування стосовно порушення позивачем Правил етичної поведінки поліцейських, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують правомірність звільнення позивача з посади та зі служби в Національній поліції України за власним бажанням, а не встановлення факту вчинення ним дисциплінарного проступку.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що дії відповідачів щодо звільнення позивача за власним бажанням були вчинені з дотриманням вимог чинного законодавства, отже підстави для скасування у судовому порядку наказів №255 о/с №45 о/с від 24.02.2023 року та поновлення позивача на посаді декана факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції Одеського державного університету внутрішніх справ відсутні.

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Таким чином, оскільки позовні вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є похідними вимогами, підстави для їх задоволення відсутні.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що у позові ОСОБА_3 слід відмовити повністю.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

В даній справі підстави для розподілу судових витрат між сторонами відсутні, оскільки такі витрати сторонами не понесені.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Національної поліції України (код ЄДРПОУ: 40108578; адреса: вул.Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601), Одеського державного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ: 08571570; адреса: вул. Успенська, 1, м. Одеса, 65014) про визнання наказів про звільнення протиправними, їх скасування, поновлення на посаді та стягнення коштів за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 04 січня 2024 року у зв`язку із перебуванням судді М.М. Аракелян у відпустці з 26.12.2023 року по 03.01.2024 року включно.

Суддя М.М. Аракелян

.