Рішення

від 05.01.2024 по справі 760/15227/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/3019/24

Справа № 760/15227/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника: АДРЕСА_2 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Європромоптторг» /далі - ТОВ «Європромоптторг»/ (код ЄДРПОУ: 39529157; адреса: 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 16), третя особа: ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ), про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

25.10.2022 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, за підписом представника позивача - адвоката Федорова Д.С. (діє на підставі ордеру), в якій ставиться питання про стягнення з ТОВ «Європромоптторг» на користь ОСОБА_1 :

-181 778,51 грн, з яких 148 626,15 грн - інфляційні втрати та 33 152,36 грн - три проценти річних;

-21 817,79 грн судових витрат, з яких: 1 817,79 грн - судовий збір за подання позовної заяви та 20 000,00 грн - витрати на правову допомогу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2022 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично справу передано судді по реєстру 03.11.2022.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 07.11.2022 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).

Обґрунтування позову

В обґрунтування позовних вимог вказується, що 25.07.2020, на дорозі Е101 Київ-Бровари, ОСОБА_2 , перебуваючи за кермом транспортного засобу «MAN», реєстраційний номер: НОМЕР_3 , власником якого є ТОВ «Європромоптторг», внаслідок порушення правил дорожнього руху допустив лобове зіткнення з транспортним засобом Toyota, реєстраційний номер: НОМЕР_4 , належного позивачу.

Зі слів позивача, внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам заподіяно матеріальних збитків.

В позову вказується, що наведені обставини підтверджуються постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 12.10.2020 у справі № 755/14096/20, якою ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді в розмірі 340,00 грн.

Позивач стверджує, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу Toyota, державний номерний знак: НОМЕР_4 , відповідно до розрахунку, складеного Моторним (транспортним) страховим бюро України, з урахуванням фізичного зносу становить 630 088,49 грн.

Зазначає, що залишок суми збитків в розмірі 500 088,49 грн, з урахуванням здійсненої регламентної виплати в 130 000,00 грн, було стягнуто з відповідача постановою Київського апеляційного суду від 21.09.2022 у справі № 755/17285/20, яка станом на 10.10.2022 залишалася невиконаною.

Наголошує, що за таких обставин, до відповідача має бути застосована відповідальність за порушення грошового зобов`язання, передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України, в загальній сумі 181 778,51 грн, з яких 148 626,15 грн - інфляційні втрати та 33 152,36 грн - три проценти річних, у зв`язку з чим, просить захистити порушені права та майнові інтереси, ухваливши рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо правової позиції відповідача

14.03.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, датований 11.03.2023, за підписом представника відповідача - адвоката Сидоренка Л.А. (діє на підставі ордеру), в якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю (а.с. 65-68).

Представник відповідача визнає, що постановою Київського апеляційного суду від 21.09.2022 у справі № 755/17285/20 дійсно було стягнуто з ТОВ «Європромоптторг» на користь ОСОБА_1 500 088,49 грн матеріальної шкоди.

Разом з тим вказує, що представником позивача не обґрунтовано, у зв`язку з чим, дату «26.07.2020», яка є наступною за датою дорожньо-транспортної пригоди, було взято в якості початку розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Наголошує, що сума грошового зобов`язання в розмірі 500 088,49 грн не була встановлена ані на дату дорожньо-транспортної пригоди, ані на наступний день після того, як така сталася.

У зв`язку з такими обставинами, вважає, що дата «26.07.2020» не може слугувати датою початку розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Звертає увагу, що в позовній заяві не вказано, що 11.10.2022 ТОВ «Європромоптторг» повністю виконано постанову Київського апеляційного суду від 21.09.2022 у справі № 755/17285/20 шляхом переказу грошових коштів на рахунок позивача.

При цьому, сторона відповідача вважає посилання представника позивача на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 16.06.2018 у справі № 14-16цс18, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 - недоречними, з огляду на те, що такі не є тотожними правовідносинам у розглядуваній справі.

Щодо доводів, викладених у відповіді на відзив

27.03.2023 до суду надійшли заперечення на відзив, які за своїм змістом та правовим характером є відповіддю на відзив, оскільки містить пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотивів їх відхилення (а.с. 77-79).

Представник позивача вказує, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а відтак завдання 25.07.2020, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, майнової шкоди ОСОБА_1 , породило у відповідача зобов`язання по відшкодуванню такої шкоди незалежно від наявності/відсутності відповідного судового рішення.

Звертає увагу, що з дати завдання шкоди позивачу (25.07.2020) та до дати її фактичного відшкодування (11.10.2022) відбувалася інфляція, а відтак положення ст. 625 Цивільного кодексу України мають бути застосовані за увесь час прострочення.

Щодо доводів, викладених у запереченнях на відповідь на відзив

10.04.2023 до суду надійшли заперечення представника відповідача на відповідь на відзив, в яких відповідач, зокрема, вказує, що документ під назвою «заперечення на відзив» не передбачений положеннями Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з чим, такий не може бути прийнятий судом до уваги при ухваленні рішення або має бути виправлений (а.с. 87-89).

Також, представник відповідача звертає увагу на те, що представник позивача суміщає поняття виникнення цивільних прав та обов`язків з грошовим зобов`язанням. Вказує, що наведені позивачем приклади судових рішень стосуються виключно договірних відносин кредитора і боржника, а не потерпілого і винуватця.

Наголошує, що сам по собі факт настання дорожньо-транспортної пригоди не свідчить про встановлення винної у такій пригоді особи, доведення наявності її вини, визначення вартості матеріального збитку.

Вказує, що для визначення суми прострочення грошового зобов`язання, необхідно, щоб така сума була не абстрактна, а конкретизована, тобто така, що доведена і встановлена в судовому порядку.

Підсумовує, що сума грошового зобов`язання в розмірі 500 088,49 була встановлена постановою Київського апеляційного суду від 21.09.2022 у справі № 755/17285/20, що унеможливлює здійснення розрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних з 26.07.2020.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

03.07.2020, між ТОВ «Європромоптторг» (замовник) та ОСОБА_2 (підрядник) було укладено договір підряду, відповідно до п. 1.1 якого, останній зобов`язався надати послуги з перевезення вантажів замовника на автомобілях замовника під час відсутності водія ТОВ «Європромоптторг», а замовник зобов`язується прийняти та оплатити зазначені послуги в порядку та на умовах, встановлених цим договором (а.с. 14-16).

Зі змісту постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 12.10.2020 у справі № 755/14096/20, зокрема, вбачається, що: « ОСОБА_2 , 25.07.2020 року, о 16-27 годині, в м.Києві, по пр.Броварському, буд. 16, керуючи транспортним засобом «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_3 , не обрав безпечної швидкості для руху, внаслідок чого не впорався з керуванням та здійснив виїзд на зустрічний бік для руху, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками» (а.с. 11-13).

Вказаною постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 12.10.2020 у справі № 755/14096/20 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340,00 грн.

В подальшому, постановою Київського апеляційного суду від 21.09.2022 у справі № 755/17285/20 було вирішено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Європромоптторг», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, задовольнити частково: стягнути з ТОВ «Європромоптторг» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 500 088,49 грн (а..с 17-22).

До позовної заяви також долучено копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки: Toyota, модель: Highlander, колір: синій, реєстраційний номер: НОМЕР_4 (а.с. 41-42).

В якості додатків до відзиву на позовну заяву долучено оригінал платіжної інструкції № 3384 від 11.10.2022 на суму 500 088,00 грн, призначення платежу: поповнення рахунку ОСОБА_1 , матеріал. шкода за постан. Київ. апеляц. суду від 21.09.22 у спр. № 755/17285/20, апел. провадж. № 22-ц/824/8175/2022 (а.с. 70).

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та не заперечуються сторонами.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

За загальним правилом ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Постановою Київського апеляційного суду від 21.09.2022 у справі № 755/17285/20 було вирішено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Європромоптторг», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, задовольнити частково: стягнути з ТОВ «Європромоптторг» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 500 088,49 грн.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Частина друга статті 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та трьох процентів річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц, №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

У постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у ст. 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17).

Як зазначено, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 753/369/21 (провадження № 61-5785св23) натуральним зобов`язанням (obligatio naturalis) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція ст. 625 ЦК України щодо нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права нараховувати три проценти річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19)).

В даному спорі між сторонами мають місце зобов`язання, які виникли з деліктного зобов`язання на підставі судового рішення.

Як вказано у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 757/37126/18 (провадження № 61-406св21) загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявності доказів, що їх підтверджують).

Суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 296/7213/15 (провадження № 61-10125св21)).

Враховуючи наведене, суд зробив перевірку розрахунків наведених позивачем:

Розрахунок суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції:

Період прострочення: 22.09.2022 (наступний день за днем набрання постановою Київського апеляційного суду від 21.09.2022 у справі № 755/17285/20 законної сили) - 10.10.2022 (день перед фактичним надходженням коштів позивачу): 19 днів.

Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,......ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення:

500 088,49 x 1.00000000 - 500 088,49 = 0,00 грн.

Розрахунок 3 % річних:

Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення: 22.09.2022 (наступний день за днем набрання постановою Київського апеляційного суду від 21.09.2022 у справі № 755/17285/20 законної сили) - 10.10.2022 (день перед фактичним надходженням коштів позивачу): 19 днів.

Сума 3% річних = 500 088,49 x 3 % x 19 : 365 : 100 = 780,96 грн.

Доводи позивача про те, що датою початку розрахунку сум, передбачених ст. 625 ЦК України, слід вважати дату, яка є наступною за датою дорожньо-транспортної пригоди не заслуговують на увагу, оскільки сума заподіяної матеріальної шкоди була встановлена постановою Київського апеляційного суду від 21.09.2022 у справі № 755/17285/20.

Інші доводи позивача суд вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують правильність зробленого судом розрахунку.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

У рішеннях Європейського суду з справ людини неодноразово робились висновки про те, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п. 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, п.п. 42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, п.п. 18, 19).

Щодо судових витрат

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо судового збору

З урахуванням часткового задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2,91 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви (0,4% від 1 817,79 грн; а.с. 5).

Щодо витрат на правничу допомогу

Згідно положень ч.ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначено наступне: «положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших».

Суд враховує, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивачем, зокрема, вказано розмір витрат на правову допомогу у сумі 20 000,00 грн., яка складається з наступного (а.с. 3, зворотній бік):

-3 000,00 грн - аналіз документів (3 год);

-3 000,00 грн - підготовка правової позиції (3 год);

-14 000,00 грн - підготовка позовної заяви з додатками ( 4 год).

На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату, до матеріалів справи позивачем, зокрема, долучено: копію договору про надання правової допомоги № 27/08/21 від 27.08.2021, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Брати Федорови» (а.с. 6), копію додаткової угоди № 1 від 19.10.2022 до Договору про надання правової допомоги № 27/08/21 від 27.08.2021 (а.с. 7), копію квитанції АТ «Універсал Банк» від 20.10.2022 на суму 20 000,00 грн, призначення платежу: послуги з правової допомоги згідно договору від 27.08.2021 та додаткової угоди від 19.10.2022 (а.с. 8).

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи результат розгляду справи в суді, дослідивши опис наданих послуг, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиці правовим висновкам суду, відображеним у рішенні, відсутність заперечень відповідача щодо заявленого розміру витрат на правову допомогу або відповідного клопотання про зменшення витрат на таку допомогу, суд дійшов висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача 100,00 грн витрат на правничу допомогу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Європромоптторг», третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Європромоптторг» (код ЄДРПОУ: 39529157; адреса: 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 16) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ):

- 780,96 грн (сімсот вісімдесят гривень дев`яносто шість копійок) трьох відсотків річних;

- 2,91 грн (дві гривні дев`яносто одна копійка) судового збору;

- 100,00 грн (сто гривень) витрат на правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич