Рішення

від 04.01.2024 по справі 906/1440/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" січня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1440/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Бура Д.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Петрів Л.П. - довіреність від 18.07.2023;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТА КОМПАНІ"

про стягнення 23623,20 грн

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТА КОМПАНІ" 23623,20 грн штрафу за постачання неякісного товару.

Ухвалою від 06.11.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін), судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 05.12.2023.

21.11.2023 на адресу суду, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", повернулася копія ухвали суду від 06.11.2023, яка направлялася відповідачу.

27.11.2023 на адресу суду від відповідача надійшли: відзив на позовну заяву; клопотання про залишення позовної заяви без руху; заява про вступ у справу як представника позивача.

05.12.2023 на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Ухвалою суду від 05.12.2023 відкладено судове засідання на 04.01.2024.

03.01.2024 через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив.

Розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху, суд дійшов висновку про його безпідставність.

Зазначене клопотання мотивовано тим, що на думку відповідача, позивач подав позовну заяву без дотримання усіх вимог, передбачених ст.162 ГПК України, оскільки в ній:

- не вказано про наявність або відсутність у відповідача електронного кабінету;

- не зазначено відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

- пропущено, встановлений ч.6 ст.232 ГК України, строк на звернення до суду.

За вказаного, суд враховує, що згідно з ч.3 ст.162 ГПК України, позовна заява повинна містити, зокрема:

- повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), в і д о м і номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (п.2);

- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися (п.7).

Відповідно до ч.1,2 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо п о з о в н у з а я в у п о д а н о о с о б о ю, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

За вказаного та враховуючи зміст клопотання відповідача, суд звертає увагу останнього, що приписами ГПК України не визначено в імперативному порядку обов`язок позивача надавати відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача, оскільки у п.2 ч.3 ст. 162 ГПК України йдеться в цій частині про зазначення у позовній заяві саме в і д о м и х позивачу відомостей.

Водночас суд зазначає, що на стадії відкриття провадження у справі помічником судді здійснювалися запити про наявність у сторін електронних кабінетів та отримано відповіді №233308 про наявність у позивача зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС та №233314 про відсутність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС (а.с.51-52).

Крім того, сам відповідач у відзиві, клопотанні про залишення позовної заяви без руху та у клопотанні про розгляд справи без участі представника, зазначив відомості про зареєстрований відповідачем 18.11.2023 Електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд".

З огляду на вказане, а також те, що система "Електронний суд" дозволяє перевірити наявність електронного кабінету в учасника справи, залишення позовної заяви без руху лише з тієї підстави, що у позовній заяві відсутні відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача, не відповідає приписам ГПК України та не сприятиме своєчасному розгляду справи.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Крім того, отримана судом інформація про відсутність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету свідчить про невиконання саме відповідачем вимог абз.1 ч.6 ГПК України щодо обов`язкової реєстрації електронного кабінету.

Також, зважаючи на зауваження відповідача, суд враховує, що у позовній заяві вказано, що заходи забезпечення доказів або позову до подання цієї позовної заяви позивачем не вживались (а.с.5), тому твердження відповідача про відсутність такої інформації у позовній заяві не відповідають дійсності.

Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зауважує, що відповідно до ч.3,4 ст.267 ГПК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Однак, обґрунтованість позовних вимог як і обставини пропуску строку на звернення до суду з позовними вимогами на стадії відкриття провадження у справі судом не досліджуються.

З огляду на наведене, суд встановив, що позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст. 162 ГПК України та підстави для залишення позовної заяви без руху відсутні, про що було зазначено в ухвалі про відкриття провадження у справі від 06.11.2023.

Представник позивача в засіданні суду підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про розгляд справи без його участі повідомляв у клопотанні, яке надійшло до суду 05.12.2023 (а.с.96).

За вказаного, не прибуття представника відповідача в засідання суду не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

09.11.2022 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕНТА КОМПАНІ" (постачальник, відповідач) був укладений договір поставки №Л/НХ-22518/НЮ (а.с.8-20).

У зв`язку з поставкою товару неналежної якості, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 23623,20 грн на підставі пп.9.3.2 п.9.3 договору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності, в обґрунтування чого вказав, що позивач порушив, встановлений ч.6 ст.232 ГК України шестимісячний строк на звернення до суду, оскільки минуло більше як шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як передбачено ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №Л/НХ-22518/НЮ від 09.11.2022.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар відповідно до специфікації №1 (додаток №1 до цього договору), що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.

Найменування товару: шпали дерев`яні обрізні непросочені тип 1. Код ДК 021:2015 - 03410000-7 Деревина (п.1.2 договору).

Кількість, найменування, технічний опис, рік виготовлення, код УКТЗЕД, виробник та країна виробника товару зазначено у специфікації №1 (додаток №1 до цього договору) (п.1.3 договору) (а.с.21).

Відповідно до п.4.2 договору, поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.

Строк поставки товару протягом не більше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем.

Місце поставки: (ШПЗ) Рава-Руський шпалопросочувальний завод, 80316, м. Рава-Руська, вул. Наливайка, 22.

Відповідно до пп.8.3.2 п.8.3 договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару, якість, кількість, комплектність та асортимент якого відповідає умовам цього договору.

Частинами 1,2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

В силу приписів ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (ч.1 ст.675 ЦК України).

Згідно з п.2.1 договору, постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у специфікації №1 (додаток №1 до цього договору).

18.11.2022 позивач надіслав електронною поштою відповідачу рознарядку № Н31/НГ-40/1331 щодо поставки товару на суму 1158000,00 грн (а.с.23-24).

Відповідач поставив позивачу шпали дерев`яні обрізні непросочені у кількості 1000 шт. на загальну суму 1158000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №22 від 18.11.2022, №23 від 18.11.2022, №28 від 21.11.2022, №29 від 21.11.2022 (а.с.25-28).

Відповідно до п. 2.4 договору, при виявленні невідповідності кількості та/або якості, та/або комплектності, та/або асортименту товару виклик представника постачальника для участі у прийманні товару та складання двостороннього акта є обов`язковим. Товар, якість якого не відповідає умовам цього договору та/або щодо якого постачальником не надано або надано не в повному обсязі документи, передбачені п.2.2 цього договору, не приймаються покупцем до врегулювання питання сторонами.

Суд встановив, що 24.11.2022 було мав місце факт поставки товару неналежної якості у кількості 102 шт. на загальну суму 118116,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі №Ррс 730 від 24.11.2022, відповідно до якого з доставлених 1000 шт. товару прийнято лише 898 шт., не прийнято (брак) - 102 шт. товару, щодо яких постачальник неналежно виконав свої зобов`язання за договором щодо поставки товару належної якості (а.с.31).

Відповідно до протоколу випробувань (вимірювань) №435 від 24.11.2022, акту про фактичну якість і комплектність продукції від 24.11.2022 №435, з пред`явлених до огляду та перевірених 1000 шт. шпал дерев`яних непросочених виявлені 102 шт. шпал дерев`яних обрізних непросочених типу 1 неналежної якості: 90 шт. - з глибокими червоточинами, 7 - наявна ядрова гниль, 5 шт. - невідповідність геометричним розмірам (а.с.33-37).

Як зазначено у п.25.4 та у п. 30 згаданого акту 102 шт. товару не відповідають вимогам нормативної документації та підлягають заміні постачальником/виробником.

Згідно з ч.1 ст.678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Згідно з ч.1 ст.680 ЦК України, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Постачальник зобов`язується за свій рахунок та власними силами усунути недоліки або замінити неякісний товар (п.2.7 договору).

Строк усунення недоліків або заміни товару становить не більше 20 (двадцяти) робочих днів з їх виявлення (п.2.8 договору).

Суд встановив, що у визначений умовами договору строк - 06.12.2022 відповідач здійснив заміну неякісного товару, що підтверджується видатковою накладною №37 від 05.12.2022 та актом приймання-передачі №Ррс 764 від 06.12.2023 (а.с.29, 31).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За умовами абз.1 пп.9.3.2 п.9.3 договору, за поставку товару неналежної якості (комплектності) постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 (двадцять) % від вартості поставленого неякісного товару, при цьому власними силами і засобами замінює неякісний товар.

Перевіривши, здійснений позивачем розрахунок штрафу (а.с.38), суд встановив, що останній є арифметично вірним, обґрунтованим, тому вимога про його стягнення у розмірі 23623,20 грн підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог у розмірі 23623,20 грн штрафу та відмовити у їх задоволенні з посиланням на ч.6 ст.232 ГК України, суд враховує таке.

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.1 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачено можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В контексті наведеного, суд звертає увагу відповідача на те, що ч.6 ст.232 ГК України встановлено не строк позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення штрафних санкцій, а період нарахування таких санкцій - шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, наведеною правовою нормою визначено строк для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, однак, підставою для звернення позивача до суду з цим позовом та нарахування відповідачу штрафу стало не прострочення виконання зобов`язання, а поставка товару неналежної якості.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.681 ЦК України, до вимог у зв`язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).

З матеріалів справи вбачається, що факт поставки товару неналежної якості у кількості 102 шт. на суму 118116,00 грн було встановлено 24.11.2022.

З огляду на наведене вище та те, що позивач надіслав позовну заяву до суду 25.10.2023 (а.с.50), судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовними вимоги в межах строку позовної давності, тому клопотання відповідача про застосування строку позовної давності є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що у зв`язку з поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 встановлено на території України карантин з 12.03.2020 по 03.04.2020. У подальшому дію карантину було неодноразово продовжено, зокрема Постановою Кабінету Міністрів України від № 383 від 25.04.2023 дію карантину продовжено до 30.06.2023.

Запровадження карантинних заходів обумовило внесення змін до норм матеріального права щодо перебігу строку позовної давності.

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ (який набрав чинності з 02.04.2020) Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, вказаним Законом Розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". В подальшому відповідними указами президента України воєнний стан неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України від 1 травня 2023 року №254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" воєнний стан в Україні продовжено з 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

У зв`язку з введенням воєнного стану також були внесені зміни до норм чинного законодавства щодо перебігу строку позовної давності.

Так, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п. 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм, строк спеціальної позовної давності, визначений п. 1 ч. 2 ст. 258 ГПК України, щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) були продовжені на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та на період дії в Україні воєнного стану, який введений з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та триває по теперішній час.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у розмірі 23623,20 грн штрафу за поставку неякісного товару.

З огляду на задоволення позовних вимог, судовий збір, в порядку ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТА КОМПАНІ" (11101, Житомирська область, Коростенський район, м. Овруч, вул. 8 Березня, 36, ід. код 43744447) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ід. код 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, ід. код 40081195)

- 23623,20 грн штрафу за поставку неякісного товару;

- 2684,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 05.01.24

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи

- позивачу та відповідачу через електронний суд