Постанова

від 25.04.2024 по справі 906/1440/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року Справа № 906/1440/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Петухов М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТА КОМПАНІ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.01.2024 у справі № 906/1440/23 (суддя Вельмакіна Т.М., повний текст рішення складено 05.01.2024)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТА КОМПАНІ"

про стягнення 23 623, 20 грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (далі - позивач, АТ "Укрзалізниця") звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТА КОМПАНІ" (далі - відповідач, ТОВ "ВЕНТА КОМПАНІ") про стягнення 23 623, 20 грн штрафу за постачання неякісного товару.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 09.11.2022 № Л/НХ-22518/НЮ в частині поставки товару обумовленої якості.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.01.2024 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 23 623, 20 грн штрафу за поставку неякісного товару та 2 684 грн судового збору.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, тому підлягають задоволенню. Позивач звернувся до суду з позовними вимоги в межах строку позовної давності, оскільки строк спеціальної позовної давності, визначений п. 1 ч. 2 ст. 258 ГПК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) були продовжені на строк дії карантину та на період дії в Україні воєнного стану, який триває по теперішній час, що стало підставою для відмови в задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "ВЕНТА КОМПАНІ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.01.2024 у справі № 906/1440/23, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким в позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- позивачем не зазначено про наявність у встановленому порядку електронного кабінету в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), як того вимагає п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України. Також позивачем не вказано про наявність або відсутність у відповідача електронного кабінету;

- позивачем не зазначено в позовній заяві відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювались;

- позивачем пропущено строк позовної давності, визначений ч. 8 ст. 269 ГК України для звернення до суд із позовом, оскільки минуло більше, як шість місяців з дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 906/1440/23 у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Петухов М.Г.

Листом від 05.02.2024 з Господарського суду Житомирської області витребувано матеріали справи.

20.02.2024 матеріали справи надійшли до суду.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ВЕНТА КОМПАНІ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.01.2024 у справі № 906/1440/23. Повідомлено учасників справи, що розгляд справи буде здійснюватися у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги ТОВ "ВЕНТА КОМПАНІ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.01.2024 у справі № 906/1440/23 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним господарським судом, 09.11.2022 між АТ "Українська залізниця" (покупець) та ТОВ "ВЕНТА КОМПАНІ" (постачальник) було укладено договір поставки № Л/НХ-22518/НЮ (а. с. 8-20).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар відповідно до Специфікації № 1 (Додаток № 1 до цього договору), що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.

Найменування товару: шпали дерев`яні обрізні непросочені тип 1. Код ДК 021:2015 - 03410000-7 деревина (п. 1.2 договору).

Кількість, найменування, технічний опис, рік виготовлення, код УКТЗЕД, виробник та країна виробника товару зазначено у Специфікації № 1 (Додаток № 1 до цього договору) (п. 1.3 договору).

Згідно п. 2.1 договору, постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у Специфікації №1 (Додаток № 1 до цього договору).

Відповідно до п. 2.4 договору, при виявленні невідповідності кількості та/або якості, та/або комплектності, та/або асортименту товару виклик представника постачальника для участі у прийманні товару та складання двостороннього акта є обов`язковим. Товар, якість якого не відповідає умовам цього договору та/або щодо якого постачальником не надано або надано не в повному обсязі документи, передбачені п. 2.2 цього договору, не приймаються покупцем до врегулювання питання сторонами.

Строк усунення недоліків або заміни товару становить не більше 20 (двадцяти) робочих днів з їх виявлення (п. 2.8 договору).

Згідно п. 4.2 договору, поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.

Строк поставки товару протягом не більше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки: (ШПЗ) Рава - Руський шпалопросочувальний завод, 80316, м. Рава - Руська, вул. Наливайка, 22.

Відповідно до пп. 8.3.2 п. 8.3 договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару, якість, кількість, комплектність та асортимент якого відповідає умовам цього договору.

18.11.2022 позивач надіслав відповідачу рознарядку № Н31/НГ-40/1331 щодо поставки товару на суму 1 158 000 грн (а. с. 23-24).

На виконання умов даного договору, відповідач поставив позивачу шпали дерев`яні обрізні непросочені у кількості 1000 шт. на загальну суму 1 158 000 грн, що підтверджується видатковими накладними № 22 від 18.11.2022, № 23 від 18.11.2022, № 28 від 21.11.2022, № 29 від 21.11.2022 (а. с. 25-28).

В той же час, актом приймання - передачі № Ррс 730 від 24.11.2022 встановлено факт поставки товару неналежної якості у кількості 102 шт. на загальну суму 118 116 грн. Відповідно до даного акту з доставлених 1 000 шт. товару прийнято лише 898 шт., не прийнято (брак) - 102 шт. товару щодо яких постачальник неналежно виконав свої зобов`язання за договором щодо поставки товару належної якості (а. с. 31).

Відповідно до протоколу випробувань (вимірювань) № 435 від 24.11.2022, акту про фактичну якість і комплектність продукції від 24.11.2022 № 435 з пред`явлених до огляду та перевірених 1000 шт. шпал дерев`яних непросочених виявлені 102 шт. шпал дерев`яних обрізних непросочених типу 1 неналежної якості: 90 шт. - з глибокими червоточинами, 7 - наявна ядрова гниль, 5 шт. - невідповідність геометричним розмірам (а. с. 33-37). У п. 25.4 та у п. 30 згаданого акту 102 шт. товару не відповідають вимогам нормативної документації та підлягають заміні постачальником/виробником.

Суд встановив, що у визначений умовами договору строк - 06.12.2022 відповідач здійснив заміну неякісного товару, що підтверджується видатковою накладною № 37 від 05.12.2022 та актом приймання-передачі № Ррс 764 від 06.12.2023 (а. с. 29, 31).

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення із відповідача штрафу у розмірі 23 623, 20 грн на підставі п. 9.3 договору від 09.11.2022 № Л/НХ-22518/НЮ.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 11 та ч. 1 ст. 509 ЦК України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторін виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Спірні правовідносини виникли в ході виконання укладеного між сторонами договору поставки від 09.11.2022 № Л/НХ-22518/НЮ.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 цієї ж статті ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Згідно з ч. 1 ст. 680 ЦК України, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок, умови та вимоги щодо якості товару, який поставляється за договором поставки врегульовані також нормами Господарського кодексу України.

Відповідно ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За умовами абз. 1 пп. 9.3.2 п. 9.3 договору, за поставку товару неналежної якості (комплектності) постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 (двадцять) % від вартості поставленого неякісного товару, при цьому власними силами і засобами замінює неякісний товар.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору, відповідач поставив позивачу товар (шпали дерев`яні обрізні непросочені) у кількості 1000 шт. на загальну суму 1 158 000 грн, що підтверджується видатковими накладними № 22 від 18.11.2022, № 23 від 18.11.2022, № 28 від 21.11.2022, № 29 від 21.11.2022.

В той же час, актом приймання - передачі № Ррс 730 від 24.11.2022 встановлено факт поставки товару неналежної якості у кількості 102 шт. на загальну суму 118 116 грн (а. с. 31).

Суд встановив обставини того, що у визначений умовами договору строк - 06.12.2022 відповідач здійснив заміну неякісного товару, що підтверджується видатковою накладною № 37 від 05.12.2022 та актом приймання-передачі № Ррс 764 від 06.12.2023 (а. с. 29, 31).

З огляду на умови п. 9.3 договору поставки від 09.11.2022 № Л/НХ-22518/НЮ, перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення із відповідача 23 623, 20 грн штрафу є обґрунтованою (118 116 грн * 20 %).

Відповідач в суді першої інстанції просив застосувати позовну давність до вимог про стягнення 23 623, 20 грн штрафу та відмовити у їх задоволенні з посиланням на те, що позивачем пропущено 6-ти місячний строк для звернення до суду із вказаним позовом, який встановлений ч. 8 ст. 269 ГК України. В суді апеляційної інстанції відповідач також звертає увагу суду на незастосування судом першої інстанції положень ч. 8 ст. 269 ГК України до спірних правовідносин.

Щодо позовної давності за вимогами, що випливають з поставки товару неналежної якості, то колегія суддів зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а нормами ст. 258 ЦК України до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.

Частиною 1 ст. 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Правовідносини у зв`язку зі здійсненням поставки (купівлі-продажу) товару неналежної якості та без повного комплекту належно оформлених товаросупроводжувальних документів, у тому числі в частині, що стосуються порядку і строків пред`явлення претензій (позовів) у зв`язку з недоліками поставлених товарів, врегульовані як нормами ЦК України, так і нормами ГК України.

В силу норми ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 681 ЦК України до вимог в зв`язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статті 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків в межах гарантійного строку (строку придатності).

Згідно з ч. 8 ст. 269 ГК України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред`явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Верховний Суд, зокрема у постанові від 01.08.2019 у справі №911/1205/18, дійшов висновку, що аналіз норм ч. 8 ст. 269 ГК України та ст. 680 ЦК України свідчить, що передбачені даними статтями строки позовної давності за своєю правовою природою є два різних строки. Так, визначений ч. 8 ст. 269 ГК України строк стосується договору поставки товару, тоді як строк обумовлений ст. 680 ЦК України є строком, який застосовується щодо договору купівлі-продажу товару.

У зв`язку із цим, до спірних правовідносин як таких, що виникли за договором поставки від 09.11.2022 № Л/НХ-22518/НЮ, зокрема в частині строку пред`явлення позову підлягають застосування спеціальні норми ч. 8 ст. 269 ГК України, якими визначений інший строк пред`явлення позовів, що випливають з поставки товарів неналежної якості - 6 місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів, ніж той, який визначений загальними нормами ЦК України - п. 4 ч. 2 ст. 258 (спеціальна позовна давність у зв`язку із недоліками проданого товару) - 1 рік. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 904/4129/18.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин річного строку позовної давності згідно п. 4 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

При цьому суд звертає увагу на те, що положення ч. 8 ст. 269 ГК України, що передбачає позовну давність тривалістю шість місяців з дня встановлення у належному порядку недоліків поставлених товарів, слід кваліфікувати як спеціальне правило, що конкретизує загальне правило п. 4 ч. 2 ст. 258 ЦК України, тому ч. 8 ст. 269 ГК України підлягає переважному застосуванню.

Колегія суддів зазначає, що за змістом ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Визначення початку відліку позовної давності міститься в ст. 261 ЦК України, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З огляду на норми ст. ст. 253, 261 ЦК України, початок відліку позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу слід обраховувати з 25.11.2023, тобто з наступного дня після складення акту приймання - передачі від 24.11.2022, яким встановлено недоліки поставленого відповідачем товару за договором та, відповідно, строк для пред`явлення позову мав сплинути 25.05.2023.

Даний висновок суду щодо обрахунку позовної давності за вимогами, що випливають з поставки товарів неналежної якості узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 19.08.2019 у справі №904/4129/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №910/18489/20.

В той же час, позивач із даним позовом до суду звернувся 25.10.2023.

У свою чергу, суд враховує, що незважаючи на те, що Господарський кодекс України визначає строки позовної давності для певної категорії правовідносин, правила перебігу таких строків (початку, перебігу, зупинення, переривання та наслідки спливу) визначається саме у Цивільному кодексі України, а саме ст. ст. 256, 257, 259-267 ЦК України.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності зупиняється, якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила).

Частина 2 ст. 263 ЦК України, у свою чергу, визначає, що у разі виникнення обставин, встановлених ч. 1 цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Згідно ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

З урахуванням вищенаведеного, а також враховуючи епідеміологічну ситуацію, яка склалася в Україні станом на 11.03.2020, відповідно до повноважень, встановлених законом, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" було встановлено карантин з 12.03.2020 на усій території України із подальшим продовженням відповідними постановами його строку. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 на всій території України карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

В той же час, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтею 269 ГК України, були продовжені.

У свою чергу, 17.03.2020 був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" № 530-ІХ. Даним Законом були внесені зміни, у тому числі, і до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". Відповідно до наведених змін карантин було визнано форс - мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Розділом II Прикінцеві положення Закону № 530 було визначено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. Опублікування даного Закону відбулося в офіційному виданні Голос України № 51 від 17.03.2020.

З вищенаведеного слідує, що з 17.03.2020 карантин на законодавчому рівні було визнано обставиною непереборної сили та, відповідно, з даного моменту до 30.06.2023 (дата скасування карантину) має застосовуватися правило п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України щодо зупинення строків позовної давності.

В той же час, ч. 2 ст. 263 ЦК України передбачає, що від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки строк позовної давності для звернення до суду із вимогами про стягнення штрафних санкцій був зупиненим на підставі п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України, тому позивачем заявлено позов у межах строків, встановлений ч. 8 ст. 269 ГК України. За вказаних обставин, твердження відповідача про сплив строку позовної давності за цими вимогами не знаходить законодавчого підтвердження.

Із урахуванням того, що позовна заява у цій справі була подана в межах строку позовної давності, а вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими матеріалах справи, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 23 623, 20 грн штрафу за постачання неякісного товару.

Разом з тим, колегія суддів вказує, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п. 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Тобто, даний Закон не передбачає продовження строку, визначеного статтею 269 ГК України, а тому посилання суду першої інстанції на даний Закон є безпідставним.

В той же час, колегія суддів зазначає, що неправильне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин річного строку позовної давності згідно п. 4 ч. 2 ст. 258 ЦК України та норм Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", не призвело до прийняття неправильного по своїй суті судового рішення, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни судом апеляційної інстанції. Суд звертає увагу на те, що скасування судового рішення лише з підстав встановлення факту порушення, яке не вплинуло на законність і обґрунтованість судового рішення, є відступом від принципу правової визначеності та проявом правого пуризму.

Щодо інших доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, то суд вказує, що позивачем зазначено в позовній заяві про наявність електронного кабінету в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), як того вимагає п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України. Також приписами ГПК України не визначено в імперативному порядку обов`язку позивача надавати відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача, оскільки у п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України йдеться в цій частині про зазначення у позовній заяві саме відомих позивачу відомостей.

Також, у позовній заяві вказано, що заходи забезпечення доказів або позову до подання цієї позовної заяви позивачем не вживались, тому твердження відповідача про відсутність такої інформації у позовній заяві, не відповідають дійсності.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно встановив, що позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст. 162 ГПК України та підстави для залишення позовної заяви без руху відсутні, про що було зазначено в ухвалі суду першої інстанції від 06.11.2023.

В порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України відповідач висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, не спростував. Посилання відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За таких обставин, Північно - західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 04.01.2024 у справі № 906/1440/23 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "ВЕНТА КОМПАНІ" - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТА КОМПАНІ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.01.2024 у справі № 906/1440/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження до Верховного Суду встановлений статтями 286-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.