Рішення

від 05.01.2024 по справі 420/29623/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/29623/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Паллада Шип`ярд", публічне акціонерне товариство Херсонський суднобудівний завод про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправними та скасувати рішення № 213050034202 від 28.07.2023 року ГУ Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у призначені пенсії за віком на пільговий умовах та від 12.09.2023 року ГУ Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 за заявою від 20.07.2023 року та за заявою про перегляд рішення від 04.09.2023 року у зв`язку із поданням додаткових документів; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки від 08.02.1991 року НОМЕР_1 з 01.01.1992 року по 15.04.1992 рік та 15.04.1992 по 12.01.1994 рік періоди роботи на території російської федерації; з 26.04.1994 по 26.06.1994 рік торгівельно-виробниче підприємство "Еверест".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому відмовлено в призначенні пенсії без будь-яких на те законних підстав, без підтвердження відмови будь-якими документами та правними відомостями, що суперечить чинному законодавству. В той же час в трудовій книжці містяться записи про роботу з 26.04.1994 по 26.06.1994 рік торгівельно-виробниче підприємство "Еверест". Крім того, до набрання чинності постановою КМУ № 1328 від 29.11.2022 року Україна як держава учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення, а тому припинення з 01.01.2023 участі в цій угоді не стосується періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії такої Угоди, тобто до 01.01.2023 року.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову та вказує, що за результатами розгляду наданих заявником документів встановлено, що страховий стаж позивача становить 29 років 9 місяців 9 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 08.02.1991 НОМЕР_2 з 26.04.1994 по 26.06.1996, оскільки відсутній наказ на звільнення. Інших документів, які б підтверджували спірні періоди роботи, від позивача не надходило. Крім того, наразі відсутній міжнародний договір з російською федерацією з приводу пенсійного забезпечення, а відтак положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення, в тому числі щодо визнання стажу, не поширюються на стаж, набутий громадянами України на території російської федерації. При цьому, слід зазначити, що особа набуває стаж у відповідній державі-учасниці якщо суб`єкт, з яким така особа укладає трудовий договір або вступає в інші службові відносини, зареєстрований на території російської федерації. Відповідно до листа Мінсоцполітики від 12.01.2023 № 411/0/2-23/54 до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території російської федерації по 31.12.1991; заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону № 1058-ІV. Враховуючи вищевикладене, періоди роботи позивача на території російської федерації з 01.01.1992 по 15.04.1992 та з 16.04.1992 по 12.01.1994 не підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Позивачем до суду надано відповідь на відзив, в якій позивач вказав, що Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях (затверджено Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58), яка була чинна станом на 26.06.1994 року, не мала зобов`язання роботодавця зазначати номер та дату наказу про звільнення так як повинно бути зазначено підстави звільнення згідно КЗпПУ, а саме запис про те, що трудові відносини припиняються у зв`язку із закінченням строку дії контракту та посилання на норми КЗпП України. Про строки дії контракту було зазначено у наказі №9-к від 26.04.1994 року при прийнятті на роботу по строковому трудовому договорі - контракті. При закінчені строку дії контракту, він 26.06.1994 року забажав зробити запис у трудову книжку та отримав всі належні до виплати суми, претензій до роботодавця при закінчені строку контракту не мав та уже 25.07.1994 року був працевлаштований на іншу роботу про що свідчить запис під №17 у трудовій книжці. Більш того, він не вимагає зарахувати до страхового трудового стажу період який перевищує дату запису під № 16 у трудовій книжці, а саме після 26.06.1994 року. До набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 року Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01.01.2023 року. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову та вказує, що у записі про період роботи з 15.04.1992 по 12.01.1994 у трудовій книжці позивача є неточності, а саме дата прийняття - 15.04.1992 року не відповідає наказу про прийняття 15.04.1993 року, а в записі про період роботи з 26.04.1994 по 26.06.1994 не вказано наказ про звільнення, у зв`язку з чим зазначені періоди роботи не враховано до страхового стажу позивача.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову та вказує, що при обчисленні страхового стажу набутого після 31.12.1991 року, з 19.06.2023 року (щодо стажу роботи набутого на території рф - з 01.01.2023) норми Угоди не застосовуються. Страховий стаж обчислюється відповідно до положень ст. 14 Закону № 1058. Оскільки підприємства, в яких працював позивач у спірні періоди юридично зареєстровані та фактично знаходяться на території рф, у зв`язку з чим періоди роботи з 01.01.1992 року по 15.04.1992 та з 15.04.1992 по 12.01.1994 зарахувати до страхового стажу немає підстав. Крім того, в трудовій книжці позивача в порушення вимог Інструкції за період роботи з 26.04.1994 по 26.06.1994 відсутнє посилання на підставу внесення запису, а тому відсутні підстави для зарахування такого періоду до страхового стажу. Крім того 20.11.2023 року позивач повторно звернувся щодо призначення пенсії, у зв`язку з чим за результатами розгляду заяви, керуючись Законом № 1058, рішенням від 23.11.2023 року № 213050034202 позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, з 05.03.2023, тобто з дня настання права.

Ухвалою суду від 06 листопада 2023 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 06 листопада 2023 року витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області належним чином завірену копію пенсійного справи ОСОБА_1 , в тому числі належним чином завірені копії заяв ОСОБА_1 про призначення пенсії, разом з доданими до них копіями документів, а також роздруківку з підсистеми призначення та виплати пенсії стаж для розрахунку щодо ОСОБА_1 та форму ОК5; витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області інформацію та копії документів, які слугували підставою для прийняття рішення № 213050034202 від 28.07.2023 року про відмову в призначенні пенсії; витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області інформацію та копії документів, які слугували підставою для прийняття рішення № 213050034202 від 12.09.2023 року про відмову в призначенні пенсії.

Ухвалою суду від 19 грудня 2023 року закрито провадження по справі № 420/29623/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Паллада Шип`ярд", публічне акціонерне товариство Херсонський суднобудівний завод в частині позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 20 липня 2023 року та здійснити виплату належних сум.

Ухвалою суду від 05 січня 2024 року закрито провадження по справі № 420/29623/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Паллада Шип`ярд", публічне акціонерне товариство Херсонський суднобудівний завод в частині позовних вимог про зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та у пільгових розмірах відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за Списком № 2, період роботи з 03.04.1995 року по 20.04.1998 року ДП "Херсонський суднобудівний завод" на посаді: арматурник залізобетонних суден; з 21.04.1998 по 06.06.2000 ХДЗ "Паллада" правонаступником якого є ТОВ "Паллада Шип`ярд" на посаді арматурник залізобетонних суден; з 12.06.2000 року по 04.10.2005 року ВАТ "Херсоннафтопереробка" на посаді ізолювальник з термоізоляції; з 06.10.2005 року по 20.07.2023 року товариства з обмеженою відповідальністю "Паллада Шип`ярд" на посаді рубач судновий.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

20 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 50 т. 1).

28 липня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 213050034202 (а.с. 35-36, 226-227 т. 1).

04 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 51-52 т. 1).

12 вересня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 213050034202 (а.с. 37-38, 180, 228-229 т. 1).

24 жовтня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області направлено лист про перегляд розрахунку пільгового стажу по пенсійній справі ОСОБА_1 (а.с. 186 т. 1).

15 листопада 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення № 10270/03-16 про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи (а.с. 191 т. 1)

23 листопада 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення № 213050034202 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах з 05.03.2023 року (а.с. 190 т. 1).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.

Пунктом 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів). Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі. Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон). Право на призначення пенсії за віком при автоматичному призначенні (без звернення особи) визначається на підставі даних персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік), наявних на дату досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону. У разі якщо даних про страховий стаж у системі персоніфікованого обліку (у тому числі за періоди до впровадження персоніфікованого обліку) недостатньо для призначення пенсії за віком, орган, що призначає пенсію, повідомляє особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на вебпорталі, про відсутність таких відомостей та порядок подання необхідних для призначення пенсії документів (за наявності). При надходженні документів про страховий стаж протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, пенсія призначається у строк, визначений абзацом другим пункту 1 частини першої статті 45 Закону. Якщо документи не будуть подані у зазначений строк, вважається, що особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку. Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв`язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії, в тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Згідно ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Згідно п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 17, 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відповідно до п. 23 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.

При цьому, положення приписів Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Разом з тим, саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.

Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16-а, від 27.02.2020 у справі № 577/2688/17, від 31.03.2020 у справі № 446/656/17, від 21.05.2020 у справі № 550/927/17, від 25.02.2021 у справі № 683/3705/16-а.

Як вбачається, з матеріалів справи, звертаючись до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 надано до пенсійного органу, зокрема копію трудової книжки від 08.02.1991 року НОМЕР_1 (а.с. 39-45 т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням від 28.07.2023 року № 213050034202 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, за принципом екстериторіальності, відмовлено в призначенні пенсії оскільки до страхового стажу не враховано період з 15.04.1992 по 12.01.1994, оскільки дата прийняття « 15.04.1972» не відповідає даті наказу про прийняття « 15.04.1993» та період з 26.04.1994 по 26.06.1994, оскільки відсутній наказ про звільнення.

При цьому, рішенням від 12.09.2023 року № 213050034202 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, за принципом екстериторіальності, відмовлено в призначенні пенсії оскільки до страхового стажу не враховано період з 26.04.1994 по 26.06.1994, оскільки відсутній наказ про звільнення, а також періоди роботи в росі з 01.01.1992 по 15.04.1992, з 16.04.1992 по 12.01.1994, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Згідно записів в трудовій книжці від 08.02.1991 року НОМЕР_1 ОСОБА_1 в період з 26.04.1994 по 26.06.1994 року працював різноробочим в торгівельно-виробничому підприємстві "Еверест".

При цьому, запис № 16 від 26.06.1994 року про звільнення містить формулювання причини звільнення та засвідчений підписом уповноваженої особи.

Згідно п. 2.3, 2.4, 2.6 Інструкції від 29.07.93 № 58 (в редакції, чинній на дату внесення записів) записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції від 29.07.93 № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Верховний Суд в постанові від 24 травня 2018 року по справі № 490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

При цьому, трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Верховний Суд в постанові від 11 травня 2022 року по справі № 120/1089/19-а зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу. Зазначене дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що записи в трудовій книжці від 08.02.1991 року НОМЕР_1 , заведеної на ім`я ОСОБА_1 в період з 26.04.1994 по 26.06.1994 року, були визнані недостовірними, відповідачами, суб`єктами владних повноважень, суду не надано.

Згідно ст. 101 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

В той же час, будь-яких доказів на підтвердження звернення пенсійного органу щодо отримання документів щодо ОСОБА_1 , відповідачами, суб`єктами владних повноважень, суду не надано.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Частиною другою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація (далі - Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Відповідно до ст. 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Таким чином, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 року Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Таким чином, період роботи позивача з 01.01.1992 року по 15.04.1992 року та з 15.04.1992 року по 12.01.1994 року, що підтверджений даними трудової книжки має бути зарахований до страхового стажу позивача.

За таких підстав, доводи представників відповідачів щодо того, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1992 року по 15.04.1992 року, з 15.04.1992 року по 12.01.1994 року, з 26.04.1994 року по 26.06.1994 року, суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються зібраними по справі доказами.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Відповідно до вимог ст.14 Конвенції, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь - якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі, у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26 вересня 2014 року. «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Кореску v. Slovakia), п. 50; «Anheuser-Busch Inc. проти Португалії» (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява № 73049/01, п. 65, ЄСПЛ 2007-І).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року ).

За таких підстав, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 213050034202 від 28.07.2023 року в частині не нарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 15.04.1992 року по 12.01.1994 року та з 26.04.1994 року по 26.06.1994 року, а також рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 213050034202 від 28.07.2023 року частині не нарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.1992 року по 15.04.1992 року, з 16.04.1992 року по 12.01.1994 року, з 26.04.1994 року по 26.06.1994 року, є протиправним та підлягають скасуванню.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що станом на теперішній час ОСОБА_1 отримує пенсію за віком на пільгових умовах з 05.03.2023 року у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області, згідно рішення від 23 листопада 2023 року № 213050034202

Таким чином, враховуючи вищевикладене, безпосередньо Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області слід зобов`язати зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 року по 15.04.1992 року, з 16.04.1992 року по 12.01.1994 року, з 26.04.1994 року по 26.06.1994 року.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 213050034202 від 28.07.2023 року в частині не нарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 15.04.1992 року по 12.01.1994 року та з 26.04.1994 року по 26.06.1994 року; визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 213050034202 від 28.07.2023 року частині не нарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.1992 року по 15.04.1992 року, з 16.04.1992 року по 12.01.1994 року, з 26.04.1994 року по 26.06.1994 року; зобов`язання Голового управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 року по 15.04.1992 року, з 16.04.1992 року по 12.01.1994 року, з 26.04.1994 року по 26.06.1994 року.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 536,80 грн..

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, адреса місцезнаходження: 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 66), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, адреса місцезнаходження: 46001, м. Тернопіль, майдан Волі, 3), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, адреса місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Паллада Шип`ярд" (код ЄДРПОУ 24961253, адреса місцезнаходження: 73021, м. Херсон, Карантинний острів, 1), публічне акціонерне товариство Херсонський суднобудівний завод (код ЄДРПОУ 14308500, адреса місцезнаходження: 73000, м. Херсон, Карантинний острів, 1) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 213050034202 від 28.07.2023 року в частині не нарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 15.04.1992 року по 12.01.1994 року та з 26.04.1994 року по 26.06.1994 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 213050034202 від 28.07.2023 року частині не нарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.1992 року по 15.04.1992 року, з 16.04.1992 року по 12.01.1994 року, з 26.04.1994 року по 26.06.1994 року;.

Зобов`язати Голове управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 року по 15.04.1992 року, з 16.04.1992 року по 12.01.1994 року, з 26.04.1994 року по 26.06.1994 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, адреса місцезнаходження: 46001, м. Тернопіль, майдан Волі, 3) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість вісімдесят копійок).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, адреса місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість вісімдесят копійок).

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Суддя О.А. Левчук