Ухвала

від 08.01.2024 по справі 464/3750/23

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про передачу справи за підсудністю

08 січня 2024 рокуСправа №464/3750/23 Провадження № 2/451/114/24

Суддя Радехівського районного суду Львівської області Патинок О.П. розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Державної податкової служби України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури, -

в с т а н о в и в:

03.01.2024 до Радехівського районного суду Львівської області із Печерського районного суду м. Києва для розгляду надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Державної податкової служби України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 19 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 26 - 30 ЦПК).

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Територіальна підсудність (юрисдикція) - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Відповідно до норм ЦПК України існує загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача ( ст. 27 ЦПК України), альтернативна підсудність за вибором позивача (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що фраза «судом, встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» визначив, що поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції, передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Отже, поняття «суд, встановлений законом» стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді.

В пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначається, що підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

Із сукупного аналізу вищенаведених положень законодавства варто зробити висновок, що під порушенням правил підсудності розуміється відкриття провадження і розгляд цивільної справи тим судом першої інстанції, до повноважень якого не відноситься вирішення даного спору.

Із тексту позовної заяви, яка подана адвокатом Сміхурою В.Р. вбачається, що відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розгляд даної цивільної справи повинен здійснювати Сихівський районний суд м. Львова, оскільки саме цей суд розглядав кримінальну справу відносно ОСОБА_1 та ухвалив відносно нього виправдувальний вирок, який набрав законної сили.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду.

З матеріалів справи вбачається, що за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 20.07.2021 ОСОБА_1 визнано невинуватим і виправдано за недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень, у яких Сікорський обвинувачувався. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16.11.2021 та в подальшому постановою ВС колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 13.12.2022 вирок Сихівського районного суду м. Львова від 20.07.2021 та ухвала Львівського апеляційного суду від 16.11.2021 залишені без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону № 266/94-ВР, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, визначено, що у разі винесення виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку, для визначення розміру шкоди, передбаченої в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися до суду, який розглянув справу по першій інстанції.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону № 266/94-ВР Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12.

Отже, вирішення вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди вирішується судом в однаковому порядку в ухвалі, що приймається згідно із частиною першою статті 12 Закону № 266/94-ВР.

Відповідний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 30.08.2023 року у справі № 461/4283/21, від 04.02.2019 року у справі № 752/19717/15-ц.

У постанові від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15-ц в подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що із аналізу положень статті 12 Закону № 266/94-ВР вбачається, що саме суд, який ухвалив виправдувальний вирок, визначає розмір заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив унаслідок незаконних дій та які підлягають стягненню на його користь, і таке судове рішення може бути оскаржене до суду вищої інстанції відповідно до положень цивільного процесуального законодавства. Наведене дає підстави для висновку, що розгляд справ про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду у зв`язку з винесенням судом виправдувального вироку Законом № 266/94-ВР віднесено до виключної юрисдикції того суду, який розглядав кримінальну справу у суді першої інстанції.

З огляду на те, що позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури, враховуючи, що кримінальна справа відносно позивача розглядалась Сихівським районним судом м. Львова, який ухвалив виправдувальний вирок, суддя приходить до висновку, що позов у даній справі має пред`являтись до суду, який розглядав справу у першій інстанції, отже, спір у цій справі підсудний Сихівському районному суду м. Львова.

Крім того, за приписами ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За приписами ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються, однак враховуючи вищезазначене, письмову заяву представника позивача та виключну підсудність по даній категорії справ, тому така підлягає передачі на розгляд до Сихівського районного суду м. Львова.

Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. ст. 31, 32, 258-260, 353, 354, 355, 377, 378 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

постановив:

Цивільну справу № 464/3750/23 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Державної податкової служби України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури - передати на розгляд за підсудністю до Сихівського районного суду м. Львова (79000, м. Львів, вул. Чоловського, 2).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

СуддяПатинок О. П.