Ухвала

від 04.01.2024 по справі 161/112/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/112/24

Провадження № 2/161/1278/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.01.2024 Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Пушкарчук В.П.

з участю секретаря судового засіданняШвед Н.В.

вивчивши заяву представника позивачів адвоката Курбай Людмили Миколаївни про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Заборольський старостинський округ Луцької міської територіальної громади про визнання недійсними рішень та державних актів на право приватної власності на землі, -

В С Т А Н О В И В:

03.01.2024 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через свого представника звернулися до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просять суд: 1) визнати недійсним рішення Заборольської сільської ради Луцького району Волинської області від 14 вересня 2020 року № 39/29 Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства; 2) визнати недійсним рішення Заборольської сільської ради Луцького району Волинської області від 25 листопада 2020 року № 43/52 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_5 ; 3) визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю площею 1,7958 га, кадастровий номер 0722881800:03:001:0020; 4) визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю площею 0,9699 га, кадастровий номер 0722881800:03:001:0023; 5) повернути майно до попереднього стану.

Одночасно з цим, предстаником позивачів було подано до суду заяву про забезпечення позову. В обгрунтування заявлених вимог остання зазначає, що у 1999 році її довірителькам та їх матері ОСОБА_6 , кожній окремо, було видано державні акти на земельні ділянки площею 0,60 га в межах та згідно планом на території с. Великий Омеляник Луцького р-ну Волинської обл. ІНФОРМАЦІЯ_1 матір позивачок померла та належна їй земельна ділянка була успадкована ОСОБА_2 . Разом з тим, під час реалізації своїх прав на нерухоме майно позивачам стало відомо, що належні їм земельні ділянки були передані у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , із присвоєнням таким кадастрових номерів. Зазначені обставини є предметом спору даного позову. На їїпереконання,у розглядуваномувипадку єпідстави вважати,що невжиттязаходів забезпеченняпозову можепризвести доутруднення виконаннярішення шляхомвідчуження земельнихділянок,утворення новихправовстановлюючих документівчи зміниїх цільовогопризначення.В разінамагання перепродатиземельні ділянкиможе призвестидо безкінечноїсудової тяганиниз оскарженнянових правовстановлюючихдокументів таіншого видусудових справ.У зв`язкуз цим просить суд, забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий № 0722881800:03:001:0020, площею 1,7958 га, та на земельну ділянку з кадастровим № 0722881800:03:001:0023, площею 0,9699 га, які знаходиться в с. Великий Омеляник Луцького р-ну Волинської обл.,а також шляхом заборони зміни цільового призначення та здійснення будь-яких будівельних чи меліоративних робіт на вищевказаних земельних ділянках до закінчення розгляду справи та винесення остаточного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст.149ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.п. 1,2 ч.1 ст. 150 ЦПК Українипозов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову, по своїй суті, застосовується з метою надання гарантії виконання в майбутньому прийнятого судового рішення та виключно в разі такої необхідності, при цьому, такі заходи мають бути співмірними заявленим позивачем вимогам.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі Постанова № 9), - забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою. Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та з урахуванням роз`яснень Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 79, ч. 1 ст. 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Отже, зі змісту ст. ст. 149 та 151 ЦПК України вбачається, що до предмету доказування під час розгляду заяви про забезпечення позову, зокрема входять обставини, які свідчать про те, що невжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити у майбутньому виконання рішення суду.

Суд вказує, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Проте, заява представника позивачів адвоката Курбай Л.М. про забезпечення позову не містить обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду, а також не надає жодних доказів для підтвердження таких обставин, її заява обґрунтовується виключно припущеннями, що суперечить ч. 6 ст. 81 ЦПК України.

Враховуючи вищезазначені положення ст. ст. 149, 150 ЦПК України, відповідні роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, а також те, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 149-150, 153, 157, 353-354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивачів адвоката Курбай Людмили Миколаївни про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Заборольський старостинський округ Луцької міської територіальної громади про визнання недійсними рішень та державних актів на право приватної власності на землі відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала у повному обсязі складена 04 січня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.П. Пушкарчук