Рішення

від 19.04.2023 по справі 758/6834/21

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/6834/21

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Скрипник О. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Однолько Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія -фіш», компанія «Каравела» до ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2021 року позивачі ТОВ «Асторія-Фіш», Компанія «Каравела» ( SIA KARAVELA ) в особі адвоката Жукова Д.О. звернулися до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просили: 1) зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію, викладену в листі відповідача, яка була розіслана з електронної адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом направлення з тієї самої адреси листів тому самому переліку адресантів, наступного змісту: « Я, ОСОБА_1 поширив недостовірну інформацію щодо консервів «Сардини в маслі» виробника ТОВ «KARAVELA». Інформація про те, що «виробник ТОВ KARAVELA» користуючись традиційною повагою українського споживача до продукції з Прибалтики, кидає тінь на інших, добропорядних виробників (Brivais Vilnis. Bangas, Gamma-A, Licis-93 та ін.), що в свою чергу дуже зацікавило державні установи Латвії» - є неправдою. Інформація про те, що «вищевказаний факт має ознаки навмисного введення в оману споживача та відповідно порушення Закону України № 2639-VII «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» - є неправдою. Інформація про те, що «у найближчий час на офіційному рівні будуть прийняті відповідні дії, в межах чинного законодавства України, з перевірки органами Держпродспоживслужби та Державної Митної служби України даних видів товару на предмет законності ввезення та обігу цієї продукції на території України» - є неправдою»; 2) стягнути з відповідача відшкодування завданої моральної шкоди компанії Каравела ( SIA KARAVELA ) в розмірі 105 100,00 грн.; 3) стягнути з відповідача відшкодування завданої моральної шкоди ТОВ «Асторія-Фіш» в розмірі 105 100,00 грн..

Позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що Компанія «Каравелла» зареєстрована за законодавством Латвії за номером LV 40003565747 і є виробником рибних консервів під торговою маркою Kaija Ventspils (VZKK) Valmis тощо, які імпортують до України. В свою чергу, ТОВ «Асторія-Фіш» є дистриб`ютером рибних консервів, її продукція представлена у торгових мережах Мегамаркет, Сільпо, Велика Кишеня та інших магазинах по всій території України. 05.03.2020 року у м. Харкові було засновано ТОВ «Гамма-А», яке є Дистриб`ютером українського виробника рибних консервів - ТОВ «Рибоконсервний завод Екватор», який є конкурентом позивачів. Позивач зазначає, що у вересні 2020 року відповідач з електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 розіслав контрагентам Позивача 2 ( Компанії «Каравелла») лист, в якому зазначив, що консерви ТМ «VENTSPILS», «VALMIS» не відповідають вимогам державних норм і правил, їх склад не відповідає відомостям, зазначеним на етикетці, а саме: «Позивачі вводять в оману українського споживача», «Вказані обставини зацікавили державні установи Латвії», «у найближчий час на офіційному рівні будуть прийняті відповідні дії, в межах чинного законодавства України, з перевірки органами Держпродспоживслужби та Державної Митної служби України даних видів товару на предмет законності ввезення та обігу цієї продукції на території України. Окремо відповідач зазначив, що « маємо попередити Вас про можливе вилучення з обігу певних партій вищевказаних консервів, відповідно до ч.2 ст. 37 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», а також передбачену законом відповідальність операторів ринку. Дослідивши за допомогою сервісу Whols Україна вказану електронну адресу встановлено, що реєстрантом доменного імені «gamma-a.com.ua» є фізична особа ОСОБА_4 .. Зазначає, що здійснивши пошук в мережі інтернет було встановлено, що ОСОБА_4 є працівником ( системним адміністратором» ТОВ «Рибоконсервний завод Екватор», який знаходиться за тією ж адресою, що і ТОВ «Гамма-А», директором якого є відповідач ОСОБА_1 .. Крім того, обидва вказані підприємства мають спільного учасника ОСОБА_5 , який володіє 45% корпоративних прав ТОВ «Гамма-А» та 70% корпоративних прав ТОВ «РЗ Екватор». Вказує, що після отримання вказаних листів більшість контрагентів зменшили обсяг співпраці з Дистрибутором, а деякі взагалі припинили співпрацю та вимагали забрати консерви і своїх торгових мереж. 24.12.2020 позивач звернувся до ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз» Національної академії наук України із заявою про проведення семантико-текстуальної експертизи на предмет наявності чи відсутності фактологічних тверджень у листі відповідача, який було розіслано українським підприємствам, та чи міститься у вказаному листі інформація, яка може завдавати шкоду заявнику. Зазначає, що перевірок позивачів щодо консервів, що постачаються до України не проводилося, продукція вільно допускається до ввозу на територію України, а самі консерви повністю відповідають вимогам ЄС та України. Крім того, після отримання листа торгові мережі повідомили про припинення співпраці з ТОВ «Асторія-Фіш» щодо придбання консервів компанії «Каравела», а деякі навіть попросили забрати консерви з їх мереж, співпраця та обсяги торгівлі на осінь 2020 - зиму 2021 впали приблизно 20 %. Позивачі вважають, що внаслідок поширення відповідачем недостовірної інформації, діловій репутації позивачів було завдано шкоду, а самі підприємства зазнали негативні наслідки для своєї господарської діяльності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2021 дана цивільна справа розподілена головуючому судді Скрипник О.Г..

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва Скрипник О.Г. від 02.06.2021 року справу № 758/6834/21 прийнято до провадження та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

05.10.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що ним в інформаційному листі була викладена інформація, яка відповідає дійсності, оскільки ТОВ «ГАММА-А» замовило і отримало висновок з лабораторії «Національного Інституту оцінки ризику продовольчих продуктів та ветеринарії» в Литві щодо вмісту рибних консервів деяких латвійських виробників, і що за результатами проведених досліджень в рибних консервах, замість сардин була виявлена оселедець атлантичний. 12.10.2020 ТОВ «ГАММА-А» направило на електронні адреси Держпродспоживслужби і Державної митної служби України заяви, в яких проінформувало установи про результати експертних досліджень вищеназваних рибних консервів та звернулось з проханням провести перевірки щодо дотримання вимог діючого законодавства з питань законності ввезення на територію України цих рибних консервів, з урахуванням недостовірних даних по вміст цих консервів. В протоколах дослідження №1-20/19255/1 G, 1-20/19258/1 G зазначено, що в даних консервах міститься риба «ОСЕЛЕДЕЦЬ АТЛАНТИЧНИЙ» замість вказаної на етикетці САРДИНИ. Крім того, на вищезазначених рибних консервах інформацію для споживачів в полі інформаційного блоку на етикетці продукції за своїм змістом не відповідає правилам маркіровки харчової продукції, що визначені Законом України «Про інформацію дл яспоживачів щодо харчових продуктів», Регламенту (ЄС) № 1169/2011 Європейського парламенту і Ради від 25 жовтня 20211 року «Про надання споживачам інформації про харчові продукти». Вказує, що на офіційному сайті www.karavela.lv ТОВ «Karavela SIA» TM «KALJA» представлені види продукції, найменування яких відповідає основному інгредієнту (виду риби), яка використовується при виробництві. Так, для виробництва рибних консервів «сельдь в масле» в якості основного інгредієнта використовується риба: вид «Атлантичний оселедець», Рід «Оселедець» (Clupea), Родина «Оселедцеві» (Clupeidae), що відповідає міжнародним стандартам. Зазначає, що на митну територію України імпортерами ввозиться продукція з заниженою митною вартістю, так як риба «Оселедець» значно дешевше риби «Сардина» або «Сардинелла». Вказує, що споживачі харчової продукції вводяться в оману і під видом однієї риби отримують зовсім іншу продукцію, яка є значно дешевше, та має інші смакові показники та властивості. ТОВ «ГАММА-А» своїм інформаційним листом не мала мету поширення недостовірної інформації, а проінформувало інших суб`єктів господарювання, операторів ринка про існування факту введення споживачів рибних консервів в оману щодо вмісті цих рибних консервів, та про своє звернення до компетентних державних установ про здійснення перевірки вказаних вище обставин.

19.10.2021 року від представника позивачів надійшла відповідь на відзив, в якому сторона позивачів просила позов задовольнити посилаючись на те, що а ні відповідач а ні ТОВ «ГАММА-А» не є уповноваженим суб`єктом контролю за якістю харчової продукції, отже, їх висновки з цього приводу є особистою думкою, що не має правового значення. Станом на момент поширення інформації, що є предметом спору, відповідач не мав жодного рішення компетентного органу, яким би було встановлений факт невідповідності продукції позивача будь-яким вимогам законодавства, а тому твердження відповідача є його особистою думкою, яка не підкріплена жодним рішенням.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва Скрипник О.Г. від 22.12.2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання представник позивачів не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, в матеріалах справи міститься заява представника позивача, в якій останній просив розгляд справи здійснювати за його відсутністю.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, подав заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати за його відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, сторона позивача зазначала, що відповідачем у вересні 2020 року з електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 розіслав контрагентам Позивача 2 ( Компанії «Каравелла») лист, в якому зазначив, що консерви ТМ «VENTSPILS», «VALMIS» не відповідають вимогам державних норм і правил, їх склад не відповідає відомостям, зазначеним на етикетці, а саме: «Позивачі вводять в оману українського споживача», «Вказані обставини зацікавили державні установи Латвії», «у найближчий час на офіційному рівні будуть прийняті відповідні дії, в межах чинного законодавства України, з перевірки органами Держпродспоживслужби та Державної Митної служби України даних видів товару на предмет законності ввезення та обігу цієї продукції на території України. Окремо відповідач зазначив, що « маємо попередити Вас про можливе вилучення з обігу певних партій вищевказаних консервів, відповідно до ч.2 ст. 37 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», а також передбачену законом відповідальність операторів ринку.

У відповідності зі ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації..

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно положень ст. 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009р. за № 1 зазначено, що фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Вирішуючи дані спори суди повинні враховувати наступні відмінності:

а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною;

б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 6 Постанови від 27 лютого 2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Щодо факту поширення інформації, то під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» (діюча норма ст. 30 Закону України «Про інформацію») оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Судом повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens v. Austria). Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Згідно ч. 1, 2, 4, 6 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім`ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання п. 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Крім того, ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995р. «Про судову практику в справах про відшкодуванню моральної шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В п. 11 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження, критичні рецензії творів не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ст. ст. 16, 23, 280 ЦК України вимоги щодо моральної шкоди є похідними від вимог щодо визнання поширеної інформації недостовірною, такою що принижує честь, гідність та ділову репутацію, завдає шкоди особистим немайновим правам.

Враховуючи вищенаведені обставини, а також те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про факт нанесення, розмір моральної шкоди та її причинно-наслідкового зв`язку із поширеною інформацію суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідача не підлягають стягненню на користь позивача понесені останнім судові витрати.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 3, 28, 32, 34, 68 Конституції України; ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до цієї Конвенції; ст. ст. 13, 15, 16, 23, 201, 277, 280, 297, 299 ЦК України; ст. 30 Закону України «Про інформацію»; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009р. за № 1, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія -фіш», компанія «Каравела» до ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації, залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Асторія-фіш», код ЄДРПОУ 41818553, адреса: м. Київ, Стратегічне шосе, 2-А;

Позивач - Компанія «Каравела», зареєстрована за законодавством Латвії за номером LV 40003565747, Atlantijas iela 15, Ziemelu rajons, Riga, LV-1015, Латвія;

Відповідач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.Г. Скрипник