Постанова

від 08.01.2024 по справі 910/4671/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2024 р. Справа№ 910/4671/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Євсікова О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермет Україна"

на рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2023 (повне судове рішення складене 14.04.2023)

у справі № 910/4671/23 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційний центр "Тілс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРМЕТ УКРАЇНА"

про стягнення 181 566,00 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційний центр "Тілс" звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРМЕТ УКРАЇНА" про стягнення коштів у сумі 181 566, 00 грн заборгованості за непоставлений товар за рахунком-фактурою № 716 від 15.08.2022.

Позовні вимоги обґрунтовано недопоставкою відповідачем товару згідно зі здійсненою позивачем попередньою оплатою на підставі виставленого відповідачем рахунку.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/4671/23 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРМЕТ УКРАЇНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційний центр "Тілс" 181 566 грн 00 коп. основного боргу, 2 723 грн 49 коп. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів здійснення поставки товару на всю суму передоплати.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/4671/23, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕРМЕТ УКРАЇНА" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 93 ЦК України, ст. 11 ГПК України, справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Апеляційна скаргу обґрунтована посиланням на те, що відповідача не було повідомлено про відкриття провадження, а відтак, він був позбавлений можливості надати відзив на позовну заяву.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І.П., судді Демидова А.М., Євсіков О.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермет Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/4671/23; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, 15.08.2022 ТОВ «ФЕРМЕТ УКРАЇНА» було виставлено ТОВ "Виробничо-комерційний центр "Тілс" рахунок N° 716 від 15.08.2022 на суму 788 700 грн (з ПІДВ) на оплату товару, а саме: труби латунь 16x1x4000 мм в кількості 699 кг та труби латунь 16x1x3000 мм в кількості 496 кг.

18.08.2022 за платіжним дорученням № 230 з призначенням платежу "оплата рахунка № 716 від 15.08.2022 за труби латунь" позивачем здійснено оплату товару від 18.08.2022 на суму 788 700, 00 грн.

Звертаючись з позовом у даній справі ТОВ «Тілс» послалось на те, що в рахунок отриманої попередньої оплати відповідачем здійснено поставку товару труби латунь 16x1x4000 мм в кількості 587.4 кг на суму 387 684 грн та труби латунь 16х1х3000 мм в кількості 332,5 кг на суму 219 450 грн. Решта товару в кількості 275.1 кг на суму 181 566 грн ТОВ «ФЕРМЕТ УКРАЇНА» поставлено не було.

Приймання товару відбувалось на території покупця без представників постачальника. Труби були доставлені транспортом постачальника, видаткової накладної та товарно-транспортної накладної надано не було, водій від підписання акту розбіжностей відмовився.

29.11.2022 позивач направив відповідачу претензію № 221129, у якій просив повернути грошові кошти у розмірі 181 566, 00 грн., у відповідь на яку відповідач листом вих № 1 від 16.12.2022 відмовив у її задоволенні.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачено частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено та не оспорюється відповідачем факт сплати позивачем на користь відповідача 788 700, 00 грн за платіжним дорученням № 230 від 18.08.2022 з призначенням платежу: "оплата рахунка № 716 від 15.08.2022 за труби латунь".

Натомість належних та допустимих доказів на підтвердження поставки товару на всю суму передоплати відповідачем не надано.

Згідно з частиною першою, другою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18).

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Апеляційний господарський суд в даному випадку зважає на те, що наявні у справі докази, в тому числі і відповідь відповідача на претензію позивача, свідчать про здійснення оплати позивачем виставленого відповідачем рахунку, в той же час, докази поставки товару на сплачену суму в матеріалах справи відсутні.

Суд першої інстанції витребував у відповідача ухвалою від 03.04.2023 належним чином завірену копію видаткової накладної № 244 від 25.08.2022 та належним чином завірену копії довіреності на отримання матеріальних цінностей від 19.08.2022 № 17, на які він посилався у відповіді на претензію.

Проте, зазначені документи суду надано не було.

Ухвалу суду від 03.04.2023 було направлено на юридичну адресу відповідача, яка зазначена у ЄДРПОУ, проте поштове відправлення було повернуто поштової установою у зв`язку з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що не перебуває за юридичною адресою, а тому його не було повідомлено про розгляд справи.

Апеляційний господарський суд в даному випадку зважає на правову позицію Верховного Суду, згідно із якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Також цю правову позицію було враховано Верховним Судом під час розгляду справи № 911/3142/19, де було встановлено, що рішення суду першої інстанції від 20.05.2020 зі справи направлено на адресу товариства 18.06.2020 рекомендованою кореспонденцією, проте повернуто до суду першої інстанції з відміткою органу поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

З огляду на зазначене вище, враховуючи те, що розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), що не передбачає повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, судом було задоволено клопотання позивача та витребувано у відповідача докази, на які останній посилався у відповіді на претензію, проте, не надав їх суду, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування прийнятого у справі правомірного рішення господарського суду міста Києва.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРМЕТ УКРАЇНА" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/4671/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

О.О. Євсіков