Ухвала

від 08.01.2024 по справі 917/1244/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

08 січня 2024 року м. Харків Справа № 917/1244/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Шутенко І.А.

розглянувши апеляційну скаргу ПП "Фірма "Арта" (вх. № 34П/1) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.12.2023 у справі № 917/1244/23 (прийняту у приміщенні господарського суду Полтавської області суддею Погрібною С.В.)

за позовною заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до Приватного підприємства "Фірма "Арта", вул. Леонова, 2/27, м. Кременчук, Полтавська область, 39601

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_2 , АДРЕСА_2

2. ОСОБА_3 , АДРЕСА_3

3. Приватний нотаріус Кременчуцького нотаріального округу Полтавської області Прокоп Олександр Едуардович, вул. Ігоря Сердюка, 37/18, м. Кременчук, 39600

4. ОСОБА_4 , АДРЕСА_2

5. ОСОБА_5 , АДРЕСА_2

6. ОСОБА_6 , АДРЕСА_2

про визнання недійсними рішень, скасування реєстраційного запису.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.12.2023 у справі № 917/1244/23 відзив відповідача залишено без розгляду.

Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 ).

Закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 08.02.2024, 11:30. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Полтавської області за адресою: м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, каб. № 61.

ПП "Фірма "Арта" з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати п. 1 ухвали господарського суду Полтавської області від 07.12.2023 у справі № 917/1244/23 та прийняти до розгляду відзив ПП "Фірма "Арта" на позовну заяву ОСОБА_1 .

Також апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, посилаючись на те, що оскаржувану ухвалу ним отримано лише 13.12.2023.

Вивчивши зміст апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про її повернення, з огляду на наступне.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

За змістом частин першої та другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України).

Отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Згідно з ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Водночас право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, серія A, N 115, с. 22, п. 56, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996, серія A, N 212-A, с. 15, п. 31).

Відповідно до частини другої статті 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення не допускається.

Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК України, є вичерпним.

Системне тлумачення статті 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала господарського суду Полтавської області від 07.12.2023 у справі № 917/1244/23 в частині залишення відзиву відповідача на позовну заяву без розгляду.

Системний аналіз вказаної процесуальної норми дозволяє дійти висновку, що на її підставі в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про залишення без розгляду заяви виключно за умови, якщо така ухвала має «завершальне» значення щодо можливості судового розгляду та перешкоджає провадженню у справі.

Ухвала місцевого господарського суду від 07.12.2023, згідно якої залишено без розгляду відзив ПП "Фірма "Арта" на позовну заяву, направлена на вирішення окремого процесуального питання, і вказана ухвала не перешкоджає провадженню у справі.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.09.2020 у справі № 910/404/20.

Колегія суддів зазначає, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не охоплюється переліком ст. 255 ГПК України, а отже відсутні законні підстави для її перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Відсутність процесуальної можливості апеляційного оскарження ухвали про залишення відзиву без розгляду окремо від рішення суду згідно ч.1 ст.255 ГПК України, виключає здійснення її перегляду по суті, тому колегія суддів дійшла висновку про повернення апеляційної скарги заявнику.

Оскільки апеляційна скарга підлягає поверненню заявнику, клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду колегією суддів не розглядається.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 234, п.4 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Повернути ПП "Фірма "Арта" апеляційну скаргу з доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку статей 286 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко