Ухвала

від 08.01.2024 по справі 906/968/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

"08" січня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/968/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді: Кравець С.Г.,

секретаря судового засідання: Круглецької А.І.,

розглянувши заяву представника Малого приватного підприємства "Олена" від 22.12.2023

про розстрочення виконання рішення у справі

за позовом: Акціонерного товариства "Кредобанк"

до: 1) Малого приватного підприємства "Олена"

2) ОСОБА_1

про стягнення 325 123,69грн,

за участю представників сторін:

від стягувача: не з`явився,

від боржників-1,2: не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа за позовом Акціонерного товариства "Кредобанк" до 1) Малого приватного підприємства "Олена" 2) ОСОБА_1 про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за Договором про надання овердрафту №5218 від 14.12.21 у розмірі 325123,69грн, з яких: 319201,91грн боргу по кредиту, 5921,78грн боргу по процентах.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.12.2023 позов задоволено. Стягнуто солідарно з Малого приватного підприємства "Олена" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" 325 123,69грн заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з Малого приватного підприємства "Олена" на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" 2 438,43грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" 2 438,42грн судового збору.

26.12.2023 суд отримав поштою від представника Малого приватного підприємства "Олена" заяву про розстрочення виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 07.12.2023 у справі №906/968/23 про стягнення з МПП "Олена" на користь АТ "Кредобанк" заборгованості (вих. від 22.12.2023).

Згідно з базою даних автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" справа №906/968/23 перебувала в провадженні судді Тимошенка О.М., який відповідно до табеля обліку робочого часу з 28.12.2023 до 12.01.2024 буде у відпустці.

Враховуючи вимоги ст.331 ГПК України, керуючись п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України в редакції від 15.09.2016 та п.5.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених зборами суддів від 20.04.2016 (із змінами), 27.12.2023 здійснено повторний автоматизований розподіл заяви про розстрочення виконання рішення суду у справі № 906/968/23, за результатами якого вказану заяву передано на розгляд судді Кравець С.Г.

Ухвалою суду від 28.12.2023 прийнято до розгляду заяву Малого приватного підприємства "Олена" від 22.12.2023 про розстрочення виконання рішення суду від 07.12.2023 у справі №906/968/23; призначено судове засідання на 08.01.2024 о 10:00.

Сторони в судове засідання, призначене на 08.01.2024 для розгляду вказаної заяви, своїх представників не направили, про час та місце розгляду заяви повідомлялись своєчасно та належним чином.

Стягувач - Акціонерне товариство "Кредобанк" письмових пояснень на заяву МПП "Олена" про розстрочення виконання рішення суду не надав.

Зважаючи на те, що неявка в судове засідання представників сторін не є перешкодою для розгляду заяви, тому розгляд заяви здійснюється за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши заяву представника Малого приватного підприємства "Олена" від 22.12.2023 про відстрочення виконання рішення, господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Положеннями ч.1 ст.327 ГПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.331 ГПК України).

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Згідно ч.4 ст.331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Заява про розстрочку повинна містити викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Приписами ч.5 ст.331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Таким чином, ухвала про відстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

Обґрунтовуючи заяву від 22.12.2023 про відстрочення виконання рішення Мале приватне підприємство "Олена" вказує, що:

- договір про надання овердрафту №5218 був укладений між сторонами 14.12.2021, тобто, за 2 місяці до початку активних військових дій на території України. 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" був підписаний Указ Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні"; згідно Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" відповідно до п.31 ч.1 ст.85 Конституції України та ст.5 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Верховна Рада України постановила затвердити Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". З 24.02.2022 на території Київської, Сумської, Чернігівської та Житомирської областей велись активні бойові дії;

- відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчено настання форс-мажорних обставин через військову агресію рф проти України. Введення воєнного стану на території України є форс-мажором та підставою для звільнення від відповідальності за порушення умов договору;

- МПП "Олена" було вимушено переглянути фінансово-господарські плани, скоротити обсяги виробництва та, по суті, звернути господарську діяльність підприємства. Основним видом діяльності підприємства є оброблення деревини та виготовлення виробів із лісопродукції. Ведення господарської діяльності не представлялось за можливе, оскільки, контрагенти перестали вчасно виконувати умови господарських договорів, внаслідок чого фінансово - економічний стан підприємства погіршився, у зв`язку з чим підприємство не мало можливості виконати вчасно та в повному обсязі власні зобов`язання за договором овердрафту. Виконати свої зобов`язання достроково не представлялось за можливе через відсутність грошових коштів.

Обґрунтовуючи наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, заявник посилається, зокрема, на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин через військову агресію рф проти України. Введення воєнного стану на території України, на переконання боржника, є форс-мажором та підставою для звільнення від відповідальності за порушення умов договору.

Посилаючись на наведене, Мале приватне підприємство "Олена" просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 07.12.2023 у справі №906/968/23 терміном на один рік та надати можливість підприємству сплачувати заборгованість щомісячно рівними частинами.

Надаючи оцінку вищевказаним аргументам боржника, суд зазначає таке.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що суд повторює, що право на суд, захищене п.1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтовано тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 суд повторює, що п.1 ст.6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст.6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Отже, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Таким чином, обов`язковою умовою надання відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення або роблять його неможливим, які заявник повинен довести відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

МПП "Олена" вказує, що підприємство було вимушене переглянути фінансово-господарські плани, скоротити обсяги виробництва. Ведення господарської діяльності не представлялось за можливе, оскільки, контрагенти перестали вчасно виконувати умови господарських договорів, внаслідок чого фінансово - економічний стан підприємства погіршився, у зв`язку з чим підприємство не мало можливості виконати вчасно та в повному обсязі власні зобов`язання за договором овердрафту.

Суд зазначає, що фінансовий стан підприємства - це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства.

Тобто належними доказами існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про рух грошових коштів та ін.), достовірність яких підтверджена належними засобами.

Водночас доказів, які свідчили б про складне фінансове МПП "Олена" останнім до матеріалів справи не додано.

Зокрема, боржником не надано доказів відсутності коштів на рахунках підприємства, довідки про рух коштів за спірний період, інвентаризаційні відомості, що містять інформацію про його майнові активи (рухоме, нерухоме майно, основні засоби виробництва і т.д.), інше майно або відсутність такого майна.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.ст.42, 44 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Надаючи оцінку даним аргументам боржника, суд також зазначає, що відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Частиною 2 статті 218 ГК України передбачають, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За таких обставин, факт скорочення обсягів виробництва та порушення зобов`язань контрагентами у будь-якому випадку не можуть бути підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.

Твердження МПП "Олена" про те, що неможливість виконання рішення суду у справі зумовлено настанням форс-мажорних обставин, а саме військовою агресією російської федерації проти України та введенням військового стану, є необґрунтованим, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами.

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові від 13.09.2023 у справі №910/7679/22 Верховний Суд зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень стаття 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні.

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий МПП "Олена" Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за Договором про надання овердрафту №5218 від 14.12.21. Зазначений боржником лист не є документом, який був виданий за його зверненням.

Суд враховує, що військова агресія рф проти України та введення у зв`язку з цим воєнного стану в Україні, мають загальний характер, впливають на економіку держави та на діяльність суб`єктів господарювання в цілому та у повній мірі стосуються обох сторін.

Водночас у контексті спірних правовідносин суттєве значення має не тільки встановлення існування обставин непереборної сили (форс-мажору), а й їх безпосередній, прямий та невідворотний вплив на можливість належного виконання боржником рішення суду, тобто існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням надзвичайної події (форс-мажорної обставини) та неможливістю виконання стороною рішення суду.

Судом взято до уваги, що відповідач зареєстрований у с.Іванівка Житомирського району Житомирської області, тобто, здійснює свою діяльність в межах Житомирської області, яка не є прифронтовою зоною, та не входить до окупованих територій.

Таким чином доводи божника щодо дії та впливу воєнного стану як на підставу для відстрочення виконання рішення суду відхиляються судом як необґрунтовані.

Враховуючи викладене, наведені у заяві боржника аргументи та надані ним докази не підтверджують наявності виняткових обставин у розумінні ст.331 Господарського процесуального кодексу України, які б могли бути підставою для відстрочення його виконання.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

З огляду на вищевикладене, враховуючи дотримання балансу інтересів обох сторін, боржником не обґрунтовано обставин та не подано доказів на підтвердження обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви Малого приватного підприємства "Олена" від 22.12.2023 про відстрочення виконання рішення.

Керуючись статтями 233-235, 331 ГПК України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Малого приватного підприємства "Олена" від 22.12.2023 про розстрочення виконання рішення у справі №906/968/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки передбачені ст.256 ГПК України.

Повний текст ухвали складено: 08.01.2024

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1- позивачу через електронний кабінет

2- представнику МПП "Олена" на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1

3- МПП "Олена" код 20411774 (рек.)

4- ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 (рек)